Справа № 752/1541/21
Провадження №: 3/752/1869/21
іменем України
29 січня 2021 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Єсауленко М.В., під час розгляду об'єднаного адміністративного матеріалу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, директора Інституту космічних досліджень Національної академії наук України та Державного космічного агентства України, РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч.1 ст. 172-6 КУпАП,
за участі: особи, яка притягається до відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - Подлящук О.П.,
прокурора - Кічі О.М.,
встановив:
ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог фінансового контролю, яке полягало у тому що він, будучи суб'єктом декларування, на якого поширюється дія частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - «Закон №1700-VII»), несвоєчасно без поважних причин подав щорічні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 та 2018 роки.
Так, ОСОБА_1 , згідно протоколів №№ 24 та 25, складених 12.01.2021 старшим оперуповноваженим в ОВС 6-ого відділу (протидії корупції) Управляння стратегічних розслідувань в м. Києві департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України капітан поліції Геращенко В.С. , обіймаючи посаду директора Інституту космічних досліджень Національної академії наук України та Державного космічного агентства України (далі за текстом «Інститут»), будучи у відповідності до підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону №1700-VII посадовою особою публічного права та відповідно до частин 5 статті 45 вищезазначеного Закону суб'єктом декларування, несвоєчасно, а саме 29.07.2020, без поважних причин подав щорічні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 та 2018 роки, між тим, як повинен був їх подати до 23:59:59 31 березня 2018 та 2019 років відповідно.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що з квітня 2017 року він призначений на посаду керівника Інституту. Декларації за 2017 та 2018 роки він не подав, оскільки забув. Крім того, не був повідомлений про це керівництвом НАН. Декларацію за 2019 рік подав у травні 2020. Коли 10 липня 2020 до Інституту надійшов лист з Національної поліції про надання документів та певної інформації, він, після спілкування з працівниками поліції, вирішив такі декларації подати, та подав їх 29.07.2020. Вважає, що не є таким, що вчинив правопорушення, оскільки не мав жодного наміру ухилятися від декларування, а прямої та розумної норми закону, яка би покладала на нього такий обов'язок, не було. Інших причини неподання декларацій не існувало. Кваліфіковані електронні підписи у той час він отримував.
Захисник Подлящук О.П. заявила клопотання про закриття провадження, вважаючи, що сплинули строки накладання адміністративного стягнення. Також просила врахувати, що ОСОБА_1 подав такі декларації після спілкування із працівниками поліції.
Прокурор надав висновок про те, що ОСОБА_1 є суб'єктом декларування, тому зобов'язаний був подавати декларації за 2017 та 2018 роки. Вважає, що ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.
Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника, дослідивши долучені до протоколів матеріали, приходить до наступного.
ОСОБА_1 . Постановою Президії НАН України №100 від 19.04.2017 призначений строком на 5 років на посаду директора Інститут космічних досліджень Національної академії наук України та Державного космічного агентства України та з ним 19.04.2017р. укладений відповідний контракт.
Відповідно до частини 1 статті 45 Закону №1700-VII (яка діяла в редакції на момент коли такі декларації ОСОБА_1 повинен був подати), особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і" в" пункту 2, пункті 5 частини 1 статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Так у пункті 1 частини 1 статті 3 зазначеного Закону зазначено, що такими особами є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та у відповідних підпунктах з «а»-«і» визначений перелік таких осіб.
У підпункті 2 частини 1 статті 3 ідеться про осіб, які прирівнюються до уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема у підпункті «а» посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої статті 3, особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку.
Підпунктом «в» до таких осіб віднесені представники громадських об'єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, інші особи, які входять до складу конкурсних комісій, утворених відповідно до Закону України "Про державну службу", Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону України Про судоустрій і статус суддів", громадських рад, рад громадського контролю, що утворені при державних органах та беруть участь у підготовці рішень з кадрових питань, підготовці, моніторингу, оцінці виконання антикорупційних програм, і при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини 1 статті 3.
Пунктом 5 частини 1 статті 3 до таких осіб віднесені певні фізичні особи.
Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону № 1700-VII дія розділу VII «Фінансовий контроль» зазначеного Закону не поширюється на посадових осіб закладів, установ та організацій, які здійснюють основну діяльність у сфері, зокрема, науки. Але у даній нормі міститься виключення, зокрема про те, що попереднє положення не поширюється також на керівників науково-дослідних інститутів та інших наукових установ.
Для з'ясування питання чи є Інститут космічних досліджень Національної академії наук України та Державного космічного агентства України, керівником якого є ОСОБА_1 , юридичною особою публічного права, суд досліджує установчі документи та виходить з наступного.
Відповідно до статті 81 ЦК України юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Інститут створено згідно з Угодою між Президією НАН України та Національним космічним агентством України від 14.02.1996 та їх спільним наказом від 08.04.1996 № 55/63, в якому метою його створення визначено організація цілеспрямованих вітчизняних наукових космічних досліджень, проведення і координація науково-технічної діяльності в галузі дослідження та використання космічного простору.
Згідно Постанови КМУ №304 від 01.06.1992 Національне космічне агентство України є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України.
Статутом Інституту, затвердженим розпорядженням Президії НАН України № 155 від 28.02.2017, зазначено, що Інститут є державною бюджетною неприбутковою установою, що заснована на державній власності та перебуває у віданні НАН України (п 1.1). Інститут діє відповідно до Конституції України, Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», статут НАН України тощо. Пунктом 1.8. Статуту зазначено, що Інститут є юридичною особою, має самостійний баланс, веде діловодство та бухгалтерський облік згідно з законодавством України.
Відповідні відомості також внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, в якому зазначеного, що Інститут є юридичною особою (код 22971655) державною організацією (установою, закладом), засновником якого є Національна академія наук України.
У п. 1.4 Статуту зазначено, що Інститут створений та діє з метою проведення наукових досліджень, спрямованих на отримання та використання нових знань у галузях наук про космос тощо. Наукова та науково-технічна діяльність є основною.
Згідно п. 5.1-5.2 статуту фінансове забезпечення діяльності Інституту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, у межах відповідних видатків, та також власних надходжень (коштів отриманих як плату за надання послуг, ведення додаткової господарської діяльності, надання майна в оренду). Пунктом 5.7 Статуту зазначено, що майно, що становить матеріально-технічну базу Інституту, закріплюється за Інститутом на основі права оперативного управління.
Аналіз нормативно правових актів та правовстановлюючих документів, які визначають правовий статус Інституту, дає суду підстави дійти до висновку, що Інститут є юридичною особою публічного права.
Згідно з п. 16 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.2015 № 848-VIII (далі - Закон № 848-VIII) наукова (науково-дослідна, науково-технологічна, науково-технічна, науково-практична) установа - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, утворена в установленому законодавством порядку, для якої наукова та (або) науково-технічна діяльність є основною.
У п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону № 848- VIII визначено, що наукова діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання нових знань та (або) пошук шляхів їх застосування, основними видами якої є фундаментальні та прикладні наукові дослідження.
Як передбачено в п. 26 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону, науково-технічна діяльність - наукова діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань для розв'язання технологічних, інженерних, економічних, соціальних та гуманітарних проблем, основними видами якої є прикладні наукові дослідження та науково-технічні (експериментальні) розробки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 7 Закону № 848- VIII в Україні гарантується можливість утворення різних за формою власності установ.
До основної діяльності наукових установ згідно з п. 29 ч. 1 ст. 1 цього Закону належить проведення фундаментальних досліджень, прикладних наукових і науково-технічних (експериментальних) розробок, надання науково-технічних послуг, проведення наукової і науково-технічної експертизи, підготовка наукових кадрів, розвиток і збереження наукової інфраструктури.
Суб'єктами діяльності у сфері науки (юридичні особи, що провадять наукову і науково-технічну діяльність) є, зокрема, наукові установи всіх форм власності, статути (положення) яких передбачають основну наукову та (або) науково-технічну діяльність.
З урахуванням наведеного, дія розділу VII «Фінансовий контроль» Закону № 1700 не поширюється на посадових осіб закладів, установ та організацій (різних організаційно-правових форм), які є юридичними особами публічного права та здійснюють основну діяльність у сфері науки, що підтверджується установчими документами такої юридичної особи та відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Норми контракту та положення Статуту доводять, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора Інституту, у межах своїх повноважень здійснює діяльність, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, тобто є посадовою (службовою) особою.
