ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
20 січня 2021 року м. Київ №640/14013/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.
при секретарі судових засідань Гарбуз К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юнівел Трейд»
до Головного управління Державної податкової служби у Київській області
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
за участю представників:
- від позивача - Шишкін П.С.;
- від відповідача - Поліщук О.В;
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнівел Трейд» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 березня 2020 року №0008570505, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що за доводами позивача оскаржуване рішення контролюючого органу винесено на підставі помилкових та необґрунтованих висновків про виявлені податковою перевіркою порушення Товариством вимог податкового законодавства, а відтак останнє підлягає скасуванню у судовому порядку.
Натомість, згідно викладеного відповідачем у відзиві на позов, проведеною у відношенні позивача податковою перевіркою встановлено наявність порушень, що підтверджуються зібраними матеріалами та використаною податковою інформацією, а отже спірне податкове-повідомлення рішення винесено правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити позов.
Представник відповідача проти позову заперечував, зокрема з мотивів, наведених у поданому відзиві.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, враховуючи доводи, пояснення та заперечення сторін, судом встановлено наступне.
Відповідно до наказу ГУ ДПС у Київській області від 24 січня 2020 року №174 та направлення від 24 січня 2020 року №145, посадовою особою відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Юнівел Трейд» (код 41410138) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з постачальником ТОВ «Спеціалізована компанія «Надра» (код 41900176) за період з 01 травня 2019 року по 30 червня 2019 року.
За результатами вказаної перевірки складено акт від 06 лютого 2020 року №80/10-86-05-05/41410138, відповідно до висновків якого встановлено порушення ТОВ «Юнівел Трейд» підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 1794604,00 грн, в тому числі по періодах: травень 2019 року - на суму 376866,00 грн., червень 2019 року - на суму 1417738,00 грн.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки, Товариство подало заперечення від 10 березня 2020 року за вих. №10/03-20 до ГУ ДПС у Київській області, у яких наголошувало на безпідставності висновків акту від 06 лютого 2020 року №80/10-86-05-05/41410138.
За відсутності відповіді на подані заперечення, 28 березня 2020 року Товариство отримало податкове повідомлення-рішення від 24 березня 2020 року №0008570505, винесене ГУ ДПС у Київській області, яке також в подальшому оскаржувалось позивачем шляхом подання скарги від 07 квітня 2020 року за вих. №07/04-20 до Державної податкової інспекції України.
Рішенням ДПС України від 18 травня 2020 року №16387/6/99-00-08-05-01-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 24 березня 2020 року №0008570505 - без змін, що і стало підставою для звернення ТОВ «Юнівел Трейд» до суду з даним адміністративним позовом.
Як вбачається із висновків інспектора ГУ ДПС у Київській області, наведених в акті від 06 лютого 2020 року №80/10-86-05-05/41410138, виявлені порушення ТОВ «Юнівел Трейд» вимог податкового законодавства обґрунтовувались безтоварністю господарських операцій позивача з його контрагентом - ТОВ «Спеціалізована компанія «Надра», в охоплений перевіркою період.
Зокрема, на підставі наданих Товариством та використаних під час податкової перевірки документів, у тому числі договору перевезення вантажу, заявки на перевезення вантажу, актів надання послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом, товарно-транспортних накладних, договору поставки, податкових накладних, залізничних накладних, картки бухгалтерського обліку по рахунку 631, сертифікатів відповідності, виписки банку по господарських операціях проведених постачальником ТОВ «Спеціалізована компанія «Надра» за період з 01 травня 2019 року по 30 червня 2019 року, перевіряючими ГУ ДПС у Київській області вказано на відсутність інформації і документального підтвердження щодо транспортування разом з відображенням в бухгалтерському обліку внутрішнього переміщення щебню та відсіву, придбаного у ТОВ «Спеціалізована компанія «Надра», а також на ненадання супроводжувальної документації виробника і копій сертифікатів відповідності зазначеної продукції (підпункт 2.7 пункту 2 акту від 06 лютого 2020 року №80/10-86-05-05/41410138).
