Справа № 139/1040/20
(заочне)
01 лютого 2021 року смт Муровані Курилівці
Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Коломійцевої В.І.,
за участю секретаря судових засідань Боржемської І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Муровані Курилівці за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Поділля-Агрохімсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлений товар та штрафних санкцій за договором поставки, -
ПП «Поділля-Агрохімсервіс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлений товар та штрафних санкцій за договором поставки, мотивуючи його тим, що 26 травня 2020 року між ним та відповідачем було укладено Договір поставки № 149-Н на умовах розстрочення платежів. Згідно вказаного Договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 15500 грн, з яких: ЗЗР Нікомес (1,5 кг) - на суму 8100 грн, Декада (10 л.) - 5300 грн, Флекс (5 л.) - 700 грн, Фелікс (5 кг) - 1400 грн, що підтверджується видатковою накладною № 1995 від 27.05.2020. Датою оплати за товар визначено: 28.05.2020 - 3000 грн; 20.08.2020 - 12500 грн. Відповідач 27.05.2020 здійснила часткову оплату за отриманий товар в сумі 3000 грн. Таким чином, станом на 04.12.2020 заборгованість ОСОБА_1 перед ПП «Поділля-Агрохімсервіс» становить 12500 грн з терміном оплати до 20.08.2020.
На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача вказану суму, а також пеню - 434,43 грн; 25% річних за користування чужими коштами - 905,05 грн; штраф за порушення строку проведення розрахунку - 6250 грн, а всього - 20089 грн 48 коп. та судовий збір в сумі 2102 грн.
Ухвалою від 09.12.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду судом та відкрито провадження у справі. Розгляд проводиться в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Ухвалою від 12.01.2021 розгляд справи вирішено проводити в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.
Відповідач копію ухвали від 12.01.2021 і доданих до неї матеріалів позовної заяви отримала 15.01.2021, в перше судове засідання не з'явилася, відзив до суду не направила. Жодних заяв чи клопотань від неї не надходило (а.с. 28).
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Представник позивача в судове засідання також не з'явився. Подав суду заяву, у якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив справу розглянути без його участі. Проти винесення заочного рішення не заперечував (а.с. 30).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вважав можливим провести заочний розгляд справи у відсутності сторін, про що постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 26 травня 2020 року між ПП «Поділля-Агрохімсервіс» та ОСОБА_1 було укладено договір поставки № 149-Н на умовах розстрочення платежів (а.с. 5).
Згідно п. 1 вказаного Договору його предметом є продукція виробничо-технічного призначення. Найменування товару, його кількість, асортимент, ціна за одиницю, загальна вартість, порядок та термін оплати, термін та базис поставки покупцю, а також інші умови, визначені в Договорі та в специфікаціях (додатках) до Договору, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Уклавши даний договір постачальник зобов'язався передати в строки, визначені Договором, у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених Договором.
Специфікацією № 1 до договору поставки на умовах розстрочення платежів № 149-Н від 26 травня 2020 року (а.с. 6) сторони погодили перелік асортименту, кількість та базову ціну товару, що постачається. Зокрема, визначено, що товаром є: ЗЗР Нікомес (1,5 кг) - на суму 8100 грн, Декада (10 л.) - 5300 грн, Флекс (5 л.) - 700 грн, Фелікс (5 кг) - 1400 грн.
Загальна вартість товару складає 15500 грн.
Дата поставки - 01.06.2020.
Відстрочення оплати - 3000 грн до 28.05.2020.
Відстрочення оплати - 12500 грн до 20.08.2020.
Сторони погодили, що дане замовлення є попереднім і носить орієнтований характер та служить виключно для визначення орієнтованого обсягу закупівлі Товару Покупцем.
Пунктом 2 Договору сторони визначили, що оплата за поставлений Товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника або за письмовою згодою Постачальника, шляхом видачі (передачі) векселя (векселів), які Постачальник погодиться прийняти в розрахунок за Товар.
Таким чином, аналізуючи встановлені в ході судового розгляду справи обставини, суд виходить з того, що між сторонами виникли цивільно-правові відносини на підставі договору поставки.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За загальним правилом (ч. 1 ст. 692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу.
У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.
Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо плати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених ст. 651 ЦК України.
Вказане підтверджується правовою позицією ВСУ № 6-46цс12 від 06 червня 2012 року.
З видаткової накладної № 1995 від 27.05.2020 (а.с. 7), доводиться, що позивач поставив, а відповідач прийняв товар у строк та у кількості (асортименті) вказаному в укладеному між сторонами договорі поставки.
27.05.2020 за вказаним договором ОСОБА_1 здійснила оплату в сумі 3000 грн, що підтверджується прибутковим касовим ордером № 3 від 27.05.2020 (а.с. 8).
