Справа № 559/152/16-к
02 лютого 2021 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
представника потерпілого адвоката ОСОБА_5
особи, яка подала заяву про реабілітацію померлого ОСОБА_6
захисника адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Острог кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України відомості про яке внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12015180040000691 від 11 серпня 2015 року
встановив
11.08.2015 ОСОБА_8 , знаходячись на подвір'ї господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , підійшов до знайомого йому ОСОБА_4 в ході розмови з яким, через особисту неприязнь, вирішив спричинити йому тілесні ушкодження.
Реалізовуючи свій злочинний намір ОСОБА_8 11.08.2015, близько 19 год. 30 хв., перебуваючи на подвір'ї господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кулаком лівої руки, наніс один удар в область правої частини скроні голови ОСОБА_4 .
Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_8 , у потерпілого ОСОБА_4 виникло тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою м'яких тканин голови, яке згідно висновку судово-медичної експертизи, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Органом досудового розслідування, дії ОСОБА_8 , кваліфіковані ч.2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ). (а.с.133 т.2)
Під час судового розгляду, 07.07.2017 сином померлого ОСОБА_8 - ОСОБА_6 була подана заява про реабілітацію ОСОБА_8 . Також для захисту інтересів ОСОБА_6 , згідно доручення від 30.10.2017 №1513 Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Рівненській області, було призначено адвоката ОСОБА_9 .
Згідно з витягом з договору про надання правової допомоги від 16.18.2018 надалі інтереси ОСОБА_6 представляє адвокат ОСОБА_7 .
Заслухавши показання потерпілого, свідків, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінюючи зібрані по справі докази на предмет доведеності зазначених сторонами кримінального провадження обставин, суд приймає до уваги приписи ч.1 ст.94 КПК України, якою встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а отже вважає доведеним винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України такими доказами.
Потерпілий ОСОБА_4 показав суду, що 11.08.2015 він близько 19 години перебував на подвір'ї господарства своєї доньки ОСОБА_10 в АДРЕСА_1 . Коли до подвір'я зайшов ОСОБА_8 , він схопив його руками за одяг, кричав при цьому "коли ти поїдеш в свою Італію". Після цього вдарив його один раз кулаком своєї руки в голову, в праву частину лоба, після чого він впав та на територію господарства прибігли сусіди ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Зазначав, що після того як ОСОБА_8 його вдарив під час конфлікту, що виник між ними, прибіг ОСОБА_13 , який забрав ОСОБА_8 в автомобіль яким вони двоє приїхали.
Зазначав, що між ним та обвинуваченим виник конфлікт, оскільки між ними тривалий час були неприязні відносини, через розлучення ОСОБА_8 з його донькою.
Вказує, що він лікувався з приводу отриманої травми - струсу головного мозку та гіпертонічного кризу внаслідок травми.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що між нею та її колишнім чоловіком ОСОБА_8 тривав конфлікт та були неприязні відносини з приводу розірвання шлюбу та поділу майна. В той день між нею та її колишнім чоловіком виник конфлікт з приводу того що він замкнув будинок та забрав ключі і вона та її батько не могли потрапити додому. Її батько чекав ОСОБА_8 щоб той відкрив двері в будинок. ЇЇ під час конфлікту між ними вдома не було, а коли вона приїхала то побачила побитого батька, з його слів, тілесні ушкодження для нього наніс ОСОБА_8 близько години тому.
Свідок ОСОБА_14 суду показав, що до нього подзвонили сусіди ОСОБА_15 і ОСОБА_16 і повідомили, що 11.08.2015 на подвір'ї їх господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , між батьком та дідом виник конфлікт і ОСОБА_8 наніс ОСОБА_4 удар в голову і в нього утворилась гематома. З приводу тілесних ушкоджень дід потім лікувався.
