Дата документу 27.01.2021 Справа № 554/3371/20
Справа №554/3371/2020
Провадження № 2/554/56/2021
2/554/1352/2020
27 січня 2021 року м. Полтава
Октябрський районний суд м.Полтави в складі :
судді Блажко І.О.
при секретарі Бондарєву В.В.
за участю представника позивача - Луньової А.Г.
представника відповідача Сергієнко Т.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки ,-
Позивач АТ «Альфа-Банк» 17.04.2020 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В якому прохали : звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: квартиру АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 710/0071/17.1-Ф від 04.07.2008, заборгованість - 63 276,52 дол.США, а саме: строкова заборгованість 10 932,87 USD, прострочена заборгованість 21 066,93 USD, строкова заборгованість по нарахованих % 266,67 USD, прострочена заборгованість по нарахованих % 31 010,05 USD на користь АТ «Альфа-Банк», шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності; стягнути солідарно з відповідачів - на користь АТ «Альфа-Банк» - витрати зі сплати судового збору у сумі - 7557,36 грн. (т. 1 а.с.2-4).
21 квітня 2020 року ухвалою суду відкрито провадження у справі №554/3371/2020. Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Призначено справу до судового розгляду на 11.00 годин 19 травня 2020 року (т. 1 а.с.37).
02 червня 2020 року ухвалою суду клопотання ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сергієнко Т.Г. про витребування доказів - задоволено частково. Витребувано у АТ «Альфа-банк» оригінал чи належним чином завірену копію кредитної справи за кредитним договором №710/0071/17.1-Ф від 04.07.2008, що укладений між ОСОБА_2 та АТ «Укрсоцбанк» на суму 48 000 доларів США; виписку з кредитного рахунку (рахунках) ОСОБА_2 , згідно кредитного договору №710/0071/17.1-Ф від 04.07.2008. Продовжено процесуальний строк для надання відзиву на позовну заяву. Продовжено процесуальний строк для витребування доказів (т.1 а.с.69,70).
17 червня 2020 року ухвалою суду повторно витребувано у АТ «Альфа-банк» оригінал чи належним чином завірену копію кредитної справи за кредитним договором №710/0071/17.1-Ф від 04.07.2008, що укладений між ОСОБА_2 та АТ «Укрсоцбанк» на суму 48 000 доларів США; виписку по кредитному рахунку (рахунках) ОСОБА_2 , згідно кредитного договору №710/0071/17.1-Ф від 04 липня 2008 року (т.1 а.с.83, 84).
23 липня 2020 року ухвалою суду позовну заяву АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - залишено без розгляду (т.2 а.с.210-212).
26 жовтня 2020 року постановою колегії суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» задоволено. Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 23.07.2020 скасовано, цивільну справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (т.3 а.с.12-14).
29 жовтня 2020 року ухвалою суду доручено Ленінському районному суду м.Кіровограда організувати та забезпечити в приміщенні цього ж суду участь у судовому засіданні 26 листопада 2020 року о 10.00 годинів режимі відеоконференції представника позивача АТ «Альфа-Банк» Луньової А.Г. Повторно витребувано у АТ «Альфа-банк» оригінал чи належним чином завірену копію кредитної справи за кредитним договором №710/0071/17.1-Ф від 04.07.2008, що укладений між ОСОБА_2 та АТ «Укрсоцбанк» на суму 48 000 доларів США; виписку по кредитному рахунку (рахунках) ОСОБА_2 згідно кредитного договору №710/0071/17.1-Ф від 04.07.2008. Викликано в судове засідання учасників процессу на 10.00 годин на 26 листопада 2020 року (т.3 а.с.18, 19).
