26.01.2021 року м.Дніпро Справа № 904/4637/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),
суддів: Кузнецової I.Л., Чус О.В.
секретар судового засідання Пінчук Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2020 р.
( суддя Золотарьова Я. С., м. Дніпро ) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"
Акціонерного товариства "Українська залізниця",
м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства
"Північний гірничо-збагачувальний комбінат",
м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу
1. 1. Короткий зміст позовних вимог.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" та просить суд стягнути заборгованість у розмірі 359 494,56 грн, з яких: плата за користування вагонами у розмірі 148 078,80 грн, збір за зберігання вантажу у розмірі 211 415,76 грн та судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №ПР/М-17-2/14-744 НЮдч, внаслідок чого позивачем нараховано плату за користування вагонами у розмірі 148 078,80 грн та збір за зберігання вантажу у розмірі 211 415,76 грн, з причин несвоєчасного забирання відповідачем на свою під'їзну колію вагонів, які надійшли на його адресу.
Відповідач у відзиві просив суд задовольнити позовні вимоги частково у розмірі 60 118,04 грн ( надавши контррозрахунок ) та зазначав, що був готовий прийняти на свої під'їзні колії спірні вагони, натомість Позивач не довів належним чином вину Відповідача в затримці вагонів.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2020 р. позов задоволено - стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами у розмірі 148 078,80 грн, збір за зберігання вантажу у розмірі 211 415,76 грн та судовий збір у розмірі 5 392,42 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що прийняті до перевезення Позивачем спірні вагони були затримані на шляху прямування через скупчення на станції призначення вагонів вантажовласником і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, тобто з вини Відповідача.
При цьому, суд послався на те, що Позивачем дотримано порядок дій та складено відповідні акти на засвідчення зазначених обставин відповідно до вимог чинного законодавства, а Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчасного вивільнення ним колій станції призначення від вантажу, що прибув на його адресу, а приймання потягів визначається диспетчером з урахуванням цілої низки поточних факторів, а не тільки наявністю вільних колій на станції.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з Відповідача 7 488,82 грн. плати за користування вагонами та 52 629,22 грн. збору за зберігання вантажу.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що Господарський суд Дніпропетровської області при прийнятті оскаржуваного рішення не приділив уваги наявним доводам Відповідача у їх сукупності, судом не було здійснено належного аналізу документального обґрунтування відсутності вини Відповідача, що стало наслідком задоволення позовних вимог Позивача у повному обсязі, за відсутності належних на те підстав.
При цьому Скаржник зазначає, що вагони із концентратом, які прямували на адресу одержувача ( ПрАТ «ПівнГЗК») за залізничними накладними, були затримані на шляху прямування, а саме на ст. Кривий Ріг Західний, згідно наказу № 190 від 21.02.2020 р. та на станції П'ятихатки, згідно наказу № 828 від 24.02.2020 р. Відповідач був готовий прийняти раніше спірні вагони, які були затримані Залізницею на підходах до ст. Терни.
Крім того, Скаржник не погоджується з твердженням Позивача, який в обґрунтування своїх дій щодо видачі наказів №№ 190, 828 та щодо затримки спірних вагонів на підходах до станції призначення, посилається на неприйняття ПрАТ «ПівнГЗК» на коліях ст. Терни вагонів, адже Позивачем в обґрунтування свого твердження не надано жодних доказів зайнятості колій ст. Терни, передбачених п. 6 Договору про експлуатацію. Також, за твердженням Відповідача Позивачем не доведено Факт зайнятості колій на ст. Терни з вини Відповідача.
Водночас, на думку Скаржника, поїзний диспетчер планує процес роботи станції у тому числі надає вільні колії для приймання порожніх власних вагонів для ПрАТ «ПівнНГЗК». З урахуванням того, що Позивачем не надано належних доказів зайнятості колій, а також не доведено вини Відповідача у зайнятості вищезгаданих колій, що спричинило затримку спірних вагонів на підходах до ст. Терни, можливо дійти до висновку, що вагони затримувалися на підходах до ст. Рядова з причин, що не залежать від Відповідача.