Перевіркою встановлено, що відповідно до договору поставки від 31 травня 2019 року №31/05-19, укладеного між ТОВ «Спеціалізована компанія «Надра» (постачальник) та ТОВ «Юнівел Трейд» (покупець), Постачальник зобов'язувався передавати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язувався приймати та оплачувати Продукцію, найменування, кількість та ціна якої вказується в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.
Передбачалось, що поставка партії Продукції здійснюється залізничним транспортом, а її якість повинна відповідати вимогам ДСТУ та підтверджуватися сертифікатами відповідності. Також, на кожну партію продукції Постачальник зобов'язувався надавати Покупцю: видаткову накладну, залізничну накладну, супроводжувальну документацію виробника Продукції (копію сертифікату відповідності Продукції у разі наявності).
Згідно специфікації від 31 травня 2019 року №1 до договору поставки від 31 травня 2019 року №31/05-19, товар поставлявся в строк з 03 червня 2019 року по 07 червня 2019 року, а саме: 1. Відсів фракції 0-5 мм, кількістю 2560,00 т, ціною 431,30 грн., без ПДВ; 2. Щебінь фракції 5-10 мм гранітний, кількістю 1467,50 т, ціною 662,50 грн., без ПДВ; 3. Щебінь фракції 40-70 мм, кількістю 659,29 т, ціною 392,00 грн., без ПДВ.
Згідно специфікації від 07 червня 2019 року №2 до договору поставки від 31 травня 2019 року №31/05-19, товар поставлявся в строк до 10 червня 2019 року, а саме: відсів фракції 0-5 мм, кількістю 348,00 т, ціною 412,50 грн., без ПДВ.
Згідно специфікації від 08 червня 2019 року №3 до договору поставки від 31 травня 2019 року №31/05-19, товар поставлявся в строк з 10 червня 2019 року по 16 червня 2019 року, а саме: 1. Відсів фракції 0-5 мм, кількістю 2550,00 т, ціною 431,30 грн., без ПДВ; 2. Щебінь фракції 40-70 мм, кількістю 138,00 т, ціною 392,00 грн., без ПДВ.
За пунктом 1 Специфікацій, вказані ціни дійсні при використанні базису EXW (Франко завод: склад Постачальника) згідно з вимогами Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс»: Харківська обл., Харківський р-н, смт. Буди, вул. Шевченко, 50.
У відповідності до договору від 10 травня 2019 року №10/05-19 на перевезення вантажу, укладеного між ТОВ «Юнівел Трейд» (замовник) та ТОВ «Спеціалізована компанія «Надра» (перевізник), Перевізник зобов'язувався виконати послуги по перевезенню Вантажу (асфальтобетонної суміші) до пункту призначення.
Передбачалось, що перевезення Вантажів виконується Перевізником на підставі заявок, які є невід'ємною частиною Договору, що подає Замовник за відповідною формою не пізніше ніж за один робочий день до дати перевезення вантажу.
Також, передбачалось, що на підставі фактично проведених перевезень за попередній місяць Перевізником складається акт здачі-прийняття наданих послуг останнім числом місяця та надається Замовнику для сплати. Приймання вантажу до перевезення оформлюється товарно-транспортною накладною.
На сторінках 8-23, 25 акту від 06 лютого 2020 року №80/10-86-05-05/41410138 наведено відповідні переліки: - заявок на перевезення асфальтобетонної суміші; - видаткових накладних, актів виконаних робіт та податкових накладних, виписаних Постачальником на адресу Покупця; - платіжних доручень на перерахування коштів за договором від 31 травня 2019 року №31/05-19; - товарно-транспортних накладних; - актів про надання транспортних послуг; - залізничних накладних; - сертифікатів відповідності по щебню.
По даним товарно-транспортним накладним встановлено, що перевізник вантажу - ТОВ «Спеціалізована компанія «Надра», замовник - ТОВ «Юнівел Трейд», вантажовідправник - ТОВ «Юнівел Трейд», вантажоодержувач - ТОВ «Дороги України» (код 36191309), ТОВ «Харківдорбуд» (код 41719136), пункт навантаження - смт. Буди, вул. Шевченко, 50.
По наданим до перевірки залізничним накладним на перевезення вантажу встановлено, що власник вантажу - ТОВ «Фейбл Стрим» (станція відправлення - Кременчуг), вантажовідправник - ТОВ «Новогородецький кар'єр» (код 32694400, Полтавська обл., м. Кременчуг, вул. Ярмакова, 15), одержувач вантажу - ТОВ «Гравікон» (код 41501429, Харківська обл., смт. Буди, вул. Харківська, 6к, к. 1), станція та залізниця призначення - ТОВ «Гравікон», Буди, найменування вантажу - відсів гранітний або навалом кам'яний, ДСТУ ГОСТ 22235:2015.
Так, за змістом акту перевірки свідченням безтоварності господарських операцій позивача з його контрагентом на думку посадової особи відповідача слугували зокрема наступні обставини: - товарно-транспортні накладні були підписані та скріплені печаткою тільки стороною Замовника; - товарно-транспортні накладні не містили даних щодо проведених вантажно-розвантажувальних робіт, часу вибуття та прибуття автомобілів до пунктів навантаження та призначення, а також інформації щодо серії і номеру посвідчення водія; - дані залізничних накладних на перевезення вантажу не відповідали даним номенклатурі реалізованого товару, вказаного в ЄРПН.
Таким чином, в акті перевірки вчинено запис про відсутність документального підтвердження щодо місця знаходження Майна, його завантаження та транспортування по всьому ланцюгу постачання, тобто встановлено невідповідність адреси місцю розташування кар'єру (завантаження) та подальше його переміщення до пункту призначення.
У тому числі, аналізом даних АІС «Податковий блок» по ТОВ «Спеціалізована компанія «Надра» зокрема встановлено, що відповідно до звітів нарахованого єдиного внеску за період - травень 2019 року, червень 2019 року чисельність працівників даного постачальника позивача становила 4 особи.
Відповідно до ЄРПН, вказаним підприємством на адресу ТОВ «Юнівел Трейд» зокрема реєструвались податкові накладні за номенклатурою: щебінь фракція 5-10 (код УКТ ЗЕД 2517) - 1467,5 т, щебінь фракція 40-70 (код УКТ ЗЕД 2517) - 797,3 т, відсів фракція 0-5 (код УКТ ЗЕД 2517101000) - 5908 т, автотранспортні послуги - 49016 км.
Надалі в акті перевірки вказано, що реалізація зазначеного товару та отриманих автотранспортних послуг є достатньо трудомісткими, потребує часу та кваліфікованих працівників, спеціального обладнання, технічного оснащення щодо завантаження, розвантаження, переміщення та зберігання, а враховуючи наявність незначної кількості працюючих, відсутність основних засобів для проведення відповідної господарської діяльності та виробничих потужностей, необхідних для здійснення технологічного процесу, власними трудовими ресурсами ТОВ «Спеціалізована компанія «Надра» фактично не могло здійснити виробництво/реалізацію такого товару та надати послуги щодо транспортування в такому обсязі.
Зазначено про встановлену недостовірність наданої інформації згідно ТТН реальним обставинам, а саме наявності у ТОВ «Спеціалізована компанія «Надра» відповідних транспортних засобів для перевезення вантажу з урахуванням часу, місця знаходження товару, його навантаження та розвантаження в пункті призначення, та не враховано технологічні можливості по перевезенню даної продукції відповідно до нормативів.
Вказано на відсутність доказів про залучення персоналу на підставі цивільно-правових договорів, та на відсутності придбавання транспортних послуг згідно інформації з ЄРПН.