18 листопада 2020 року до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_2 за ордером адвоката Сергієнко Т.Г., на позовну заяву. В якому зазначили, що заперечують проти позовних вимог позивача, вважають їх необґрунтованими, та такими,що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. 04.07.2008 між ОСОБА_2 та АТ «Укрсоцбанк» було укладено кредитний договір №710/0071/17.1-Ф. Як зазначає позивач у своєму позові, внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк», правонаступником всього майна, прав та обов'язків є АТ «Альфа-Банк» з дати затвердження передавального акту загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019. Тобто на думку позивача з 15.10.2019, він є кредитором у зобов'язанні, що виникло внаслідок укладення зазначеного кредитного договору. На підтвердження своїх прав , як правонаступника майнових прав АТ «Укрсоцбанк», позивачем було надано наступні документи: копія договору про надання кредитної лінії від 04.07.2008, заяву про надання згоди на обробку персональних даних від 04.07.2008, додаткову угоду №1 від 10.10.2008, іпотечний договір від 04.07.2008, протокол позачергових загальних зборів АТ «Альфа-Банк» від 15.10.2019, згідно якого було погоджено підписання передавального акту та інші питання, у зв'язку з приєднанням АТ «Укрсоцбанк», а також рішення єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019 про затвердження передавального акту. Проте до матеріалів позовної заяви не було надано жодного документу щодо передачі саме даної кредитної заборгованості ОСОБА_2 , її розмір, станом на дату передачі, інші істотні умови (в тому числі право на нарахування відсотків, штрафних санкцій, стягнення боргу, тощо). Позивачем не надано доказів передачі йому, як новому кредитору відповідних документів, що підтверджують право вимоги до боржника. З поданого позивачем позову та доданих документів до нього, боржником вбачається відсутність передання первинних бухгалтерських документів, які засвідчують наявність у ОСОБА_2 боргу, тобто доказу переходу прав. Такими документами, зокрема, є кредитна справа - оригінали кредитного договору, договорів забезпечення, заява про видачу готівки (яка засвідчує отримання позичальником коштів), відповідні платіжні документи щодо виконання зобов'язання, тощо, відповідні рішення суду по даному зобов'язанню, тощо. Новим кредитором до цього часу не здійснено заходів щодо заміни кредитора у виконавчому провадженні №47604416 про примусове виконання виконавчого листа №755/30230/14-ц, що виданий 26.01.2015 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 363 221,57 грн. Таким чином, не є зрозумілим, чи взагалі новий кредитор обізнаний з існуванням рішення суду, яким зафіксовано розмір заборгованості за кредитом та відбувається стягнення заборгованості, шляхом списання з пенсії відповідача - ОСОБА_2 ще з 2015 року, та чи враховані зазначені суми при визначенні суми боргу при зверненні стягнення на предмет іпотеки. Крім того, відповідачем ставиться під сумнів взагалі право нарахування таких процентів та заборгованості, враховуючи існування рішення суду про стягнення заборгованості, та беручи до уваги фактичне припинення кредитних правовідносин, шляхом дострокового стягнення заборгованості, рішенням суду у 2014 році. 23.09.2014 рішенням Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків у справі №1549/14, позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість по кредиту в сумі 358 988,09 грн. та судовий збір в сумі 3 989,88 грн. Кредитний договір було укладено між сторонами на строк до 03.07.2023. Таким чином, ПАТ «Укрсоцбанк» було ініційовано зазначеним судовим рішенням дострокове стягнення кредиту, у зв'язку з порушенням позичальником своїх зобов'язань щодо сплати кредиту, про що зазначено безпосередньо у вказаному судовому рішенні. На виконання зазначеного рішення третейського суду, Дніпровським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист «755/30230/14-ц від 26.01.2015, який на даний час перебуває у провадженні Октябрського ВДВС, а з ОСОБА_2 з 2015 року стягуються кошти на погашення відповідної заборгованості. Проте, як видно з позовної заяви, позивач взагалі не обізнаний з вказаним рішенням суду, та розміром погашеного боргу в рамках виконавчого провадження. Поряд з цим, позивач продовжує нараховувати відсотки та інші платежі за кредитним договором, що не відповідає закону. Позивач нараховує відсотки поза межами загального строку позовної давності. Крім того, відносно права нараховувати відсотки за зобов'язаннями, відносно якого вже ухвалено рішення у справі, та фактично припинено зобов'язання сторін. Таким чином, позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки виключно в межах визначеної судовим рішенням суми 358 988,09 грн., якана даний час вже є значно меншою, так як протягом 5 років з пенсії ОСОБА_2 проводяться відповідні відрахування органом ДВС. Крім того, вважають, що в порушення вимог чинного законодавства, позивачем не надано детального розрахунку суми боргу із зазначенням періоду нарахування та окремих складових та періодів їх нарахування. Позивачем не додано до матеріалів позовної заяви довідки про курс долара за яким обраховувалася сума позову. Отже, вимоги позивача, що заявлені в позові є необґрунтованими, незаконними, такими, що не підтверджені належними засобами доказування, як і право на звернення до суду з відповідним позовом, як новий кредитор. У зв'язку з чим прохають відмовити АТ «Альфа-Банк» у задоволенні позову в повному обсязі (т.3 а.с.37-41).
