01 лютого 2021 року справа № 580/5340/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
27.11.2020р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Черкаської міської ради (далі - відповідач), в якій просив:
- визнати бездіяльність Черкаської міської ради щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» протиправною;
- зобов'язати Черкаську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» та зобов'язати прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності до поданого клопотання;
- зобов'язати відповідача не пізніше 10 днів з дня набрання законної сили рішенням суду у даній справі подати до суду звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 05.06.2020р. звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки). До заяви додав перелік документів, передбачений ст. 118 ЗК України. Позивач зазначає, що 24.06.2020р. управління земельних ресурсів та землеустрою відповідача повідомило позивача про підготовку проекту рішення щодо клопотання позивача, однак станом на дату звернення до суду із даним позовом, рішення відносно поданого ним клопотання відповідачем не прийнято, чим допущено протиправну бездіяльність, оскільки строк розгляду його заяви передбачений ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України та становить 1 місяць з часу реєстрації.
Крім того, в обгрунтування вимоги про зобов'язання прийняти відповідача рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, зазначив про відсутність дискреційних повноважень відповідача у даному конкретному випадку, оскільки визначені законом умови для прийняття такого рішення позивачем виконано у повному обсязі. Також, з метою ефективного виконання рішення суду просив встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.12.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
21.12.2020р. до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Представник зазначив, що відповідно до положень ЗК України, у разі якщо відповідний орган місцевого самоврядування у місячний строк не надав дозволу на розробку проекту землеустрою, особа вправі замовити розроблення проекту землеустрою без надання такого дозволу, відтак не надання відповідачем дозволу не перешкоджає позивачу розробити проект землеустрою. З огляду на передбачене законом право позивача замовити розроблення проекту землеустрою без отримання відповідного дозволу, вказано, що права позивача в даному випадку не порушені.
05.01.2021р. позивачем подано відповідь на відзив, в якій серед іншого, зазначив, що положеннями ст. 118 ЗК України передбачено право, а не обов'язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою без отримання відповідного дозволу. При цьому, використання особою права замовити проект землеустрою без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов'язку відповідача розглянути заяву та прийняти відповідне рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач звернувся до Черкаської міської ради із клопотанням від 25.05.2020р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
До клопотання позивачем додано: копію посвідчення учасника бойових дій, копію паспорту та РНОКПП, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Згідно відомостей онлайн ресурсу Укрпошти, вказане клопотання отримано відповідачем - 09.06.2020р.
Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради листом від 24.06.2020р. №5623-2 повідомив позивача, що за наслідками розгляду заяви позивача (вх. №5623-2 від 09.06.2020р.) управлінням земельних ресурсів та землеустрою підготовлено відповідний проект рішення, який після відповідних погоджень буде розглянуто на засіданні сесії Черкаської міської ради із земельних питань.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Черкаської міської ради щодо розгляду його заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 83 Земельного Кодексу України від 25.10.2001р. №2768-ІІІ (далі - ЗК України), землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають:
а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;
б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Згідно з п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.09.2012р.№5245-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
а) земельні ділянки:
на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;
які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 27.05.1997р. №280/97-ВР, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з п.п. «а», «б» ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно з ст. 40 ЗК України, громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
У відповідності до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з п. «в» ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначає ст. 121 Земельного кодексу України. Зокрема, відповідно до п. «б», «г» вказаної статті передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
Частиною 6 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідно до ч. 7 цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що громадянин із земель комунальної власності має право на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Для цього він подає до відповідної сільської, селищної, міської ради клопотання, за результатами якого у місячний строк рада дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону №280/97-ВР.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
Частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено місячний строк розгляду клопотання особи щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до частини п'ятої статті 46 Закон № 280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Отже, чинним законодавством України не передбачено право суб'єкта владних повноважень змінювати встановлений законом режим (періодичність) проведення сесій рад не менше одного разу на місяць у випадку надходження на розгляд до ради документів з питань відведення земельних ділянок (зокрема, клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проекту землеустрою на погодження або затвердження тощо). Оскільки останні являються частинами єдиного процесу відведення земельних ділянок, а тому охоплюються терміном «питання відведення земельних ділянок».