Відтак, Відповідач був готовий прийняти на свої під'їзні колії спірні вагони, затримані згідно наказів №№ 190, 828.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Товариство посилається на те, що жодних обмежень щодо подавання на під'їзну колію певної кількості вагонів на добу, договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ «Північний ГЗК» № ПР/М-17-2/14-744/НЮдч від 14.12.2017 р. - не містить.
Крім того, розгорнута довжина під'їзної колії складає 268 700 погонних метрів ( п. 2 договору ), що свідчить про наявну можливість прийняти Відповідача значну кількість вагонів. Обслуговується під'їзна колія локомотивом Відповідача. Таким чином, Відповідач з метою уникнення додаткових витрат на оплату користування вагонами за час затримки мав би своєчасно забирати порожні вагони, що надходили на його адресу, на свою під'їзну колію, навіть якщо не здійснював з ними вантажні операції.
Товариство також вказує на те, що завдання залізниці полягає у тому, аби доставити вагони на адресу вантажоодержувача. Відповідальність за те, що на адресу Відповідача прибувала одночасно така кількість вагонів, яку він не міг прийняти без затримки, полягає цілком на ньому, оскільки саме Відповідач організував надходження на його адресу надмірної кількості вагонів одночасно. Зі свого боку залізниця доставила Відповідачу рівно стільки вагонів, скільки було відправлено на його адресу третіми особами за угодами без участі залізниці.
Крім того, Товариство зазначає про те, що твердження Відповідача про готовність прийняти спірні вагони у зазначені ним періоди не може бути визнане достовірним, з огляду на те, що Відповідач тривалий час ( по кілька діб ) не забирав на свою залізничну колію інші вагони, при цьому займав одночасно по три колії станції Терни. Тому господарський суд у своєму рішенні цілком обґрунтовано дійшов висновків про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення саме з вини Відповідача. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 р. у справі № 904/5461/18.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2020 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2020 р. у справі № 904/4637/20 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 8 088 грн. 63 коп..
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2020 р. відновлено строк подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 26.01.2021 р.. Зупинено дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2020 р. у справі № 904/4637/20, на час розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні 26.01.2021 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
14.12.2017 р. між АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" ( Залізниця ) та ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" ( Власник колії ) укладено договір № ПР/М-17-2/14-744/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Терни і Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", предметом якого є експлуатація під'їзної колії, яка належить Власнику колія, яка примикає до станції Терни - стрілками № № 2, 4, 6 у парній горловині станції та до станції Рядова - стрілкою № 8 до колії № VI станції Рядова; під'їзна колія обслуговується локомотивом Власника колії.
Відповідно до п. 5 Договору здавання вагонів для під'їзної колії зі станцій Терни, Рядова здійснюється: - порожні хопери - через інтервал часу 2,0 години; - порожні напіввагони для навантаження концентрату залізорудного, обкотишів - через інтервал часу 2,5 години; - вагони з небезпечними вантажами класу "1ВМ" - не пізніше, ніж через 2 години з моменту їх прибуття на станцію примикання; - інші вагони - за повідомленнями, які передає прийомоздавальник вантажу та багажу станції нарочним прийомоздавальнику власника колії не пізніше, ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів, із реєстрацією у Книзі повідомлень, форми ГУ-2; у разі здавання вагонів Залізницею Власнику колії за його згодою раніше встановленого інтервалу передача вагонів здійснюється поза інтервалом.
У абзаці 1 п. 6 Договору передбачено, що вагони, що прибули на станцію Терни регіональної філії "Придніпровська залізниця" для ПрАТ "ПівнГЗК", подаються локомотивом Залізниці на одну з колій № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції Терни, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні; подальший рух вагонів здійснюється локомотивом Власника колії.
Про готовність вагонів до забирання власник колії повідомляє залізницю. Повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього транспорту ( диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ по телефону відповідальному працівнику станції примикання залізниці не пізніше, ніж за 2 години до пред'явлення вагонів до здачі залізниці, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113 ( п. 8 договору ).
Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці ( п. 11 договору ).