26 листопада 2020 року ухвалою суду доручено Ленінському районному суду м.Кіровограда організувати та забезпечити в приміщенні цього ж суду участь у судовому засіданні 23 грудня 2020 року о 15.00 годині в режимі відеоконференції представника позивача АТ «Альфа-Банк» Луньової А.Г. Повторно витребувано у АТ «Альфа-банк» оригінал чи належним чином завірену копію кредитної справи за кредитним договором №710/0071/17.1-Ф від 04.07.2008, що укладений між ОСОБА_2 та АТ «Укрсоцбанк» на суму 48 000 доларів США; виписку по кредитному рахунку (рахунках) ОСОБА_2 згідно кредитного договору №710/0071/17.1-Ф від 04.07.2008. Перейдено від розгляду в спрощеному до загального позовного провадження у цивільній справі. Призначено підготовче судове засіданняна 15.00 годин на 23 грудня 2020 року (т.3 а.с.54-56).
11 грудня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив позивача АТ «Альфа-Банк. В якій зазначили, що 10.09.2019 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк». Відповідно до п. 11 ст. 1 ЗУ "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків" правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків банку, що приєднується, виникає у банку-правонаступника з моменту, визначеного передавальним актом, затвердженим загальними зборами банку, що приєднується, та банку-правонаступника. Банк-правонаступник у порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набуває обов'язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов'язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів. Банк-правонаступник приймає за передавальним актом від Банку, що приєднується, також майно та кошти, на які накладено обтяження (у тому числі публічні) та обмеження на розпорядження (у тому числі арешти із збереженням таких обтяжень та обмежень на розпорядження). Згідно Рішення №5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019, було затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк».Протоколом №4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15.10.2019 було вирішено затвердити передавальний акт (п.2.1 протоколу). Таким чином, 15.10.2019 відповідно до підпункту «г» п.11 ч.4 ст. 1 ЗУ «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків», пунктів 3.1, 5.3, Постанови Правління НБУ №189 від 27.06.2008 «Про затвердження положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників», було затверджено передавальний акт, у відповідності до якого АТ «Альфа-Банк» у порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набув обов'язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов'язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів. Згідно п. 1 передавального акту від 15.10.2019, внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього його майна, майнових прав та обов'язків за цим актом є АТ «АЛЬФА-БАНК». Правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати затвердження цього передавального акту загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» а саме з 15.10.2019. Згідно з описаними вище рішеннями акціонерів АТ «АЛЬФА-БАНК» і АТ «УКРСОЦБАНК» чітко передбачено, що до першого (як до єдиного правонаступника) переходить все без виключень майно, права і зобов'язання АТ «УКРСОЦБАНК», а не окрема його частина. Окрім того, на вимогу суду позивачем було надано до матеріалів цивільної справи виписки по всім рахункам кредитного договору, як клієнтським, початкові номери яких вказані у кредитному договорі, так і внутрішньобанківським, які відкриваються банком для обслуговування кредиту та кредитної заборгованості та у кредитному договорі не зазначаються. Серед виписок, зокрема, є виписка по рахунку № НОМЕР_1 з 14.10.2019 по 23.06.2020, з якої чітко вбачається, що 15.10.2019 (дата затвердження передавального акту) відбулась операція «Передавання залишків при приєднанні АТ "УКРСОЦБАНК" до АТ "АЛЬФА-БАНК" згідно рішення акціонерів», відповідно до якої облік заборгованості по даному кредитному договору передано на рахунки АТ «Альфа-Банк».Аналогічна інформація міститься у виписках по рахунках № НОМЕР_2 з 14.10.2019 по 23.06.2020, № НОМЕР_3 з 14.10.2019 по 23.06.2020, № НОМЕР_4 з 14.10.2019 по 23.06.2020. Після цієї дати всі облікові операції по даному договору обліковуються виключно на рахунках АТ «Альфа-Банк». Зміст досудової вимоги, а саме вимоги про усунення порушень, копія якої додана до позовної заяви. Вона була направлена на адресу обох відповідачів та містить в тому числі і відомості щодо зміни кредитора. Також всім клієнтам АТ «Укрсоцбанк» було направлено повідомлення шляхом надсилання СМС-повідомлень. Боржники взагалі не виконують взяті на себе зобов'язання ані первісному кредиторові ані новому. Більш того, в даному конкретному випадку виконання на користь АТ «Укрсоцбанк» взагалі неможливо, оскільки первісний кредитор припинений, всі рахунки переведені АТ «Альфа-Банк». Посилання на сплив позовної давності (а також незгоду з розміром заборгованості) відповідачі обґрунтовують посиланням на рішення третейського суду. Дані посилання є безпідставними. Так, матеріали справи не містять доказів направлення на адресу ОСОБА_2 письмової вимоги про дострокове повернення частини заборгованості, що залишилась, у 2014 році. А ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» в редакції, що діяла у 2014 році встановлювала саме направлення вимоги на адресу споживача обов'язковою умовою для виникнення у кредитора права змінити строк виконання зобов'язання. Отже, рішення третейського суду винесене ним із порушенням підвідомчості. Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що строк виконання зобов'язання в повному обсязі змінився у 2014 чи 2015 році. Окрім того, в даному випадку позовна давність позивачем не пропущена. Так, відповідно до п.2 ч. 1 ст. 263 ЦПК України перебіг позовної давності зупиняється, у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом. Отже, саме такий мораторій і зупиняє перебіг позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо він виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті. Отже, перебіг позовної давності зупинився 07.06.2014, дія мораторію на даний час не припинена, а тому позовна давність не може бути пропущеною, у зв'язку з чим прохають задовольнити позовні вимоги (т.3 а.с.114-119).