Свідок ОСОБА_11 вказав, що 11.08.2015 близько 19 години він знаходився за місцем свого проживання. Оскільки у нього були відкриті вікна, то він почув, крики на вулиці і відразу вийшов із будинку та почув, що через вулицю сваряться сусіди, за адресою: АДРЕСА_1 . Він підійшов до території даного господарства та побачив, що на подвір'ї знаходяться його сусіди ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , та між ними відбувається конфлікт. Він знаходився на вулиці навпроти вказаного господарства і через фіртку, що була в той момент відчинена, побачив, як під час конфлікту, ОСОБА_8 взяв руками за руки ОСОБА_4 та притягнув до себе, після чого лівою рукою ОСОБА_8 наніс один удар в передню частину голови ОСОБА_4 . Він зайшов на територію даного господарства, в той момент ОСОБА_8 виходив, а ОСОБА_4 підводився із землі, оскільки після отриманого удару впав. Підійшовши до ОСОБА_4 , він ще допоміг йому підвестись. Після чого вони вийшли на вулицю. ОСОБА_4 та ОСОБА_8 продовжували сварку. До них на велосипеді під'їхав ОСОБА_17 та запитав, що відбувається. В той момент з автомобіля, який знаходиться поряд із вказаним господарством вийшов незнайомий чоловік, поговорив з ОСОБА_8 і після чого вони разом сіли у автомобіль та поїхали у невідомому напрямку. Після цього вони викликали працівників швидкої допомоги, оскільки у ОСОБА_4 після отриманого удару виникла величезна гуля на голові.
Свідок ОСОБА_13 суду показав, що 11.08.2015 близько 19 години, він із своїм товаришем ОСОБА_8 приїхали на його автомобілі до місця проживання останнього, на АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_8 попросив відвести його додому, тому що він закрив будинок, а більше ключів ні в кого не було. Приїхавши до вищевказаного господарства, він залишився у власному автомобілі, а ОСОБА_8 вийшов із автомобіля та пішов до території свого господарства. Через хвилину, він почув якісь крики із території вищевказаного господарства. Після чого він подивився у дзеркало заднього виду у автомобілі та побачив, що поблизу воріт вищевказаного господарства знаходився ОСОБА_8 , який у свою чергу закривав ворота, а його тесть ОСОБА_18 з іншої сторони хотів відкрити дані ворота та трусив ними дуже сильно, в той момент також лунали крики. Після чого він підійшов до них, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 вже знаходились на вулиці, поблизу воріт та сварились між собою. Він не бачив, щоб вони між собою шарпались та щоб хтось спричинив комусь тілесні ушкодження. Він забрав ОСОБА_8 у автомобіль і вони поїхали від території даного господарства по своїх справах. В момент коли відбувався вищевказаний конфлікт, то по вул. Жуковського, що в м. Дубно, поблизу господарства, де проживає ОСОБА_8 проходив ОСОБА_19 .
Свідок ОСОБА_12 суду показав, що 11.08.2015 він проїжджав на велосипеді по вул. Жуковського під вечір і біля будинку почув крик, ненормативну лексику. Він поставив велосипед, підійшов глянув через паркан і побачив, що ОСОБА_4 лежить на землі, а ОСОБА_19 допомагає йому вставати. На голові у нього була гематома, збоку на скроні. ОСОБА_8 біля нього кричав: "Якщо тобі мало, то я тобі зараз добавлю". Зазначає, що в потерпілого був пригнічений стан. За воротами був ще ОСОБА_13 , який сказав ОСОБА_8 щоб сідав в машину і щоб вони поїхали. Зазначає, що сам удар він не бачив. Вказав, що дочекався швидку для ОСОБА_4 тоді поїхав по своїх справах.
Особа, яка подала заяву про реабілітацію померлого ОСОБА_6 надав пояснення, що зі слів батька він був в хороших відносинах з потерпілим. В той день він просто підійшов до будинку, між ними виникла словесна перепалка, але ніякої бійки не було. Зазначав, що свідок ОСОБА_13 був на місці події.
Покази свідка ОСОБА_13 , ОСОБА_6 суд оцінює критично, виходячи з тих обставин, що ОСОБА_13 був другом ОСОБА_8 , а ОСОБА_6 є особою, яка подала заяву про реабілітацію померлого ОСОБА_8 і вважає його невинним і їх покази суд оцінює як такі що спрямовані на виправдання ОСОБА_8 .
Вина ОСОБА_8 у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я також підтверджується такими доказами.