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем допущено порушення місячного строку розгляду клопотання позивача, встановленого ст. 118 ЗК України, оскільки клопотання позивача отримано відповідачем - 09.06.2020р. та не заперечується відповідачем, однак доказів прийняття відповідачем рішення про надання дозволу або про відмову у його наданні як у строк встановлений ст. 118 ЗК України так і станом на дату прийняття рішення в даній справі, відповідачем до суду не надано.
Суд також зазначає, що підготовлений, за наслідками розгляду заяви позивача, Департаментом архітектури та містобудування, проект рішення "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку на розі АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка, учасник АТО)", не свідчить про належний розгляд заяви позивача, оскільки жодних доказів винесення вищевказаного проекту рішення на розгляд сесії Черкаської міської ради та його затвердження Черкаською міською радою протягом червня 2020-січня 2021 року, до суду не надано.
Посилання представника відповідача у відзиві на адміністративний позов на те, що позивач мав право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу, не може бути взято судом до уваги в якості обгрунтованої підстави допущення відповідачем спірної бездіяльності, у зв'язку із наступним.
Згідно з абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.
Проте, цією нормою закріплено виключно право, а не обов'язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб'єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку
Використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов'язку відповідача розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.
Відтак, якщо зацікавлена особа замовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу у встановлений строк, вона не позбавляється права на оскарження бездіяльності відповідного органу.
Вказаний висновок суду відповідає правовим висновкам висловленим Верховним Судом у постанові від 23.01.2020р. у справі №440/1922/19.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо належного розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 25.05.2020р., в зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині суд вважає обгрунтованими.
З приводу вимоги про зобов'язання відповідача розглянути клопотання позивача «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» та зобов'язати прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності до поданого клопотання, суд зазначає наступне.
Як встановлено вище судом, позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та надав до клопотання: копію посвідчення учасника бойових дій, копію паспорту та РНОКПП, графічні матеріали, на яких зазначено місце розташування запитуваної земельної ділянки, у зв'язку із чим подане клопотання відповідає вимогам ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до п.4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.
Так, згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997р. №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Частинами 1 та 2 ст.59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Таким чином, орган місцевого самоврядування наділений виключними повноваженнями щодо вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, на пленарних засіданнях ради шляхом прийняття розпорядчого індивідуального правового акта - рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12.09.2019р. в адміністративній справі №320/5699/15-а та від 10.09.2019р. в адміністративній справі №820/2632/17.
З урахуванням вищевказаного та беручи до уваги допущену відповідачем бездіяльність, а також те, що вирішення питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарному засіданні міської ради, суд доходить висновку, що для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України, належним і ефективним способом повного захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, на черговій сесії Черкаської міської ради та прийняти рішення у відповідності до ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, з урахуванням правової оцінки суду у даному рішенні.
Щодо позовної вимоги про встановлення контролю за виконанням рішення суду, шляхом встановлення десятиденного строку із дня набрання законної сили даним рішенням, для подачі звіту про виконання рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення у адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд зазначає, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є диспозитивним правом суду, що може використовуватись залежно від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Позивачем не наведено аргументованих доводів та не надано доказів того, що рішення суду в даній справі буде відповідачем тривалий час не виконано, у зв'язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права, в зв'язку з чим суд доходить висновку, що у задоволенні позовної вимоги про встановлення контролю за виконанням рішення суду належить відмовити.
Згідно частин 1,2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність бездіяльності при розгляді заяви клопотання позивача від 25.05.2020р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд доходить висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог з огляду на що позов належить задовольнити частково.
Згідно положень статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 5 ЗУ "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Черкаської міської ради щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 25.05.2020р. (вх. №5623-2 від 09.06.2020р.) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Зобов'язати Черкаську міську раду (18001, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36, код ЄДРПОУ - 25212542) розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 25.05.2020р. (вх. №5623-2 від 09.06.2020р.) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на черговій сесії Черкаської міської ради та прийняти рішення у відповідності до ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, з урахуванням правової оцінки суду у даному рішенні.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та частини 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.А. Білоноженко