Для під'їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів - 15,0 год. ( п. 12 договору ).
Відстань для нарахування збору за подачу, забирання вагонів встановлюється 0 км в обидва кінці ( п. 13 договору ).
Відповідно до п. 14 договору Власник колії сплачує залізниці, зокрема, за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги (Тарифного керівництва № 1 ).
У п. 19 договору сторони погодили, що договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 23.12.2017 р. до 23.12.2022 р. включно.
Доказів припинення, зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
На виконання вищезазначеного договору, у лютому 2020 на адресу ПрАТ “Північний ГЗК” прибував поїзд № 2702, індекс 4677-15-4573 у складі 52 вагонів з вантажем “концентрат залізорудний”.
Перевезення було оформлене залізничною накладною № 45822947, де станцією призначення було вказано станцію Терни Придніпровської залізниці, вантажоотримувачем - ПрАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат”, у графі 24 зазначено загальну масу вантажу 3627 т.
21.02.2012 р. о 4:20 год у зв'язку з тим, що на станції призначення Терни на той час сталося скупчення вагонів, що прибули на адресу Відповідача раніше, і не були забрані ним на свою під'їзну колію, було видано наказ № 190 про затримку 52 вагонів на підходах до станції призначення, а саме на станції Кривий Ріг Західний Придніпровської залізниці.
На виконання наказу на станції Кривий Ріг Західний було складено акт про затримку вагонів (початок затримки) № 40 від 21.02.2020 р. і передано повідомлення № 82 про затримку вагонів на станцію призначення та до інформаційно-обчислювального центру залізниці.
Станція призначення Терни проінформувала відповідача про затримку вагонів з його вини, передавши йому 21.02.2020 р. о 5:30 год копію зазначеного повідомлення.
25.02.2020 р. о 23:35 год було видано наказ № 202 про закінчення затримки потяга і станцією затримки Кривий Ріг Західний було складено акт про затримку вагонів (закінчення затримки) № 41 від 25.02.2020 р.
Також станцією затримки Кривий Ріг Західний додатково складено акт загальної форми № 40 від 21.02.2020 р., у якому зазначено час початку та закінчення затримки вагонів.
Спірні вагони простоювали на станції Кривий Ріг Західний з вини Відповідача з 21.02.2020 - 4:26 год до 25.02.2020 - 23:35 год, відповідно період затримки вагонів склав 115 год 09 хв.
Після прибуття поїзда на станцію призначення Терни та здійснення технічного огляду Відповідач не був готовий вчасно забрати вагони на свою під'їзну колію, тому з моменту запланованого часу подачі вагонів до моменту, коли вони були фактично забрані на під'їзну колію Відповідача, вагони простоювали на коліях станції Терни з 26.02.2020 р. - 16:40 год до 27.02.2020 р. - 12:05 год, тобто протягом 19 год 25 хв, що підтверджується актами загальної форми № 774 від 26.02.2020 та № 786 від 27.02.2020 р.
Відповідно до вищезазначених актів, загальний період затримки вагонів на підходах до станції призначення та на станції призначення Терни склав 134 год 34 хв.
Весь час затримки поїзда на підходах до станції призначення та на станції Терни спірні вагони перебували у користуванні Відповідача, і за цей час залізницею було нараховано плату за користування вагонами, та включено до відомостей плати за користування вагонами №№ 28029050, 28029051, 29029052, які Відповідач підписав із зауваженнями, визнав нараховані суми частково.
Також за час затримки поїзда на станції Кривий Ріг-Західдий залізницею було нараховано збір за зберігання вантажів протягом 4 діб, який включено до накопичувальної картки № 06039032 від 06.03.2020 р., яку Відповідач також підписав із зауваженням.
Також у лютому 2020 на адресу ПрАТ “Північний ГЗК” прибував поїзд № 3001, індекс 4568-069-4573 у складі 42 порожніх вагонів.
В перевізних документах станцією призначення було вказано станцію Терни Придніпровської залізниці, вантажоотримувачем - “Приватне акціонерне товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат”.
