2/754/2969/21
Справа № 756/16654/20
Іменем України
01 лютого 2021 року м. Київ
Суддя Деснянського районного суду міста Києва Гринчак О.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» про зняття арешту з коштів боржника,
Позивач - ОСОБА_1 - звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовною заявою до відповідача - Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», в якій просив постанову старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савенкової Олесі Володимирівни про арешт коштів боржника від 06.08.2020 скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на рахунок ОСОБА_1 як заробітна плата.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23.12.2020 позовну заяву передано на розгляд до Деснянського районного суду м. Києва.
Суд, вивчивши позовну заяву та додані до неї матеріали, встановив, що арешт на кошти боржника ОСОБА_1 накладений постановою старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ВП № 50664196 від 06.08.2020 під час примусового виконання виконавчого листа від 30.04.2010 № 2-5555/09, виданого Оболонським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості в розмірі 1 435 415,86 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Як роз'яснено в абзаці п'ятому пункту 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику у справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 № 5, на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства.
У пункті 5 вказаної постанови також роз'яснено, що у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.
У зв'язку із цим боржник (учасник кримінального провадження, на майно якого накладено арешт) не може пред'являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання.
У разі пред'явлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження, а, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з частинами третьою - п'ятою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Позивач, пред'являючи вимоги до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» про зняття арешту з коштів боржника, посилався на те, що арешт було накладено державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 50664196 з виконання виконавчого листа від 30.04.2010 № 2-5555/09, виданого Оболонським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості в розмірі 1 435 415,86 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи, що ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження, а саме боржником у виконавчому провадженні № 50664196, тому після ухвалення рішення по суті спору судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється виключно за правилами розділу VІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судовий рішень» ЦПК України, який визначає порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності державного виконавця в ході виконання рішень, у формі звернення до суду зі скаргою, тоді як ОСОБА_1 , пред'явив позов, зі змісту якого не вбачається спору між сторонами про право власності (володіння, користування розпорядження) на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивача ніким не оспорюється, у зв'язку з цим не містить позов і матеріально-правових вимог до відповідача.
Отже, позовна заява на предмет судового контролю за діями/бездіяльністю державного виконавця при виконанні судового рішення в іншій цивільній справі, не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки чинне законодавство передбачає іншу форму звернення та порядок вирішення, що є підставою для відмови у відкритті провадження у даній справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 204/2494/20 (провадження № 61-12505 св 20), згідно з якою такі вимоги не можуть розглядатися у позовному провадженні, оскільки у такому випадку позивач одночасно має бути й відповідачем, так як його майно арештовано державним виконавцем і він є боржником за виконавчим провадженням, що є неможливим відповідно до вимог статей 42, 48, 175, 447 ЦПК України, тому такий позов взагалі не підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Таким чином, підстав для розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» про зняття арешту з коштів боржника, немає, а у відкритті провадження слід відмовити.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд,
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» про зняття арешту з коштів боржника.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 01.02.2021.
Суддя О. І. Гринчак