За протоколом слідчого експерименту від 05.09.2015, досліджено фототаблицю за якою потерпілий ОСОБА_4 відтворив механізм завдання йому тілесних ушкоджень ОСОБА_8 (а.с.15-18 т.4)
За протоколом слідчого експерименту від 06.09.2015 та додатком до нього, потерпілий ОСОБА_4 уточнив відомості щодо завдання йому тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , і судом досліджено відеозапис (а.с.42-43 т.4)
За протоколом слідчого експерименту від 06.09.2015 та додатком до нього за участі свідка ОСОБА_11 було перевірено та уточнено відомості надані свідком ОСОБА_11 щодо отримання тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_4 і судом досліджено відеозапис (а.с.44-45 т.4)
За протоколом слідчого експерименту від 06.09.2015 та додатком до нього за участі свідка ОСОБА_12 було перевірено та уточнено відомості надані свідком ОСОБА_12 і судом досліджено відеозапис (а.с.46-47 т.4)
З висновку експерта №134 від 08.09.2015 встановлено, що у ОСОБА_4 виявлено ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій м'яких тканин голови (забій - розглядається як синець чи садно тощо). Вказані вище тілесні ушкодження виникли від одного травматичного впливу тупого(их) предмету (ів), могли утворитись від удару рукою та (чи ) ногою (чи іншим тупим предметом без відображення його властивостей) можливо в термін зазначений у постанові і які, згідно п.2.3.3. Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень (Наказ №6 МОЗ України від 17.01.95) відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Забій м'яких тканин правого колінного суглобу та стопи (забій - розглядається як синець чи садно тощо. Вказані вище тілесні ушкодження виникли від одного травматичного впливу тупого(их) предмету (ів), могли утворитись від удару рукою та (чи) ногою (чи іншим тупим предметом без відображення його властивостей) можливо в термін зазначений у постанові і які, згідно п.2.3.5. Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень (Наказ №6 МОЗ України від 17.01.95) відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Загалом локалізація та механізм виникнення тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_4 може відповідати механізму на які вказують потерпілий та ОСОБА_12 під час проведення слідчих дій - шляхом нанесення удару в голову. (а.с.53-54 т.4)
З посвідчення серії НОМЕР_2 виданого 21.01.2013 встановлено, що ОСОБА_8 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів органів внутрішніх справ. (а.с.55 т.4)
З характеристики виданої КП "ЦЖЕО "Житловик" 23.09.2015 встановлено, що ОСОБА_8 за місцем проживання характеризується з посередньої сторони. (а.с.56 т.4)
З повідомлення КЗ "Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення" РОР від 20.11.2015 встановлено, що ОСОБА_8 на диспансерному обліку у лікарів психіатра та нарколога в Дубенському психонаркологічному відділенні не перебуває. (а.с.59 т.4)
Пояснення захисника ОСОБА_7 щодо тієї обставини, що жодних тілесних ушкоджень ОСОБА_8 потерпілому не наносив і жодних доказів тому не здобуто, а покази свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , суперечить їх первинним показам, а внесення відомостей в ЄРДР здійснювалось поза строками з грубими порушенням норм КПК, та мають ознаки підробки дійсних обставин, тому неможливо встановити винність ОСОБА_8 - спростовуються показами свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , надані ними в судовому засіданні, які суд оцінює як об'єктивні, повні, неупереджені, послідовні та не спростовані показами свідка ОСОБА_13 та підтверджені висновком експерта №134 від 08.09.2015.
Пояснення особи, яка подала заяву про реабілітацію - ОСОБА_6 про те, що жодних тілесних ушкоджень ОСОБА_8 потерпілому не наносив, не можуть бути взяті судом до уваги, спростовується показами свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які підтвердили в судовому засіданні, що обставини викладені в заяві потерпілого ОСОБА_4 відповідають дійсності.
Висновком судово-медичного експерта № 134 від 07.09.2015 підтверджено наявність та локацію тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 . Вказано, що розташування виявлених у ОСОБА_4 ушкоджень на різних частинах тіла, вказує на те, що взаємне розташування потерпілого та особи, яка наносила пошкодження, видозмінювались, та могло бути будь-яким. При цьому потерпілий міг знаходитись як у горизонтальному, так і у вертикальному положенні щодо нападника. Загалом локалізація та механізм виникнення тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_4 може відповідати механізмові на які вказують потерпілий та ОСОБА_12 під час проведення слідчих дій - шляхом нанесення ударів в голову. ОСОБА_11 не зазначає чи наносились ушкодження потерпілому.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
При оцінці доказів, суд також враховує положення ч.3 ст.62 Конституції України, яка передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Стаття 370 КПК України вимагає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Беручи до уваги наведені вище процесуальні норми, суд вважає, що оцінка доказів у даному кримінальному провадженні та відповідні висновки мають ґрунтуватись на стандарті доказування «поза розумним сумнівом».