Згідно даних АІС «Податковий блок» по ланцюгу постачання Товару були задіяні підприємства: ТОВ «Фейбл Стрим» (код 41650504) (основний вид діяльності - 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля, кількість працюючих - 2 особи, вартість основних засобів - 0 грн.), ТОВ «Конфітраст» (код 41728329) (основний вид діяльності - 77.39 - надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, кількість працюючих - 5 осіб, вартість основних засобів - 0 грн.).
Відповідно, в акті зазначено про те, що вказані постачальники у зв'язку з відсутністю основних засобів та необхідної кількості працівників для виконання виробничого процесу, транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт, фактично не могли здійснювати постачання товару, що свідчить про оформлення господарських операцій лише на папері.
Щодо товару - щебінь фракції 40-70 мм, оформлення якого здійснювалось ТОВ «Спеціалізована компанія «Надра» на адресу ТОВ «Юнівел Трейд», вказано, що його постачання згідно даних ЄРПН по ланцюгу постачання не встановлено.
Щодо наданих ТОВ «Юнівел Трейд» до перевірки сертифікатів відповідності: UA1/P 000613-18, UA1.035.0035943-16 Серії ВГ, UA1.035.0008507-17 Серії ВГ, UA.056.П.00042-18, встановлено, що сертифікати UA.056.П.00042-18 та UA1.035.0008507-17 Серії ВГ не відповідають даним номенклатурі придбаного товару, а термін дії сертифікату UA1.035.0035943-16 - минув.
Згідно проведеного аналізу ЄРПН, зазначені в сертифікатах виробники продукції не відповідають даним по ланцюгу постачання товару за період - травень, червень 2019 року.
За даними ЄРПН ТОВ «Юнівел Трейд» орендовані основні засоби для виконання транспортних перевезень не залучались. Перевіркою не встановлено взаємовідносин з автомобільними перевізниками по отриманню транспортних послуг та наявність інших осіб, які безпосередньо здійснювали організацію транспортних перевезень у травні-червні 2019 року.
На підставі викладеного, інспектором відповідача в акті перевірки зроблено висновки про те, що ТОВ «Спеціалізована компанія «Надра» не могло фактично здійснювати господарські операції на користь ТОВ «Юнівел Трейд», що вказує на формування ТОВ «Юнівел Трейд» активу за рахунок надходження товару та отриманих послуг з джерела невідомого походження.
З вищевказаного, вбачалось здійснення ТОВ «Спеціалізована компанія «Надра» нереальних (безтоварних) господарських операцій на адресу ТОВ «Юнівел Трейд» у зв'язку з відсутністю необхідних умов для здійснення господарської діяльності та відсутності в ланцюгу формування податкового кредиту ТОВ «Спеціалізована компанія «Надра».
Виходячи з наведеного, перевіркою не було встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Юнівел Трейд» з ТОВ «Спеціалізована компанія «Надра», а тому надані ТОВ «Юнівел Трейд» до перевірки первинні документи, на думку посадової особи ГУ ДПС у Київській області, не мали юридичної сили, оскільки останні складені з порушенням принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, що в порушення пунктів 198.1-3 статті 198 Податкового кодексу України мало наслідком завищення ТОВ «Юнівел Трейд» податкового кредиту на загальну суму 1794604,00 грн. у перевіряємий період.
Попри це, невідповідність висновків посадової особи відповідача фактичним обставинам справи та наданим ТОВ «Юнівел Трейд» до перевірки документів, позивачем обґрунтовується зокрема наступним.
В першу чергу позивачем звернуто увагу на ту обставину, що твердження інспектора відповідача про складення зазначених в акті від 06 лютого 2020 року №80/10-86-05-05/41410138 ТТН з порушенням встановлених вимог є помилковими, оскільки зазначені ТТН містили всі обов'язкові реквізити, передбачені формою №1-ТН, що встановлена Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (надалі - Правила №363).
