Справа № 136/40/21
провадження №3/136/23/21
28 січня 2021 року м. Липовець
Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Шпортун С.В., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника відділу поліції № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , громадянки України, працюючу продавцем в «Магазин-Бар», проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не притягувану до адміністративної відповідальності,
за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, -
На розгляд суду надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Із протоколу про адміністративне правопорушення серія АПР18 №538955 слідує, що 09.01.2021 о 20:38 год., по вул. Калініна, 18 в с. Нападівка, Вінницької обл., гр. ОСОБА_1 , здійснювала прийом відвідувачів в «Магазині-Барі». Такими своїми діями ОСОБА_1 порушила п.п. 1 п. 3 постанови КМУ №1236 від 09.12.2020, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину у вчиненому не визнала при вищевказаних фактичних обставинах. Суду пояснила, що вона дійсно працює продавцем в магазині, утім в період дії карантину (повного лакдауну) прийом відвідувачів не здійснюється, однак приміщення магазину опалюється, тому вона періодично надходить до магазину аби перевірити котел та обігрів приміщення щоб в період морозів не розмерзлось отоплення.
Суд, вислухавши поясненнями особи, яка притягується до відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов до наступного висновку.
Статтею 44-3 ч.1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, встановлених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У рішенні про встановлення карантину затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, які і є відповідними правилами, відповідальність за які передбачена диспозицією ст. 44-3 ч.1 КУпАП.
Відповідно до п.п.1 п.3 Постанови КМ України «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 1236 від 09.12.2020, в редакції, яка діяла станом на час вчинення адміністративного правопорушення, було установлено з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території України карантин, додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених цією постановою, в період з 00 годин 00 хвилин 8 січня 2021 р. до 00 годин 00 хвилин 25 січня 2021 р. на території України забороняється: приймання відвідувачів суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері громадського харчування (барів, ресторанів, кафе тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень, замовлень на винос та закладів громадського харчування в аеропортах.
На підтвердження вини ОСОБА_1 уповноваженою особою на складання протоколу було надано протокол про адміністративне правопорушення серія АПР18 №538955 від 09.01.2021, у якому зазначено, що ОСОБА_1 здійснювала прийом відвідувачів; а також рапорт інспектора СРПП ВП №4, ОСОБА_2 , який склав вказаний протокол та у якому викладену суть тотожну у протоколі про адміністративне правопорушення.
Будь-яких інших доказів вини ОСОБА_1 суду не надано.
При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Правильність складення протоколу про адміністративне правопорушення має важливе значення і закладає підґрунтя для розгляду справи на засадах законності і справедливості.
Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд має бути неупередженим і безстороннім і не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02 у справі «Лучанінова проти України», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04 «Малофєєва проти Росії», рішення від 20.09.2016, заява № 926/08 «Карелін проти Росії»).
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії, а згідно з ч.2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до відповідальності лише на підставі наданих доказів, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.
Зазначене узгоджується і з правою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатніх, вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43 з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»).
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнала.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення та рапорт працівника поліції не є безумовним доказом вини особи у вчиненні правопорушення, а обставини викладені у ньому, мають бути підтверджені іншими належними та допустимими доказами.
Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку про не доведення перед судом, поза розумним сумнівом, факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого.1 ст. 44-3 КУпАП.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд вважає за необхідне провадження у справаі закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.7, 44-3 ч. 1, 221, 251, 256, 276, 278, 284 КУпАП, суд, -
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44-3КУпАП, за відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10-ти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя С.В. Шпортун