Рішення від 21.01.2021 по справі 280/5903/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 січня 2021 року (о 16 год. 48 хв.)Справа № 280/5903/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Артоуз О.О.,

за участю секретаря Поліщука Я.В.,

представників позивача ОСОБА_1, Ларченка М.І.

представника відповідача Нікогосян Л.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фермерського господарства «ЛУЧИСТЕ-2А» (72202, Запорізька область, Веселівський район, смт Веселе, вул. Лучиста, 2-а, код ЄДРПОУ 33836049) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул.. Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фермерського господарства «ЛУЧИСТЕ-2А» (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - відповідач), відповідно до якого позивач просить суд:

визнати протиправною, таку що ущемляє конституційні права свобод та інтереси, відмову Головного Управління Держгеокадастру у Запорізькій області викладену в листі від 16.06.2020 № 8-5123/15-20-СГ «Про відмову у наданні у постійне користування земельних ділянок» загальною площею-2010.42351 га голові Фермерського господарства «Лучисте 2А» ОСОБА_1 для веденим товарного сільськогосподарського виробництва;

зобов'язати Головне Управління Держгеокадастру у Запорізькій області вчинити певні дії у місячний термін, надати необхідний дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаних земельних ділянок, бажано одним єдиним масивом відповідно до закону: Площа: 120.6504 га. Кад.№2321280500:04:002:0018; Площа: 83.7688 га. Кад.№2321280500:04:002:0007; Площа: 83.519 га. Кад.№2321280500:04:002:0006; Площа: 85.8513 га. Кад.№2321280500:04:002:0009; Площа: 86.1605 га. Кад.№2321280500:04:002:0011; Площа: 102.6839 га. Кад.№2321280500:04:002:0016; Площа: 91.6881 га. Кад.№2321280500:04:002:0022; Площа: 95.9924 га. Кад.№2321280500:04:002:0012; Площа: 90.0205 га. Кад.№2321280500:04:002:0020; Площа: 98.9456 га. Кад.№2321280500:04:002:0013; Площа: 109.0878 га. Кад.№2321280500:04:002:0019; Площа: 84.5396 га. Кад.№2321280500:04:002:0008; Площа: 85.905 га. Кал.№2321280500:04:002:0010; Площа: 101.9609 га. Кад.№2321280500:04:002:0015; Площа: 108.2492 га. Кад.№2321280500:04:002:0017; Площа: 90.696 га. Кад.№2321280500:04:002:0021; Площа: 99.3641 га. Кад.№2321280500:04:002:00!4; Площа: 70.8949 га. Кад.№2321280500:04:002:0004; Площа: 75.008 га. Кад.№2321280500:04:002:0005; Площа: 41.8213 га. Кад.№2321280500:04:002:0001; Площа: 68.3373 га. Кад.№2321280500:04:002:0003; Площа: 135.2789 га. Кад.№2321280500:04:002:0023; які є вільні і не існує жодних належних документів що заперечують для надання цих земель у постійне користування Фермерському господарству «Лучисте-2А» для товарного сільськогосподарського виробництва, затвердити відповідну технічну документацію, винести відповідне «РІШЕННЯ», скласти та надати відповідні документи, що дають право для оформлення державної реєстрації речових прав постійного користування земельним масивом відповідно до закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для належного постійного користування земельним масивом.

Ухвалою суду від 30.09.2020 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/5903/20, призначено підготовче провадження на 22.10.2020.

Протокольною ухвалою суду від 22.10.2020 підготовче засідання відкладено на 12.11.2020.

Відповідач адміністративний позов не визнав, 27.10.2020 надав до суду відзив на адміністративний позов (вх.. №51514), відповідно до якого зазначає, що оскаржуване рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою прийнято в порядок, передбачений статтями 15-1, 92, 122, 123 Земельного кодексу України у зв'язку з невідповідністю поданих документів статті 92 Земельного кодексу України, відповідно до якої зазначено, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам чи юридичним особам приватного права не передбачена. Також, згідно інформації від 22.10.2020 за №0-8-0.25-469/104-20 земельні ділянки за відповідними кадастровими номерами, що перелічені у відзиві, знаходяться в масиві, що перебуває у постійному користуванні Підприємства Веселівської виправної колонії №8 управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №113127 від 22.03.2005. Таким чином, дії щодо відмови у наданні дозволів на розробку проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок є правомірними та законними. У задоволенні адміністративного позову просить відмовити.

10.11.2020 позивачем надано відповідь на відзив (вх.№53740), відповідно до якого зазначає, що відповідач порушує вимоги статті 19 Конституції України, у відзиві надводить скривлену інформацію. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Протокольною ухвалою суду від 12.11.2020 відкладено підготовче засідання на 26.11.2020.

