Донецький окружний адміністративний суд
20 квітня 2010 р. Справа № 2а-2664/10/0570
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Логойди Т.В.,
суддів - Абдукадирової К.Е., Крилової М.М.,
при секретарі судового засідання Кузнецовій К.В.,
з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Східної митниці Цвіненка П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Східної митниці, Державної митної служби України про зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2010 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що не погоджується з кодом УКТЗЕД 8703, визначеним Артемівським митним постом, що стало підставою для передачі вантажного автомобіля Toyota tundra 2003 року vin НОМЕР_1 на склад митниці та подальшою відмовою у митному оформленні вказаного товару.
Як на обґрунтування позову посилався на висновок Донецького інституту судових експертиз, отриманого у квітні 2009 року, яким щодо вказаного товару визначено код УКТЗЕД 8704, що відноситься саме до вантажних автомобілів, та на висновок комісії Східної митниці від 27 травня 2009 року, яким відмову у митному оформленні вказаного товару визнано незаконною.
З урахуванням доповнених позовних вимог просив:
1) визнати автомобіль Toyota tundra 2003 року vin НОМЕР_1 таким, що відповідає коду УКТЗЕД 8704 31 39 00 на підставі висновку Донецького інституту судових експертиз;
2) визнати запропонований Артемівським митним постом в запиті від 14 травня 2007 року №30/363 код УКТЗЕД 8703 24 90 10 недійсним;
3) визнати недійсним лист Східної митниці від 22 серпня 2007 року №11-18/6164;
4) визнати передачу автомобіля на склад митниці 19 вересня 2007 року недійсною;
5) визнати відмову Східної митниці від 06 жовтня 2008 року №11-30/5296 в праві власності та митному оформленні автомобіля незаконним;
6) зобов'язати відповідача прийняти до митного оформлення митну декларацію та оформити автомобіль по курсу Національного банку України на час відмови - 03 жовтня 2008 року;
7) зобов'язати Східну митницю прийняти до митного оформлення ВМД та оформити автомобіль по коду УКТЗЕД 8704 31 39 00;
8) зобов'язати Східну митницю до часу випуску автомобіля з митного складу не нараховувати кошти за зберігання;
9) зобов'язати Східну митницю провести митне оформлення відповідно до законодавства щодо обов'язкової сертифікації, діючого станом на 08 травня 2007 року;
10) визнати незаконною бездіяльність Східної регіональної митниці щодо відсутності класифікаційного рішення при проведенні класифікації по запиту Артемівського митного посту;
11) визнати незаконною бездіяльність Східної регіональної митниці щодо відсутності контролю за строками зберігання товару на ліцензійному складі і передачі на склад митниці;
12) визнати незаконною бездіяльність Східної регіональної митниці щодо неповідомлення позивача про закінчення терміну зберігання на складі митниці;
13) визнати незаконною діяльність Державної митної служби України щодо передачі товару Східною регіональною митницею Східній митниці, яка не є правонаступником першої.
Позивач також зазначав, що вимоги до Східної регіональної митниці пред'являє Державній митній службі України.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року за клопотанням позивача провадження у справі зупинено до 20 квітня 2010 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним листа Східної митниці від 22 серпня 2007 року №11-18/6164; визнання відмови Східної митниці від 06 жовтня 2008 року №11-30/5296 в праві власності та митному оформленні автомобіля незаконною - закрито.
В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі. Пояснив, що вимога про визнання автомобіля Toyota tundra 2003 року vin НОМЕР_1 таким, що відповідає коду УКТЗЕД 8704 31 39 00 на підставі висновку Донецького інституту судових експертиз, це встановлення судом іншого коду УКТЗЕД, який відповідає тому, що встановлений висновком вказаної експертизи. Вимога про зобов'язання Східної митниці прийняти до митного оформлення ВМД та оформити автомобіль по коду УКТЗЕД 8704 31 39 00 - має на увазі нову ВМД, яку планує подати. Позовна вимога про визнання незаконною діяльність Державної митної служби України щодо передачі товару Східною регіональною митницею Східній митниці, яка не є правонаступником першої, стосується дій Державної митної служби України щодо прийняття наказу від 08 квітня 2008 року №343 «Про передання залишків майна». Просив задовольнити позов в повному обсязі.
