61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
26.01.2021 Справа № 905/1783/20
Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,
за участю секретаря судового засідання Юрлагіної В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТКОНТИНЕНТ»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХОВЕ БУДІВНИЦТВО «АЛЬТКОМ»,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ»
про: стягнення 16483452,81 грн, з яких: заборгованість - 11198758,62 грн, інфляційні втрати - 3977799,06 грн, 3% річних - 1306895,13 грн,
за участю уповноважених представників сторін:
від позивача: Шейко І.О. (на підставі ордеру серії АН №1011679 від 05.10.2020);
від відповідача: Логвиненко О.С. (на підставі довіреності №ДСА/Д/Юр/КАВ/42 від 04.02.2019);
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: не з'явився,
Стислий зміст і підстави позовних вимог
07.10.2020 шляхом звернення з поштовим відправленням Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» (далі - ТОВ «ПРИВАТКОНТИНЕНТ») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХОВЕ БУДІВНИЦТВО «АЛЬТКОМ» (далі - ТОВ «ШБ «АЛЬТКОМ») про стягнення 16483452,81грн., що складається з заборгованості в розмірі 11198758,62грн; інфляційних втрат в сумі 3977799,06грн; 3%річних з простроченої суми - 1306895,13грн та відшкодування судових витрат у вигляді судового збору в сумі 247251,79 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням ТОВ «ШБ «АЛЬТКОМ» зобов'язання щодо оплати виконаних робіт за договором № ДСА/Р/П/С/№-1362 від 28.07.2015, що у свою чергу стало підставою для нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних.
Підставність заявлених вимог позивач нормативно обґрунтовує посиланням на статті 512-517, 526, 549, 550, 625, 629, 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 173-175, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Процедура провадження у справі у господарському суді
Згідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 09.10.2020 для розгляду даної справи автоматизованою системою документообігу суду визначена суддя Устимова А.М.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.10.2020 позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» залишена без руху з підстави недоплати суми судового збору та відсутності попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
20.10.2020 на адресу Господарського суду Донецької області від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної зави №19/10 від 19.10.2020 з доданими доказами доплати судового збору в розмірі 0,79 грн. та попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У зв'язку з усуненням недоліків ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.10.2020 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1783/20.
Справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження з викликом представників сторін. Підготовче засідання у справі призначено на 10.11.2020.
06.11.2020 ТОВ «ШБ «АЛЬТКОМ», у межах строку, встановленого судом, надало через канцелярію суду відзив, в якому просить застосувати строк позовної давності до вимог ТОВ «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» щодо стягнення з ТОВ «ШБ «АЛЬТКОМ» заборгованості за договором субпідряду №ДСА/Р/П/С/№-1362 від 28.07.2015, відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.
Ухвалою суду від 10.11.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ»; відкладено підготовче засідання на 24.11.2020 о 12:00 год.
16.11.2020 шляхом направлення поштового відправлення ТОВ «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» надало відповідь на відзив №16/11 від 16.11.2020, в якій просить суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та захистити порушене право шляхом стягнення заборгованості за договором №ДСА/Р/П/С/№-1362 від 28.07.2015.
17.11.2020 ТОВ «ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ» шляхом направлення поштового відправлення надало суду пояснення №02/16/20 від 16.11.2020, в яких просить захистити порушене право ТОВ «ПРИВАТКОНТИНЕНТ», вважає, що позивач пропустив строк позовної давності з поважних причин.
18.11.2020 шляхом направлення поштового відправлення позивач надав суду додаткові пояснення щодо строків позовної давності, в яких посилається на наявність практики Європейського Суду з прав людини, яку просить застосувати при прийнятті рішення про застосування строку позовної давності.
Листом господарського суду від 24.11.2020 повідомлено учасників справи про те, що у зв'язку з перебуванням судді Устимової А.М. на лікарняному на дату розгляду справи, підготовче засідання, призначене на 24.11.2020, не відбудеться; про дату та час наступного підготовчого засідання буде повідомлено додатково у встановленому законом порядку.
Ухвалою суду від 01.12.2020 підготовче засідання призначено на 10.12.2020 о 14:00 год.
09.12.2020 через канцелярію суду відповідач надав заперечення у порядку ст.167 ГПК України, згідно яких просить застосувати до позовних вимог строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки відсутні поважні причини для його поновлення.
Ухвалою суду від 10.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі №905/1783/20 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 24.12.2020 о 12:15 год.
24.12.2020 через канцелярію суду ТОВ «ШБ «АЛЬТКОМ» надало доповнення до заперечення від 09.12.2020, в яких, окрім наведеного вище, просить відмовити позивачу у задоволенні клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.
Ухвалою суду від 24.12.2020 закрито підготовче провадження у справі №905/1783/20; призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 21.01.2021 о 15:00 год.
У судове засідання 21.01.2021 з'явились уповноважені представники сторін у справі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ТОВ «ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ» або її представник у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання підприємство повідомлено шляхом направлення копії ухвали суду на юридичну адресу згідно з відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд.63. Поштове відправлення повернуто на адресу суду не врученим, оскільки адресат за згадуваною адресою не значиться.
З огляду на наявність висловленої у письмових поясненнях № 02/16/20 від 16.11.2020 позиції третьої особи щодо заявлених позовних вимог, факт повідомлення остатньої про дату та час судового розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд за відсутності ТОВ «ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ» або її представника, право на що передбачено п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України.