Крім того, позивачем зауважено, що згідно пункту 11.4 Правил №363 можливість скріплення ТТН печаткою (штампом) була виключена, шляхом внесення відповідних змін наказом Міністерства інфраструктури від 10 серпня 2018 року №368.
Вказана редакція Правил діяла з 25 вересня 2018 року до 12 липня 2019 року, а отже в період складання спірних ТТН - травень, червень 2019 року.
В той же час, позивачем зроблено посилання на приписи частин першої-третьої статті 58-1 Господарського кодексу України, згідно яких використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим, а наявність чи відсутність її відбитка на документі не є його обов'язковим реквізитом та не створює юридичних наслідків.
При цьому, відповідно до правових позицій Верховного Суду, висловлених у постановах від 11 вересня 2018 року по справі №804/4787/16 (провадження №К/9901/3335/17), від 16 травня 2018 року по справі №2а-0870/12052/11 (провадження №К/9901/39424/18), відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Не можна вважати обґрунтованим висновок про не підтвердження факту поставки у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних або неналежним їх оформленням, оскільки за умови наявності інших належних доказів товарності, ненадання зазначених документів не позбавляє платника права на формування податкового кредиту.
Щодо невідповідності номенклатури продукції, яка поставлялася ТОВ «Юнівел Трейд» його контрагентом - ТОВ «Спеціалізована компанія «Надра», згідно договору поставки від 31 травня 2019 року №31/05-19, а саме що у накладних від 10 червня 2019 року за №№ 44887172, 44887180 у графі найменування вантажу було зазначено: «відсів гранітний або навалом кам'яний ДСТУ ГОСТ 22235:2015», в той час як у видатковій накладній від 10 червня 2019 року №175 та податковій накладній від 10 червня 2019 року №28 зазначалось найменування «відсів фракція 0-5, УКТ ЗЕД 2517101000», позивачем зауважено, що в даному випадку у відправника вантажу - ТОВ «Новогородецький кар'єр» (код 32694400) була відсутня технічна можливість зазначити у відповідних накладних найменування вантажу, яке вказане в ЄРПН.
Так, порядок оформлення накладних регламентовано Правилами оформлення перевізних документів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644 (надалі - Правила №644).
Згідно приписів пункту 1.2 Правил №644 накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом.
Накладна в електронному вигляді складається у формі електронної реєстрації даних, які можуть бути трансформовані у письмовий запис. Засоби, що використовуються для реєстрації та обробки даних, повинні відповідати вимогам законодавства.
Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.
Згідно додатку 3 до Правил №644 у графі 20 накладної відправником зазначаються, у тому числі найменування вантажу відповідно до Алфавітного списку вантажів Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів (далі - ЄТСНВ) та відмінні ознаки вантажу (у твердому, рідкому або вологому стані, у свіжому або сушеному та іншому вигляді). Вантажі, найменування яких відсутні в ЄТСНВ, зазначаються під тією назвою, під якою вони зазначені в стандартах або технічних умовах на виготовлення продукції, а у графі 23 - код вантажу за ЄТСНВ або ГНВ (Гармонізована номенклатура вантажів).
Таким чином, згідно пояснень позивача, відправником вантажу, ТОВ «Новогородецький кар'єр», в системі АС Клієнт УЗ була обрана опція «інформація про вантаж», яка автоматично обирає найменування вантажу відповідно до ЄТСНВ станом на 01 липня 2018 року. Тобто, у пункті 23 накладних від 10 червня 2019 року №№ 44887172, 44887180 зазначений код вантажу 232253, якому у пункті 20 відповідає повне найменування вантажу - «Отсев гранитный или каменный».
Також, позивач вказав на те, що ТОВ «Юнівел Трейд» не було відправником вантажу, а відтак не могло впливати на оформлення зазначених накладних.
