Справа № 930/2688/20
Провадження № 2-а/930/6/21
27.01.2021 року Немирівський районний суд
Вінницької області
у складі: головуючого судді Науменка С.М.
за участю: секретаря судового засідання Андрущак Л.П.
учасників справи: позивача ОСОБА_1
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Немирів, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора СРПП № 1 Немирівського ВП старшого лейтенанта поліції Токара Вадима Миколайовича про визнання дій працівника поліції неправомірними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позивач звернувся до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до Інспектора СРПП № 1 Немирівського ВП старшого лейтенанта поліції Токара Вадима Миколайовича про визнання дій працівника поліції неправомірними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Мотивуючи позовну заяву тим, 26.11.2020 року інспектором СРПП № 1 Немирівського ВП ст. л-том поліції Токарем В.М. відносно нього винесена постанова про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАБ №297109.
Відповідно до винесеної постанови, він визнаний винним у здійсненні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Як зазначено в постанові, що, ОСОБА_1 керуючи автомобілем VOLKSWAGEN PASSAT д/з НОМЕР_1 в м. Немирів по вулиці Горького здійснив зупинку - стоянку на проїжджій частині у два ряди.
Із змістом постанови він категорично не згоден та вважає її такою, що винесена в супереч законодавству України, які регулюють відносини у сфері дорожнього руху, без всебічного та повного з'ясування всіх обставин справи, які потрібні для об'єктивного розгляду справи.
Відповідно до параграфу 15 ПДР України « Зупинка і стоянка », п. 4 параграфу 15 - транспортний засіб не дозволяється ставити на проїжджій частині в два і більше рядів.
Стоянка - це відсутність ходу транспортного засобу на час більше п'яти хвилин, що менше за п'ять хвилин - це зупинка.
Позивач вказує на те, що він працюю таксистом, зупинився для того щоб висадити пасажира, при цьому якомога правіше провів паркування авто, так як в той час на самому місці парковки знаходились будматеріали з благоустрою тротуару, зупинка тривала до однієї хвилини, ніяких перешкод дорожньому русі, загроз безпеці руху своїми діями він не створював, вважає, що правила дорожнього руху він не порушив. Вказану постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
В судовому засіданні позивач підтримав свій позов та просив його задовольнити, а постанову скасувати.
Відповідач до зали судового засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив, хоча вчасно та належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Суд, заслухавши позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що в адміністративному позові слід відмовити із наступних підстав.
Згідно копії постанови серії БАБ № 297109 від 26.11.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складеної п інспектором СРПП № 1 Немирівського ВП ст. л-том поліції Токарем В.М.. ОСОБА_1 , 26.11.2020 об 11 годині 15 хвилин в м. Немирів по вул. Горького куруючи т.з. VOLKSWAGEN PASSAT д/з НОМЕР_1 , здійсни зупинку-стоянку на проїзній частині у два ряди, чим порушив п.п. 15.4 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, за що на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 гривень.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень(ч.1 ст. 2 КАС України). Згідно ст.19 ч.2 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ст.7 КУпАП). Відповідно до ст.287 ч.1 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
У відповідності до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Пунктом 1.3. Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п.1.10 ПДР України маршрутні транспортні засоби (транспортні засоби загального користування) - автобуси, мікроавтобуси, тролейбуси, трамваї і таксі, що рухаються за встановленими маршрутами та мають визначені місця на дорозі для посадки (висадки) пасажирів.
Пунктом 15.4 ПДР України передбачено, що транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність, у тому числі за порушення правил, зупинок транспортних засобів загального користування, - у вигляді штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається КУпАП та іншими законами України.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
За статтею 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
У відповідності до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення..
Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.72 ч. 1,2 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно зі ст.ст.73,74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності діють змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст.77 ч.ч.1,2 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, відповідач при винесенні постанови на місці вчинення адміністративного правопорушення відносно позивача, діяв у рамках чинного законодавства України та у спосіб визначений законом. Судом не встановлено порушень з боку поліцейського вимог ст. 278, 279 КУпАП, з урахуванням вимог ч.2 розділу ІІІ вищезазначеної Інструкції.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку вважає за необхідне залишити позов без задоволення.
Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 241-246, 255,257,263, 295 КАС України, ст.ст. 122, 293 КУпАП, суд -
Позов ОСОБА_1 до Інспектора СРПП № 1 Немирівського ВП старшого лейтенанта поліції Токара Вадима Миколайовича про визнання дій працівника поліції неправомірними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, залишити без задоволення, а постанову серії БАБ № 297109 від 26.11.2020 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу без змін.
Рішення може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Немирівський районний суд Вінницької області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення - 29.01.2021.
Суддя: С.М. Науменко