У судовому засіданні 21.01.2021 суд розпочав судовий розгляд справи по суті, заслухав вступне слово уповноважених представників сторін у справі, зокрема, представник позивача позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить визнати причини пропущення строку позовної давності поважними; представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог у зв'язку зі спливом строку позовної давності; просить відмовити у задоволенні клопотання про визнання причин пропущення строку позовної давності поважними; як наслідок, відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні 21.01.2021 суд здійснив з'ясування обставин справи та розпочав дослідження доказів у справі, за наслідками судового засідання винесено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 26.01.2021 об 14:00.
У судове засідання 26.01.2021 з'явились уповноважені представники сторін у справі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ТОВ «ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ» або її представник у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання підприємство повідомлено шляхом направлення телефонограми №355 від 25.01.2021 за відомим суду номером телефону підприємства, оскільки згідно з Розпорядженням №3-р від 21.01.2021 «Про призупинення прийняття документів для відправки за межі суду» у зв'язку з недостатніми бюджетними призначеннями на 2021 рік та відсутністю знаків поштової оплати зупинено з 22.01.2021 прийняття працівниками Відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) документів для відправлення за межі суду. З підстав зазначених вище суд продовжив розгляд справи по суті за відсутності зазначених осіб.
Судове засідання 26.01.2021 у порядку, що передбачений ч.6 ст.216 ГПК України розпочато зі стадії, на якій було оголошено перерву, а саме, зі стадії дослідження доказів у справі.
У судовому засіданні 26.01.2021 судом закінчено дослідження доказів у справі та проведено дебати, під час яких уповноважені представники сторін підтвердили позиції, викладені у заявах по суті спору та оголошені у вступному слові, застережили, що не мають витрат на оплату правової допомоги, які слід відшкодовувати за рахунок іншої сторони.
Ухвалення рішення суду відбулось у нарадчій кімнаті у порядку ст.ст.219-220 ГПК України.
Позиція учасників процесу
ТОВ «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» у позовній заяві, запереченнях на відзив з доповненнями зазначило, що 28.07.2015 ним та ТОВ «ШБ'АЛЬТКОМ» укладено договір субпідряду № ДСА/Р/П/С/№-1362 на виконання робіт по контролю якості монтажних та заводських зварювальних з'єднань після зварювання шляхом проведення випробувань неруйнівного ультразвукового контролю (УЗК) та візуально-вимірювального контролю (ВВК) на об'єкті «Автодорожний міст «Туркменабат - Фарап» через річку Аму-Дарья. Підрядник зобов'язався прийняти та оплатити роботи на умовах, вказаних в договорі. Передбачені договором роботи були виконані. Претензій по об'єму, якості та строкам їх виконання не заявлено, що підтверджується підписаним сторонами 21.10.2016 Актом №4 виконаних робіт, до якого були долучені звітні документи, рахунок на оплату є втраченим. Складанням цього акта безпосередньо підтверджене фактичне завершення робіт та настання зобов'язання по їх оплаті. Підрядник своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт в сумі 11198758,62грн у передбачений пунктом 3.2 Договору строк - до 11.11.2016 не виконав.
02.04.2018 між ТОВ «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» та ТОВ «ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ» укладено договір № 2 відступлення права вимоги боргу за договором про надання послуг №ДСА/Р/П/С/№-1362 та у зв'язку з цим передані оригінали документів. 27.09.2020 ТОВ «ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ «ШЛЯХОВЕ БУДІВНИЦТВО «АЛЬТКОМ» про стягнення суми боргу за спірним договором.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 01.10.2020 у справі №905/1840/19 у задоволенні позову ТОВ «ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ» до ТОВ «ШЛЯХОВЕ БУДІВНИЦТВО «АЛЬТКОМ» про стягнення заборгованості відмовлено. Підставою для прийняття такого рішення стали преюдиційні факти, що встановлені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.08.2020 у справі № 910/16919/19, якою договір №2 від 02.04.2018 про відступлення права вимоги зазначеного боргу визнано недійсним.
Про факт визнання недійсним договору №2 від 02.04.2018 про відступлення права вимоги ТОВ «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» повідомлено листом третьої особи від 01.09.2020, внаслідок чого 08.09.2020 подало заяву до Господарського суду Донецької області про заміну позивача у межах справи його правонаступником у межах справи №905/1840/19.
ТОВ «ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ» 02.10.2020 за актом повернуло ТОВ «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» оригінали документів.
У зв'язку з відмовою Господарським судом Донецької області здійснити заміну Позивача у справі № 905/1840/19 на ТОВ «ПРИВАТКОНТИНЕНТ», підприємство 07.10.2020 направило до суду зазначений позов.
З урахуванням прострочення грошового зобов'язання за договором розрахунок інфляційних втрат від суми боргу та 3%річних від простроченої суми становить: інфляційні втрати за період з грудня 2016 року по серпень 2020 року виходячи з суми основного боргу 1119878,62грн - в розмірі 3977799,06грн; 3%річних за період з 11.11.2016 по 05.10.2029 (1424 днів) - в розмірі 1306895,13грн, які просить стягнути з відповідача.
Позивач вважає, що факт передачі оригіналів документів, що здійснено під час укладання договору переуступки права вимоги, свідчить про неможливість звернутись з позовом до суду та вказує на поважність пропуску строку позовної давності, як наслідок просить захистити порушене право ТОВ «ПРИВАТКОНТИНЕНТ».
При цьому, позивач основує свою позицію також на практиці Європейського Суду з прав людини щодо недопустимості формального ставлення до вирішення питання щодо застосування строку позовної давності, а саме рішення «Фінікарідов проти Кіпру», «Іліан проти Туреччини», «Жоффр де ля Прадель проти Франції».
На підтвердження вищезазначених фактів позивач надав суду належним чином засвідчені копії наступних документів: договору субпідряду №ДСА/Р/П/С/№-1362 від 28.07.2015, акту №4 від 21.10.2016, претензії №01/09/20 від 01.09.2020, договору на надання правової допомоги від 08.09.2020, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ДН № 5553, ордеру на надання правничої (правової допомоги), договору відступлення права вимоги №2 від 02.04.2018, повідомлення про відступлення права вимоги від 02.04.2018, листа №28/08 від 28.08.2020, акту приймання - передачі документів від 02.10.2020, Постанови Верховного Суду від 13.08.2020 по справі №910/16919/19, ухвал Господарського суду Донецької області від 17.10.2019, 09.01.2020, рішення Господарського суду Донецької області від 01.10.2020 у справі №905/1840/19, висновків по результатам ультразвукового контролю №1-№25.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХОВЕ БУДІВНИЦТВО «АЛЬТКОМ» надало до суду відзив на позовну заяву, заперечення у порядку ст.167 ГПК України та доповнення до останнього, згідно яких просить застосувати до позовних вимог строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки відсутні поважні причини для його поновлення.
В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на факт пропуску з боку позивача трирічного строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦК України, а саме, відповідач вказує, що строк виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт, за ствердженням позивача, за договором сплив 11.11.2016, відповідно строк позовної давності за вимогами сплив у 2019році, тоді як до суду з позовом ТОВ «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» звернулось у жовтні 2020. Щодо наявності поважних причин пропуску такого строку зазначає, що за умовами п.п.4.5,10.1,10.2 договору жодна зі сторін не має права передавати свої права та обов'язки по договору без письмової на то згоди іншої сторони, відповідач не надавав ТОВ «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» жодної згоди на передачу прав та обов'язків за договором ТОВ «ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ», договір № 2 відступлення права вимоги боргу від 02.04.2018 визнано судом недійсним. Відповідно укладання договору без відповідної згоди, не відповідає ані умовам договору субпідряду, ані діючому законодавству України, тому не може бути визнано поважною причиною пропуску строку позовної давності.
На питання суду уповноважений представник відповідача усно повідомив, що вважає вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань такими, що є додатковими у розумінні ст. 266 ЦК України, тому зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткових вимог. Вказав на факт відсутності у нього відомостей щодо наявності рахунку на оплату. Письмово позицію з цього приводу відповідач не виклав.
У письмових поясненнях №02/16/20 від 16.11.2020 ТОВ «ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ» просить захистити порушене право ТОВ «ПРИВАТКОНТИНЕНТ», вважає, що позивач пропустив строк позовної давності з поважних причин, оскільки внаслідок укладання договору переуступки права вимоги передав третій особі весь пакет документів в оригіналах, які підтверджують вимоги та які були необхідні третій особі в процесі розгляду справи №905/1840/19, як наслідок, позивач, за їх відсутності, був позбавлений можливості звернутись до суду за захистом свого порушеного права.
Виклад обставин справи, встановлених судом
28.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» (Субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХОВЕ БУДІВНИЦТВО «АЛЬТКОМ» (Підрядник) укладений договір субпідряду № ДСА/Р/П/С/№-1362, відповідно до пункту 1.1 якого Субпідрядник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в договорі, виконати наступні зобов'язання: виконати комплекс послуг (далі по тексту - роботи) по контролю якості монтажних та заводських зварювальних з'єднань після зварювання шляхом проведення випробувань неруйнівного ультразвукового контролю (УЗК) та візуально-вимірювального контролю (ВВК) на об'єкті «Автодорожний міст «Туркменабат - Фарап» через річку Аму-Дарья, з берегозахисними спорудами, під'їзними автомобільними шляхами, обладнаними електроосвітленням, загальною протяжністю 1600 метрів, шириною 21 метр, а Підрядник зобов'язався прийняти та оплатити роботи на умовах, вказаних в договорі.
Згідно з пунктом 1.2 договору виконання робіт здійснюється поетапно. Обсяг робіт 20000,00 м/п. Фактичні обсяги виконані Субпідрядником робіт визначаються згідно з актом виконаних робіт, які складаються щомісячно та підписуються уповноваженими представниками сторін.
Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими особами і діє до 28.06.2016 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання зобов'язань у відповідності до умов договору, які виникли до закінчення дії договору (пункти 12.1, 12.5 Договору).
Загальна вартість робіт за договором складає 13634487,80 грн без ПДВ, що станом на 28.07.2015 по курсу продажу долара США до гривні, встановленим Національним банком України, є еквівалентом 618000,00 доларів США без ПДВ. Зміна загальної вартості робіт можлива тільки в випадках передбачених договором за письмовою згодою сторін і оформлюється шляхом підписання сторонами додаткової угоди до договору (пункт 2.1 договору).
Відповідно до пункту 2.2 договору загальна вартість робіт встановлюється без ПДВ згідно з пп. б п. 185.1 ст. 185 та пп. в п.186.2.1 (г) ст. 186 Податкового кодексу України. Роботи за цим договором виконуються на території Туркменістану. У вартість робіт не входять податки та збори, які підлягають сплаті на території Туркменістану, в зв'язку з виконанням сторонами своїх обов'язків за договором.
У пункті 4.1 договору сторони домовились, що Субпідрядник зобов'язується виконати належним чином та у вказані строки передбачені договором роботи. Початок надання робіт - 28 липня 2015 року. Закінчення надання робіт - 28 червня 2016 року.
В силу пункту 5.1 договору субпідрядник щомісячно надає підряднику для підписання Акт виконаних робіт з доданням до нього звітних документів. Роботи вважаються прийнятими з моменту підписання підрядником наданого Акту.
