про залишення позовної заяви без руху
01 лютого 2021 року справа № 580/314/21
м. Черкаси
Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 580/314/20
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України
про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, прийнято ухвалу.
27.01.2021 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, просить:
визнати причини пропуску строку звернення до суду з позовною заявою поважними та поновити строк;
визнати протиправною викладену у листі від 25.03.2020 №9707/15-2020 відмову Міністерства внутрішніх справ України щодо прийняття рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію», Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850;
зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути подані ОСОБА_1 документи та прийняти рішення щодо призначення і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію», Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.
Відповідно до частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідчені копії, якщо інше не визначено Кодексом адміністративного судочинства України. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частина 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України ).
Кодексом адміністративного судочинства України (частини 4, 5 статті 94) передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено у порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, що знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Позивачем надано до суду фото (ксерокопію) документів, що не засвідчені у встановленому порядку.
Відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка звертається до адміністративного суду з позовною заявою, додає до неї документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивачем зазначено, що про порушення своїх прав дізнався з листа від 21.01.2021 №0-6.
Судом встановлено, що листом відповідача від 25.03.2020 матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 було повернуто.
У позові не обґрунтовано дій, вчинених позивачем з метою встановлення результатів розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у період з 25.03.2020 до 25.09.2020.
Позов подано до суду 27.01.2021, тобто через 10 місяців після повернення матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 9901/325/19 (ЄДРСР 86401310) зазначено, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Водночас незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У постанові Верховного Суду від 13.03.2019 №826/13430/17 зазначено, що незнання через небажання дізнатися про те, що законодавством України встановлені певні строки звернення до суду, не дає підстав стверджувати про поважність пропуску позивачем такого строку.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
У правовій позиції Верховного Суду України у справі №6-17цс17 від 22.02.2017 зазначено: «порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також впливає із загального правила, встановленого статтею 60 Цивільного процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше».
Поважність причин пропуску строку звернення до суду може бути обґрунтовано та враховано судом у випадку наявності обставин, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 826/17879/17 (ЄДРСР 80168959).
Позивачем не надано доказів наявності обставин, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статті 160, статті 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 2, 4, 6-16, 19, 160, 161, 169, 241, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Надати позивачеві для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви десять днів з моменту отримання копії даної ухвали.
Позивачем вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом надання:
- обґрунтованої заяви про поновлення строків звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин;
- засвідчених у встановленому порядку копій документів, що додані до позовної заяви.
У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.
Суддя Л.В. Трофімова