Представник Східної митниці проти позову заперечував, зазначав, зокрема, що у правовідносинах з позивачем діяв відповідно до вимог законодавства. Східна митниця не є правонаступником Східної регіональної митниці, тому не може відповідати за позовними вимогами до неї. Також зазначав, що про порушення своїх прав позивач дізнався до 31 липня 2008 року - під час розгляду у Донецькому окружному адміністративному суді справи №2а-9602/08 за його позовом до Державної митної служби України, Східної регіональної митниці, Східної митниці, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Внешсервіс», про визнання недійсним рішення відділу номенклатури Східної регіональної митниці про визначення коду УКТЗЕД товару. Судовим рішенням від 31 липня 2008 року, яке залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2009 року, в задоволенні позову відмовлено. До адміністративного суду з даним позовом звернувся у лютому 2010 року, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим наполягав на відмові в задоволенні адміністративного позову.
Представник Державної митної служби України в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 08 травня 2007 року позивач для здійснення митного оформлення автомобіля Toyota tundra picup 2003 року vin НОМЕР_1, з робочим об'ємом циліндрів двигуна 4664 куб. см, що був у використанні, пошкоджений, до Східної регіональної митниці подав вантажну митну декларацію (ВМД) № 700030000/7/001314, в якій декларант самостійно в графі «33» декларації визначив код УКТЗЕД 8703 24 90 10 (автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажо-пасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі, з робочим об'ємом циліндрів двигуна понад 3000 куб. см що використовувалися не більш як 5 років).
Вказана ВМД була складена та оформлена декларантом позивача - товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант Внешсервіс» на підставі укладеного між позивачем та вказаним товариством договору, про що в графі «54» декларації зроблено відмітку.
14 травня 2007 року Східною регіональною митницею до Артемівського митного посту направлено запит №30/363 щодо коду УКТЗЕД товару. У відповідь проставлено відмітку з пропозицією класифікувати товар за кодом УКТЗЕД 8703 24 90 10, тобто таким, який самостійно визначив декларант.
15 травня 2007 року Відділом номенклатури та класифікації товарів Східної регіональної митниці здійснено погодження заявленого коду УКТЗЕД шляхом проставлення відповідного штампу на звороті першого аркуша зазначеної ВМД.
16 травня 2007 року автомобіль Toyota tundra 2003 року vin НОМЕР_1 розміщено в режим митного ліцензійного складу.
22 серпня 2007 року на запит позивача від 08 серпня 2007 року щодо правомірності визначеного коду УКТЗЕД Східною регіональною митницею надано відповідь № 11-18/6164 про те, що автомобіль Toyota tundra picup, заявлений за ВМД від 08 травня 2007 року №700030000/7/001314, відповідає коду УКТЗЕД 8703 24 90 10.
26 вересня 2007 року оформлено акт приймання-передачі №21/7, відповідно до якого автомобіль передано на склад митниці.
18 жовтня 2007 року Східною регіональною митницею на адресу позивача направлено лист, яким позивача повідомлено про передачу автомобіля на склад митниці, а також завчасно повідомлено про дату закінчення терміну зберігання вказаного товару на складі митниці.
Наказом Державної митної служби України від 29 січня 2008 року №61 Східну регіональну митницю з 01 травня 2008 року ліквідовано.
Наказом Державної митної служби України від 29 січня 2008 року №64 створено, зокрема, Східну митницю, підпорядковано її Державній митній службі України та визначено зону її діяльності. Вказаним наказом Східну митницю визначено правонаступником лише в частині видачі довідок про заробітну плату для перерахунку пенсій державним службовцям, пенсія яким призначена на умовах і відповідно до норм Закону України «Про державну службу» у разі звернення колишніх посадових осіб Східної регіональної митниці.