23 грудня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у цивільній справі. Призначено розгляд справи по суті на 26.01.2021 о 15.30 годині. Доручено Ленінському районному суду м.Кіровограда організувати та забезпечити в приміщенні цього ж суду участь у судовому засіданні 26.01.2021 о 15.30 годині в режимі відеоконференції представника позивача АТ «Альфа-Банк» Луньової А.Г. (т.3 а.с.163, 164).
В судовому засіданні представник позивача АТ «Альфа Банк» за ордером Луньова А.Г. позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Відносно застосування строку позовної давності заперечувала, прохала при винесенні рішення врахувати надану відповідь на відзив.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 за ордером Сергієнко Т.Г. надала суду заяву про застосування строку позовної давності та прохала відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, з врахуванням відзиву на позовну заяву.
Відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явилася, будучи у встановлений ЦПК України спосіб повідомлена (т.3 а.с.170).
Відповідач ОСОБА_3 до суду не з'явилася, будучи у встановлений ЦПК України спосіб повідомлена (т.3 а.с.175, 177, 178).
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову повністю.
Судом встановлено, що 04.07.2008 між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №710/0071/17.1-Ф, згідно якого ОСОБА_2 отримала поточний кредит у сумі 48 000 доларів США зі сплатою 14 процентів річних та комісій (т.1 а.с.5-8).
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Встановлено, що банк свої зобов'язання за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №710/0071/17.1-Ф від 04.07.2008 виконав, надавши ОСОБА_2 кредит в розмірі 48 000 доларів США.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.525 ЦК України, встановлено заборону односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі викладеного, ОСОБА_2 зобов'язана виконувати кредитний договір №710/0071/.1-Ф від 04.07.2008, у відповідності до його умов та законодавства.
10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».
Відповідно до п. 11 ст. 1 ЗУ "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків" правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків банку, що приєднується, виникає у банку-правонаступника з моменту, визначеного передавальним актом, затвердженим загальними зборами банку, що приєднується, та банку-правонаступника. Банк-правонаступник у порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набуває обов'язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов'язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів. Банк-правонаступник приймає за передавальним актом від Банку, що приєднується, також майно та кошти, на які накладено обтяження (у тому числі публічні) та обмеження на розпорядження (у тому числі арешти із збереженням таких обтяжень та обмежень на розпорядження).
Згідно рішення №5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019, затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк» (т.1 а.с.24).
Протоколом №4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15.10.2019 затверджено передавальний акт (п. 2.1. протоколу) (т.1 а.с.21-23).
Таким чином, 15.10.2019 відповідно до підпункту «г» пункту 11 частини 4 статті 1 ЗУ «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків», пунктів 3.1., 5.3., Постанови Правління НБУ № 189 від 27.06.2008 «Про затвердження положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників», було затверджено Передавальний акт, у відповідності до якого АТ «Альфа-Банк» у порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набув обов'язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов'язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів.
Згідно п. 1 передавального акту від 15.10.2019, внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього його майна, майнових прав та обов'язків за цим актом є АТ «АЛЬФА-БАНК». Правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати затвердження цього Передавального акту загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» а саме з 15.10.2019.
Згідно ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Згідно з рішеннями акціонерів АТ «АЛЬФА-БАНК» і АТ «УКРСОЦБАНК» чітко передбачено, що до першого (як до єдиного правонаступника) переходить все без виключень майно, права і зобов'язання АТ «УКРСОЦБАНК», а не окрема його частина.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні взагалі здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором. Така ж норма міститься і в ст. 24 ЗУ «Про іпотеку».
Відповідно до ч. 2 ст.516 ЦК України встановлено, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (це єдиний можливий негативний наслідок для нового кредитора).
Дана стаття не містить норм, щодо визнання договору недійсним через невиконання даної вказівки та не звільняє боржника від належного виконання обов'язків за Кредитним договором у відповідності до ст.628 ЦК України, а лише містить застереження щодо ризику нового кредитора.
Імперативної норми, яка би виключала наявність підстав для задоволення вимог нового кредитора, у зв'язку з не направленням повідомлення про відступлення прав вимоги, в чинному законодавстві немає. Все чим ризикує новий кредитор при не направлені повідомлення про відступлення прав вимоги боржнику це здійснення боржником платежів направлених на погашення кредитної заборгованості на рахунки первинного кредитора. Таких платежів, боржниками, в переважній більшості не здійснюється.
Новий кредитора не несе ризик відсутності підстав для задоволення своїх вимог в судому порядку, та ризик відмови в задоволені своїх вимог через не направлення повідомлення боржнику про відступлення прав вимоги. Той факт, що боржника не повідомили належним чином про заміну кредитора у зобов'язанні не звільняє його від обов'язку виконати умови договору.
Відповідно до ст. 526 ЦПК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15: «Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.Оскільки з матеріалів справи вбачається, що боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Постанов, які б свідчили про відступлення від цієї правової позиції немає. Вона застосовується Верховним судом донині, наприклад, Постанова від 26.03.2018, справа №501/4114/14-ц, провадження № 61-59св18 та Постанова від 12.06.2020, справа № 569/12501/15-ц, провадження № 61-45061св18.
На вимогу суду позивачем було надано до матеріалів цивільної справи виписки з усіх рахунків кредитного договору, як клієнтським, початкові номери яких вказані у кредитному договорі, так і внутрішньобанківським, які відкриваються банком для обслуговування кредиту та кредитної заборгованості та у кредитному договорі не зазначаються. Серед виписок, зокрема, є виписка по рахунку № НОМЕР_1 з 14.10.2019 по 23.06.2020, з якої чітко вбачається, що 15.10.2019 (дата затвердження передавального акту) відбулась операція «Передавання залишків при приєднанні АТ "УКРСОЦБАНК" до АТ "АЛЬФА-БАНК" згідно рішення акціонерів», відповідно до якої облік заборгованості за кредитним договором №710/0071/.1-Ф від 04.07.2008, передано на рахунки АТ «Альфа-Банк». Аналогічна інформація міститься у виписках по рахунках № НОМЕР_2 з 14.10.2019 по 23.06.2020, № НОМЕР_3 з 14.10.2019 по 23.06.2020, № НОМЕР_4 з 14.10.2019 по 23.06.2020. Після цієї дати всі облікові операції з договору №710/0071/.1-Ф від 04.07.2008 обліковуються виключно на рахунках АТ «Альфа-Банк».
На підставі викладеного, відповідно до вищевказаних рішень, передавального акту, виписок з усіх рахунків кредитного договору, АТ «Альфа-Банк»»,набули права вимоги за кредитним договором №710/0071/.1-Ф від 04.07.2008, укладений між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2
23.09.2014 рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі №1549/14 позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту в сумі 358 988, 09 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» третейський збір у сумі 3 989, 88 грн (т. 3 а.с.42, 43).
За змістом статей 1, 2, 6 ЗУ «Про третейські суди» підвідомчість справ, які можуть бути вирішені в рамках третейського судочинства, обмежена сферою приватного права. До сфери компетенції третейських судів входить вирішення спорів, що виникають між приватними особами з питань, які не торкаються публічно значимих відносин. Спір, що має публічно-правове значення, не підлягає вирішенню третейським судом.
Наявність в правовідношенні щодо проведення розрахунку за договором кредиту, наданого в іноземній валюті, такої концентрації суспільно-значимих публічних елементів не дозволяє віднести такі спори до спорів суто приватного характеру між приватними особами, які можуть розглядатися в приватному порядку - третейськими судами.
Така правова позиція викладена у постанові ВСУ у справі №6-831цс14.
