ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
29 січня 2021 року м. Київ№ 640/26181/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до треті особи Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України», ОСОБА_2
провизнання протиправними дій, скасування акту.,
ОСОБА_1 звернувся з позовом про визнання протиправними дій Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича, щодо складення акту від 25.09.2020р. про порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" у зведеному виконавчому провадженні №62976891 щодо ОСОБА_1 та скасування акту від 25.09.2020р.
Ухвалою суду від 27.11.2020р. суддею відкрито провадження у справі в порядку визначеному статями 268-271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
В судовому засіданні 21 січня 2021 року, суд у зв'язку з тим, що у судове засідання позивач, відповідач не прибули належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд, відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до висновку за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
15 грудня 2020 року третьою особою -1 та 22 січня 2021року третьою особою -2 через канцелярію суду подано клопотання про закриття провадження у справі. Вказане клопотання обгрунтоване тим, що справа не підсудна розгляду за правилами адміністративного судочинства, а тому її не слід розглядати в порядку КАС України.
Розглянувши матеріали справи, клопотання про закриття провадження та заслухавши пояснення представників сторін, суд зазначає наступне.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця врегульовано статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Таким чином, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ.
При цьому, суд враховує, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною першою статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом встановлено інший, виключний порядок їх оскарження.
Статтею 36 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено, що рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом.
Розділом VІІ Цивільного процесуального кодексу України визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців при виконанні судових рішень, ухвалених за правилами цивільного судочинства.
Так, відповідно до статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Таким чином, скарги щодо виконання рішень, ухвал місцевих загальних судів, які винесені відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства мають розглядатися в порядку статті 447 Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 448 Цивільного процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує акт про порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 25.09.2020 року у зведеному виконавчому провадженні, в яке об'єднано виконавче провадження № 61551656 та №62963431.
Виконавче провадження №61551656 відкрито з примусового виконання виконавчого листа №755/16868/15-ц від 13.03.2020р. виданого Дніпровським районним судом м. Києва.
Виконавче провадження №62963431 відкрито з примусового виконання виконавчого листа №755/22611/14-ц від 06.07.2020р. виданого Дніпровським районним судом м. Києва.
Тобто, судові рішення у зведеному виконавчому провадженні ухвалені одним судом та за правилами однієї юрисдикції.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №707/28/17-ц від 14 жовтня 2018 року суд дійшов висновку про те, що сама наявність зведеного виконавчого провадження не свідчить про адміністративну юрисдикційність скарги на рішення, дії чи бездіяльність відділу ДВС. Визначальним критерієм для віднесення спору до адміністративної юрисдикції є наявність у зведеному виконавчому провадженні судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, чи рішень інших (не судових) органів, якщо ці рішення підлягають примусовому виконанню.
Таким чином, скарги на виконавця щодо примусового виконання виконавчих документів виданих судами різних юрисдикції у зведеному виконавчому провадженні повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства. Скарги на виконавця щодо примусового виконання виконавчих документів виданих судами однієї юрисдикції у зведеному виконавчому провадженні повинні розглядатися відповідним судом, який видав виконавчий документ, у порядку відповідного виду судочинства.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Задовольнити клопотання Публічного акціонерного товариства «Державний експертно - імпортний банк України» та ОСОБА_2 про закриття провадження у справі №640/26181/20.
2. Закрити провадження у справі №640/26181/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача - ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України», ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, скасування акту.
3. Копію ухвали про закриття провадження у справі невідкладно надіслати сторонам.
4. Роз'яснити учасникам судового розгляду, що цей спір повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Відповідно до ч. 3 ст. 240 КАС України ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена. Згідно ч. 1 ст. 295 та ч. 1 ст. 297 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Амельохін