18 березня 2008 року проведено державну реєстрацію Східної митниці, про що видано Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.
Наказом Державної митної служби України від 08 квітня 2008 року №343 «Про передання залишків майна» на підставі ст. ст. 13, 14, 15 Митного кодексу України, відповідно до Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року №940, і з метою ефективного використання державного майна уповноважено Східну митницю прийняти від Східної регіональної митниці, що ліквідується, залишки основних засобів (крім земельних ділянок, будинків та споруд, багаторічних насаджень); інших необоротних матеріальних активів; нематеріальних активів; незавершеного капітального будівництва; запасів; майна, вилученого митними органами відповідно до протоколу про порушення митних правил, прийнятого на зберігання, безхазяйного майна; конфіскованого за рішенням суду, що зберігалося на складах митних органів, товарів, переданих для реалізації й не оплачених; цінностей та валюти, прийнятих на зберігання, у тому числі депонованих в уповноваженому банку, конфіскованих за рішеннями суду, безхазяйних і затриманих при порушенні митних правил; інших матеріальних цінностей, які обліковуються на позабалансових рахунках. Передання матеріальних цінностей здійснити за станом на 01 травня 2008 року.
На підставі вказаного наказу між Східною регіональною митницею як первісним кредитором та Східною митницею як новим кредитором укладено договір про відступлення права вимоги від 29 квітня 2008 року №10/08-ВПВ.
Східною митницею від Східної регіональної митниці прийнято, зокрема, автомобіль позивача.
21 травня 2008 року Державною митною службою України на звернення позивача від 21 квітня 2008 року надано відповідь про те, що рішення про визначення коду товару Східною регіональною митницею не приймалось, а відділом номенклатури та класифікації товарів було здійснено погодження заявленого коду УКТЗЕД шляхом проставлення відповідного штампу на звороті першого аркуша поданої ВМД, в якій декларантом самостійно визначений код товару.
11 вересня 2008 року позивач, посилаючись, зокрема, на неправомірність визначеного коду УКТЗЕД, звернувся до Східної митниці з проханням дозволити митне оформлення автомобіля.
06 жовтня 2008 року на звернення позивача надано відповідь №11-30/5296 за підписом заступника начальника Східної митниці, якою в задоволенні заяви відмовлено з посиланням на те, що у зв'язку із закінченням трьохмісячного строку зберігання товару в режимі митного складу підакцизних товарів та незадекларуванням товару до закінчення вказаного строку товар переміщено на склад митниці на той же строк. У зв'язку з тим, що до закінчення вказаного строку позивач не звернувся за товаром, він вже не належить йому та підлягає реалізації.
Пізніше за зверненням позивача від 05 травня 2009 року по наказу Східної митниці від 24 квітня 2009 року проведено службову перевірку дотримання посадовими особами Східної митниці вимог законодавства при здійсненні митного оформлення товару, зокрема, за ВМД № 700030000/7/001314, за результатами якої складено акт від 27 травня 2009 року, яким також встановлено, що рішення про визначення коду товару Східною регіональною митницею не приймалося.
Судом також встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2008 року по справі №2а-9602/08, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2009 року, в задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Східної регіональної митниці, Східної митниці, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Внешсервіс», про визнання недійсним рішення відділу номенклатури Східної регіональної митниці про визначення коду УКТЗЕД товару, відмовлено.
Під час розгляду вказаної справи Донецьким апеляційним адміністративним судом була призначена товарознавча експертиза, за результатами Донецьким інститутом судових експертиз зроблено висновок про те, що автомобіль Toyota tundra 2003 року vin НОМЕР_1 повинен відноситися до коду УКТЗЕД 8704 31 39 00.
Судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлено, що Відділом номенклатури Східної регіональної митниці рішення щодо визначення коду УКТЗЕД спірного автомобіля не приймалося. ВМД від 08 травня 2007 року № 700030000/7/001314 була складена та оформлена декларантом позивача - товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант Внешсервіс» на підставі укладеного між позивачем та товариством договору, про що в графі «54» декларації зроблено відмітку. Декларант самостійно визначив код УКТЗЕД 8703 24 90 10.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
До обов'язків декларанта, передбачених ст. 88 Митного кодексу України входить, зокрема, здійснення декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.
Статтею 90 Митного кодексу України визначено, що посадові особи митних органів не мають права заповнювати митну декларацію, змінювати чи доповнювати відомості, зазначені в митній декларації, за винятком внесення до неї відомостей, що належать до компетенції митних органів.
Відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09 липня 1997 року №307, у графі 33 «Код товару» - в першому підрозділі графи зазначається 10-значний код товару згідно з УКТ ЗЕД. Структурно код записується без пропусків та інших розподілювальних знаків.
У випадках, установлених Держмитслужбою України, допускається зазначення у графі коду товару на рівні перших чотирьох знаків (код товарної групи).
Пунктом 1.5 Інструкції визначено, що не допускається використання декларантом ВМД для внесення інформації, не передбаченої цією Інструкцією.
Статтею 86 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.
Отже, декларант заповнює декларацію та несе відповідальність за достовірність внесених даних.
Статтями 4, 11, 313 Митного кодексу України визначено, що безпосереднє віднесення товарів до класифікаційних угруповань згідно з УКТЗЕД, є виключною компетенцію митних органів України.
Наказом Держмитслужби України від 07 серпня 2007 року № 667 затверджено Порядко роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуютья через митний кордон України, яким також визначено виключне право посадових осіб митниці перевіряти правильності визначення коду товару згідно УКТЗЕД під час митного контролю товарів, приймати рішення про визначення коду товару, тобто відносити товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.
Відповідно до Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 квітня 2005 року №314, перевірка правильності класифікації згідно з УКТЗЕД є одним з етапів митного контролю, який починається після подачі митної декларації відповідно до ст. 72 Митного кодексу України та здійснення відповідних митних процедур.
Відповідно до п. 10 розд ІІІ Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуютья через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 07 серпня 2007 року № 667, рішення приймається ВНКТ на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для класифікації товару згідно з вимогами УКТЗЕД.
Судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлено, що відділом номенклатури Східної регіональної митниці рішення щодо визначення коду УКТЗЕД спірного автомобіля не приймалося, а ВМД була складена та оформлена декларантом позивача - товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант Внешсервіс», тобто, декларант самостійно визначив код УКТЗЕД 8703 24 90 10.
Отже, згідно з судовим рішенням товар визначено за кодом УКТЗЕД 8703 24 90 10.
Обставини, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для звільнення від доказування.
Встановлення коду УКТЗЕД належить до функцій відділів номенклатури митниці і не віднесено до компетенції судів.
Крім того, відповідно до вимог законодавства визнання факту, що має юридичне значення, можливо лише відносно прав фізичної особи в порядку, встановленому цивільно-процесуальним законодавством, а не щодо речей.
У зв'язку з наведеним позовні вимоги щодо визнання спірного автомобіля таким, що відповідає певному коду УКТЗЕД задоволенню не підлягає.
Посилання позивача на експертний висновок Донецького інституту судових експертиз, є неприйнятними з огляду на вимоги п. 6 розд. IV Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуютья через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 07 серпня 2007 року № 667, відповідно до якого пропозиції експертних підрозділів щодо класифікації товару, викладені у висновках експертів, не є визначальними для класифікації товару та мають інформаційний (довідковий) характер.
Враховуючи наведене, висновок Донецького інституту судових експертиз не може бути доказом правильності визначення коду товару та відповідно не є належним та допустимим доказом у справі в розумінні ч. 3 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 80 Митного кодексу України визначено, що у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Таким письмовим повідомленням, у розумінні пункту 1 Порядку заповнення й використання Картки відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 24 квітня 1999 року №239, є Картка відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів з відривним талоном відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів, яка заповнюється в усіх випадках відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів, пред'явлених до митного контролю митному органу України підприємством або перевізником, що самостійно декларує товари, чи особою, уповноваженою на декларування.
Згідно з п.4 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року № 574, у разі відмови у прийнятті ВМД до оформлення обов'язково заповнюється Картка відмови згідно з наказом Державної митної служби України від 12 грудня 2005 року № 1227 «Про затвердження Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України».
Вказана картка Східною митницею не видавалася, тому відсутній факт відмови позивачу в митному оформленні товару.
Відповідно до ст. 81 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Згідно зі ст.ст. 86, 90 вказаного Кодексу з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, зміна чи доповнення митної декларації після її прийняття митним органом до митного оформлення не допускаються. Посадові особи митних органів не мають права заповнювати митну декларацію, змінювати чи доповнювати відомості, зазначені в митній декларації, за винятком внесення до неї відомостей, що належать до компетенції митних органів.
Відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09 липня 1997 року №307, при заповненні граф вантажної митної декларації зазначається офіційний курс гривні до іноземної валюти, установлений Національним банком України на дату прийняття митним органом декларації до оформлення.
Пунктом 5.13 вказаної Інструкції визначено, що регіональним митницям і митницям не допускається встановлювати порядок заповнення граф ВМД і визначати особливості заповнення граф ВМД, відмінні від визначених цією Інструкцією, а також висувати до декларантів вимоги щодо внесення до ВМД інформації, не передбаченої цією Інструкцією».
З огляду на вказані норми права вимоги позивача щодо здійснення митного оформлення за курсом Національного банка України станом на 03 жовтня 2008 року не підлягають задоволенню.
Відповідно до п.п. 5.6 п.5 Положення про відкриття та експлуатацію митних ліцензійних складів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 31 грудня 1996 року № 592, після закінчення терміну зберігання товарів на складі, вони мають бути передані на зберігання митниці або заявлені до іншого митного режиму. Митне оформлення таких товарів проводиться згідно із заявленим режимом.
Згідно зі ст.ст. 168, 169, 214 Митного кодексу України строк зберігання в режимі митного складу підакцизних товарів, ввезених із-за меж митної території України, не може перевищувати трьох місяців з дати поміщення їх у цей митний режим та до закінчення цих строків товари повинні бути задекларовані власником або уповноваженою ним особою до іншого митного режиму.
Відповідно до ст. 172 Митного кодексу України товари, що зберігаються під митним контролем (крім зазначених у пункті 1 частини першої статті 166 цього Кодексу), за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків зберігання, зазначених у частинах першій та другій статті 169 цього Кодексу, підлягають реалізації, про що відповідний митний орган повідомляє власника зазначених товарів не пізніш як за два тижні до закінчення строків зберігання.
Такі ж положення передбачені Порядком роботи складу митного органу, затвердженого наказом Державної митної служби України від 05 грудня 2003 року № 835.
Товари зберігаються на складах митних органів у відповідності до ст.ст. 166-171 Митного кодексу України України.
18 жовтня 2007 року Східною регіональною митницею на адресу позивача направлено лист, яким позивача повідомлено про передачу автомобіля на склад митниці, а також завчасно повідомлено про дату закінчення терміну зберігання вказаного товару на складі митниці.
Порядок і розміри плати за таке зберігання визначені постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року №533 «Про запровадження плати за зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів» та Порядком справляння плати за зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів та внесення змін до деяких наказів Державної митної служби України, затвердженим наказом Державної митної служби України від 29 липня 2008 року № 821, якими визначено, що плата за зберігання однієї одиниці легкового автомобіля становить 10 євро за добу.