24.02.2020 р. о 23:30 год у зв'язку з тим, що на станції призначення Терни на той час сталося скупчення вагонів, що прибули на адресу відповідача раніше, і не були забрані ним на свою під'їзну колію, було видано наказ № 828 про затримку 42 вагонів на підходах до станції призначення, а саме на станції П'ятихатки Придніпровської залізниці.
На виконання наказу на станції П'ятихатки було складено акт про затримку вагонів (початок затримки) № 18 від 24.02.2020 р. і негайно передано повідомлення № 86 про затримку вагонів на станцію призначення та до інформаційно-обчислювального центру залізниці.
Станція призначення Терни проінформувала відповідача про затримку вагонів з його вини, передавши йому 25.02.2020 р. о 0:40 год копію зазначеного повідомлення.
26.02.2020 р. було видано наказ № 848 про закінчення затримки потяга і станцією затримки П'ятихатки було складено акт про затримку вагонів (закінчення затримки) № 18 від 26.02.2020 р..
Також станцією затримки П'ятихатки додатково складено акт загальної форми № 25726 від 24.02.2020 р., у якому зазначено час початку та закінчення затримки вагонів.
Спірні вагони простоювали на станції П'ятихатки з вини відповідача з 24.02.2020 р. - 23:30 год до 26.02.2020 р. - 9:40 год, відповідно період затримки вагонів склав 34 год 10 хв.
Після прибуття поїзда на станцію призначення Терни та здійснення технічного огляду відповідач не був готовий вчасно забрати вагони на свою під'їзну колію, тому з моменту запланованого часу подачі вагонів до моменту, коли вони були фактично забрані на під'їзну колію відповідача, вагони простоювали на коліях станції Терни з 27.02.2020 р. - 12:20 год до 27.02.2020 р. - 15:20 год, тобто протягом 3 год 00 хв, що підтверджується актами загальної форми № 787 від 27.02.2020 р. та № 788 від 27.02.2020 р..
Відповідно до вищезазначених актів, загальний період затримки вагонів на підходах до станції призначення та на станції призначення Терни склав 37 год 10 хв.
Весь час затримки поїзда на підходах до станції призначення спірні вагони перебували у користуванні Відповідача, і за цей час залізницею було нараховано плату за користування вагонами, та включено до відомостей плати за користування вагонами № № 28029050, 50029051, які відповідач визнав тільки частково, відомості підписав із зауваженнями.
Також за час затримки поїзда на станції П'ятихатки залізницею було нараховано збір за зберігання вантажів, який включено до накопичувальної картки № 05039023 від 05.03.2020 р., яку Відповідач також підписав із зауваженням.
За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника Позивачем було нараховано плату за користування спірними вагонами у розмірі 148 078,80 грн та збір за зберігання вантажу у розмірі 211 415,76 грн.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін виходячи з наступного.
Предметом спору є вимога АТ "Укрзалізниця" про стягнення з ПрАТ "Північний ГЗК" плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу. Підставою визначено затримку вагонів з вини Відповідача, у зв'язку з чим йому нараховано плату за їх користування та збір за зберігання вантажу за час затримки.
Відповідно до ст. 908 ЦК України, ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором.
Як вбачається з матеріалів справи 14.12.2017 р. між сторонами укладено Договір № ПР/М-17-2/14-744/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Терни і Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - Договір).
Умовами договору встановлено, що власник колії сплачує АТ "Укрзалізниця" плату за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, що сплачується незалежно від місця затримки ( на станції призначення та на підходах до неї ) - згідно з Правилами зберігання вантажів.
Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
При цьому порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою перевізної плати, мають статус "вантажу", який залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати його одержувачу, зазначеному в накладній. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 904/7360/17.
Права, обов'язки і відповідальність залізниць та підприємств, які користуються залізничним транспортом, а також організація та основні умови перевезення вантажів визначаються Статутом залізниць України.
Ст. 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.
Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Порядок зберігання вантажів та нарахування у зв'язку з цим відповідного збору регламентуються Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за N 644, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 866/5087.