У відповідності до підпункту 4.3.1 пункту 4.3 договору Підрядник зобов'язався своєчасно здійснювати приймання та оплату виконаних робіт згідно з умовами договору.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що розрахунки за виконані Субпідрядником роботи Підрядник здійснює банківським переказом на рахунок субпідрядника, вказаний в банківських реквізитах, в розділі 14 договору, в національній валюті України в сумі, еквівалентній доларам США за курсом продажу долара США до гривні Національного банку України на момент переказу грошових коштів.
Сторони погодили, що оплата за виконані роботи здійснюється Підрядником на підставі рахунків Субпідрядника після щомісячного підписання сторонами відповідного акту виконаних робіт протягом 15 робочих днів з моменту підписання акту (пункт 3.2 Договору).
За правилами пунктів 4.5, 10.1 договору жодна зі сторін не має права передавати свої права та обов'язки по договору без письмової на то згоди іншої сторони.
Положеннями пункту 10.2 договору передбачено, що кожна із сторін зобов'язується не розголошувати третім особам будь-які умови і положення договору, а також будь-яку іншу інформацію, матеріали та документи, представлені сторонами один одному у відповідності до договору та несе відповідальність за порушення цього обов'язку в формі відшкодування збитків, завданих іншій стороні.
Всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають за договором або у зв'язку з ним, в тому числі, які стосуються його виконання, порушення, закінчення або недійсності, будуть вирішуватись шляхом переговорів. У випадку недосягнення взаємної згоди зі спору, такий спір підлягає розгляду в господарському суді в порядку, передбаченому чинним законодавством України. При розгляді спору буде застосовуватись матеріальне та процесуальне право України (пункти 8.1, 8.3 договору).
21.10.2016 сторонами підписано Акт №4, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» (Субпідрядник) передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХОВЕ БУДІВНИЦТВО «АЛЬТКОМ» (Підрядник) прийняло роботи на загальну суму 11198758,62грн без ПДВ, що на дату підписання акта складає 435690,02 USD за курсом НБУ 2570,35грн за 100 USD. Претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт не заявлено.
02.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ» (Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №2, відповідно до п.1.1. якого Первісний кредитор поступається, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги виконання зобов'язань за договором про надання послуг №ДСА/Р/П/С/3-1362 від 28.07.2015 (основний договір), укладений між Первісним кредитором і ТОВ «ШБ «АЛЬТКОМ» (боржник).
Пунктом 1.2. договору відступлення права вимоги передбачено, що за цим договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання грошових зобов'язань за основним договором в розмірі 11198758,62грн.
Відповідно до п.2.2. договору відступлення права вимоги Первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про відступлення права вимоги за цим договором в термін до 03.04.2018 шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення боржнику копії цього договору.
Згідно п.4.1. останнього цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
При цьому, п.п. 3.1., 3.2. договору відступлення права вимоги визначено, що всі спори, пов'язані із цим договором, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку згідно з чинним законодавством України.
У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ» (Новий кредитор) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ «ШБ «АЛЬТКОМ» про стягнення заборгованості у розмірі 15766732,27грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 11198758,62грн, інфляційні втрати у розмірі 3606000,28грн, 3% річних у розмірі 961973,37грн. (справа №905/1840/19).
ТОВ «ШБ «АЛЬТКОМ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» та ТОВ «ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ» про визнання договору відступлення права вимоги №2 від 02.04.2018 недійсним, оскільки вважало, що договір укладений з порушенням статті 516 Цивільного кодексу України, зокрема, відповідно до умов договору субпідряду № ДСА/Р/П/С/№-1362 жодна із сторін не має права передавати свої права та обов'язки по договору без письмової на то згоди іншої сторони; ТОВ «ШБ «АЛЬТКОМ» не надавало відповідачу жодної згоди на передачу прав та обов'язків шляхом укладення договору відступлення права вимоги (справа № 910/16919/19).
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.01.2020 зупинено провадження у справі №905/1840/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/16919/19.
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/16919/19 від 10.03.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2020, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №910/16919/19 касаційну скаргу ТОВ «ШБ «АЛЬТКОМ» задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 у справі №910/16919/19 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визнано недійсним договір від 02.04.2018 №2 відступлення права вимоги, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ».
Постановою колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №910/16919/19 встановлено наступне:
«За умовами Договору субпідряду, який укладений позивачем, як підрядником, та відповідачем-2, як субпідрядником (пункти 4.5, 10.1 вказаного договору), жодна із сторін не має права передавати третім особам свої права та обов'язки за цим договором без письмової офіційної згоди на те іншої сторони.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що укладена відповідачами оспорювана угода жодним чином не змінює і не впливає на обсяг грошових зобов'язань позивача за Договором субпідряду. Відповідно, у даному випадку, відсутнє як право, що потребує захисту, так і факт порушення цього права.
Проте, у розгляді справи судами не враховано те, що передача права вимоги, що виникає на підставі Договору субпідряду повинна відбуватися відповідно до умов цього договору та закону. При цьому закінчення строку дії Договору субпідряду, встановлене судами попередніх інстанцій, не припиняє зобов'язання сторін, які виникли внаслідок його укладення, зокрема, зобов'язання не передавати свої права та обов'язки за цим договором третім особам без письмової згоди. У зв'язку з чим, заслуговує на увагу довід скаржника, викладений у касаційній скарзі, відповідно до якого, зазначаючи про відсутність порушення прав позивача при укладенні відповідачами оспорюваного правочину, суд не звернув увагу на пряму заборону, передбачену діючим законодавством України, укладати договір про відступлення права вимоги без згоди позивача, що є суттєвим порушенням його прав.
Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачена договором, є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України недійсним, оскільки він суперечить вимогам статті 516 Цивільного кодексу України.
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 зі справи №904/11838/16, від 18.06.2019 зі справи №915/1622/16, 25.04.2019 зі справи №912/1135/18, від 17.10.2019 зі справи №922/460/19.
З огляду на те, що судами попередніх інстанцій не встановлено наявності письмової згоди позивача на укладення договору від 02.04.2018 №2 відступлення права вимоги виконання ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» зобов'язання за Договором субпідряду, враховуючи те, що спірний договір укладений з порушенням умов Договору субпідряду (пункти 4.5, 10.1), що суперечить вимогам частини першої статті 516 ЦК України, - Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність визначених законом підстав для визнання недійсним договору від 02.04.2018 №2 відступлення права вимоги».
Рішенням Господарського суду Донецької області у справі №905/1840/19 від 01.10.2010 у задоволенні позову ТОВ «ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ» до ТОВ «ШБ «АЛЬТКОМ», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ТОВ «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» про стягнення заборгованості у розмірі 15766732,27грн. відмовлено, оскільки право вимоги суми боргу за договором субпідряду №ДСА/Р/П/С/3-1362 від 28.07.2015, що заявлена до стягнення, виникло у ТОВ «ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ» на підставі договору відступлення права вимоги № 2 від 02.04.2018, який визнаний судом недійсним.
Крім того, у рішенні суду відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» про заміну позивача у справі (ТОВ «ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ» ) на його правонаступника(заявника). Зокрема, за висновком суду, так як договір від 02.04.2018 №2 відступлення права вимоги визнаний недійсним з моменту його вчинення, правонаступництва (як похідного правонабуття) у розумінні приписів ст.52 ГПК України не відбулось.
Рішення суду у справі №905/1840/19 набрало законної сили, в апеляційному порядку не оскаржувалось.
З метою досудового урегулювання спору (пункт 8.4 договору) позивачем відповідачу вручена претензія від 01.09.2020 №01/09/20 з вимогою про погашення боргу в сумі 11198758,62 грн протягом семи днів з моменту її отримання, яка залишена ТОВ «ШБ «АЛЬТКОМ» без відповіді, сума боргу не сплачена.
Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду
Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, та подані заперечення, дослідивши надані сторонами в порядку статті 74 Господарського процесуального кодексу України письмові докази, господарський суд, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у справі, дійшов висновку про часткове задоволення позову, зважаючи на таке.
За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.
Приписами статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Реалізуючи встановлене статтею 55 Конституції України та статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).
Предметом спору між сторонами у цій справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення несплаченого основного боргу, 3% річних і інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.
За змістом частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зі змісту укладеного між сторонами у справі договору вбачається, що у відповідності до вимог статті 181 Господарського кодексу України сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма істотними умовами щодо: предмету договірного зобов'язання, об'єму робіт, а також їх вартості та строку виконання.
Зазначений правочин укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками юридичних осіб, які мають необхідний обсяг дієздатності, без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплені відтисками печаток підприємств. Його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений та у судовому порядку недійсним не визнаний.
Господарський суд зауважує, що відповідно до вимог законодавства правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, права та обов'язки сторін та певні правові наслідки.
Враховуючи предмет договору субпідряду №ДСА/Р/П/С/3-1362 від 28.07.2015 - виконання комплексу послуг (робіт) по контролю якості монтажних та заводських зварювальних з'єднань після зварювання, господарський суд визнає, що зазначений договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, оскільки результати роботи споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності субпідрядника.
У частині першій 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).
Нормою статті 905 Цивільного кодексу України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу частин першої, другої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання у відповідності до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Вимогами частини першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарський суд з урахуванням змісту умов пункту 5.1 договору №ДСА/Р/П/С/№-1362 від 28.07.2015 дійшов висновку, що у спірних правовідносинах належним і допустимим доказом надання Субпідрядником послуг - виконання робіт з візуально-вимірювального контролю (ВВК) та з проведення випробувань неруйнівного ультразвукового контролю (УЗК) на об'єкті є підписаний з обох сторін керівниками юридичних осіб Акт №4 від 21.10.2016.
Вартість робіт (послуг) згідно акта складає 11198758,62грн без ПДВ, що на дату підписання акта становить 435690,02 USD по курсу НБУ 2570,35 грн за 100 USD. При цьому, претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не заявлено. Висновки з ультразвукового контролю якості зварювальних стикових з'єднань оформлені і передані Замовнику.
Належним чином засвідчені копії відповідних висновків містяться в матеріалах справи.
За таких обставин, суд вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» дотрималось своїх зобов'язань, виконавши послуги за спірним договором.
В свою чергу, підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 передбачений обов'язок Підрядника своєчасно здійснювати, зокрема, оплату виконаних робіт згідно з умовами договору, порядок здійснення якої встановлено пунктами 3.1-3.2 договору: розрахунки за виконані Субпідрядником роботи Підрядник здійснює банківським переказом на рахунок субпідрядника, вказаний в банківських реквізитах, в розділі 14 договору, в національній валюті України в сумі, еквівалентній доларам США за курсом продажу долара США до гривні Національного банку України на момент переказу грошових коштів, при цьому, оплата за виконані роботи здійснюється Підрядником на підставі рахунків Субпідрядника після щомісячного підписання сторонами відповідного акту виконаних робіт протягом 15 робочих днів з моменту підписання акту.
Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутній виставлений позивачем відповідачу рахунок на оплату. За ствердженням позивача, рахунок є втраченим. Відповідач вказав на факт відсутності у нього відомостей щодо наявності вказаного документу.
За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов'язку оплатити товар.
Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №915/641/19, від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18 і суд не вбачає підстав для відступу від зазначеної позиції у цій справі.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
Судом встановлено, що при здійсненні вирахування дати виникнення прострочення виконання зобов'язання з оплати позивач припустився помилки, визначивши її як 11.11.2016, тоді як фактично 15 робочих днів з моменту підписання акту перебігає саме 11.11.2016, що є кінцевим строком виконання зобов'язання, як наслідок прострочення виконання зобов'язання з оплати має місце з 12.11.2016.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХОВЕ БУДІВНИЦТВО «АЛЬТКОМ» не надало суду належних і допустимих доказів на підтвердження оплати виконаних робіт згідно з умовами договору.
Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, ураховуючи наведені положення законодавства, вважає, що ТОВ «ШЛЯХОВЕ БУДІВНИЦТВО «АЛЬТКОМ» своїх зобов'язань щодо повного розрахунку за вказаним договором належним чином не виконало, тому визнає доведеним факт порушення відповідачем умов правочину в частині виконання грошового зобов'язання за основною вимогою в сумі 11198758,62грн.
Відтак право Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» на отримання оплати за виконані роботи за договором № ДСА/Р/П/С/№-1362 від 28.07.2015 року відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХОВЕ БУДІВНИЦТВО «АЛЬТКОМ» порушене.
Товариством з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХОВЕ БУДІВНИЦТВО «АЛЬТКОМ» письмово заявлено про застосування у спірних правовідносинах позовної давності, а саме, із заявою про застосування строку позовної давності до вимог ТОВ «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» щодо стягнення з ТОВ «ШЛЯХОВЕ БУДІВНИЦТВО «АЛЬТКОМ» заборгованості за договором субпідряду № ДСА/Р/П/С/3-1362 від 28.07.2015 представник відповідача - адвокат Логвиненко О.С. звернувся до Господарського суду Донецької області у відзиві на позовну заяву.
Поняття позовної давності унормовано главою 19 Цивільного кодексу України. Норми про позовну давність мають імперативний характер.
У відповідності до положень статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності відповідно до статті 261 цього Кодексу починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
При визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. За змістом наведеної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
За змістом статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно зі статтею 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Разом із тим відповідно до частин 3, 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Отже, право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні.
Господарський суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитися у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції») від 16.12.1992 року).
Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (рішення Європейського суду з прав людини у справі у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Як встановлено судом, прострочка в частині виконання грошового зобов'язання в сумі 11198758,62грн. має місце з 12.11.2016. Про факт порушення зобов'язання позивач дізнався саме 12.11.2016. Докази на підтвердження іншого відсутні.
Тобто строк позовної давності щодо звернення з вимогою про її стягнення в примусовому порядку судом перебіг 12.11.2019, тоді як фактично Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» позовну заяву до суду направлено поштовим відправленням 07.10.2020.
Суд прийшов до висновку, що звернення з позовом щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 11198758,62грн. має місце з пропуском встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України строку позовної давності у три роки.
Доказів на підтвердження переривання строку позовної давності за вказаною вимогою матеріали справи не містять.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.
ТОВ «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» у відповіді на відзив №16/11 від 16.11.2020 просить суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку позовної давності, ТОВ «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» наголошувало на тому, що позивач з ряду причин був позбавлений об'єктивної можливості звернутись до суду за захистом свого порушеного права до 02.10.2020, оскільки 02.04.2018 позивачем було укладено з ТОВ «ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ» договір відступлення права вимоги та в нього були відсутні оригінали документів, копії яких він повинен був додати до позовної заяви в якості доказів. На момент закінчення строку позовної давності новий Кредитор вже звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ «ШБ «АЛЬТКОМ» про стягнення заборгованості за спірним договором. У зв'язку з визнанням постановою Верховного Суду від 13.08.2020 недійсним договору від 02.04.2018 про відступлення права вимоги, Позивач звернувся до господарського суду із заявою про заяву сторони в процесі, в задоволенні якої було відмовлено.
Виходячи з наведених обставин, позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності ТОВ «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» та захистити порушене право шляхом стягнення з ТОВ «ШЛЯХОВЕ БУДІВНИЦТВО «АЛЬТКОМ» на користь Позивача заборгованість за спірним договором.
Відповідач заперечує наявність поважних причин пропуску строку позовної давності та зазначає, що за умовами п.п.4.5,10.1,10.2 договору жодна зі сторін не має права передавати свої права та обов'язки по договору без письмової на то згоди іншої сторони, відповідач не надавав ТОВ «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» жодної згоди на передачу прав та обов'язків за договором ТОВ «ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ», договір № 2 відступлення права вимоги боргу від 02.04.2018 визнано судом недійсним. Відповідно укладання договору без відповідної згоди, не відповідає ані умовам договору субпідряду, ані діючому законодавству України, тому не може бути визнано поважною причиною пропуску строку позовної давності.
Господарський суд виходить з того, що закон - норми Цивільного кодексу України - не встановлює переліку поважних причин пропуску позовної давності та не містить критеріїв їх визначення.
За таких обставин суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в пункті 9.23 постанови від 28 січня 2020 року у справі № 910/9158/16, в якій зазначається: «Отже, суд має право надати особі (визнати право на) судовий захист порушеного права за сукупності умов: - особа (позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об'єктивно перешкоджали їй звернутися за захистом порушеного права у межах позовної давності, та надасть суду докази, що підтверджують існування цих обставин (стаття 74 ГПК України); - суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об'єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права.
За відсутності будь-якої з наведених умов, суд не має права визнавати існування поважних причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, надавати у зв'язку з цим особі (позивачу) судовий захист порушеного права та задовольняти відповідні вимоги».
Окрім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у 8.17 постанови від 10 грудня 2019 року у справі № 910/15584/16 також зазначив, що «… вирішуючи про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права суди мають виходити з їх об'єктивного, а не суб'єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об'єктивної перешкоди для позивача вчасно звернутись за захистом порушеного права.
Доведення цих обставин покладено на позивача, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об'єктивних перешкод для вчасного звернення позивача із вимогою про захист порушеного права.
А тому суду, з урахуванням положень статті 13 ЦК України («Межі здійснення цивільних прав») належить також оцінити добросовісність поведінки як позивача, так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення із позовом з урахуванням характеру спірних правовідносин між сторонами, особливостей їх нормативного регулювання: наданих сторонам прав та покладених на них обов'язків тощо».
Згідно з усталеною судовою практикою поважними визнаються обставини, які виникли або тривали протягом строку звернення до суду за захистом порушеного права, є об'єктивними, не залежать від дій особи і пов'язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного звернення до суду в конкретній справі.
Такі об'єктивні причини мають бути реальними і об'єктивно нездоланними. Вони мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
З матеріалів справи господарським судом встановлено, що 02.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ» укладено договір відступлення права вимоги №2, відповідно до умов якого ТОВ «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» відступило ТОВ «ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ» право вимоги боргу в сумі 11198758,62 грн за договором про надання послуг №ДСА/Р/ІІ/С/3-1362 від 28.07.2015.
На виконання вимог цього договору ТОВ «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» передало ТОВ «ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ» всі оригінали документів, які підтверджували право вимоги боргу.
Акт на підтвердження передачі документів в матеріалах справи відсутній, однак цей факт підтверджують обидві сторони договору. Крім того, вказані документи були використані третьою особою в якості доказів під час розгляду справи №905/1840/19.
У жовтні 2019 року ТОВ «ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ «ШЛЯХОВЕ БУДІВНИЦТВО «АЛЬТКОМ» про стягнення заборгованості у розмірі 15 766 732,27 грн (справа №905/1840/19).
29.11.2019 ТОВ «ШЛЯХОВЕ БУДІВНИЦТВО «АЛЬТКОМ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом ТОВ «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» та ТОВ «ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ» про визнання недійсним договору №2 від 02.04.2018 (справа №910/16919/19).
Ухвалою від 09.01.2020 Господарський суд Донецької області провадження у справі №905/1840/19 зупинено до набрання законної сили рішення Господарського суду м. Києва у справі №910/16919/19.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.08.2020 року рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2020 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 у справі №910/16919/19 скасовані. Визнано недійсним договір від 02.04.2018 № 2 відступлення права вимоги, що укладений між ТОВ «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» та ТОВ «ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ».
Рішенням Господарського суду Донецької області від 01.10.2020 у справі №905/1840/19 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХОВЕ БУДІВНИЦТВО «АЛЬТКОМ» про стягнення заборгованості у розмірі 15766732,27 грн відмовлено.
Заява ТОВ «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» про заміну сторони позивача у справі судом залишена без задоволення, оскільки договір від 02.04.2018 №2 відступлення права вимоги визнаний недійсним з моменту його вчинення, правонаступництва (як похідного правонабуття) у розумінні приписів статті 52 Господарського процесуального кодексу України не відбулося. Аналогічна правова позиція викладена Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року справа №910/20338/16.
В апеляційному порядку зазначене судове рішення учасниками справи не оскаржене, набрало законної сили.
Згідно акта приймання передачі документів від 02.10.2020 ТОВ «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» прийняло від ТОВ «ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ» оригінали документів: договір субпідряду №ДСА/Р/П/С/№-1362 від 28.07.2015 та акт №4 від 21.10.2016.
Звернення ТОВ «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення заборгованості за спірним Договором субпідряду мало місце 07.10.2020.
Аналізуючи вищенаведені обставини та поведінку позивача, господарський суд зауважує, що Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХОВЕ БУДІВНИЦТВО «АЛЬТКОМ» своїх зобов'язань за договором субпідряду №ДСА/Р/П/С/№-1362 від 28.07.2015 стало відомо 12.11.2016, оскільки на рахунок позивача до 11.11.2016 включно (Акт №4 від 21.10.2016) у відповідності до пункту 3.2 цього договору не надійшла оплата за надані послуги.
При цьому, протягом тривалого строку Позивач не заявляло боржнику претензій щодо необхідності здійснення оплати за договором, з позовом до суду за захистом порушеного права не зверталось, об'єктивних перешкод неможливості такого звернення позивач не наводить.
Тільки 02.04.2018 року, після спливу 1 року 4 місяців, ТОВ «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» укладає договір з ТОВ «ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ» про відступлення права вимоги та передає новому Кредитору оригінали документів на підтвердження вимоги боргу за спірним Договором субпідряду.
При цьому, за висновком Верховного Суду, спірний договір відступлення права вимоги укладений сторонами з порушенням умов договору субпідряду (пункти 4.5, 10.1), що суперечить вимогам частини першої статті 516 Цивільного кодексу України.
За відсутності відповідної згоди відповідача, з огляду на формулювання пункту 4.5 договору субпідряду, що прямо заперечує можливість передавати свої права та обов'язки по договору без письмової на то згоди іншої сторони, та приписи ст.516 Цивільного кодексу України, згідно якої заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, ТОВ «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» об'єктивно мав усвідомлювати можливі правові наслідки укладання вказаного договору та передачі оригіналів документів.
Звертає на себе увагу факт того, що постанова Верховного Суду у справі № 910/16919/19 про недійсність договору про відступлення права вимоги з підстави порушення сторонами правочину умов договору №ДСА/Р/П/С/№-1362 від 28.07.2015 та положень закону прийнята 13.08.2020.
Між тим оригінали документів по даному договору отримані Позивачем тільки 02.10.2020 року.
З письмовими вимогами щодо повернення вказаних документів відразу ж після того, як правова підстава для утримання документів ТОВ «ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ» відпала, позивач до третьої особи не звертався.
Факт наявності у цей період спору у справі №905/1840/19, позивачем у якій був ТОВ «ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ», безпосередньо не пов'язано з правом ТОВ «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» на судовий захист шляхом подання відповідного позову та не впливає на право на отримання даних документів у будь-який час.
Звернення до суду в межах справи №905/1840/19 з заявою про здійснення заміни позивача правонаступником самостійно обрано позивачем як спосіб захисту його права, ніяким чином не перешкоджало зверненню з відповідним позовом про стягнення грошових коштів.
Проаналізувавши та оцінивши встановлені конкретні обставини у справі, хронологію і послідовність дій ТОВ «ПРИВАТКОНТИНЕНТ», суд дійшов висновку, що у своїй сукупності ці обставини в межах спірних правовідносин не свідчать про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права у спорі через об'єктивні перешкоди, які не залежали від волі позивача.
Наведені представником позивача доводи, у тому числі про заявлений ТОВ «ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ» у встановлені законом строки позов до ТОВ «ШБ «АЛЬТКОМ» про стягнення заборгованості за спірним договором та утримання оригіналів документів за відсутності правової підстави, не вказують на винятковий і об'єктивний характер цих обставин. Певні фактори, що завадили Позивачу вчасно звернутися до суду, на думку суду, мають суб'єктивні ознаки, тому не приймаються до уваги.
За таких обставин господарський суд не встановив обставин, що вказували б на поважність причин пропущення строку позовної давності, тому законні підстави для його поновлення відсутні.
Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду (п.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 1029.05.2013).
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними, відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості в сумі 11198758,62грн внаслідок пропуску строку позовної давності на звернення з такими вимогами.
Між тим, предметом спору у даній справі також є вимога про стягнення інфляційних втрат за невиконання договірних зобов'язань у сумі 3977799,06грн, що нараховані в період з грудня 2016 року по серпень 2020 року, а також 3% річних за період з 11.11.2016 по 05.10.2020 в сумі 1306895,13 грн.
Приписами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналіз наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальний строк позовної давності (стаття 257 ЦК України).
Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 Цивільного кодексу України, зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Статтею 266 Цивільного кодексу України унормовано, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц погодилася з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Тобто, право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, невірною є визначена позивачем дата розрахунку 11.11.2016 замість 12.11.2016.
Господарським судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» звернулося з позовною заявою до суду 07.10.2020.
Оскільки нарахування відповідних сум обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову про стягнення 3%річних та інфляційних нарахувань, позивач має право на нарахування 3%річних за період з 06.10.2017 - 06.10.2020 та інфляційних нарахувань за період з вересня 2017 по вересень 2020.
Виходячи з того, що позивач просив стягнути інфляційні нарахування за період з грудня 2016 року по серпень 2020 року, а 3% річних за період з 11.11.2016 по 05.10.2020, суд, при здійсненні розрахунку сум, належних до стягнення, використовує періоди з 06.10.2017 - 05.10.2020 та з вересня 2017 по серпень 2020 відповідно у межах заявлених позовних вимог.
За розрахунком суду за згадувані періоди підлягають стягненню інфляційні нарахування у розмірі 2418887,08грн, 3%річних у розмірі 1009025,00грн.
Доводи представника відповідача про застосування позовної давності також до вимог зі стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за неналежне виконання грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, як додаткових, господарський суд вважає помилковими, оскільки вони суперечать вищенаведеному і ґрунтуються на довільному трактуванні норм матеріального права.
Зважаючи на викладене, проаналізувавши встановлені обставини у справі, оцінивши докази, які надані на їх підтвердження, за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності та взаємозв'язку, виходячи із загальних засад господарського законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 2418887,08 грн, 3% річних в сумі 1009025,00 грн., у задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє внаслідок їх безпідставності.
Розподіл судових витрат
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як наслідок, з відповідача на користь позивача стягується судовий збір в сумі 51418,68грн., в решті залишається на позивачі.
Доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу сторонами суду не надано.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХОВЕ БУДІВНИЦТВО «АЛЬТКОМ» про стягнення 16483452,81 грн, з яких: заборгованість - 11198758,62 грн, інфляційні втрати - 3977799,06 грн, 3% річних - 1306895,13 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХОВЕ БУДІВНИЦТВО «АЛЬТКОМ» (адреса місцезнаходження: 87525, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Бахчиванджи, будинок 2; код ЄДРПОУ: 32794511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТКОНТИНЕНТ» (адреса місцезнаходження: 02090, місто Київ, вулиця Празька, будинок 18 А, квартира 135; код ЄДРПОУ:36602223) інфляційні втрати в сумі 2418887,08 грн, 3% річних в сумі 1009025,00 грн., судовий збір в сумі 51418,68 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 26.01.2021 року.
Повний текст рішення складено та підписано 01.02.2021.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.М. Устимова