Пунктом 8.1 Порядку роботи складу митного органу, затвердженого наказом Державної митної служби України від 05 грудня 2003 року №835, визначено, що видача зі складу митного органу товарів їх власникам або вповноваженим особам здійснюється лише після їх митного оформлення та внесення плати відповідно до законодавства.
Митна декларація заповнена належним чином у відповідному митному режимі на автомобіль позивача до митного оформлення не подавалась до часу передачі автомобіля на склад митниці. Вказане також підтверджено поясненнями позивача та представника Східної митниці.
Враховуючи те, що оплата за зберігання на складі митниці визначена вищезазначеними нормативними актами, підстави для звільнення позивача від такої плати відсутні.
Позовні вимоги в частині зобов'язання Східної митниці прийняти до митного оформлення нову ВМД та провести митне оформлення відповідно до законодавства щодо обов'язкової сертифікації, діючого станом на 08 травня 2007 року, - виходячи з вимог ст. 10 Митного кодексу України, відповідно до якої при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України, та за відсутності факту подання такої декларації та виникнення спірних правовідносин з цього питання між позивачем та митним органом задоволенню не підлягають.
Відповідно до Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 940, Державна митна служба України (Держмитслужба) є центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів.
Вказаним Положенням визначені права та обов'язки Державної митної служби України. Відповідно до п. 7 Положення Держмитслужба у межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.
Наказ від 08 квітня 2008 року №343 «Про передання залишків майна» прийнято Державною митною службою України в межах повноважень, визначених законодавством.
Спосіб захисту (відновлення) порушеного права, а саме визнання незаконною діяльності Державної митної служби України не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, тому позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.
Вимоги що стосуються Східної регіональної митниці не можуть бути предметом розгляду у даній справі, оскільки вказану особу ліквідовано: станом, зокрема на 22 червня 2009 року вона виключена з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (лист Головного управління статистики у Донецькій області від 22 червня 2009 року № 14/4-23/459).
Східна митниця відповідно до наказу Державної митної служби України від 29 січня 2008 року №64 є правонаступником лише в частині видачі довідок про заробітну плату для перерахунку пенсій державним службовцям, пенсія яким призначена на умовах і відповідно до норм Закону України «Про державну службу».
Державна митна служба України також не є правонаступником ліквідованого органу, тому не може відповідати за позовними вимогами, які стосуються Східної регіональної митниці.
Отже, правовідносини, які виникли між позивачем та Східною регіональною митницею не допускають правонаступництва.
Враховуючи те, що Східна регіональна митниця не є стороною по справі, тому суд в цій частині позовних вимог не може застосувати вимоги п. 5 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України щодо закриття провадження у справі.
Суб'єкти владних повноважень, які є відповідачами у даній справі, діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і не порушили права та законні інтереси позивача.
Посилання позивача на те, що про порушення своїх прав він дізнався з ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2009 року, є неприйнятним, оскільки вказаною ухвалою залишено без змін постанову Донецького окружного адміністративного суму від 31 липня 2008 року, яку прийнято з участю позивача.
Посилання позивача на те, що строк ним не пропущено, оскільки він скористався досудовим порядком вирішення спору, за результатами чого прийнято акт перевірки від 23 травня 2009 року №39/7, є також неприйнятним, оскільки вказаний акт прийнято на прохання позивача про проведення такої перевірки, яке викладене в зверненні від 05 травня 2009 року.
Отже, про порушення своїх прав позивач дізнався у 2008 році, а до адміністративного суду з позовом звернувся у лютому 2010 року, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник відповідача наполягав на відмові в задоволенні адміністративного позову у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, що відповідно до вимог ст. 100 вказаного Кодексу, яка визначає наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Керуючись статтями 24, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Східної митниці, Державної митної служби України про зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання вказаної заяви, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову складено в повному обсязі 23 квітня 2010 року.
Головуючий суддя Логойда Т. В.
Судді Абдукадирова К.Е.
Крилова М.М.