Загальні критерії доведення поза розумним сумнівом у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини сформульовані ним у п. 54 Рішення від 06.12.2007 у справі «Козинець проти України» та п. 43 Рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України», та зводяться до того, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. В інших рішеннях (зокрема, рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого королівства») Європейський суд з прав людини зауважує, що таке доведення може випливати із співіснування достатньо сильних, чітких і таких, що підтверджують один одного, умовиводів або аналогічних неспростовних презумпцій факту.
При оцінці доказів суд також застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», визначений п. 65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України».
Разом з тим суд зауважує, що конкретних правил формулювання таких умовиводів та неспростовних презумпцій факту а ні в прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, а ні в чинному законодавстві України не встановлено, однак критерій доказування поза розумним сумнівом втілений у загальному правилі оцінки доказів, яке сформульоване у статті 94 КПК України.
Дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає, доведеним винність ОСОБА_8 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, оскільки він вчинив умисне легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Доводи захисту щодо відсутності вини ОСОБА_8 у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я не знайшли об'єктивного підтвердження під час судового розгляду, не доведені належними і допустимими доказами, і спростовуються сукупністю досліджених судом доказів, які зазначені вище і покладені в основу висновків суду про його винуватість.
За змістом ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Статтею 89 КПК України визначено, що суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Отже, заявлені в клопотанні докази, що прохає визнати недопустимими захисник, суд оцінює шляхом дослідження цих доказів у їх сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, що надані учасниками кримінального провадження, і не знаходить підстав для задоволення клопотання оскільки вони не узгоджуються із показаннями свідків та висновками експертизи, а також не узгоджуються із іншими наявними у справі належними і допустимими доказами з огляду на таке.
Посилання сторони захисту на суттєве порушення кримінально- процесуального в тому числі і права на захист при проведенні досудового розслідування, і те, що слідчим та прокуратурою допущена неповнота досудового розслідування, є безпідставним, оскільки обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 надійшов до суду 30.05.2016, за ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 03.08.2016 призначено новий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання, ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 13.10.2016 кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України відомості про яке внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за 12015180040000691 від 11.08.2015 направлено до розгляду до Демидівського районного суду Рівненської області, ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 05.01.2017 кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 направлено до розгляду до Млинівського районного суду Рівненської області. За ухвалою від 04.02.2019 Млинівського районного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні№ 12015180040000691 від 11.08.2015 повернуто прокурору, однак ухвалою Рівненського апеляційного суду від 02.04.2019, ухвала від 04.02.2019 скасована, кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 призначено до нового розгляду у суді першої інстанції, ухвалою Рівненського апеляційного суду від 02.05.2019 визначено підсудність у кримінальному провадженні № 12015180040000691 від 11.08.2015 за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч.2 ст.125 КК України Острозькому районному суду Рівненської області.
Суд зазначає на доводи захисту щодо того, що покази свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_11 дані ними під час досудового розслідування суперечать їх показам даними ними в судовому засіданні, що з огляду на приписи ст. 23, ст. 95 КПК України суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому або посилатись на них. А тому, суд покладає в основу ухвали покази свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , дані ними в судовому засіданні та вказані вище.
Сторона захисту посилається на те, що висновки судово-медичної експертизи не відповідають дійсності в частині механізму нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, що для зясування механізму нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, був необхідний слідчий експеримент, від якого свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 відмовились.
Однак, суд не може погодитись з позицією захисту з вищевказаних підстав під час посилання на те, що не була проведена повторна експертиза для з'ясування механізму нанесення тілесних ушкоджень потерпілому. В судовому засіданні клопотань не заявлялось щодо проведення повторної експертизи щодо механізму виникнення тілесних ушкоджень.
Аргументи сторони захисту з приводу визнання даного доказу недопустимим суд вважає безпідставними, оскільки стороною захисту не надані будь-які інші докази чи дані на спростування висновку експерта №134 наданих стороною обвинувачення. А тому вказаний висновок, наданий стороною обвинувачення, суд бере до уваги як належний та допустимий доказ.
Що ж стосується відмови свідка ОСОБА_11 від проведення слідчої дії - одночасний допит раніше допитаних осіб - за участю ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та одночасного допиту ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , то в даному випадку проведення даної слідчої дії фактично для встановлення істини по справі не має значення, так як інший учасник - обвинувачений ОСОБА_8 на даний час помер, тому не зможе під час слідчого експерименту надати будь які свої пояснення щодо нанесення тілесних ушкоджень, що суперечитиме ст. 240 КПК України, згідно якої важливою умовою проведення слідчого експерименту є його проведення в умовах, максимально наближених до тих, у яких у минулому відбувалася досліджувана дія чи подія.