26.11.2020 позивачем подано до суду уточнену позовну заяву (вх.. №57550), відповідно до якої просить суд: визнати протиправною, таку, що ущімлює конституційні права , свободи та інтереси, відмову відповідача лист від 16.06.2020 №8-5123/15-20-СГ «Про відмову у наданні у постійне користування земельних ділянок» загальною площею 2010,4235 га голові фермерського господарства «Лучисте 2А» ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; скасувати наказ №8-5123/15-20-СГ від 16.06.2020, підписаного 17.06.2020 в.о. начальника П.Присяжнюк на підставі його бездіяльності та невідповідності вимогам законів України, Конституції України; згідно принципу мовчазної згоди, Земельного кодексу України зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області вчинити певні дії у місячний термін, надати необхідні дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаних земельних ділянок (в натурі на місцевості», бажано єдиним масивом відповідно до закону: Площа: 120.6504 га. Кад.№2321280500:04:002:0018; Площа: 83.7688га. Кад.№2321280500:04:002:0007; Площа: 83.519га. Кад.№2321280500:04:002:0006; Площа: 85.8513 га. Кад.№2321280500:04:002:0009; Площа: 86.1605га. Кад.№2321280500:04:002:0011; Площа: 102.6839га. Кад.№2321280500:04:002:0016; Площа: 91.6881 га. Кад.№2321280500:04:002:0022; Площа: 95.9924га. Кад.№2321280500:04:002:0012; Площа: 90.0205га. Кад.№2321280500:04:002:0020; Площа: 98.9456 га. Кад.№2321280500:04:002:0013; Площа: 109.0878га. Кад.№2321280500:04:002:0019; Площа: 84.5396га. Кад.№2321280500:04:002:0008; Площа: 85.905га. Кал.№2321280500:04:002:0010; Площа: 101.9609га. Кад.№2321280500:04:002:0015; Площа: 108.2492га. Кад.№2321280500:04:002:0017; Площа: 90.696 га. Кад.№2321280500:04:002:0021; Площа: 99.3641га. Кад.№2321280500:04:002:0014; Площа: 70.8949га. Кад.№2321280500:04:002:0004; Площа: 75.008 га. Кад.№2321280500:04:002:0005; Площа: 41.8213га. Кад.№2321280500:04:002:0001; Площа: 68.3373га. Кад.№2321280500:04:002:0003; Площа: 135.2789 га. Кад.№2321280500:04:002:0023; які є вільні і не існує жодних належних документів що заперечують для надання цих земель у постійне користування, Фермерському господарству «Лучисте-2А» як основний засіб для товарного сільськогосподарського виробництва. Місце розташування бажаних земельних ділянок Білоріцька сільська рада Веселівського району Запорізької області. Цільове призначення для товарного сільськогосподарського виробництва. Категорії земель: землі сільхозпризначення. Фора власності: державна власність. Згідно до закону затвердити відповідну технічну документацію, винести відповідне рішення, скласти та надати відповідні документи, що дають право для оформлення державної реєстрації речових прав постійного користування земельним масивом відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для належного постійного користування земельним масивом.

У підготовчому засіданні 26.11.2020 судом протокольно вирішено питання щодо заявлених позивачем клопотань, підготовче засідання відкладено на 17.12.2020.

