Справа № 564/9/21
02 лютого 2021 року
м.Костопіль
Костопільський районний суд Рівненської області в особі судді Левчук В.В.
розглянувши матеріали, що надійшли від Управління Держпраці у Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності
фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.3 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення
07 грудня 2020 року о 12:55 год. в м.Рівне інспектором праці, головним державним інспектором відділу з питань здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Марчуком В.Я. відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 складено протокол серії №РВ8486/1463/АВ/П/ПТ про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що 07.12.2020 в АДРЕСА_2 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в порушення вимог ч.1 ст.21 КЗпП України не уклав трудовий договір із працівниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які виконували роботу по складанню корпусних меблів, прибиранню території та сміття у нежитловому приміщенні за місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 та в порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України допустив до роботи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які виконували роботу по складанню корпусних меблів, прибиранню території та сміття у нежитловому приміщенні за місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 без укладеного трудового договору. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.3 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, подав заперечення на протокол, яке мотивоване тим, що по даному факту управлінням Держпраці винесено припис, який він виконав, а тому вважає, що відсутні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності. Також вказав, що у тому разі, якщо у його діях вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, то такі дії не потягли негативних наслідків, він у короткий строк усунув виявлене порушення, а тому відсутні підстави застосовувати до нього адміністративне стягнення. На підтвердження викладених у запереченні доводів надав копію листа про виконання припису та повідомлення про прийняття на роботу працівників.
Відповідно до ч.2 ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, 173-2, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
Таким чином, при розгляді справи адміністративне правопорушення за ч.3 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Суд, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши протокол та матеріали, додані до протоколу,дійшов висновку, що в діях фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.3 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так судом встановлено, що 07.12.2020 в АДРЕСА_2 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в порушення вимог ч.1 ст.21 КЗпП України не уклав трудовий договір із працівниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які виконували роботу по складанню корпусних меблів, прибиранню території та сміття у нежитловому приміщенні за місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 та в порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України допустив до роботи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку.
Вказане підтверджується протоколом серії № РВ8486/1463/АВ/П/ПТ про адміністративне правопорушення від 07.12.2020 року, актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №РВ8486/1463/АВ від 07.12.2020, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 04.12.2020.
Суд також враховує, що акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю РВ8486/1463/АВ від 07.12.2020 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 підписав без зауважень та заперечень, будь-яких письмових пояснень не надав.
Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ч.3 ст.24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.3 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративна відповідальність настає за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства.
Відтак, суд дійшов переконливого висновку, що ОСОБА_1 , допустивши ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до роботи без оформлення трудового договору (контракту), на умовах трудового договору (контракту), допустив порушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вина ОСОБА_1 в порушенні вимог ч.1 ст.21, ч.3 ст.24 КЗпП України доведена дослідженими в судовому засіданні доказами.
Разом з тим, відповідно до ст.22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
При цьому, в кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.
Враховуючи те, що дане порушення не потягло за собою будь-яких наслідків, що негативно вплинули на громадський порядок, відсутність обтяжуючих обставин, усунення особою порушення та враховуючи особу порушника, суд дійшов висновку, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення є малозначним, а тому, на підставі ст.22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вважає за можливе звільнити його від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Відповідно до ст.284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.22, 41, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення та з урахуванням ст.22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, звільнити його від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
Провадження у справі закрити.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Костопільський районний суд Рівненської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СуддяВ. В. Левчук