Європейський суд з прав людини поняття «якість закону» пов'язує з його точністю і зрозумілістю. Зокрема, по-перше, закон повинен бути доступним особі, тобто містити зрозумілі й чіткі формулювання, які б давали можливість особі самостійно або за допомогою консультацій регулювати свою поведінку. По-друге, норми закону мають бути несуперечливими та пропонувати повне врегулювання суспільних відносин, не допускаючи існування прогалин. По-третє, закон має бути передбачуваним, тобто таким, щоб особа могла передбачити наслідки його застосування. Крім того, закон повинен з достатньою чіткістю встановлювати межі дискреційних повноважень, наданих органам влади, та спосіб їх здійснення. На жаль, чинне кримінальне процесуальне законодавство не завжди відповідає зазначеним вище вимогам.
Згідно вимог п. 3 ч. 1 ст. 276, 278 КПК України повідомлення про підозру здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України, у випадку за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, і вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення у спосіб передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження повідомлення про підозру ОСОБА_8 , було вручено 19.11.2015. (а.с.63-64 т.4)
Пунктом 5 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.
Після того, як близькі родичі померлого висловили своє заперечення проти закриття кримінального провадження за пунктом 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, досудове розслідування було продовжено, і підтверджено факт вчинення кримінального правопорушення саме померлим, то таке кримінальне провадження повинно бути завершено відповідно до вимог ст.ст. 290, 291, 293 КПК України, та передано до суду відповідні процесуальні документи. Суд також повинен здійснити розгляд справи по суті у передбаченому КПК України порядку та, якщо не буде доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується померлий; кримінальне правопорушення вчинено саме ним; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, чи встановлено відсутність події кримінального правопорушення, або відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, тобто з'ясуються реабілітуючі підстави, то він зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок (ч. 1 ст. 373, ч. 6 ст. 284 КПК України). Це тягне за собою повну реабілітацію померлого з відшкодуванням шкоди, завданої незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності. Якщо ж під час судового розгляду буде доведена винуватість померлого, суд повинен постановити ухвалу про закриття кримінального провадження відповідно до абз. 2 ч. 6 ст. 284 КПК України (у зв'язку зі смертю обвинуваченого). Обвинувальний вирок щодо померлого не ухвалюється.
Оскільки судом встановлена винуватість ОСОБА_8 у нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, а останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ), то суд вважає, що дане кримінальне провадження №12015180040000691, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.08.2015, за ч.2 ст.125 КК України, слід закрити у зв'язку із смертю ОСОБА_8 , на підставі п. 5 ч. 1,ч.7 ст. 284 КПК України.
14.06.2016 ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_8 про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн. на підставі ст.128 КПК України.
ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ). (а.с.133 т.2)
Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України у момент смерті фізичної особи припиняється її цивільна правоздатність. Відповідно у момент смерті фізичної особи припиняється і її цивільна процесуальна дієздатність.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
В той же час, предметом позову є стягнення з ОСОБА_8 моральної шкоди на користь потерпілого.
Тобто предметом позову є особисті немайнові вимоги, які нерозривно пов'язані з особою обвинуваченого ОСОБА_8 .
Враховуючи, що вказані спірні правовідносини не допускають правонаступництва, тому відсутні підстави на заміну померлого відповідача в передбаченому ч.1 ст. 55 ЦПК України порядку шляхом залучення до участі у справі його правонаступника, а тому наявні передбачені пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України підстави для закриття провадження у справі.
Вирішуючи питання про речові докази суд керується вимогами ст.100 КПК України. Відповідно до п.4, 5, 7 ч.9 ст.100 КПК України, при вирішенні питання про долю речових доказів, майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується; гроші, цінності та інше майно, які були предметом кримінального правопорушення, повертаються законному власнику; документи, що є речовими доказами залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.284, 372 КПК України, суд,
ухвалив
кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, відомості про яке внесені в ЄРДР за №12015180040000691 від 11 серпня 2015 року закрити у зв'язку зі смертю обвинуваченого ОСОБА_8 .
Провадження по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_8 про стягнення моральної шкоди - закрити, у зв'язку зі смертю відповідача ОСОБА_8 .
Речові докази по справі: диски (а.с. 43, 45, 47 т.4) - зберігати при матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Острозький районний суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя Острозького районного судуОСОБА_1