17.12.2020 позивачем подано до суду уточнену позовну заяву (виправлення технічних помилок) (вх. №61821), відповідно до якої просить суд: скасувати наказ №8-5123/15-20-СГ від 16.06.2020, визнати протиправною, таку що ущемлює конституційні права свобод та інтересів, відмову Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №8-5123/15-20-СГ від 16.06.2020 «Про відмову у наданні у постійне користування земельних ділянок» загальною площею 2010,4235 га голові фермерського господарства «Лучисте 2А» ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; зобов'язати відповідача за принципом мовчазної згоди, вчинити певні дії у місячний термін, надати необхідний дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаних земельних ділянок, бажано одним єдиним масивом відповідно до закону Площа: 120.6504 га. Кад.№2321280500:04:002:0018; Площа: 83.7688га. Кад.№2321280500:04:002:0007; Площа: 83.519га. Кад.№2321280500:04:002:0006; Площа: 85.8513га. Кад.№2321280500:04:002:0009; Площа: 86.1605га. Кад.№2321280500:04:002:0011; Площа: 102.6839га. Кад.№2321280500:04:002:0016; Площа: 91.6881га. Кад.№2321280500:04:002:0022; Площа: 95.9924га. Кад.№2321280500:04:002:0012; Площа: 90.0205га. Кад.№2321280500:04:002:0020; Площа: 98.9456га. Кад.№2321280500:04:002:0013; Площа: 109.0878га. Кад.№2321280500:04:002:0019; Площа: 84.5396га. Кад.№2321280500:04:002:0008; Площа: 85.905га. Кал.№2321280500:04:002:0010; Площа: 101.9609га. Кад.№2321280500:04:002:0015; Площа: 108.2492га. Кад.№2321280500:04:002:0017; Площа: 90.696 га. Кад.№2321280500:04:002:0021; Площа: 99.3641га. Кад.№2321280500:04:002:0014; Площа: 70.8949га. Кад.№2321280500:04:002:0004; Площа: 75.008 га. Кад.№2321280500:04:002:0005; Площа: 41.8213га. Кад.№2321280500:04:002:0001; Площа: 68.3373га. Кад.№2321280500:04:002:0003; Площа: 135.2789 га. Кад.№2321280500:04:002:0023, які є вільні та не існує жодних належних документів, що заперечують для надання цих земель у постійне користування, у постійне користування Фермерському господарству «Лучисте 2А» для товарного сільськогосподарського виробництва., затвердити відповідну, технічну документацію, винести відповідне рішення, скласти та надати відповідні документи, що дають право для оформлення державної реєстрації речових прав постійного користування земельним масивом відповідно до закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для належного постійного користування земельним масивом.

У підготовчому засіданні 17.12.2020 судом протокольно вирішено питання щодо заявлених позивачем та відповідачем клопотань, підготовче засідання відкладено на 29.12.2020.

У зв'язку з перебування судді Артоуз О.О. у відпустці з 22.12.2020 по 06.01.2021 (наказ від 21.12.2020 №411), розгляд справи відкладено на 21.01.2021.

У підготовчому засіданні 21.01.2021 судом протокольно вирішено питання щодо заявлених позивачем, закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду в той же день, 21.01.2021 .

У судовому засіданні 21.01.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши вступне слово та пояснення позивача, представника відповідача, розглянувши заяви по суті справи, безпосередньо дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі обставини.

Фермерське господарство «Лучисте 2А» зареєстровано як юридична особа Веселівською районною державною адміністрацією Запорізької області 08.11.2005, номер запису 1 082 102 0000 000182.

12.05.2020 голова фермерського господарства Ларченко Ігор Олексійович звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з клопотанням, відповідно до якого просить надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами: Площа: 120.6504 га. Кад.№2321280500:04:002:0018; Площа: 83.7688га. Кад.№2321280500:04:002:0007; Площа: 83.519га. Кад.№2321280500:04:002:0006; Площа: 85.8513га. Кад.№2321280500:04:002:0009; Площа: 86.1605га. Кад.№2321280500:04:002:0011; Площа: 102.6839га. Кад.№2321280500:04:002:0016; Площа: 91.6881га. Кад.№2321280500:04:002:0022; Площа: 95.9924га. Кад.№2321280500:04:002:0012; Площа: 90.0205га. Кад.№2321280500:04:002:0020; Площа: 98.9456га. Кад.№2321280500:04:002:0013; Площа: 109.0878га. Кад.№2321280500:04:002:0019; Площа: 84.5396га. Кад.№2321280500:04:002:0008; Площа: 85.905га. Кал.№2321280500:04:002:0010; Площа: 101.9609га. Кад.№2321280500:04:002:0015; Площа: 108.2492га. Кад.№2321280500:04:002:0017; Площа: 90.696 га. Кад.№2321280500:04:002:0021; Площа: 99.3641га. Кад.№2321280500:04:002:0014; Площа: 70.8949га. Кад.№2321280500:04:002:0004; Площа: 75.008 га. Кад.№2321280500:04:002:0005; Площа: 41.8213га. Кад.№2321280500:04:002:0001; Площа: 68.3373га. Кад.№2321280500:04:002:0003; Площа: 135.2789 га. Кад.№2321280500:04:002:0023. Загальна площа ріллі 2010.4235 га. До заяви додано: викопіювання; свідоцтво юридичної особи; статут ; диплом агронома; копія паспорта та ІНН; довідка ДПС про відсутність заборгованості; відомості з ДЗК на земельні ділянки.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 16.06.2020 за №8-5123/15-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» відмовлено Фермерському господарству «Лучисте 2А» в особі голови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування розташованих на територій Веселівської селищної об'єднаної територіальної громади Веселівського району Запорізької області (за межами населених пунктів), орієнтовний розмір земельних ділянок 2010.4235 га із цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з таких підстав: невідповідність поданих документів статті 92 Земельного кодексу України.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно зі статтями 7, 8 вказаного Закону надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Як слідує з матеріалів справи, оскаржуваний наказ прийнято відповідно до статей 15-1, 92, 122, 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Згідно з частиною 2 статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до частини 1 статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Положеннями частини 3 статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Відповідно до частини другої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно частини третьої статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою (ч.14 ст. 123 ЗК України).

