Рішення від 29.01.2021 по справі 640/22155/20

1/1250

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2021 року м. Київ № 640/22155/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Кліматизація та інженерія»

до Київської митниці Державної митної служби

про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Кліматизація та інженерія» (надалі - позивач), адреса: 03143, місто Київ, вулиця Метрологічна, будинок 14-Б, офіс 410 до Київської митниці Державної митної служби (надалі - відповідач), адреса: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення про визначення коду товару № KT-UA-100000-0158-2020 від 28 липня 2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100020/2020/00372 від 30 липня 2020 року;

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100020/2020/000048/1 від 03 серпня 2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100020/2020/00382 від 03 серпня 2020 року.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень оскаржуваних рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що митний орган приймаючи оскаржувані рішення діяв протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства.

В позовній заяві та відповіді на відзив, позивач як на підставу неправомірності оскаржуваного рішення посилається на наступні факти та обставини, обґрунтовуючи їх наступним.

Позивач зазначає, що позивачем не було порушено правила класифікації при поданні митної декларації, як проте зазначає митний орган. Позивач в свою чергу на обґрунтованість своїх доводів зазначає, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних рішення про визначення коду товару та картки відмови в прийнятті митної декларації. Не визначивши всіх необхідних характеристик згідно УКТЗЕД завезеного позивачем товару, відповідач самостійно здійснив визначення характеристик імпортованого позивачем товару не володіючи точними даними про нього, зокрема відомостями чи домінує мідь за масою над кожним з інших елементів та про масу кожного металевих елементів згідно вимог УКТЗЕД, бо таке дослідження взагалі не проводилось. Також, представник позивача зазначає, що висновок № 1420003104-0111 від 16 липня 2020 року Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби не містить повної інформації та не відповідає на питання до якої товарній позиції за своїми характеристиками відноситься товар, тому оскаржувані рішення відповідача прийняті без жодного обґрунтування.

Таким чином, на переконання представника позивача контролюючий орган без достовірних даних здійснив віднесення частини імпортованого товару до товарної позиції 7412, що є необґрунтованим та неправомірним.

Також представник позивача звертає увагу, що підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості стало те, що в ході проведення процедури консультації митним органом було заявлено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за основним методом, оскільки документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, однак вказані твердження митного органу являються необґрунтованими та базуються лише на припущеннях, що в свою чергу суперечить вимогам чинного митного законодавства та обмежує підприємницьку свободу позивача як підприємця.

Позивач, також, зазначає, що в порушення норм митного законодавства рішення митного органу, що оскаржується, не містить: обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, що вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

До того ж, позивач звертає увагу суду на те, що, на його думку, з аналізу норм митного законодавства витікає обов'язок митниці зазначити конкретні обставини, що викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В позові позивач наполягає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, що використовуються митним органом при її визначенні. В порушення норми митного законодавства, рішення, що оскаржується не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої відповідачем та фактів, що вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Відповідачем не зазначено митну вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

За наведених обставин, позивач зазначає, що вказані відповідачем у рішенні обставини не впливають на числове визначення митної вартості товару заявленого до митного оформлення і не позбавляють позивача права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, що імпортуються, з урахуванням того, що позивачем використані відомості, що повністю підтверджені документально.

Не згода позивача з вищенаведеними діями та рішеннями митного органу стала підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

У відзиві на адміністративний позов представник митного органу зазначив, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки в документах, які надані позивачем до Київської митниці ДМС разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена та підлягає сплаті за ці товари, а декларантом або уповноваженою особою декларанта не подано всіх додаткових документів, які витребувані митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у вимогах приписів митного законодавства.

Представник відповідача звертає увагу, що відповідно до правила 3 б) ОПІ УКТЗЕД, багатокомпонентні вироби, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, класифікуються відповідно до матеріалу чи складових, які визначають основний характер цих товарів. З огляду на зазначене, фітинги для труб (муфти), що складаються переважно зі сплаву міді та цинку (латуні) (відповідно до висновку експерта № 1420003104-0111),повинні класифікуватись в межах товарної позиції 7412 УКТЗЕД «Фітинги мідні для труб або трубок (наприклад, муфти, коліна, втулки)», за кодом 7412200000 УКТЗЕД (з мідних сплавів). З огляду на зазначене, на підставі Митного кодексу України, Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), пояснень до УКТЗЕД, з урахуванням висновку експерта СЛЕД Держмитслужби від 16 липня 2020 року № 1420003104-0111 (лист СЛЕД Держмитслужби від 16 липня 2020 року № 7.17-08-2/7.17-31-04/7.8/2675), митницею було винесено рішення про визначення коду товару від 28 липня 2020 року № KT-UA100000-0158-2020.

Також, представник митного органу зазначає, що враховуючи те, що товари виготовлені із сировини, що реалізується у порядку біржової торгівлі, митним органом здійснено порівняння рівня заявленої митної вартості з інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів відповідно до частини 2.4 Методичних рекомендацій, а тому з огляду на те, що мідь, цинк та нікель є об'єктами біржовий торгівлі, то у відповідності до пункту 3 частини 3 Методичних рекомендацій здійснено порівняння біржових котирувань за період 10 днів, що передує даті складання рахунка-фактури (інвойсу). Після проведення певного аналізу та зрівняння, митним органом було встановлено, що заявлена митна вартість товару № 2 «фітинги для труб зі сплаву на основі міді та цинку (латуні) з поверхневим нікелевим покриттям» 1,8246 USD/кг є нижчою, ніж вартість сировини для його виготовлення.

Представник податкового органу зауважує, що рішення про коригування митної вартості товарів від 03 серпня 2020 року № UА100020/000048/1 прийнято з дотриманням норм митного законодавства України, враховуючи сумніви митного органу відносно митної вартості товарів.

Не погоджуючись з аргументами та доводами викладеними представником митного органу у відзиві на позовну заяву, позивачем було подано відповідь на відзив, в якому останній зазначає, що з аналізу аргументів викладених представником податкового органу вбачається, що основним аргументом відповідача щодо обґрунтування своєї позиції по визначенню коду товару за кодом 7412200000 являється те, що товар переважно складається зі сплаву міді та цинку (латуні), а тому має класифікуватися саме в межах товарної позиції 7412 УКТЗЕД.

Не погоджуючись з такими твердженнями представника митного органу, представник позивача зазначає, що по-перше, як вказує сам відповідач, відповідно до правила 3 б) ОПІ УКТЗЕД, багатокомпонентні вироби, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, класифікуються відповідно до матеріалу чи складових, які визначають основний характер цих товарів.

Позивач звертає увагу, що з висновку експерта за результатами проведення товарознавчої експертизи № 3016 від 07 вересня 2020 року вбачається, що експерт прийшов до висновку, що за своїми характеристиками, властивостями і сукупністю товар відповідає характеристикам товарної підкатегорії УКТЗЕД: 3917 40 00 90 - інші. Вищезазначене випливає з того, що у поясненнях до товарної підкатегорії 3917 40 00 90 - інші, описано достатньо точно та повно ніж у товарній позиції 7412, так як, муфти та кутники за своєю функціональністю використовується з урахуванням наявності в складі поліетилену - латунь є допоміжним матеріалом що не впливає на функціональні можливості муфт та кутників. Крім того, представник позивача звертає увагу, що зі змісту висновку Експерта № 668 експертного дослідження товару, вбачається, що саме поліпропиленові складові визначають основний характер муфт, оскільки саме вони виконують основну функцію самого товару - з'єднують труби, забезпечують герметичне перекриття трубопроводу. Металеві складові виконують лише допоміжну функцію. Отже, товар має класифікуватися відповідно до товарної групи 3917 УКТЗЕД «Труби, трубки і шланги та їх фітинги (наприклад, з'єднання, коліна, муфти) із пластмаси». При такій аргументації. Позивач також посилається на висновки викладені Верховний суд у своїй постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 1340/5824/18 про те, що «багатокомпонентні товари, які вироблені з різних компонентів, повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначав основні властивості цих товарів.»

По-друге, позивач зауважує, що відповідач не наводить жодних аргументів на підтвердження свого доводу про те, що металеві складові товару є саме мідним сплавом. Висновком № 1420003104-0111 Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби встановлено лише загальний відсоток вмісту металевих складових, поліпропілену в товарі, але не встановлено конкретний склад металевого сплаву, з чого він складається та у яких відсотках, а тому неможливо встановити, чи є металевий сплав мідним сплавом в розумінні Примітки до Групи 74 в УКТЗЕД .

Щодо доводів представника митного органу про те, що визначення митної вартості товару відбувалось згідно з аналізом оформлення аналогічного товару за кодом 7412200000 згідно з УКТЗЕД за митними деклараціями, що подані третіми особами декларантом, що був й декларантом позивача, позивач зауважує, що не можна стверджувати, що товар, задекларований третіми особами за кодом 7412200000 згідно з УКТЗЕД є аналогічним товаром. Вказані висновки митного органу не можуть бути підставою для висновку, що аналогічний товар задекларований за іншим кодом, адже з поданих декларацій вбачається, що товар мають різну назву, різний розмір, вагу, виготовлені з різних матеріалів різним виробниками. З наведених митним органом декларацій не можливо зрозуміти який саме товар декларувався третіми особами, який його точний зміст, яке функціональне призначення, з чого він зроблений. А тому висновки митного органу, що аналогічний товар був задекларований за іншим кодом не передбачається можливим. Такий аргумент не заслуговує на увагу, а подані митні декларації третіх осіб є неналежними та недопустимими доказами в розумінні приписів норм Кодексу адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з доводами представника позивача викладеними у відповіді на відзив, представником митного органу було подано заперечення на відповідь на відзив, в якому останній заперечував проти будь-яких посилань позивача на висновки експертів зазначивши при цьому, що до компетенції експертів-товарознавців науково-дослідних установ не належить ведення УКТЗЕД, вирішення питань правового характеру та надання оцінки правильності застосування митними органами норм законодавства України з питань державної митної справи при визначенні коду товару згідно з УКТЗЕД.

Представник митного органу зазначає, що рішення про визначення коду товару від 28 липня 2020 року № KT-UA100000-0158-2020 прийнято митницею у відповідності до вимог чинного законодавства.

Також, представник митного органу звернув увагу, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

На думку представника відповідача, рішення про коригування митної вартості товарів від 03 серпня 2020 року № UА100020/2020/000048/1 містить чіткий перелік розбіжностей та аргументацію, що документи, подані позивачем для підтвердження митної вартості товару, відповідно до статті 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Керуючись викладеним представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог позовної заяви позивача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Кліматизація та інженерія» зареєстровано як юридична особа з 04 липня 2019 року, про що до реєстру внесено відповідний реєстраційний запис № 10681020000055892. Видами економічної діяльності товариства зазначено: код КВЕД 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (основний); код КВЕД 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; код КВЕД 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; код КВЕД 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; код КВЕД 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; код КВЕД 45.40 Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів; код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; код КВЕД 46.44 Оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення; код КВЕД 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; код КВЕД 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання; код КВЕД 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устатковання; код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; код КВЕД 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 52.24 Транспортне оброблення вантажів; код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права; код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; код КВЕД 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; код КВЕД 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, 03 січня 2020 року між позивачем та компанією Wspolpraca Wschodnia sp. Z o.o. (Польша) було укладено договір поставки № WWS-12/1 (надалі - договір).

Згідно до специфікації № 10425 від 10 квітня 2020 року сторони договору погодили поставку товару на територію України, зокрема муфт редукційних, кутників та інше (надалі - товар).

29 травня 2020 року з метою митного оформлення зазначених товарів, позивачем було подано до Київської митниці Державної митної служби митну декларацію ІМ 40 ДЕ UA100020/2020/027087 визначивши опис товару 1 вказаної декларації як «фітинги для труб з пластмаси»: Coupling reducing 50*25тт/Муфта редукційна ф50*25мм - 510 шт.; Coupling reducing 50*32тт/Муфта редукційна ф50*32мм - 560 шт.; Coupling reducing 50*40тт/Муфта редукційна ф50*40мм - 1300 шт.; Coupling reducing 63*32тт/Муфта редукційна ф63*32мм - 240 шт.; Coupling reducing 63*50тт/Муфта редукційна ф63*50мм - 400 шт.; Angle 90 32*1 «/Кутник 90 ф32*1"- 700 шт.; Angle 90 25*1/2 "/Кутник 90 ф 25*1/2" - 600 шт.; Angle 90 32*1 "/Кутник 90 ф32*1"- 600 шт.; Folding coupling 20mm/ Муфта робірна ф20мм - 4000 шт.; Folding coupling 25mm/ Муфта робірна ф25мм - 2640 шт.; Folding coupling 32mm/ Муфта робірна ф32мм - 1500 шт.; Folding coupling 40mm/ Муфта робірна ф40мм - 600 шт.; Stroke pipe 20mm/ Обвід трубний ф20мм- 2000 шт.; Stroke pipe 20mm/ Обвід трубний ф20мм- 2000 шт.; Stroke pipe 25mm/ Обвід трубний ф25мм- 1080 шт.; Folding coupling 20*1/2'7 Муфта робірна 20*1/2" - 8160 шт.; Folding coupling 20*3/4' 7 Муфта робірна 20*3/4" - 1000 шт.; Folding coupling 25*3/4' 7 Муфта робірна 25*3/4" - 10050 шт.; Folding coupling 25*1/2' 7 Муфта робірна 25* 1/2" - 1000 шт.; Folding coupling 32*1' 7 Муфта робірна 32*1" - 6080 шт.; Folding coupling 40*1 1/4' 7 Муфта робірна 40*1 1/4" -350 шт.; Folding coupling 50*1 1/2' 7 Муфта робірна 50*1 1/2" -120 шт.; Folding coupling 63*2' 7 Муфта робірна 63*2" - 132 шт.; Folding coupling 20*1/2'7 Муфта робірна 20*1/2" - 11280 шт.; Folding coupling 20*3/4' 7 Муфта робірна 20*3/4" - 600 шт.; Folding coupling 25*3/4' 7 Муфта робірна 25*3/4" - 9600 шт.; Folding coupling 25*1/2' 7 Муфта робірна 25*1/2" - 3 780 шт.; Folding coupling 32*1' 7 Муфта робірна 32*1" - 4 960 шт.» та код товару згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) 3917400090 (Інші).

Крім того, у вказаній декларації були визначені й інші товари, які поставлялися за договором.

Разом з декларацію були подані наступні документи:

- пакувальний лист (Packing list) № 10425 від 28 травня 2020 року;

- рахунок-проформа (Proforma invoice) № 10425 від 10 квітня 2020 року;

- рахунок-фактура (Commercial Invoice) № 10425 від 28 травня 2020 року;

- коносамент (Bill of landing) № SXE20040109 від 13 квітня 2020 року;

- декларація про походження товару (Declaration of origin) № 10425 ввід 28 травня 2020 року;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару;

- зовнішньоекономічний контракт № WWS-12/1 від 03 січня 2020 року;

- специфікація № 10425 від 10 квітня 2020 року;

- лист № 10425 від 29 травня 2020 року;

16-18 червня 2020 року уповноваженими особами відповідача було відібрано проби (зразки) деяких товарів з переліку позицій товару 1 декларації ІМ 40 ДЕ UA100020/2020/027087 відповідно до актів про взяття проб (зразків товарів) для проведення їх дослідження, а саме: Муфта розбірна 20x1/2"; Муфта розбірна 20x3/4"; Муфта розбірна 25x3/4"; Муфта розбірна 25x1/2"; Муфта розбірна 32x1"; Муфта розбірна 40x1 1/4"; Муфта розбірна 50x1 1/2"; Муфта розбірна 63x2"; Муфта розбірна 20x1/2"; Муфта розбірна 20x3/4"; Муфта розбірна 25x3/4"; Муфта розбірна 25x1/2"; Муфта розбірна 32x1"; Кутник 90 ф32х1"; Кутник 90 ф25х1/2"; Кутник 90 ф32х1". Такі зразки було направлено до Департаменту митних експертиз. Одночасно за запитом позивача уповноваженими особами відповідача було відібрано проби (зразки) вказаних товарів для направлення до Науково-дослідного інституту судової експертизи та оцінки.