В частині доводів інспектора відповідача про відсутність у контрагента позивача - ТОВ «Спеціалізована компанія «Надра», необхідних трудових ресурсів та основних засобів для здійснення відповідної господарської діяльності, позивач наголосив, що юридична відповідальність кожного платника податку відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, а отже висновок про виявлені податковою перевіркою порушення вимог законодавства саме ТОВ «Юнівел Трейд» було зроблено без аналізу питання дотримання податкової дисципліни саме позивачем.
На підтвердження своєї позиції позивачем зроблено посилання на практику Верховного Суду, згідно постанов від 31 липня 2018 року по справі №1570/5138/12 (провадження №К/9901/19491/18), від 23 жовтня 2018 року по справі №820/1377/16 (№К/9901/26333/18), від 06 листопада 2018 року по справі №812/257/15 (провадження №К/9901/4784/17), відповідно до якої порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
За згаданою раніше позицією Верховного Суду, викладеній зокрема у постанові від 11 вересня 2018 року по справі №804/4787/16, відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Відповідно, позивач вважає, що ТОВ «Юнівел Трейд» не повинно нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, при тому що Товариство за результатами здійснення господарської діяльності з придбання продукції у ТОВ «Спеціалізована компанія «Надра» понесло реальні витрати, що підтверджуються платіжними дорученнями, які надавались відповідачу у відповіді від 09 жовтня 2019 року за вих. №09/10-10 на його запит від 09 вересня 2019 року за вих. №743/10/10-36-05-14.
Аналогічно, на переконання позивача під час податкової перевірки ТОВ «Юнівел Трейд» оцінюватись повинні були відносини Товариства та його контрагента - ТОВ «Спеціалізована компанія «Надра», оскільки відносини останнього у ланцюгу постачання товару з ТОВ «Фейбл Стрим» та ТОВ «Конфітраст» не повинні впливати на дослідження факту реальності вчинення господарських операцій між позивачем та його безпосереднім контрагентом.
Зокрема, позивач процитував позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 03 вересня 2019 року по справі №810/3790/17 (провадження №К/9901/52844/18), де колегія суддів розглядаючи відповідну справу окрім іншого зазначила, що висновки про відсутність у контрагентів (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.
Отже, позивачем зроблено висновок, що порушення певними постачальниками продукції у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем продукції - ТОВ «Юнівел Трейд» вимог закону щодо формування податкового кредиту, а тому Товариство, як платник податків та покупець відповідної продукції не повинно зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту.
Також, на доводи контролюючого органу в частині неможливості встановлення ланцюгу постачання продукції - щебню фракції 40-70 мм, який поставлявся ТОВ «Спеціалізована компанія «Надра» на адресу ТОВ «Юнівел Трейд», позивач акцентував увагу, що відповідний товар було передано у власність Товариства за видатковими накладних від 01 червня 2019 року №193, від 04 червня 2019 року №194, від 05 червня 2019 року №195, від 06 червня 2019 року №196, від 07 червня 2019 року №197, від 16 червня 2019 року №209 та специфікаціями, копії яких надавались ГУ ДПС у Київській області у відповідях від 09 жовтня 2019 року вих. №09/10-10 на запит від 09 вересня 2019 року №743/10/10-36-05-14 та від 24 січня 2020 року №2401/1-20 на запит від 24 січня 2020 року.
При цьому, за договором поставки від 31 травня 2019 року №31/05-19 продаж і подальша передача товару здійснювалась Продавцем Покупцеві та від Покупця третім особам на складі за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, смт. Буди, вул. Шевченка, 50, що підтверджується специфікаціями до вказаного договору. Тобто, переміщення сировини не відбувалось, що вказує на безпідставність висновку відповідача про неможливість встановлення руху відповідного товару по ланцюгу постачання.
У той же час, за доводами позивача законодавством не встановлено обов'язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов'язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальникам правил оподаткування.
