Справа № 638/8840/20
Провадження № 2/638/2728/21
01.02.2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова
в складі: головуючого судді Хайкіна В.М.
за участю секретаря Жакун Н. О.
з участю судового розпорядника Зміївської О. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Представник Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Міроєвський Є. Є. у червні 2020 року поштовим засобом зв'язку звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а саме просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 30.07.2012 року у розмірі 115794, 62 грн. станом на 31.05.2020 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 30.07.2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 7300 грн. у вигляді встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач належним чином не виконав зобов'язання за договором, у зв'язку з чим станом на 31.05.2020 року за ним утворилась заборгованість у сумі 716805, 85 грн., яка складається з наступного: 6320, 49 грн. - заборгованість за кредитом; 703449, 38 - заборгованість по процентам за користування кредитом; 7035, 98 грн. - заборгованість за пенею. Від цієї суми заборгованості віднімається сума, яка була стягнута рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.02.2015 року з відповідача на користь позивача, яка склала 14501, 36 грн., з яких: 6320, 49 грн. - заборгованість за кредитом; 5678, 16 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1335, 98 грн. - заборгованість по пені; 500 гривень - штраф (фіксована частина); 666, 73 грн. - штраф (процентна складова), різниця становить 703471, 22 грн. Законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, а тому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за відсотками за користування кредитом №б/н від 30.07.2012 року за період з 30.04.2019 року по 31.05.2020 року у розмірі 115794, 62 грн.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчать поштові документи та матеріали справи, причину неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву, який би відповідав вимогам статті 178 ЦПК України, чи будь-яких письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів, заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову, до суду не надав.
Суд, дослідивши доводи позивача, викладені у позові, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 30.07.2012 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк».
У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.02.2015 року задоволені позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором від 30.07.2012 та стягнуто з відповідача в рахунок її погашення 14501, 36 грн.(справа №638/7728/14-ц).
Позивачем надано розрахунок заборгованості станом на 31.05.2020 року, відповідно до якого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 716805, 85 грн., яка складається з наступного: 6320, 49 грн. - заборгованість за кредитом; 703449, 38 - заборгованість по процентам за користування кредитом; 7035, 98 грн. - заборгованість за пенею.
За вирахуванням суми, яка була стягнута рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.02.2015 року позивач просить стягнути заборгованість за вказаним вище договором у розмірі 115794, 62 грн., тобто заборгованість за відсотками за користування кредитом №б/н від 30.07.2012 року за період з 30.04.2019 року по 31.05.2020 року.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Обґрунтовуючи наявність між сторонами кредитних правовідносин, АТ КБ «ПриватБанк» посилається на наявність анкети-заяви відповідача від 30.07.2012 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, виписок за картковими рахунками, виданих на ім'я ОСОБА_1 та наданий розрахунок заборгованості за кредитним договором від 30.07.2012 року станом на 31.05.2020 року.
Дослідивши зазначені документи судом встановлено, що вони не підтверджують факт існування у ОСОБА_1 кредитної заборгованості саме на підставі укладеної з банком анкети-заяви відповідача від 30.07.2012 року.
Як вбачається з анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії.
Розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві.
У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують факт видач та суму наданого відповідачу кредиту.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що відповідач після стягнення з нього на підставі рішення суду заборгованості за кредитним договором від 30.07.2012 року продовжував користуватися кредитним лімітом.
Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів користування відповідачем кредитним лімітом у розмірі обумовленому у позові, що є його процесуальним обов'язком, то відсутні правові підстави для покладання на відповідача обов'язку сплатити на користь банку нараховані відсотки за користування кредитом, розмір яких сторонами у письмовому вигляді не погоджено.
Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.
Керуючись статтями 4, 5, 11-13, 81, 141, 265, 274-279 ЦПК України, статтями 509, 525, 526, 549, 550, 611, 612, 625, 626, 629, 1049, 1054 ЦК України суд,-
У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: