Справа № 2-а-624\2009 року
02 листопада 2009 року, Джанкойський міьскрайонний суд Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді - Козуб О.В.,
при секретарі - Кузь Т.О.,
роглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Джанкой справу за адміністративним позовом Джанкойського міжрайонного прокурора в інтересах дитини війни ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим про стягнення підвищення до пенсії дитині війни з 01.01.2007 року по 01.01.2008 року у розмірі 1442 гривні 70 копійок,-
встановив:
26.01.2009 року Джанкойський міжрайонний прокурор звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_3 як особи віднесеної до незахищеної категорії громадян згідно ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» до Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни 1442 гривні 70 копійок за період 2007 рік, посилаючись на ст.7 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», ст.ст.3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 6, 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пінсійне страхування», ст.ст. 62, 88 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», ст.ст.69, 70 Закону України «Про Конституційний суд України», ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22, ст. 64, ч. 1 ст. 68 Конституції України та на п. 5 рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007, Рішення Конституційного Суду України № 5-рп2002 від 20.03.2002 року, Рішення Європейського Суду з прав людини “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”. Прокурором у позові зазначено про залучення у справі третьої особи, що заявляє самостійні вимоги - Пенсійний Фонд України, але вказане клопотання знято прокурором у попередньому судовому засіданні.
У судове засідання не з'явився прокурор, повідомлений належним чином. В попередньому судовому засідання підтримав заявлені вимоги в інтересах дитини війни ОСОБА_3, просив суд стягнути з відповідача УПФУ в Джанкойському районі АРК на користь позивача ОСОБА_3 щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни за період з 01.01.2007 року по 01.01.2008 року у розмірі 1442 гривні 70 копійок, пояснивши, що позивач ОСОБА_3 має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, яке здійснюється згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» та ст. 6 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» з системи пенсійного забезпечення. Підвищення до пенсії у розмірі, який визначається відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», позивачу не виплачувалося в порушення вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». При зверненні позивача ОСОБА_3 у грудні 2008 року до Джанкойської міжрайонної прокуратури, проведена перевірка та надана відповідь відповідачем Управлінням Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АРК, встановлено порушення прав позивача ОСОБА_3 щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війні, вказані виплати у 2007 році не проводилися, відповідач посилався на відсутність змін у Законі України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та відсутність механізму призначення та виплати підвищення до пенсії дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але дії відповідача обмежують державні соціальні гарантії дітям війни, що порушує вимоги ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Вважав, що дії відповідача щодо не виплати підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, на 30% мінімальної пенсії за віком є неправомірними, оскільки рішенням Конституційного суду України № 6-рп2007 від 09.07.2007 року визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік». Також, прокурором зазначено, що відповідно до п.п.6, 9 Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого Постановою КМУ № 1261 від 24.10.2007 року, на Пенсійний Фонд України покладено забезпечення своєчасного та у повному обсязі фінансування та виплата пенсій, інших виплат, які згідно із Законом здійснюються за рахунок коштів Пенсіного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством, та ст. 88 ЗУ “Про державний бюджет України на 2007 рік”, якою передбачено, що у разі недостатності виділених з державного бюджету коштів по бюджетних програмах, повязаних з розмежуванням джерел виплати пенсії між Державним бюджетом України та Пенсійним Фондом України, пенсії визначені законом для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України. Прокурор посилався на рішення Європейского суду з прав людини “Кечко проти України” від 08.02.2006 року, яке є джерелом права, та ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, згідно якої судами України повинні застосовуватися при розгляді справ Конвенція про захист прав людини і практика Європейського суду як джерела права. В судовому засіданні прокурор зазначив, що строк подання позову до суду не пропущений позивачем ОСОБА_3, оскільки він є незахищеною категорією громадян, юридично неграмотною особою, він міг не знати про порушення його прав щодо не виплати йому підвищення до пенсії у 2007 році, дізнався про вказані порушення від інших осіб або із засобів масової інформації. Не погодився з запереченнями відповідача щодо пропуску строку і вказав, що строк звернення до адміністративного суду становить 1 рік з моменту, коли особа дізналася про порушення своїх прав. У даному випадку позивач дізналася про порушення своїх прав тільки при зверненні до прокуратури, прокуратурою проводилася перевірка, у дійсності позивач не звертався до відповідача УПФУ в Джанкойському районі АРК про виплату щомісячної державної допомоги у 2007 році, а одразу у 20-тих числах грудня 2008 року звернувся до прокуратури з заявою про перевірку правомірності дій відповідача щодо не нарахування та не виплати підвищення до пенсії. З цього моменту відраховується річний строк.
Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не зявився, належним чином повідомлений, надав на адресу суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність, підтримання позовних вимог у повному обсязі. Раніше, у попередньому судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення стосовно строку звернення до адміністративного суду, який, як він вважав, не пропущений, оскільки він дізнався про порушення своїх прав наприкінці 2008 року, раніше до Управління Пенсійного фонду України не зверталася, пенсію отримує щомісячно.
У судове засідання представник відповідача не зявився, належним чином повідомлений. Начальником УПФУ в Джанкойському районі АРК надано на адресу суду письмові заперечення, згідно яких просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, визнати їх дії правомірними, розглянути справу у відсутність їх представника. Відповідно до письмових заперечень вбачається, що дійсно рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп2007, п. 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” визнано неконституційним, і ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195 від 18.11.2004 року є діючею з 09.07.2007 року, але вказана норма не передбачає процедурного порядку здійснення призначення та виплати підвищення до пенсії дітям війни, оскільки ні Законом України “Про соціальний захист дітей війни” ні іншими законодавичими актами не визначено поняття “мінімальної пенсії за віком”, а ст. 28 Закону України “Про загальнообовязкове держдавне пенсійне страхування”яка встановлює що, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності необхідного страхового стажу встанолюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, містить частину 3, згідно якої встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, визначений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України від 09.07.2006 року № 1058-ІV. Відсутній конкретний механіхм реалізації ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, і питання щодо реалізації вказаної норми Закону не вирішено шляхом внесення змін до Закону.. Відповідач посилався у запереченнях на ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”,відповідно якої фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і зазначила, що згідно п.п. 9, 10 Положення “Про Пенсійний Фонд України”, Пенсійний Фонд України здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів ПФУ через територіальні управління, при цьому реалізація нормативних приписів та пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджета ПФУ, який затверджується Постановою КМУ щорічно. Бюджет Пенсійного Фонду України на 2007 рік затверджений Постановою КМУ № 513 від 21.03.2007 року, будь-яких змін до вказаного бюджету не вносилося. Також, представник відповідача зазначив, що згідно ч. 5 ст. 18, ч. 2 ст. 73 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058 від 09.07.2003 року, кошти Пенсійного фонду України не можуть використовуватися на цілі, не передчачені цим Законом. Зміна умов та норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом шляхом внесення змін до Закону. Відповідно до п. 15 Виключних положень цього Закону, всі інши закони та нормативно-правові акти застосовуються в частині, яка не протиречить цьому Закону, але до вказаного Закону змін стосовно пенсійного забезпечення для окремих категорій громадян, а також особливим умов для дітей війни не внесено. Вважають свої дії првомірними та обґрунтованими. Просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 на підставі ч. 1 ст. 100 КАС України, оскільки позивачем пропущений річний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 99 КАС України, мотивуючи свої вимоги тим, що позивач пропустив річний строк без поважних причин і позивачу було відомо про розмір підвищення до пенсії протягом усього періоду одержання пенсії, у тому числі з 01.01.2007 року. Рішення Конституційного Суду України № 6-рп2007 прийнято 09.07.2007 року і опубліковано у офіційному виданні - Вісникі України № 52 27.07.2007 року, а позивач звернувся до суду у січні 2009 року. Поважність причин пропуску річного строку звернення до адміністративного суду позивачем не зазначено.
Суд, заслухавши дослідивши матеріали справи, оцінивши обставини, зазначені сторонами, вважає, що позовні вимоги прокурора та позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком і відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1. Згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195 від 18.11.2004 року, позивач має право на отримання державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. З 01.01.2006 року по 31.12.2007 року позивачу ОСОБА_3 не нараховувалася та не виплачувалася відповідачем Управлінням Пенсійного Фонду України в Джанкойському районі АР Крим щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що не оспорюється сторонами і підтверджено відповідачем у письмових запереченнях.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195 від 18.11.2004 року (в редакції, що діяла на спірний період 2006-2007 роки), дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195 від 18.11.2004 року, зупинено на 2006 рік згідно із п.17 ст. 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” № 3235 від 20.12.2005 року.
Законом України “Провнесення змін до Закону України “Про Державний бюджет на 2006 рік” № 3367 від 19.01.2006 року, п.17 ст. 77 ЗУ “ Про Державний бюджет України на 2006 рік” № 3235 від 20.12.2005 року виключено, а ст. 110 вказаного Закону викладено у наступній редакції “Ст. 110.Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст.5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджується з 01.01.2006 року, а ст.6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету”.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195, з урахуванням ст. 111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” відповідно до якої встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачуються замість пенсії, відповідно до ст. 6 цього Закону, виплачується особам, які є інвалідами у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Коституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.ст. 29, 36, ч.2 ст.56, ч.2 ст. 62, ч.1 ст. 66, п.п.п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст.ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", положення п.12 ст.71 та ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення на 2007 рік дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням ст. 111 вказаного закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є не конституційним), оскільки зупинення дій положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених ст. 64 Конституції України. Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму, та порушується гарантоване у ст. 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.
Ст. 152 Конституції України передбачено що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і дітей війни.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати. Суд, при розгляді вказаної справи, встановив, що позивач ОСОБА_5 мала право на отримання вказаної державної соціальної допомоги дитині війни з 19 січня 2006 року по 31.12.2006 року та з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, оскільки Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет на 2006 рік” № 3367 від 19.01.2006 року, п.17 ст. 77 ЗУ “ Про Державний бюджет України на 2006 рік” № 3235 від 20.12.2005 року, яким пизупинено дію ст. 6 вказаного Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виключено, дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” була зупинена п. 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року, а саме до дня прийняття рішення Конституційним судом України № 6-рп2007, оскільки відповідно до п. 3 цього рішення, положення п.12 ст. 71 вказаного Закону втратило чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього рішення. Ст. 73 Закону України “Про конституційний суд України” № 422\96-ВР від 16.10.1996 року, передбачено, що у разі, якщо Закони та інші правові акти Верховної Ради України або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Право на отримання державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004, не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Таким чином, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року, не можуть бути застосовані в частині розрахунку розміру допомоги дітям війни, оскільки вони суперечать вищезазначеним нормам Конституції України та міжнародному праву.
Згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Ч.3 ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 встановлено, що у 2007 році для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006, збільшений на 1 відсоток.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання соціальної допомоги, яка прямо передбачена законом. Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судовою колегією не приймається до уваги.
Враховуючи те, що позивач ОСОБА_3 є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання державної соціальної допомоги, і наділений як дитина війни, зазначеною соціальною гарантією. Держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Посилання відповідача УПФУ в Джанкойському районі АР Крим на те, що мінімальна пенсія встановлена для нарахування соціальних надбавок Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету», не підлягає застосуванню для соціальної допомоги дітям війни, яка виплачується до пенсії, оскільки суперечить нормам діючого законодавства. Застосуванню підлягають норми Закону України «Про державні соціальні стандарти і соціальні гарантії».
Суд вважає, що дії відповідача є неправомірними щодо ненарахування і не виплати щомісячної державної соціальної допомоги дитині війні ОСОБА_3 за період з 19.06.2006 року по 31.12.2006 року та з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року відповідно до діючого законодавства у розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, оскільки вказані дії не відповідають вимогам Конституції України, Рішенню Конституційного суду України. Посилання представника відповідача на те, що відсутній механіхм виплат спірних сум та відсутність внесення змін до Закону, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки Закон України “Про соціальний захист дітей війни” визначені порядок та органи, на які покладений обов'язок виконувати виплати державної соціальної підтримки дітей війни та встановлені джерела фінансування цих виплат. Норми Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, якими керувався відповідач, визнані неконстииуційними та не відповідають основному Закону України - Конституції України і обжемують права громадян, знижують життєвий рівень громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму та порушують гарантоване у ст. 48 Конституції України право кожного громадянина на достатній життєвий рівень.
Суд, вбачає підстав для відмови у задоволенні позовних вимог прокурора та позивача ОСОБА_3 у повному обсязі відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, про що заявлено відповідачем, оскільки строк звернення до суду про нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за 2006-2007 роки позивачем ОСОБА_3 пропущений без поважних причин, оскільки прокурор звернувся з вказаним адміністративним позовом в інтересах позивача ОСОБА_3 до суду 26.01.2009 року, тобто поза межами річного строку, встановленого ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України. Сам позивач ОСОБА_3 отримує щомісячно пенсію, виплати пенсії та інші соціальні доплати мають регулярний характер, до прокуратури позивач ОСОБА_3 звернувся у грудні 2008 року, також по за межами річного строку, доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав в цій частині позивач ОСОБА_3 не надав. Доводи прокурора та позивача, що річний строк звернення до адміністративного суду не пропущений, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивачем не зазначено коли він дізнався про порушення своїх прав, з яких джерел, оскільки Рішення Конституційного Суду України було офіційно оприлюднене через засоби масової інформації у липні 2007 року.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 9, 11,12, 14, 99, 94, 100, 159, 160, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-
постановив:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову Джанкойського міжрайонного прокурора в інтересах дитини війни ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим про стягнення підвищення до пенсії дитині війни за період з 01.01.2007 року по 01.01.2008 року у розмірі 1442 гривні 70 копійок у повному обсязі.
Постанову може бути оскаржено в Севастопольський адміністративний апеляційний суд через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови або складання її повного тексту, отримання копії постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку, передбаченому ч.5 ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Козуб О.В.