Будь-які інші відомості про оплату відповідачем товару у повному обсязі та у строки встановлені договором поставки суду не надано.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, в строк, що встановлений у договорі. Однак в порушення умов договору та чинного законодавства України відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання.
Таким чином, вимога ПП «Поділля-Агрохімсервіс» стягнути з ОСОБА_1 12500 гривень за поставлений 27.05.2020 товар є цілком обґрунтованою, а тому підлягає до задоволення.
Крім того, у п. 5 Договору поставки, сторони погодили, що покупець несе відповідальність за затримку в оплаті за отриманий товар, сплачуючи при цьому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру простроченої суми за кожен день прострочення та штраф. В разі прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості товару покупець сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами в розмірі 25% річних з простроченої суми (п.п. 5.2 - 5.3 Договору).
Сторони не несуть відповідальність за порушення своїх зобов'язань за Договором, якщо воно сталося внаслідок дії обставин непереборної сили. Факт неможливості виконання зобов'язання підтверджується довідкою територіального органу ТПП України (п.п. 5.6 Договору).
Штраф обчислюється у відсотках в розмірі: 10% від невиконаного зобов'язання до 10 календарних днів; 30% - до 20 днів; 50% - до 30 та більше днів. Під невиконаним зобов'язанням вважається прострочення строків оплати за товар згідно умов договору та специфікації/й до договору. Специфікація/ї є невід'ємною складовою даного договору (п.п. 6.2 Договору).
Отже, договором поставки сторонами домовлено, що у разі порушення умов договору з покупця стягується пеня, штраф та відсотки за користування чужими грошовими коштами.
Відповідачем жодним чином не заперечувалася та обставина, що неоплата нею коштів за поставлений товар сталася не внаслідок дії обставин непереборної сили. В матеріалах справи також відсутні будь-які докази того, що б дозволяло застосувати положення п.п. 5.6 Договору поставки. Тому, в даному випадку, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Разом з тим згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
На відміну від процентів як платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання.
Аналіз правових норм, зокрема, статей 536, 549, частини другої статті 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що проценти та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена.
Вказана правова позиція наведена у постанові ВСУ № 6-49цс12 від 06.06.2012 року.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача передбачених договором поставки 25% річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами є правомірною та такою, що підлягає до задоволення.
Суд погоджується з результатом розрахунку позивача, наведеним у позові, та вважає, що з ОСОБА_1 на користь ПП «Поділля-Агрохімсервіс» слід стягнути 905 грн 05 коп.
Що ж до вимоги ПП «Поділля-Агрохімсервіс» стягнути з ОСОБА_1 одночасно штраф та пеню, то судом в даному випадку, враховується правова позиція ВСУ № 6-2003цс15 від 21.10.2015, згідно якої цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Таким чином, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу не може бути задоволена, а тому, в даному випадку, неустойка у вигляді штрафу стягненню не підлягає.
Вимога ж ПП «Поділля-Агрохімсервіс» стягнути з ОСОБА_1 434 грн. 43 коп. пені є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.
Зокрема, по специфікації № 1 ОСОБА_1 повинна була сплатити 12500 грн за поставлений товар до 20.08.2020.
Термін прострочення з 21.08.2020 по 04.12.2020 (106 днів).
В період з 21.08.2020 по 04.12.2020 року (106 днів) облікова ставка НБУ становила 6%. Таким чином, подвійна облікова ставка НБУ - 12%.
12500 грн. х 106 днів х 12% / 366 днів / 100% = 434 грн. 43 коп.
Отже, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення вимога позивача стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором поставки в сумі 13839 грн 48 коп., з яких: 12500 грн - заборгованість за поставлений товар; 905 грн 05 коп. - 25% річних за користування чужими коштами; 434 грн 43 коп. - пеня.
В задоволенні решті позову слід відмовити.
У зв'язку з тим, що позов задоволено частково, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог слід стягнути 1448 грн 05 коп. судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст. 61 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 536, 549, 622, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 263, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Поділля-Агрохімсервіс» заборгованість за договором поставки № 149-Н на умовах розстрочення платежів від 26.05.2020 в сумі 13839 гривень 48 копійок, з яких: 12500 гривень - заборгованість за поставлений товар; 905 гривень 05 копійок - 25% річних за користування чужими коштами; 434 гривні 43 копійки - пеня.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Поділля-Агрохімсервіс» 1448 гривень 05 копійок судового збору.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його проголошення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: Приватне підприємство «Поділля-Агрохімсервіс», код ЄДРПОУ 36327834, місцезнаходження: Вінницька область, Томашпільський район, смт Вапнярка, вул. Незалежності, 233.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення складено 01.02.2021.
Суддя: