02.02.2021 року м. Дніпро Справа № 910/18145/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Кузнецова В.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної поліції України
на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Горохов І.С.) від 31.08.2020р. (дата складання повного тексту рішення - 07.09.2020р.) у справі № 910/18145/19
за позовом Національної поліції України, 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Мік Трейдопт”, 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 4
про стягнення коштів, -
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.08.2020р. у справі № 910/18145/19 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК Трейдопт” (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи 41737375) на користь Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10, ідентифікаційний код юридичної особи 40108578) пеню в розмірі 55 226,38 грн (п'ятдесят п'ять тисяч двісті двадцять шість гривень 38 коп), штраф у розмірі 124 704,72 грн. (сто двадцять чотири тисячі сімсот чотири гривні 72 коп), судовий збір у розмірі 2698,97 грн (дві тисячі шістсот дев'яносто вісім гривень 97 коп); в частині стягнення пені в розмірі 1781,49 грн. відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Національна поліція України, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Господарського суду Запорізької області від 31.08.2020р. у справі № 910/18145/19 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує на неправильне застосування судом першої інстанції ст.ст. 251, 252, 253, 549 ЦК України, ст.ст. 231, 232 ГК України щодо визначення періоду нарахування пені, яка підлягає сплаті відповідачем, внаслідок порушення свого зобов'язання зі своєчасної поставки товару позивачу.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2020р. поновлено Національній поліції України строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.08.2020р. у справі № 910/18145/19, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національної поліції України на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.08.2020р. у справі № 910/18145/19 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи, відповідачу встановлено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на апеляційну скаргу позивача.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 11.06.2019 між Національною поліцією України (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю “МІК Трейдопт” (Постачальник) укладено договір № 128НП про закупівлю футболок та сорочок (сорочка трикотажна з короткими рукавами типу А темно-синього кольору) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1833), за умовами якого Постачальник зобов'язується у 2019р. поставити Покупцю сорочки трикотажні з короткими рукавами типу А темно-синього кольору) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1833), далі - Товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах визначених цим договором.
Пунктом 1.2 договору визначено, що загальна кількість Товару, що підлягає поставці та ціна одиниці товару визначається у Специфікації Товару (Додаток 1 до Договору) та ростовці Товару (Додаток № 2 до Договору).
Згідно з п. 3.1. договору, ціна цього договору становить 1 781 496,00 грн., у т.ч. ПДВ 296 916,00 грн.
Відповідно до п. 5.1. договору, Постачальник зобов'язується здійснити поставку Товару протягом 45 календарних днів з дати набрання чинності цього договору, за адресою Покупця у м. Києві (вул. Святошинська, 27, м. Київ, 03115).
Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної (п. 5.2 Договору).
Пунктом 12.1 договору закріплено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у Покупця та діє до 31 грудня 2019р., а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання Сторонами.
Додатком № 1 до договору “Специфікація Товару” сторони погодили поставку товару у кількості 10 900 одиниць на загальну суму 1 781 496,00 грн. з ПДВ.
На виконання умов договору від 11.06.2019 № 128 НП відповідачем 27.08.2019 поставлено позивачу Товар обумовлений Специфікацією (яка є додатком № 1 до договору) на загальну суму 1 781 496,00 грн. з ПДВ, що підтверджується наявною у матеріалах справи (належним чином засвідченою копією) накладною від 27.08.2019 № РН-0827/1, яка підписана уповноваженими представниками з обох сторін.
Враховуючи порушення строків поставки товару визначеного п. 5.1 Договору, позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення з відповідача 57 007,87 грн пені та 124 704,72 грн штрафу на підставі п. 9.2. договору, що і є предметом спору у справі.
Частково задовольняючи позовні вимоги позивача та відмовляючи в позові в частині стягнення пені в розмірі 1781,49 грн. місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем безпідставно нараховано пеню за день поставки товару - 27.08.2019, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Так, згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 9.2. договору, сторони визначили, що за порушення строків виконання зобов'язання щодо поставки Товару, з Постачальника стягується пеня у розмірі 0,1% вартості Товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. При цьому день поставки товару поставленого постачальником з порушенням строку передбаченого пунктом 5.1 розділу 5 цього Договору, вважається днем прострочення за яким постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно умов цього Договору.
Згідно з наданим позивачем розрахунком розміру штрафної санкції (пені) за договором від 11.06.2019 № 128НП, кількість днів прострочення відповідачем поставки товару за накладною від 27.08.2019 № РН-0827/1 становить 32 дні (з 27.07.2019 по 27.08.2019).
Згідно з ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що станом на 27.08.2019 відповідачем виконано зобов'язання щодо поставки позивачу товару на загальну суму 1781496,00 грн. з ПДВ, що підтверджується накладною від 27.08.2019 № РН-0827/1, яка підписана позивачем без зауважень та заперечень, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що день передачі товару позивачу не може вважатися днем прострочення виконання зобов'язання та правильно відмовив у позові в частині стягнення, нарахованої позивачем відповідачу пені у розмірі 0,1 % вартості товару за 27.08.2019 в розмірі 1781,49 грн.
При цьому, апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на пункт 9.2. договору, яким передбачено, що день поставки товару поставленого постачальником з порушенням строку передбаченого пунктом 5.1 розділу 5 цього Договору, вважається днем прострочення за яким постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно умов цього Договору, оскільки дана умова не відповідає приписам ст.ст. 559, 664 ЦК України щодо моменту припинення зобов'язання.
В розумінні ж ст.ст. 610, 611, 549 ЦК України, ст.ст. 216, 217, 230, 231 ГК України, за відсутності (припинення) зобов'язання, відсутні і підстави для застосування санкцій за його не виконання.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованого висновку місцевого господарського суду та є безпідставними, рішення господарського суду в оскаржуваній частині відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та часткового скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 31.08.2020р. у справі № 910/18145/19 відсутні.
Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті позивачем судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2881,50грн. слід покласти на останнього.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Національної поліції України на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.08.2020р. у справі № 910/18145/19 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 31.08.2020р. у справі № 910/18145/19 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у сумі 2881,50грн., покласти на Національну поліцію України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя В.О. Кузнецов