Справа № 643/1266/21
Провадження № 1-кп/643/851/21
02.02.2021
02 лютого 2021 року м. Харків
Московський районний суд м. м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинувачений - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові питання щодо можливості призначення судового розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України,
26 січня 2021 року до Московського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 32019220000000104 від 22.10.2019 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 26.01.2021 для розгляду зазначеного кримінального провадження визначено суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 27.01.2021 призначено підготовче засідання у вказаному кримінальному провадженні з участю сторін.
Під час підготовчого судового засідання захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 заявив клопотання про внесення подання до Харківського апеляційного суду для вирішення питання про направлення справи до Київського районного суду м. Харкова, у зв'язку з непідсудністю даного кримінального провадження Московському районному суду м. Харкова. В обґрунтування клопотання посилався, що, як це вбачається з обвинувального акту, обвинувачений ОСОБА_5 перебував на податковому обліку в ГУ ДФС у Харківській області (Київське управління, Київська ДПІ), місце реєстрації ГУ ДФС у Харківській області відноситься до Київського району м. Харкова, саме до цього податкового органу ОСОБА_5 подавав податкову звітність за 2016, 2017 та 2018 роки. Також зазначив, що обвинуваченим проводилась підприємницька діяльність на всій території Харківської області, в обвинувальному акті відсутнє конкретне місце вчинення кримінального правопорушення, а тому дане кримінальне провадження належить розглядати суду, на території якого проводилось досудове розслідування, а саме - Слідче управління ГУ ДФС у Харківській області, яке знаходиться на території Київського району м. Харкова.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні клопотання захисника підтримав.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні посилався, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні направляв до Московського районного суду м. Харкова, адже обвинувачений ОСОБА_5 був зареєстрований як фізична особа-підприємець в Московському районі м. Харкова, подавав податкову звітність до Московської ДПІ в Харківській області, а тому кримінальне провадження підсудне Московському районному суду м. Харкова.
Заслухавши думку учасників судового розгляду суд вважає, що клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За правилами ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено розслідування.
Згідно зі ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо:
1) до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності;
2) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду;
3) обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження;
4) ліквідовано суд або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який здійснював судове провадження.
Таким чином, відповідно до вимог, зазначених у ст. 34 КПК України, кримінальне провадження може бути передано на розгляд іншого суду, за наявності певних обставин, вказаних в частині першій вказаної статті.
Як убачається з обвинувального акта, складеного старшим слідчим в ОВС другого відділу розслідування кримінальних проваджень Слідчого управління Головного управління ДФС у Харківській області, затвердженого прокурором Харківської обласної прокуратури, ОСОБА_5 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
З обвинувального акту неможливо встановити чітко місце вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Водночас, як це вбачається з обвинувального акта, обвинувачений ОСОБА_5 перебував на податковому обліку в ГУ ДФС у Харківській області, що відноситься до Київського району м. Харкова, тобто в межах територіальної юрисдикції Київського районного суду м. Харкова.
Поряд з цим, досудове розслідування здійснювалось та було закінчено СУ ГУ ДФС у Харківській області, яке територіально знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 17, за процесуальним керівництвом Харківської обласної прокуратури, тобто у межах територіальної юрисдикції Червонзаводського району м. Харкова.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.
Суд враховує, що згідно з п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України порушення правил підсудності є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і підставою для скасування судового рішення у справі в будь-якому разі.
А відтак, всі інші питання, у тому числі щодо призначення до судового розгляду чи повернення обвинувального акту прокурору, мають вирішуватися належним судом, якому підсудне дане кримінальне провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України, кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.
Статтею 8 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», як одну із засад організації судової влади проголошено право на повноважний суд, що передбачає розгляд справи у суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, та суддею, який визначається згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. Процесуальними кодексами визначаються вимоги до складу суду. В сукупності ці правила забезпечують розгляд справи судом, встановленим законом.
Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Інтерпретація суті поняття «суд, встановлений законом» викладена Європейським судом у рішенні в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 та полягає у наступному: «п. 23. Відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява N 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року)… 24. Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)». 25. У пп. 107-109 рішення у справі «Коем та інші проти Бельгії» Суд дійшов до висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
Зазначена правова позиція дає можливість виділити дві умови відповідності критерію «суд, встановлений законом»: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
У п. 64 рішення у справі «Йоргіч (Jorgic) проти Німеччини» від 12.07.2007 року ЄСПЛ вказав, що справу перш за все слід розглянути за статтею 6 § 1 Конвенції щодо того, чи був заявник засуджений «судом, встановленим законом». Суд зазначає, що цей вислів віддзеркалює принцип верховенства права, котрий є невідємною частиною системи захисту, запровадженої Конвенцією і її Протоколами. «Закон», у розумінні статті 6 § 1 Конвенції, включає, зокрема, законодавство щодо встановлення і компетенції судових органів. Отже, якщо суд не має юрисдикції судити підсудного відповідно до чинних положень національного права, він не є «встановленим законом» у розумінні статті 6 § 1.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Визначення місця вчинення злочину не може вважатися формальним, оскільки прямо впливає на визначення суду, який уповноважений законодавчо розглядати те чи інше кримінальне провадження.
Отже, з огляду на викладене та, керуючись вимогами ст. 32 КПК України, у підготовчому судовому засіданні встановлена непідсудність даного кримінального провадження Московському районному суду м. Харкова.
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, зокрема про направлення обвинувального акта до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 КПК України, питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого.
Таким чином, враховуючи, що прокурором помилково з порушенням правил територіальної підсудності направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 до Московського районного суду м. Харкова, якому вказане кримінальне провадження непідсудно, суд, відповідно до пункту 4 частини 3 статті 314 КПК України, доходить висновку про необхідність прийняття рішення, зокрема про направлення обвинувального акта до Харківського апеляційного суду для визначення підсудності справи, що відповідає положенням ст. ст. 32, 34 КПК України.
Враховуючи наведене та, керуючись ст. ст. 32, 34, 314, 315, 369, 372 КПК України, суд, -
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про направлення обвинувального акту стосовно ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 212 КК України до Харківського апеляційного суду для визначення територіальної підсудності - задовольнити.
Звернутись з поданням до Харківського апеляційного суду для визначення підсудності обвинувального акта у кримінальному провадженні № 32019220000000104 від 22.10.2019 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, для вирішення питання про направлення кримінального провадження до іншого суду, у зв'язку з непідсудністю Московському районному суду м. Харкова.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1