Законом України від 03.02.2011 № 2983-VI «Про внесення змін до ст. 6 ЗУ «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судом» ч.1 ст.6 ЗУ «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитні спілки). Цей закон набув чинності 12 березня 2011 року.
Верховний Суд України в своїй Постанові від 04.11.2015 у справі № 6-2074цс15 прийшов до висновку, що заборона на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів поширюється на спори про захист прав банківських установ, тобто спори, в яких позивачем є банківська установа, а відповідачем - споживач. Аналогічна за змістом правова позиція висловлена і у Постанові ВСУ від 20 травня 2015 року № 6-64цс15.
Дані обставини дають тверді підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до п.14 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження, не могли бути предметом третейського розгляду, оскільки цим ЗУ від 12.03.2011 виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України і у Постанові від 27.01.2016 №6-2712цс15: «Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору, відповідно до п.14 ч.1 ст.6 ЗУ «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим законом від 3.02.2011 виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими суб'єктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.
Незалежно від предмета й підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія закону «Про захист прав споживачів».
Окрім того, згідно правової позиції Верховного Суду України у справі №6-831цс14 у постанові від 21.10.2015, що у сенсі положень ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування, ст.533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» іноземна валюта як засіб платежу може використовуватися лише у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту. Такі розрахунки повинні здійснюватися лише через уповноважені банки в порядку, встановленому Національним Банком України. Розрахунки іноземною валютою між резидентами допускаються лише в магазинах безмитної торгівлі, а також під час реалізації товарів на шляху руху транспортних засобів при міжнародних перевезеннях.
За змістом статей 1, 2, 6 ЗУ «Про третейські суди» підвідомчість справ, які можуть бути вирішені в рамках третейського судочинства, обмежена сферою приватного права. До сфери компетенції третейських судів входить вирішення спорів, що виникають між приватними особами з питань, які не торкаються публічно значимих відносин. Спір, що має публічно-правове значення, не підлягає вирішенню третейським судом.
Порядок здійснення на території України розрахунків в іноземній валюті регулюється Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який встановлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функцій банків та інших фінансових установ в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю відповідальність за порушення валютного законодавства. Норми закону щодо регулювання обігу іноземної валюти в Україні, зокрема, проведення грошових розрахунків валютними цінностями, мають публічну основу, переслідують публічний інтерес і спрямовані на досягнення результату, необхідного в публічних цілях для задоволення публічних потреб забезпечення стабільності української грошової одиниці гривні. Наявність у правовідношенні щодо проведення розрахунку за договором кредиту, наданого в іноземній валюті, суспільно-значимих публічних елементів виключає віднесення таких спорів до спорів суто приватного характеру між приватними особами, які можуть розглядатися в приватному порядку третейськими судами.
Також відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка висловлена в постанові N 6-856цс15 від 02.09.2015, відповідно до п.14 ч.1 ст.6 ЗУ "Про третейські суди" (ч.1 ст.6 ЗУ доповнено п.14 згідно із Законом N 2983-VI від 03.02.2011), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
На підставі викладеного, суд, віднісся критично до рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі №1549/14 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості від 23.09.2014. Оскільки рішення третейського суду від 23.09.2014 винесене із порушенням підвідомчості.
У відповідності до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
ОСОБА_2 свої зобов'язання встановлені кредитним договором, не виконує.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за договором станом на 11.03.2020 ОСОБА_2 має : заборгованість, яка складається з : строкової заборгованості 10932,87 USD; простроченої заборгованості 21 066,93 USD; строкової заборгованості з нарахованих відсотків 266,67 USD; простроченої заборгованості з нарахованих відсотків 31 010,05 USD, що підтверджується розрахунком заборгованості (т.1 а.с.18).
Такий розмір заборгованості є обґрунтованим, здійснений відповідно до умов договору та підтверджений наданими до суду розрахунками.
На підставі викладеного, зобов'язання позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором №710/0071/.1-Ф від 04.07.2008 перед банком не виконано, заборгованість складає 63 276, 52 доларів США.
На виконання договору про надання відновлювальної кредитної лінії №710/0071/17.1-Ф від 04.07.2008 між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 укладено іпотечний договір №710/0071/1 від 04.07.2008, посвідчений ПН ПМНО Карнарук Н.В. та зареєстровано в реєстрі за №5060 (т.1 а.с.12-14).
Таким чином, іпотекодавцями у договорі зазначено ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , котрим належало нерухоме майно передане в іпотеку відповідно, ОСОБА_4 - 2/3 частина; ОСОБА_3 - 1/3 частина.