Згідно з п. п. 5, 8 вказаних Правил, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Термін безоплатного зберігання обчислюється: 1) якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; 2) при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; 3) при затримці - з моменту затримки.
Відносно плати за користування вагонами, то відповідно до статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 за N 113, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за N 165/3458, пунктами 3, 6, 8 - 10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).
Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.
Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
При цьому усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи ( що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість ( п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 864/5085 ).
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. ст. 76-79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказами вини Відповідача у затримці вагонів на підходах до станції призначення та правомірності дій залізниці щодо надання наказів є: акти загальної форми ГУ-23, акти про затримку вагонів ф. ГУ-23а, повідомлення про затримку вагонів, накази на затримку вагонів, відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46, та накладні, оформлені працівниками залізниці у відповідності з вимогами діючих нормативно-правових документів: п. п. 4, 6, 8, 9, 10, 12 Правил користування вагонами, ст. ст. 119, 125 Статуту залізниць України, Договору сторін.
Відповідно до п.1.1 п.1 Правил оформлення перевізних документів накладна надається в електронному вигляді ( із накладенням цифрового підпису ЕЦП ). Накладна в електронному вигляді складається у формі електронної реєстрації даних, які можуть бути трансформовані у письмовий запис. Засоби, що використовуються для реєстрації та обробки даних, повинні відповідати вимогам законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції - Позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу Відповідача, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником ( Відповідачем) - Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, які складені відповідно до встановлених законодавством вимог.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що станціями призначення та затримки оформлені відповідні документи, у тому числі акти форми ГУ-23а, ГУ-23, на підставі яких за час знаходження спірних вагонів на станції затримки згідно із Тарифним керівництвом № 1 розрахована плата за користування спірними вагонами у розмірі 148 078,80 грн та збір за зберігання вантажу у розмірі 211 415,76 грн.
Позивач своєчасно повідомив Відповідача про готовність залізниці передати вагони на під'їзну колію Відповідача, щодо яких складено вищевказані акти загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника. Відповідні записи-повідомлення відображені у Книгах форми ГУ-2 повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження станції Терни Придніпровської залізниці. При цьому, доказів повідомлення Відповідачем Позивача відповідно до п. 8 договору про готовність вагонів до забирання матеріали справи не містять.
Доводи Скаржника про те, що затримка вагонів сталася не його з вини, оскільки на станції призначення під час затримки спірних вагонів на підходах до неї були вільні колії, а зайнятість приймально-відправних колій планує поїзний диспетчер залізниці спростовуються встановленими обставинами справи. Спірні вагони були затримані на шляху прямування з вини Відповідача через скупчення на станції призначення вагонів і несвоєчасне вивільнення Відповідачем колій від вантажу, який прибув на його адресу, що є порушенням пункту 33 Правил видачі вантажів та статей 46, 47 Статуту.
Зайнятість приймально-відправних колій на станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує проїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку АТ "Укрзалізниці" і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з відповідачем, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.
Підпунктом 14.2.1 пункту 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язків України від 31.08.2005 № 507, визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції.
Наявність тимчасово вільних колій на станції - це виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту.
Отже, на станції призначення, крім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів (також і поїздів відповідача).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 р. у справі № 904/7535/17, від 15.06.2018 р. у справі 904/7360/17, від 17.10.2018 р. у справі № 904/6067/18, від 04.11.2019 р. у справі № 904/5461/18.
Наявність вільних під'їзних колій на станції призначення Терни, з урахуванням неподання Відповідачем суду доказів на підтвердження вжиття ним передбачених Договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, є свідченням вини останнього у такому скупченні, внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення за наявності вільних під'їзних колій.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що у Позивача наявні підстави для нарахування плати за користування вагонами 148 078,80 грн, та збору за зберігання вантажу у розмірі 211 415,76 грн.
За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка проявляється в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Зазначена норма Конституції України міститься і у статті 74 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2020 р. у справі № 904/4637/20 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 02.02.2021 р.
Головуючий суддя І. М. Кощеєв
Суддя I. Л. Кузнецова
Суддя О. В. Чус