провадження № 1-кп/631/49/21
справа № 631/962/20
29 січня 2021року селище міського типу Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю
з боку сторони обвинувачення:
прокурора ОСОБА_3 ,
з боку сторони захисту:
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань № 1 Нововодолазького районного суду Харківської області справу за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 липня 2015 року за № 12015220390000435, щодо обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища міського типу Нова Водолага, Нововодолазького району Харківської області, громадянина України, маючого середню освіту, не працевлаштованого, не одруженого, утриманців не має, відноситься до осіб з інвалідністю ІІ групи, зареєстрованого та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України,
11 листопада 2020 року до Нововодолазького районного суду Харківської області від Первомайської місцевої прокуратури Харківської області за вхідним № 5583/20-вх в порядку, передбаченому статтями 291 та 293 Кримінального процесуального кодексу України, надійшов складений прокурором обвинувальний акт із доданими до нього документами у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 липня 2015 року під № 12015220390000435 щодо вчинення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінального правопорушення - проступку, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України.
Зі змісту обвинувального акту вбачається, що 10 липня 2015 року, близько 10 години 00 хвилин, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 прийшов на ставок «Земснаряд», розташований по вулиці Революції в селищі міського типу Нова Водолага, Нововодолазького району, Харківської області, де став відпочивати та вживати спиртні напої.
Близько 18 години 00 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, проходячи по пляжу ставку, на землі помітив полімерний пакет. Зазирнувши в пакет, в середині, серед речей він помітив мобільний телефон марки «Нокіа» модель «6233», який належав ОСОБА_5 , і в цей час у ОСОБА_4 виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення мобільного телефону.
Реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 10 липня 2015 року близько 18 години 00 хвилин ОСОБА_4 , скориставшись відсутністю поряд власника майна та сторонніх осіб, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, скоїв таємне викрадення із полімерного пакету мобільного телефону марки «Нокіа» модель «6233» вартістю 180 гривень 00 копійок (згідно висновку судової експертизи № 2965 від 14 липня 2015 року)з сім-картою оператора мобільного зв'язку «Лайф», вартістю 15 гривень 00 копійок, та поклав його до кишені своїх шортів, після чого пішов зі ставку, чим довів свій злочинний намір до кінця, заподіявши ОСОБА_5 матеріальний збиток на вказану суму. Викраденим мобільним телефоном ОСОБА_4 розпорядився за власним розсудом, заподіявши потерпілому ОСОБА_5 матеріальний збиток на загальну суму 195 гривень 00 копійок.
Вказаними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення - проступок, передбачений частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
26 січня 2021 року, через канцелярію суду в порядку, передбаченому частиною 2 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України, надійшло клопотання прокурора Нововодолазького відділу Первомайської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_6 , що було зареєстроване за вхідним № 417/21-вх, відповідно до якого прокурор просив суд на підставі пункту 2 частини 1 статті 49 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України, у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо нього закрити.
Прокурор у судовому засідання подане ним клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на те, що на момент розгляду судом першої інстанції кримінального провадження щодо ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України, передбачений законом строк давності притягнення останнього до кримінальної відповідальності сплинув, з огляду на те, що правопорушення мало місце у липні 2015 року, і з часу його вчинення минуло більше 5 років. Таким чином, останній підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження відносно нього - закриттю. При цьому вищенаведені норми щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження є імперативними, тобто такими, що виражають в категоричних розпорядженнях держави чітко позначені дії й не допускають ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов'язків суб'єктів, прямо наказуючи правила поведінки.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , на пропозицію суду щодо призначення йому захисника відмовився від останнього, зазначивши, що буде самостійно здійснювати захист своїх інтересів, при цьому, винним себе визнав повністю, пояснивши, що дійсно скоїв інкриміноване йому в вину кримінальне правопорушення при вищевикладених обставинах.Обвинувачений підтримав клопотання прокурора та просив закрити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 липня 2015 року за № 12015220390000435, щодо його обвинувачення у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України, звільнивши його від кримінальної відповідальності за вчинене та інкриміноване йому правопорушення. Також ОСОБА_4 зазначив, що йому цілком і повністю зрозуміла підстава звільнення від кримінальної відповідальності, у порядку статті 49 Кримінального кодексу України, та він надає свою згоду на таке його звільнення у рамках указаного кримінального провадження, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до приписів статті 135 Кримінального процесуального кодексу України.
На електронну адресу суду потерпілий, ОСОБА_5 , надіслав заяву, що була зареєстрована за вхідним № ЕП-150/21 - вх. від 26 січня 2021 року, відповідно до якої не заперечував проти розгляду справи судом в порядку, передбаченому положеннями частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорює, розгляд справи просив провести за його відсутності, зазначивши, що не заперечує проти закриття кримінального провадження за наявності для того законних підстав.