Згідно п.1.1 договору іпотечного договору, іпотекодавці передають в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за основним зобов'язанням, укладеним між іпотекодержателем та позичальником, нерухоме майно, а саме : квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до п.1.2 іпотечного договору, за домовленістю сторін заставна вартість предмету іпотеки встановлена в сумі 291 000 грн., що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим на день укладення договору (484,98 грн. = 100 доларів США), становить 60 002,47 долари США 47 центів.
Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Відповідно до іпотечного договору іпотекодавець зобов'язаний не відчужувати предмет іпотеки, будь-яку його частину, не передавати його в оренду, найом, користування на будь-яких інших підставах іншим особам без попередньої письмової згоди іпотекодержателя.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про іпотеку», іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки.
Згідно Інформаційної довідки № 235380863 від 03.12.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, а саме, предмет іпотеки -квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 49,2 кв.м, житловою - 30,2 кв.м, - належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_3 (1/3 частина на підставі свідоцтва про право власності б/н від 07.02.1998, відділ приватизації житла та 1/3 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину, ВТА/267346, зареєстоване Четвертою Полтавською ДНК 13.11.2012 №1-1433) та ОСОБА_2 (1/3 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину, ВТА/267346, зареєстоване Четвертою Полтавською ДНК 13.11.2012 №1-1433) (т. 3 а.с.157, 158).
Таким чином, після смерті ОСОБА_4 , власниками нерухомого майна переданого в іпотеку стали : ОСОБА_3 - 2/3 частина; ОСОБА_2 - 1/3 частина.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЗУ «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Відповідно до ч.І ст.35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.
Відповідно до п.п.2.1.1-2.1.10 іпотекодавці зобов'язані : надавати іпотекодержавтелю можливість перевірки стану і правильності використання предмету іпотеки, надавати йому відповідні документи за першою вимогою; вживати всіх необхідних заходів щодо захисту предмету іпотеки від зазіхань будь-яких третіх осіб; не здійснювати дій, що викликають погіршення (пошкодження) предмету іпотеки; без письмової згоди іпотекодерждателя, що оформляється додатковою угодою до цього договору, не відчужувати предмет іпотеки, а також не передавати його в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування; не пізніше наступного дня після настання змін надавати іпотеко держателю відомості про будь-які зміни, що відбулися чи відбуваються з предметом іпотеки, в тому числі про зазіхання на нього з боку третіх осіб; одночасно з укладенням цього договору застрахувати предмет іпотеки в НАСК Оранта на повну його вартість на користь іпотеко держателя з попереднім погодженням останнім умов такого страхування, та надати іпотеко держателю відповідний договір страхування; без встановленого дозволу відповідних державних органів та письмової згоди іпотекодекржателя не здійснювати перебудови та/або перепланування предмету іпотеки; сплачувати всі передбачені чинним законодавством України податки та збори, а також нести інші витрати, пов'язані з предметом іпотеки; у разі загибелі або знищення вартості предмету іпотеки, в тому числі, внаслідок його випадкового знищення, випадкового пошкодження, або псування, протягом трьох днів від дня надходження відповідної вимоги іпотекодержателя повністю або частково замінити предмет іпотеки на інше майно за погодженням з іпотеко держателем; внести плату за державну реєстрацію обтяження предмету іпотеки за цим договором.
Відповідно до п. 2.4.4 у разі невиконання іпотекодавцем хоча б одного із своїх обов'язків, встановлених згідно з п.п.2.1.1-2.1.10 цього договору, вимагати дострокового виконання позичальником основного зобов'язання, а у разі його невиконання - задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до п. 3.1 умов іпотечного договору, а саме у разі порушення іпотекодавцями умов, визначених п.п. 2.1.1-2.1.10. цього договору, іпотеко держатель має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, визначеному п.п.2.4.4 цього договору.
На виконання умов кредитного договору та іпотечного договору 13.03.2020 направлено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вимогу про усунення порушень, та містить в тому числі і відомості щодо зміни кредитора. Також всім клієнтам АТ «Укрсоцбанк» було направлено повідомлення шляхом надсилання СМС-повідомлень (т.1 а.с.19, 20).
Таким чином, вимога іпотекодержателя залишена без задоволення, через що іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов вищевказаного договору.
Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про іпотеку» - іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу). Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. Не враховано вимоги ч. 2 ст. 10 ЗУ «Про іпотеку» де вказано, що іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором.
Відповідно до ч.6 ст.3 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 ЗУ «Про іпотеку».
Звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено іпотекодержателем на підставі рішення суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом уступки іпотекодавцем іпотекодержателю вимоги, що випливає із заставленого права; іншим чином на розсуд іпотекодержателя у встановленому законодавством України порядку.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, АТ «Альфа-Банк», як іпотекодержатель, має право звернутися до власників предмету іпотеки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з вимогою звернути стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно в рахунок виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.
Згідно зі статтею 2 ЗУ «Про третейські суди» третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин. Посилання позовної заяви на ст. 124 ЗУ є безпідставними, з огляду на те, що рішення третейського суду не є судовим рішенням, ухваленим іменем України.
Більш того, згідно ч. 8 ст. 82 ЦПК України та ч. 10 ст. 38 ЗУ "Про третейські суди" обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи судом.
Враховуючи вище викладене, по-перше, звернення за захистом свого права до некомпетентного суду не свідчить про зміну строку виконання та припинення кредитних правовідносин, а по-друге, обставини, встановлені рішенням третейського суду (в тому числі розмір заборгованості) не мають преюдиційної сили.
Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що строк виконання зобов'язання в повному обсязі змінився у 2014 чи 2015 році.
Окрім того, в даному випадку позовна давність позивачем не пропущена. Так, Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦПК України перебіг позовної давності зупиняється, у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом.
При цьому 07.06.2014 набрав чинності ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст.4 ЗУ«Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст.5 ЗУ «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
За усталеною судовою практикою Верховного суду та Верховного суду України, при розгляді справ, пов'язаних з дією ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», при визначенні введеного ним мораторію застосовується саме ст. 263 ЦК України. Так, Верховний суд прямо вказує: «Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (п.2 ч.1 ст.263 ЦК України)».
Отже, саме такий мораторій і зупиняє перебіг позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо він виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті.
Отже, перебіг позовної давності зупинився 07.06.2014, дія мораторію на даний час не припинена, а тому позовна давність не може бути пропущеною.
Таким чином, строк позовної давності на звернення до суду з позовом АТ «Альфа-Банк» не пропущено.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю. Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на : квартиру АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №710/0071/17.1-Ф від 04.08.2008, заборгованість - 63 276, 52 доларів США, а саме : строкова заборгованість 10 932,87 доларів США; прострочена заборгованість 21 066,93 доларів США, строкова заборгованість по нарахованих відсотках 266,67 доларів США, прострочена заборгованість по нарахованих відсотках 31 010,05 доларів США, на користь акціонерного товариства «Альфа-Банк», шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності.
Судовий збір сплачений позивачем при подачі позову складає 7 557 грн. 36 коп. (т.1 а.с.1).
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Також стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судовий збір у рівних частинах по 3 778 грн. 68 коп. (7557,36:2), сплачений позивачем при подачі позову.
Керуючисьст.ст.12, 81,130,131, 141, 212, 229, 263, 354 ЦПК України, суд,-
Позов акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.
Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на : квартиру АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №710/0071/17.1-Ф від 04 липня 2008 року, заборгованість - 63 276, 52 (шістдесят три тисячі двісті сімдесят шість) доларів США, а саме : строкова заборгованість 10 932,87 доларів США; прострочена заборгованість 21 066,93 доларів США, строкова заборгованість по нарахованих відсотках 266,67 доларів США, прострочена заборгованість по нарахованих відсотках 31 010,05 доларів США, на користь акціонерного товариства «Альфа-Банк» (03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська,100, МФО 300346, СДРПОУ 23494714, п/р НОМЕР_5 ), шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності.
Стягнути судовий збір в рівних частинах по 3 778 (три тисячі сімсот сімдесят вісім) грн. 68 (шістдесят вісім) коп. з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства «Альфа-Банк»(03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська,100, МФО 300346, СДРПОУ 23494714, п/р НОМЕР_5 ).
Складання повного тексту відкладено на 7 (сім) днів 02 лютого 2021 року.
Позивач - публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська,100, МФО 300346, СДРПОУ 23494714, п/р НОМЕР_5 .
Відповідач - громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 .
Відповідач - громадянка України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації - АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 .
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, визначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікацйної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Учасники справи можуть отримати інформацію у даній справі на офіційному вебпорталі судової влади України за веб-адресоюhttp://court.gov.ua/sud1622/з зазначенням індивідуального номеру провадження.
Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на подачу апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана.
Повний текст рішення складено 02 лютого 2021 року.
Суддя І.О.Блажко