ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 січня 2021 року м. Київ № 640/20023/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про:
- визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 02.03.2020 №2600-0502-8/25713;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та направити подання до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про повернення помилково сплаченого ОСОБА_1 збору у розмірі 5152,50 грн. на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від його вартості, сплата якого підтверджується квитанцією від 01.10.2018 №35667849.
Ухвалою суду від 31.08.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строки для подання заяв по суті.
Позов обґрунтовано тим, що позивач звільнений від сплати збору згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки придбав житло вперше.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві подано відзив, у якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки у відповідача відсутній доступ до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також відповідач наголосив, що позивачем не надано доказів придбання квартири вперше.
Розглянувши заяви по суті, дослідивши письмові докази, судом установлено.
Згідно з договором купівлі-продажу від 08.11.2018 ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ) придбав 1/2 частину нерухомого майна (квартири) за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано в реєстрі за №1897.
До адміністративної справи додано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 03.03.2020 №203578724, відповідно до якого ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.11.2018 №43933821 набув право власності на 1/2 частину зазначеної квартири.
Позивачем долучено квитанцію від 01.10.2018 №35667849, за якою ОСОБА_1 сплачено 5152,50 грн. (дебет 100274241.980.60, кредит 31116156026002), отримувач: УК у Голосіївському районі м. Києва, код отримувача - 38039757, призначення платежу: збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі нерухомості без ПДВ.
З метою повернення 5152,50 грн., безпідставно, на думку позивача сплачених під час придбання квартири, він звернувся до Пенсійного фонду України з заявою від 15.10.2019.
Пенсійний фонд України листом від 14.02.2020 №3800-3821/П-04/8-2800/20 повідомив, що документи, що додані до звернення не дають можливості зробити висновок, що житло придбане вперше.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 02.03.2020 №2600-0502-8/25713 рекомендовано позивачу звернутись до суду для встановлення правових підстав щодо повернення збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Листом від 08.04.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив з урахуванням додаткових документів сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві подання про повернення збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 06.05.2020 №2600-0502-8/55372 рекомендовано позивачу звернутись до суду для встановлення правових підстав щодо повернення збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Вирішуючи спір, суд ураховує таке.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час придбання позивачем квартири та сплати збору) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше (абзац перший). Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України (абзац другий).
Аналогічні за змістом норми передбачені пунктом 15-1 "Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" (в редакції чинній на час придбання квартири), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740.
Пунктом 15-3 "Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" визначено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Як уже зазначалось, позивач придбав 1/2 частину квартири на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 08.11.2018 №1897, внесеного до державного реєстру речових прав на нерухоме майно рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.11.2018 №43933821 та сплатив 51252,50 грн. збору за придбання нерухомого майна.
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачено позивачем, оскільки в іншому випадку він не зміг би придбати квартиру через відмову нотаріуса у здійсненні реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна.
На підтвердження придбання квартири, 08.11.2018, вперше позивачем додано до адміністративної справи інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 03.03.2020 №203578724, відповідно до якого ОСОБА_1 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ) 08.11.2018 придбав 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 08.11.2018, номер в реєстрі нотаріальних дій 1897, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1621565980000.
Зі змісту довідки вбачається, що пошук здійснювався за критеріями право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження щодо фізичної особи ОСОБА_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 (за частковим співпадінням).
Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно" передбачалось, що до прийняття Верховною Радою України та набрання чинності законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна, бюро технічної інвентаризації повинні були здійснювати реєстрацію прав власності на нерухоме майно. У Прикінцевих положеннях Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 №1952-IV Кабінет Міністрів України зобов'язувався забезпечити здійснення поетапного введення в дію Державного реєстру прав з передачею в установленому порядку інформації бюро технічної інвентаризації щодо об'єктів нерухомості місцевим органам державної реєстрації прав у міру їх готовності до виконання зазначених повноважень.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" 01.07.2004 №1952-IV (у редакції Закону України від 26.11.2015 №834-VIII, з наступними змінами та доповненнями чинними на час виникнення спірних правовідносин) державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій (частина перша). Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом (частина п'ята).
З урахуванням наведеного, суд вважає, що державні органи зобов'язані були внести у відповідні реєстри всю інформацію, що стосувалась, у тому числі прав власності на нерухоме майно, відповідно ця інформація є достовірною. Відтак наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно лише інформації про купівлю квартири ОСОБА_1 08.11.2018 за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 08.11.2018, номер в реєстрі нотаріальних дій 1897, а також відсутність будь-якої іншої інформації про право власності, обтяження, іпотеку в державних реєстрах береться судом до уваги як належний доказ на підтвердження обставини щодо купівлі позивачем квартири вперше.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, не надано до суду доказів на спростування доводів позивача.
На думку суду, не може бути підставою для обмеження права позивача бути звільненим від сплати внеску за придбання житла вперше, гарантоване Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з нестворенням спеціального реєстру, який би фіксував придбання жита вперше. Вказаний Закон не пов'язує реалізацію особою свого права на звільнення від сплати збору за придбання житла вперше від функціонування спеціального реєстру, не передбачено таких обмежень і в інших правових актах.
Зважаючи на викладене, беручи до уваги те, що позивачем підтверджено придбання 1/2 частини квартири на підставі договору від 08.11.2018 вперше, суд погоджується з його доводами про те, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" він звільнений від сплати збору за придбання нерухомого майна (квартири), оскільки придбав таке майно вперше.
Процедура повернення коштів, надміру зарахованих до державного бюджету, встановлена "Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182.
Відповідно до пункту 5 глави 1 "Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Пунктом 10 цього Порядку встановлено, що заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Органи Казначейства приймають подання від органів, які контролюють справляння надходжень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників, у строки, визначені нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів. У разі відсутності такого нормативно-правового акта платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів.
Як уже зазначалось, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листами від 02.03.2020 №2600-0502-8/25713 та від 06.05.2020 №2600-0502-8/55372 відмовило позивачу щодо складення подання для повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку з відсутністю доказів придбання житла вперше.
З огляду на встановлення, під час судового розгляду справи, сплату позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна в розмірі 9906,69 грн., від сплати якого він, відповідно до висновку суду, звільнений в силу пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки придбав житло вперше, суд вважає протиправною відмову щодо невнесення відповідачем подання до органу казначейської служби про повернення зазначених коштів. Задоволення позову в такий спосіб є достатнім для захисту інтересів позивача. При цьому судом ураховано, що відповідачем не приймалось рішення (акту індивідуальної дії) в розумінні статті 4 КАС України, тому судом задоволено позовну вимогу про визнання протиправним рішення відповідача шляхом визнання протиправної відмови, викладеної в листі відповідача .
Оскільки позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна (квартири) вперше на рахунок управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва, отже підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати до управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва подання про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за купівлю нерухомого майна в розмірі 5152,50 грн.
Щодо строків звернення до адміністративного суду, то суд вважає, що позивачем дотримано шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, оскільки про порушене право, як убачається з позовної заяви, позивач дізнався після отримання листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 02.03.2020 №2600-0502-8/25713, позов направлено до суду 25.08.2020, тобто в межах строку.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. (квитанція від 25.08.2020 №ПН71166). Оскільки, позов задоволено повністю, то на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо формування та скерування до органу Державної казначейської служби України подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна (квартири) в розмірі 5152,50 грн. (п'ять тисяч сто п'ятдесят дві гривні п'ятдесят копійок).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна (квартири) у розмірі 5152,50 грн. (п'ять тисяч сто п'ятдесят дві гривні п'ятдесят копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділ VII "Перехідні положення" передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.А. Донець