27.01.2021 року Справа № 904/5697/19
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач),
суддів Орєшкіної Е.В., Чус О.В.
секретар судового засідання Грачов А.С.
учасники справи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерголіга" на бездіяльність державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у справі №904/5697/19 (суддя Фещенко Ю.В., повна ухвала складена 19.10.2020)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерголіга", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківське монтажно-виробниче підприємство "Електропівденмонтаж", с. Сурсько-Литовське Дніпровського району Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості за договором поставки № ДГ-3 від 12.04.2018 у загальній сумі 28 254, 24 грн
Короткий зміст скарги та ухвали суду.
16.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерголіга" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою від 14.09.2020 на бездіяльність державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у виконавчому провадженні №61306797 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2020 по справі №904/5697/19 з вимогами:
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Донченко Єлизавети Миколаївни щодо невжиття заходів примусового виконання, спрямованих на виконання наказу суду від 14.01.2020 в порядку та строки визначені Законом України "Про виконавче провадження";
- зобов'язати державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Донченко Єлизавету Миколаївну:
- накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківське монтажно-виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" на рахунку НОМЕР_1 у АТ "АКБ "Конкорд", МФО 307350;
- здійснити перевірку майнового стану Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківське монтажно-виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" та у подальшому проводити таку перевірку не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника; не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника;
- звернутися до податкових органів за інформацією про всі наявні рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківське монтажно-виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" в банках та інших фінансових установах;
- звернутися до всіх банківських та інших фінансових установ за наданням інформації про наявність рахунків та/або стан рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківське монтажно-виробниче підприємство "Електропівденмонтаж", рух коштів та операції за рахунками, а також інформацію про договори про зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;
- накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківське монтажно-виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" в усіх банках та інших фінансових установах;
- звернутися до податкових органів за інформацією про дебіторську заборгованість боржника;
- здійснити перевірку майнового стану Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківське монтажно-виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" за адресою його місцезнаходження по вул. Нова, буд. 1, с. Сурсько-Литовське, Дніпровський р-н., Дніпропетровська обл., 52064;
- здійснити опис та арешт майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківське монтажно-виробниче підприємство "Електропівденмонтаж":
1) будівлі управління-прибудови для приймання їжі літ.А-2, площею 1203,8 кв.м, будівлі прохідної літ.Б, площею 10,1 кв.м, складу мех.обладнання літ.Д-2, площею 206,6 кв.м, будівлі трубного потоку літ.Ж, площею 553,5 кв. м, будівлі бази центрального складу літ.З, площею 1068,3 кв.м, будівлі кузнечно-пресового відділення, площею 204,0 кв.м, головної будівлі корпусу мех.майстерні, площею 2035,0 кв.м, приміщення експериментальної ділянки, площею 501,7 кв.м за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Південне шосе, будинок 67а;
2) громадського будинку - склад-магазин по оптовій торгівлі за адресою: Харківська обл., Харківський район, смт. Пісочин, вулиця Полтавське шосе, будинок 337, корпус 2;
3) нежитлової будівлі за адресою: Харківська обл., Зміївський район, смт. Комсомольське, Балаклійське шосе, будинок 40-А;
4) нежитлової будівлі літ."А-2я, загальною площею 304,3 кв.м; нежитлові приміщення № 1-5 у літ."Б-1" загальною площею 160,0 кв.м за адресою: Харківська обл., м. Харків, вулиця Каштанова, будинок 33.
- здійснити реєстрацію обтяжень майна боржника в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- вжити заходи щодо притягнення посадових особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківське монтажно-виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" до адміністративної відповідальності за статтею 188-13 КУпАП.
Скарга обґрунтована тим, що виконавче провадження здійснюється неефективно, державним виконавцем не вживаються жодні заходи щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2020.
Відповідач своєї позиції щодо поданої скарги в суді першої інстанції не висловлював, участі у розгляді скарги не приймав, судом першої інстанції були здійснені належні заходи для повідомлення останнього про час та місце розгляду скарги.
Орган ДВС проти вимог заявленої скарги заперечив. Зазначив, що державним виконавцем вжиті належні заходи щодо виконання наказу суду, зокрема, 19.02.2020 винесено постанову про зверенння стягнення на все рухоме та нерухоме майно боржника та здійснено реєстрацію обтяжень майна боржника, постановами від 08.10.2020 накладено арешт на майно та кошти боржника, 08.10.2020 направлено запити щодо наявності відкритих рахунків у боржника, дебіторської заборгованості, вжиті заходи щодо притягнення посадових осіб відповідача до адміністративної відповідальності.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 у справі №904/5697/19 (суддя Фещенко Ю.В.) скаргу задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невжиття заходів примусового виконання, спрямованих на виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2020 по справі №904/5697/19 в порядку та строки визначені Законом України "Про виконавче провадження".