Заслухавши думку прокурора та сторони захисту, які підтримали клопотання та не заперечували проти його задоволення й закриття провадження у справі, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясувавши всі обставини, встановлені під час розгляду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, перевіривши матеріали кримінального провадження, що були надані прокурором, суд приходить до висновку про можливість його задоволення, виходячи з наступного.
Порядок закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності передбачений параграфами 1 та 2 глави 24 й главою 27 Кримінального процесуального кодексу України.
Приписами частини 1 статті 283 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження.
Відповідно до положень пункту 1 частини 2 та частина 8 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
У частині 1 статті 285 Кримінального процесуального кодексу зазначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, яким, відповідно пункту 7 частини 1 статті 3 зазначеного Кодексу є законодавчі акти України, які встановлюють кримінальну відповідальність (Кримінальний кодексу України та Закон України про кримінальні проступки).
Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом (частина 1 статті 286 Кримінального процесуального кодексу України).
З матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 липня 2015 року за № 12015220390000435, вбачається, що 02 листопада 2020 року прокурором Нововодолазького відділу Первомайської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_3 складений обвинувальний акт, відповідно до якого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у таємному викраденні майна ОСОБА_5 , а саме мобільного телефону марки «Нокіа» модель «6233» вартістю 180 гривень 00 копійок (згідно висновку судової експертизи № 2965 від 14 липня 2015 року) з сім-картою оператора мобільного зв'язку «Лайф», вартістю 15 гривень 00 копійок, що мале місце 10 липня 2015 року.
У ході судового засідання судом безпосередньо встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України визнав повністю та не оспорював викладені в обвинувальному акті обставини й кваліфікацію вчиненого ним діяння.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 кримінальним кодифікованим законом України відноситься до проступків.
Так, відповідностатті 12 Кримінального кодексу України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
01 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VІІІ, яким внесено зміни до санкції частини 1 статті 185 Кримінального кодексу України та визначено, що таємне викрадення чужого майна (крадіжка) карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років.
Відповідно до вимог статті 44 Кримінального кодексу України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
У загальноприйнятому розумінні давність притягнення до кримінальної відповідальності - це закінчення вказаних у кримінальному законі строків після вчинення кримінального правопорушення, внаслідок чого особа, що його вчинила, звільняється від кримінальної відповідальності.
Стаття 49 Кримінального кодексу України обмежує строками давності повноваження держави щодо кримінального переслідування осіб, які вчинили злочини. Строк давності - це передбачений кримінальним законом певний проміжок часу після вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, сплив якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Так, Кримінальний кодексу України у наведеній вище нормі права встановлює матеріально-правові підстави та матеріально-правові умови звільнення винної особи від кримінальної відповідальності і закриття кримінальної справи у зв'язку із закінченням строків давності.
З огляду на це, під матеріально-правовою передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності вважається відсутність обставин, які порушують їх перебіг, до яких закон відносить зупинення та переривання перебігу давності.
Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, до закінчення даного терміну ухилилась від досудового слідства або суду, і була оголошена у розшук, а переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частині 1 та 2 статті 49 Кримінального кодексу України, особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років (частини 2 та 3 статті 49 Кримінального кодексу України).
В даному випадку судом достовірно встановлено, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення - проступок, передбачений частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України 10 липня 2015 року й після вказаного часу до моменту прийняття цього процесуального рішення судом до кримінальної відповідальності не притягувався, судимостей не має, в розшуку не перебував, що вбачається з довідки № 383-06102020/63087, сформованої ОСК Головного управління Національної поліції в Харківській області станом на 13 жовтня 2020 року.
Матеріально-правовою підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності і закриття кримінальної справи у зв'язку із закінченням строків давності притягнення (стаття 49 Кримінального кодексу України) є закінчення встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Ці строки диференційовані залежно від категорії вчиненого кримінального правопорушення.
Так, частиною 1 статті 49 Кримінального кодексу України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;
4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Як вже було зазначене вище, вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення відноситься до проступків, за вчинення якого він може бути звільнений від кримінальної відповідальності, якщо з дня його вчинення і до дня набрання вироком законної сили відповідно з пунктом 2 частини 1 статті 49 Кримінального кодексу України минуло три роки.
Оскільки обвинувачений вчинив інкриміноване йомукримінальне правопорушення - проступок 10 липня 2015 року йсудом не отримано об'єктивних доказів на підтвердження обставин, які б переривали чи зупиняли перебіг строків давності, вони починають спливати саме з цієї дати.
Тому на момент прийняття цього судового рішення строки притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України, сплинули, й він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за його вчинення.
Одночасно, із цим діюче законодавство України задля звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності передбачає ще й процесуально-правові підстави, якими є: притягнення особи як обвинуваченого та його згода на таке звільнення.