Пунктом 1.2. Статуту зазначено, що Інститут діє відповідно до, зокрема, Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Для Інституту наукова та науково-технічна діяльність є основною.
Інформацією Реєстру юридичних осіб встановлено, що основним видом діяльності Інституту є дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук.
Пунктом 16 статті 1 Закону № 848-VІІІ зазначено, що наукова (науково- дослідна, науково-технологічна, науково-технічна, науково-практична) установа (далі - наукова установа) - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, утворена в установленому законодавством порядку, для якої наукова та (або) науково-технічна діяльність є основною.
Частиною 11 статті 7 Закону № 848-VІІІ зазначено, що управління науковою установою здійснює її керівник або інший орган, визначений статутом чи іншим установчим документом.
Абзацом 1 частини 1 статті 8 Закону № 848-VІІІ зазначено, що державними науковими установами є наукові установи, засновані на державній власності.
Тобто, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора Інституту, є керівником державної наукової установи, та відповідно до підпункту (а) пункту 2 частини 1 статті 3 Закону № 1700-VII є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», і на якого даним Законом покладено обов'язок щодо подання щорічно до 1 квітня декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Диспозицією частини 1 статті 172-6 КУпАП передбачена відповідальність за несвоєчасне без поважних причини неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
При цьому під терміном подання декларації слід розуміти комплекс дій, спрямованих на внесення відповідних даних до реєстру та їх посвідчення електронним підписом. Окрім того, такі дії суб'єкт декларування повинен вчинити у певний період, зокрема у разі поданні щорічної декларації, - до 01 квітня наступного року за звітним.
З листа Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 10.07.2020 встановлено, що Департаментом, як спеціально уповноваженим суб'єктом, розпочато збір доказів та інших даних про можливе порушення директором Інституту космічних досліджень Національної академії наук України та Державного космічного агентства України ОСОБА_1 вимог ч. 1 ст. 45 Закону № 1700-VII від 14.10.2014 р., зокрема щодо неподання щорічних декларацій за 2017 рік та 2018 рік.
За результатами збору доказів, Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України були виявлені факти неподання ОСОБА_1 у визначений Законом № 1700-VII строк щорічних декларацій за 2017 та 2018 роки.
Після виявлення даних фактів, 29.07.2020 ОСОБА_1 було подано вищезазначені щорічні декларації за 2017 і 2018 роки.
Дані обставини також були підтверджені ОСОБА_1 під час розгляду справи.
Враховуючи вищезазначені пояснення ОСОБА_1 , граничні терміни, коли він повинен був подати декларації за 2017 та 2018 роки, та умови, за яких ОСОБА_1 їх подав 29.07.2020, а саме вже після того, як подав декларацію за 2019 та під час проведення відносно нього перевірки відповідним органом Національної поліції, суд вважає, що фактично має місце неподання декларацій суб'єктом декларування.
Між тим, матеріали справи не містять жодних даних про те, чи була надана правова оцінка діям ОСОБА_1 щодо неподання ним щорічних декларацій за 2017 та 2018 роки, у визначені Законом № 1700-VII строки, відповідними органами, які на момент їх вчинення і виявлення підпадали під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України.
Сам по собі факт несвоєчасного подання щорічної декларації має самостійний склад правопорушення, і вчинення таких дій підлягає окремій правовій кваліфікації і не може ототожнюватися з іншим діянням особи, зокрема тими що подала щорічну декларацію, після виявленого факту її неподання.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки вбачає в діях ОСОБА_1 ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-1 КК України, дія якої на даний час хоча і визнана неконституційною, але яка діяла на момент інкримінованих ОСОБА_1 дій.
Вищезазначене є підставою відповідно до вимог ст. 253 КК України для направлення матеріалів до прокуратури.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 247, 253 КУпАП, суд, -
постановив:
Провадження у об'єднаній справі про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушень, передбачених частиною 1 статті 172-6 КУпАП закрити, на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Матеріали направити до органу досудового розслідування - Управляння стратегічних розслідувань в м. Києві департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Єсауленко М.В.