Щодо сертифікатів, які не відповідають даним номенклатурі придбаного товару та сертифікату, термін дії якого минув, а саме UA.056.П.00042-18, UA1.035.0008507-17 Серії ВГ та UA1.035.0035943-16, позивач пояснив, що останні були надані під час податкової перевірки ГУ ДПС у Київській області помилково, при тому, що останні не є первинними документами у розумінні вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не можуть бути доказом нереальності господарських операцій з поставки товарів.
Власне, у вже цитованій вище постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі №804/4787/16 зроблено також висновок про те, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію. Суд вказав, що ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.
Окремо позивач зазначив, що за договором поставки від 31 травня 2019 №31/05-19 ТОВ «Юнівел Трейд» здійснювало передачу сировини у виробництво, що відображено записами у регістрах бухгалтерського обліку. А у зв'язку з тим, що вся придбана продукція передавалась ТОВ «Юнівел Трейд» (замовник) за договором виробництва готової продукції виконавцю (переробнику), вона знаходилася на складах останнього за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, смт. Буди, вул. Шевченка, 50 - тобто, для здійснення господарських операцій ТОВ «Юнівел Трейд» не потребувало складських приміщень для зберігання продукції, яка придбавалась у ТОВ «Спеціалізована компанія «Надра» протягом травня-червня 2019 року.
Відповідно до висновків постанови Верховного Суду від 18 грудня 2018 року по справі №816/1118/17 (провадження №К/9901/3565/17) підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.
При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, необхідно оцінити документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.
При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.
Таким чином, окремі недоліки у оформленні первинних документів не є беззаперечним свідченням фіктивності господарської операції.
Відповідальність платника податку має індивідуальний характер. Якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.
Так, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.
Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.
Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Таким чином, порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагентів платника податків, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними господарських відносин з поставки товару (робіт та послуг), які з боку позивача в повному обсязі підтверджено наданими первинними документами.
Власне, враховуючи вищезазначені правові позиції за практикою Верховного Суду, при вирішенні даного адміністративного спору суд також звертає увагу на наступне.
Згідно висновків Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 26 квітня 2016 року №К/800/49498/14 у справі №810/5891/13, господарські операції для визначення податкового кредиту та валових витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, однією з яких є наявність ділової мети.
Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
У постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року по справі №21-1359а15 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України аналізуючи відповідні норми Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, а також Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" серед іншого зазначила, що первинний документ згідно з наведеним визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний, заперечуючи проти доводів суб'єкта владних повноважень, в свою чергу навести переконливі докази в обґрунтування реальності вчиненої господарської операції.
В листі від 21 листопада 2016 року №20011/5/99-99-10-01-16 ДФС України зазначає, що висновок про реальність господарської операції для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об'єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.
Верховний Суд у постановах від 20 березня 2018 року по справі №804/939/16 та від 26 лютого 2019 року по справі №826/9534/1 вказує на лише інформативний характер податкової інформації, наявної в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів по ланцюгах постачання, яка не є належним доказом в розумінні процесуального закону, а також щодо індивідуального характеру відповідальності, за якої порушення вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності певним постачальником товару у ланцюгу постачання товару не може бути підставою для висновку про порушення покупцем такого товару вимог законодавства щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, а тому такий платник податку не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
На думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, у відповідності до постанови від 27 березня 2012 року №21-737во10, предметом доказування у таких справах становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.
Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 27 березня 2018 року №816/809/17 (№К/9901/1349/17), норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Згідно правової позиції колегії суддів Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 28 липня 2015 року №803/2406/14, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у справах "Булвес" АД проти Болгарії" (рішення від 22 січня 2009 року за заявою №3991/03), "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії" (рішення від 18 березня 2010 року за заявою №6689/03), "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (рішення від 23 липня 2002 року за заявою №36985/97), "Полторацький проти України" (рішення від 29 квітня 2003 року за заявою №38812/97) вказав на правило "індивідуальної юридичної відповідальності", за яким платник податків не повинен нести відповідальність за порушення допущені його контрагентами, зокрема щодо неможливості покладення на платника податків відповідальності за невиконання її постачальником обов'язків щодо декларування ПДВ за умови відсутності доказів наявності шахрайської схеми щодо ПДВ, про яку компанія заявник була обізнана чи могла бути обізнана.