У Земельному кодексі України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як слідує з оскаржуваного наказу підставою для відмови у наданні дозволу стало невідповідність поданих документів статті 92 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

ґ) заклади освіти незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

е) оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі.

Право постійного користування земельними ділянками може вноситися державою до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту, утвореного відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

З аналізу вказаної статті суд зазначає, що вказана норма встановлює перелік суб'єктів, хто може набути право постійного користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

При цьому вказана стаття не містить вимог до документів, що подаються для отримання відповідного дозволу.

Необхідно зазначити, що відмова є невмотивованою, оскільки посилання відповідача на норму закону без обґрунтувань, що саме не відповідає та яким чином це необхідно усунути, не дає можливості реалізувати право позивача на отримання земельної ділянки у користування, як перший етап у цій процедурі.

Таким чином, посилання відповідача під час судового розгляду справи на те, що вказана ділянка входить до масиву із загальною площею 2238,2130 га, які на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ№113127 від 22.03.2005 передано підприємству Веселівської виправної колонії №8 управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області суд не приймає, оскільки вказана обставина не була підставою для прийняття оскаржуваного наказу та не досліджувалася в процесі його прийняття.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність наказу Головного Управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 16.06.2020 № 8-5123/15-20-СГ «Про відмову у наданні у постійне користування земельних ділянок» загальною площею-2010.42351 га голові Фермерського господарства «Лучисте 2А» ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Необхідно звернути увагу на те, що частиною 10 статті 118 ЗК України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно. Таким чином, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність.

Зазначений правовий висновок Верховний Суд висловлював у постанові від 31 січня 2018 року у справі №814/741/16, постанові від 14 березня 2018 року у справі №804/3703/16.

Закон не забороняє діяти так само і у разі прийняття відповідним органом у належній формі рішення про відмову у наданні дозволу з підстав, які особа вважає незаконними.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 22 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

Суд відзначає, що надання дозволу не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у користування. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у користування.

З метою ефективного захисту прав людини у сфері земельних правовідносин та усунення необґрунтованих перешкод, суд вважає, що зазначений підхід повинен застосовуватися і у випадку ухвалення протиправного рішення у вигляді незаконної відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування.

При цьому суд зазначає, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.

Суд зазначає, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Правова процедура прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області відповідного рішення, спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Складовою принципу юридичної визначеності є принцип легітимних очікувань, як одного із елементів принципу верховенства права.

Відтак, позивач, з огляду на передбачену Земельним кодексом України процедуру ухвалення рішення щодо можливості видачі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаних земельних ділянок у постійне користування, правомірно очікував на отримання відповідного рішення відповідача за результатами розгляду поданого ним пакету документів.

Враховуючи вищевикладене та те, що наказ прийнятий з порушенням чинного законодавства та в ньому не мотивовано відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування для із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву Фермерського господарства «ЛУЧИСТЕ-2А» про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 12.05.2020 №1-Ф.

Щодо позовної вимоги про затвердження відповідної технічної документації, винести відповідне рішення, скласти та надати відповідні документи, що дають право для оформлення державної реєстрації речових прав постійного користування земельним масивом суд зазначає наступне.

В контексті зазначеного, суд звертає увагу на правові висновки Конституційного Суду України, який, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Тому, не можуть бути об'єктом судового захисту права та інтереси, які станом на час звернення до суду фактично не порушені.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем ще не здійснено відповідно технічну документацію та не отримано земельну ділянку у постійне користування, відтак відсутні підстави щодо встановлення порушення права щодо реєстрації такого права відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фермерського господарства «Лучисте-2А» підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням часткового задоволення позову, суд приходить до висновку, що понесені витрати на сплату судового збору підлягають частковому стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фермерського господарства «ЛУЧИСТЕ-2А» до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного Управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 16.06.2020 № 8-5123/15-20-СГ «Про відмову у наданні у постійне користування земельних ділянок» загальною площею-2010.42351 га голові Фермерського господарства «Лучисте 2А» ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зобов'язати Головне Управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути заяву Фермерського господарства «ЛУЧИСТЕ-2А» про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 12.05.2020 №1-Ф.

В іншій частині позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області судовий збір в розмірі 1051 грн. 00 коп. на користь Фермерського господарства «ЛУЧИСТЕ-2А».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 01 лютого 2021 року.

Суддя О.О. Артоуз