У задоволенні решти вимог за скаргою - відмовлено.
Стягнуто з Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерголіга" 1 500,00 грн - частину витрат на професійну правничу допомогу.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд виходив з того, що державним виконавцем не дотримано вимоги чинного законодавства стосовно строків та порядку вчинення виконавчих дій. Матеріалами справи підтверджується бездіяльність державного виконавця за період з 20.02.2020 по 08.10.2020. Оскільки після звернення зі скаргою до суду державним виконавцем вчинено виконавчі дії, що перелічені у скарзі, у задоволенні скарги в цій частині відмовлено.
Доводи апеляційної скарги та позиція учасників справи.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відділ ДВС, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив ухвалу суду скасувати.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- державний виконавець Донченко Є.М. здійснила усі заходи щодо примусового виконання рішення до початку судового засідання;
- бездіяльність виконавцем не визнавалась, виконавчі дії були вчинені після виявлення рухомого майна та рахунків боржника;
- стягувач не звертався до виконавчої служби з будь-якими претензіями щодо ходу виконання рішення суду, а після отримання виконавцем скарги її підстави були одразу усунуті;
- права стягувача не порушені та у справі не є розумним стягувати кошти з державного органу на оплату послуг адвоката.
Позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги (відзив від 19.01.2021), просив ухвалу суду залишити без змін. Зазначив, що всі виконачі дії, про які вказано в апеляційній скарзі, були вчинені лише 08.10.2020, після подання позивачем скарги до суду та через 8 місяців з дня відкриття виконавчого провадження. Отже, виконавцем виконавче провадження здійснювалося неефективно і вчасно не вживалися заходи щодо примусового виконання судового рішення.
Від відповідача відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Процедура.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 16.11.2020 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Чус О.В., Орєшкіної Е.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.12.2020 після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020. Розгляд апеляційної скарги призначений у судовому засіданні з викликом сторін на 27.01.2021 о 09 год. 30 хв.
У зв'язку з припиненням відправлення поштової кореспонденції в Центральному апеляційному господарському суді, про що складений акт від 23.11.2020, копії ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 30.12.2020 у цій справі сторонам поштою не надсилалися.
Сторони повідомлені про час та місце розгляду справи телефонограмами, ухвала від 30.12.2020 була надіслана на відомі суду електронні адреси представників сторін та розміщена на сайті суду.
У судове засідання 27.01.2021 сторони явку повноважних представників не забезпечили.
Враховуючи, що строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду відповідно до ст. 273 ГПК України є обмеженим, з урахуванням ч. 7 ст. 120, ч.2 ст. 342 ГПК України апеляційний суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності повноважних представників сторін.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обставини справи, встановлені судом, та застосоване законодавство.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
Провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес (рішення Європейського суду з прав людини у справі Янголенко проти України, no. 14077/05, від 10.12.2009).
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції").
Відповідно до ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження", ст. 1 якого встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України “Про виконавче провадження” під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2019 позовні вимоги задоволено у повному обсязі та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківське монтажно-виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерголіга" 22 498 грн 56 коп - основного боргу, 3 218 грн 82 коп - пені, 2 249 грн 86 коп - штрафу, 287 грн 00 коп - 3% річних, 1 921 грн 00 ко. - витрат по сплаті судового збору, 5 000 грн 00 коп - витрат на професійну правничу допомогу.
14.01.2019 на виконання цього рішення видано відповідний наказ.
18.02.2020 Головним державним виконавцем Дніпровського РВДВС Статьєвою А.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61306797 (а.с.85).
19.02.2020 було винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів в сумі 38 979 грн 68 коп (а.с.86).
Як вбачається з наданих державним виконавцем матеріалів виконавчого провадження № 61306797, це всі дії, що були вчинені державним виконавцем з примусового виконання наказу суду у даній справі до моменту звернення стягувача зі скаргою на дії державного виконавця до суду.
Подальші дії були вчиненні виконавцем значно пізніше, а саме:
- сформовано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень від 08.10.2020;
- сформовано витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 09.10.2020;
- зроблено запит про зареєстровані за боржником транспортні засоби;
- винесено постанову про розшук майна боржника від 08.10.2020;
- здійснено запит щодо наявних рахунків боржника;
- винесено постанову про арешт коштів боржника від 08.10.2020, яку направлено боржнику, стягувачу та до банківських установ;
- направлено на адресу боржнику виклик державного виконавця від 08.10.2020;
- направлено до банківських установи вимогу у порядку статей 18, 75 Закону України "Про виконавче провадження" від 08.10.2020;
- здійснено запит щодо наявної дебіторської заборгованості боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч. 2 ст. 18 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина 4 статті 18 Закону).