Тобто, вирішення податкових спорів із урахуванням принципу індивідуальної відповідальності платника податків цілковито узгоджується із наведеною практикою Європейського суду з прав людини.
Так, вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, наведені у статті 44 Податкового кодексу України.
Згідно пункту 44.1 вказаної статті, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
За частиною першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Згідно постанови Верховного Суду від 06 лютого 2018 року №К/9901/2030/17, №821/589/17 фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, за наведеного, до обов'язків платників податків відноситься ведення обліку тих показників податкової звітності, що пов'язані з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі документів, ведення яких передбачено законодавством.
Водночас, забороняється формування таких показників на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.
Первинні документи, які підтверджують дані податкового обліку платника податків, повинні бути достовірними, тобто відображати дійсний зміст господарських операцій, які впливають на визначення об'єкта оподаткування.
В свою чергу, фактичне здійснення господарської операції повинно викликати зміни в структурі активів, зобов'язань та власному капіталі підприємства, а отже може слугувати її підтвердженням.
У постанові від 30 серпня 2019 року Київ №К/9901/7254/18, №804/17176/14 Верховний Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю
Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2019 року №К/9901/28979/18, №813/1066/16 серед іншого вказав, що під час дослідження обсягу податкових прав і обов'язків платника за господарською операцією суд не повинен обмежуватися перевіркою формальної відповідності поданих платником податків документів вимогам податкового законодавства, а повинен оцінити всі докази в сукупності та взаємозв'язку для встановлення дійсного економічного змісту господарської операції.
За змістом мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 30 січня 2018 року №К/9901/3191/18, 826/2747/13-а для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.
Як зазначено у пункті 15 постанови Верховного Суду від 31 липня 2018 року по справі №1570/5138/12 (провадження №К/9901/19491/18), при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до правової позиції суду касаційної інстанції, податкова інформація, яку було використано відповідачем в ході податкової перевірки позивача та яка зокрема стала підставою для висновків про виявлені даною перевіркою порушення вимог податкового законодавства саме позивачем, не є імперативною ознакою протиправності діяльності суб'єкта господарювання та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності його господарських операцій.
Зокрема, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини та з урахуванням того, що під час розгляду справи відповідач не навів обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями позивача, невідповідність господарських за видами діяльності ТОВ «Юнівел Трейд», збитковості здійснених операцій, або інших переконливих обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, у тому числі на користь висновку про відсутність факту виконання умов раніше вказаного договору поставки продукції, а також того, що відповідних операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави, на переконання суду позивачем правомірно відображено у податковому обліку відповідні дані за господарськими операціями з ТОВ «Спеціалізована компанія «Надра» в охоплений перевіркою період.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд приймає до уваги та враховує правові позиції суду касаційної інстанції та зауважуючи на вимогах Кодексу адміністративного судочинства України також звертає увагу, що за останніми саме на відповідача, як суб'єкта владних повноважень за правилами адміністративного судочинства покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, зокрема обов'язок доводити факт нездійснення господарської операції за наявності формально складених первинних документів та фактичного руху готівкових коштів за такими господарськими операціями.
На думку суду, при розгляді даної адміністративної справи відповідач не виконав покладений на нього обов'язок та не довів належними і допустимими доказами правомірності прийнятого ним та оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення, у тому числі не спростовував викладених позивачем обставин і заперечень по справі, а отже у суду наявні підстави для визнання заявлених позовних вимог такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнівел Трейд» - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 березня 2020 року №0008570505, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнівел Трейд» (ЄДРПОУ: 41410138, адреса: 08112, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, селище Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1, оф. 3) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (ЄДРПОУ: 43141377, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5а) понесені витрати у вигляді судового збору в розмірі 21020,00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко
Повний текст рішення складено 29 січня 2021 року.