В силу приписів частин 2 та 3 статті 285 Кримінального процесуального кодексу України особі, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення, суть обвинувачення, підстава звільнення від кримінальної відповідальності та право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Згідно із частиною 4 статті 286 зазначеного кодифікованого кримінального процесуального закону України, якщо під час здійснення судового провадження яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Правилами частини 3 статті 288 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Отже, за змістом статтей 284 - 288 Кримінального процесуального кодексу України умовами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність визначених законом підстав для звільнення від кримінальної відповідальності, клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення та згода обвинуваченого. При цьому, за наявності всіх визначених законом вимог, звільнення від кримінальної відповідальності є обов'язком суду.
Усі ці підстави в даній справі є дійсними. Так, ОСОБА_4 надав свою згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 Кримінального кодексу України у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності за клопотанням сторони кримінального провадження, що підтверджується його відповідною письмовою заявою, яка була надана останнім на адресу суду 29 січня 2021 року та зареєстрована за вхідним № 535/21-вх.
Також судом ураховується те, що Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у постанові від 26 березня 2020 року у справі № 730/67/16-к указав, що передбачений законом (стаття 49 Кримінального кодексу України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину. Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.
Наведені Верховним Судом умови було дотримано, а тому суд не пов'язує в цій справі таке звільнення із фактом визнанням обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні злочину, або ж з фактом його відсутності.
Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1 - 3 статті 49 Кримінального кодексу України є безумовною і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим.
Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа)досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили. Відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності буде порушенням прав обвинуваченого, що є недопустимим. Крім цього, така відмова може призвести до порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо розгляду справи упродовж розумного строку, що є також неприйнятним.
З огляду на наведене, перевіривши клопотання сторони обвинувачення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 липня 2015 року під № 12015220390000435 та закриття кримінального провадження, на його відповідність вимогам Кримінального та Кримінального процесуального законодавства України, встановивши наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 49 зазначеного матеріального закону, беззастережне бажання ОСОБА_4 на таке його звільнення, суд визнає можливим та необхідним його задовольнити, звільнивши обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 липня 2015 року під № 12015220390000435, закрити.
Закриваючи кримінальне провадження, суд або суддя має вирішити відповідно до вимог чинного кримінально - процесуального законодавства питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, відшкодування судових витрат тощо (пункт 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).
Судом встановлено, що під час досудового розслідування ОСОБА_4 запобіжний захід не обирався.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Долю речових доказів по справі слід вирішити в порядку, визначеному пунктом 5 частини 9 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.
Цивільний позов в рамках даного кримінального провадження не заявлявся.
Частина 1 статті 126 Кримінального процесуального кодексу України покладає на суд обов'язки вирішити питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалі суду.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 118 Кримінального процесуального кодексу України до процесуальних витрат відносяться витрати, пов'язані із залученням експертів, які в силу приписів частини 1 та 2 статті 122 цього ж кодифікованого процесуального закону України несе сторона кримінального провадження, яка залучила експерта. При цьому у разі залучення експертів спеціалізованих державних установ стороною обвинувачення, це здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
Частина 2 статті 124 Кримінального процесуального кодексу України зобов'язує суд у разі ухвалення обвинувального вироку стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Оскільки в рамках даного кримінального провадження було проведено Науково - дослідним експертно - криміналістичним центром Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Харківській області судову експертизу за № 2965 від 14 липня 2015 року, витрати на залучення експерта за якою складають 184 гривні 14 копійок, тому з ОСОБА_4 на користь держави слід стягнути витрати на залучення експерта експертної установи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 12, 49, частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України, статтями 31, 35, 37, 100, 118, 122, 124, 126, 284, 286, 288, 371, 372, 375, 376, 392, 393, пункт 2 частини 2 статті 395, статтями 532, 533, 535 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
Клопотання прокурора Нововодолазького відділу Первомайської місцевої прокуратури Харківської області про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження - задовольнити.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України, на підставі статті 49 Кримінального кодексу України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 липня 2015 року під № 12015220390000435 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України - закрити, на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.
Речові докази по кримінальному провадженню: мобільний телефон марки «Nokia» модель «6233», що переданий на зберігання під розписку потерпілому ОСОБА_5 - залишити останньому за належністю як власнику.
Процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 184 (сто вісімдесят чотири) гривні 14 копійок за виконання судової експертизи № 2965, проведеної 14 липня 2015 року Науково - дослідним експертно - криміналістичним центром Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Харківській області, стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь держави.
Копію ухвали негайно після її проголошення вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору.
Копію цього судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні при його проголошенні.
Роз'яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати копію ухвали в суді.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області протягом 7 днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала, що набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання нею законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного суду України.
Повний текст ухвали виготовлений та проголошений 02 лютого 2021 року.
Суддя: ОСОБА_1