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
До того ж за приписами частини 5 статті 18 цього ж Закону під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
За положеннями частин 2, 3 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією. Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.
Згідно з пунктами 11, 12 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 02.04.2012 р. № 512/5, запит виконавця є письмовим документом, який є обов'язковим для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю інформації, документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень. Отримана інформація використовується органами державної виконавчої служби (приватним виконавцем) виключно із службовою метою. У вимозі, дорученні, запиті виконавця обов'язково зазначаються: найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця або прізвище, ім'я та по батькові приватного виконавця; дата відкриття та номер виконавчого провадження; реквізити виконавчого документа; строк виконання; наслідки невиконання.
Відповідно до частин 2, 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Періодичність проведення таких перевірок чітко визначена Закону України "Про виконавче провадження", тобто такі перевірки не мають вчинятися державним виконавцем одноразово.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з огляду на послідовність та періодичність дій державного виконавця у виконавчому провадженні №61306797 вбачається його бездіяльність за період з 20.02.2020 до 07.10.2020, оскільки за цей період ним не було вчинено жодної дії, спрямованої на фактичне виконання рішення суду у справі №904/5697/19. Державною виконавчою службою не надано доказів на спростування встановленого та не доведено зворотнього.
Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч.1 ст. 340 ГПК України) та розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються (ч.1 ст. 342 ГПК України).
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ст. 343 ГПК України).
Державним виконавцем заходи щодо примусового виконання наказу суду вжиті несвоєчасно, лише 08.10.2020.
Отже, не дотримано вимоги чинного законодавства стосовно строків та порядку вчинення дій, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно визнав неправомірною бездіяльність державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невжиття заходів примусового виконання, спрямованих на виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2020 по справі № 904/5697/19 в порядку та строки, визначені Законом України "Про виконавче провадження".
Доводи апелянта, що стягувач не звертався до виконавчої служби з будь-якими претензіями щодо ходу виконання рішення у справі, а після отримання виконавцем скарги ним одразу були усунуті підстави для вказаних вище вимог та вчинені усі необхідні дії, не спростовують факт виявленого порушення.
Оскільки усі перелічені у скарзі дії на час вирішення скарги деражавним виконавцем були вчинені, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні скарги щодо зобов'язання державного виконавця здійснити певні дії.
Відносно витрат на професійну правничу допомогу, заявлених під час розгляду справи в суді першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.
Позивачем у поданій скарзі на бездіяльність ДВС було заявлено про стягнення з останнього витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.
Як було зазначено судом першої інстанції, скаржником підтверджено понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн згідно договору №18 від 11.09.2020 про надання правничої допомоги (складання скарги в інтересах клієнта на бездіяльність державного виконавця у ВП №61306797, представлення інтересів в суді), укладеного між Адвокатським об'єднанням «Аксіо» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерголіга"; в матеріалах справи наявні рахунок на оплату гонорару №18/1 від 11.09.2020 за підготовку скарги в інтересах ТОВ "Енерголіга" до Господарського суду Дніпропетровської області на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 61306797 на суму 5 000 грн 00 коп (а.с.93) та платіжне доручення про оплату цих послуг №4937 від 11.09.2020 (а.с. 94), акт про надання послуг за договором від 14.09.2020, підписаний сторонами без заперечень (а.с.95).
Державний виконавець у судовому засіданні 13.10.2020 заперечував проти покладення на виконавчу службу витрат на правову допомогу, посилаючись на те, що подання скарги є штучним - лише з метою стягнення додаткових грошових коштів на правову допомогу.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).
Судом першої інстанції при визначенні суми витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з органу ДВС, було враховано обсяг, вартість та співрозмірність заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу, складність скарги по справі, час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів виконавчого провадження та підготовку скарги на бездіяльність державного виконавця як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, неявка адвоката у судові засідання та заява позивача про розгляд справи за відсутності повноважного представника.
Суд першої інстанції, з доводами та висновками якого погоджується апеляційна інстанція, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу з ДВС у сумі 1500,00 грн, яка, враховуючи обставини справи, є справедливою та співрозмірною.
Заперечення апелянта, що заявлені витрати не є розумними до стягнення з державного органу, бо права позивача жодним чином не порушені, спростовуються наведеним а також положеннями ст. 129 ГПК України щодо їх розподілу.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної сарги відносяться на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 271, 275, 276, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 у справі №904/5697/19 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 у справі №904/5697/19 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта - Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з часу складання повної постанови у випадках, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 02.02.2021 року.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя О.В. Чус
Суддя Е.В. Орєшкіна