У зв'язку з направленням зразків деяких товарів на дослідження, позивачем 18 червня 2020 року було подано 2 митні декларації - ІМ 40 TH UA100020/2020/029407 - відносно товарів, щодо яких у відповідача не було питань та ІМ 40 TH UA 100020/2020/029408 - відносно товарів, зразки яких відібрано. В декларації ЇМ 40 TH UA100020/2020/029408 Опис товару був визначений як «фітинги для труб з комбінованих матеріалів (метал/пластик): Folding coupling 20*1/2' 7 Муфта робірна 20*1/2" -8160 шт.; Folding coupling 20*3/4' 7 Муфта робірна 20*3/4" - 1000 шт.; Folding coupling 25*3/4' 7 Муфта робірна 25*3/4" - 10050 шт.; Folding coupling 25*1/2' 7 Муфта робірна 25*1/2" - 1000 шт.; Folding coupling 32* 1' 7 Муфта робірна 32*1" - 6080 шт.; Folding coupling 40* 1 1/4' 7 Муфта робірна 40*1 1/4" -350 шт.; Folding coupling 50*1 1/2' 7 Муфта робірна 50*1 1/2" - 120 шт.; Folding coupling 63*2' 7 Муфта робірна 63*2" - 132 шт.; Folding coupling 20*1/2'7 Муфта робірна 20*1/2" - 11280 шт.; Folding coupling 20*3/4' 7 Муфта робірна 20*3/4" - 600 шт.; Folding coupling 25*3/4' 7 Муфта робірна 25*3/4" - 9600 шт.; Folding coupling 25*1/2' 7 Муфта робірна 25*1/2" - 3780 шт.; Folding coupling 32* 1 "/ Муфта робірна 32*1" - 4960 шт; Angle 90 32*1 "/Кутник 90 ф32*Г'- 700 шт.; Angle 90 25*1/2 "/Кутник 90 ф 25*1/2" - 600 шт.; Angle 90 32*1 "/Кутник 90 ф32*1"- 600 шт.». Код товару був визначений 3917400090, метод визначення митної вартості був вказаний як 1 - основний - за ціною договору. Країни виробництва - Китай (СН), Торговельна марка - Vsplast, Виробник - ZHEJIANG SOLERAD ENVIRONMENT TECHNOLOGY CO., LTD.

Разом з декларацію позивачем були подані наступні документи:

- пакувальний лист (Packing list) № 10425 від 28 травня 2020 року;

- рахунок-проформа (Proforma invoice) № 10425 від 10 квітня 2020 року;

- рахунок-фактура (Commercial Invoice) № 10425 від 28 травня 2020 року;

- коносамент (Bill of landing) № SXE20040109 від 13 квітня 2020 року;

- автотранспортна накладна від 28 травня 2020 року;

- декларація про походження товару (Declaration of origin) № 10425 ввід 28 травня 2020 року;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару;

- експертний висновок № В- 1029 від 04 червня 2020 року (експерт Міщук Ю.В., Житомирська Торгово-промислова палата);

- висновок № 610/20 від 03 червня 2020 року;

- зовнішньоекономічний контракт № WWS-12/1 від 03 січня 2020 року;

- специфікації № 10425 від 10 квітня 2020 року, № 10425/2 від 17 червня 2020 року;

- лист № 10425 від 29 травня 2020 року;

- технічний опис від 18 червня 2020 року.

18 червня 2020 року відповідачем було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100020/2020/00325 на підставі не дотримання декларантом вимог пунктів 3, 10 статті 260 Митного кодексу України, статті 307 Митного кодексу України та пункту 29 постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450 «Питання, пов'язані з застосуванням митних декларацій». Було вказано, що для забезпечення можливості прийняття митної декларації необхідно подати тимчасову декларацію за найбільшою величиною вартості таких товарів, час імпорту яких в Україну збігається з часом імпорту задекларованих товарів або є максимально наближеним, що становить 6,72 долара США за кг.

18 червня 2020 року позивачем було подано нову митну декларацію ІМ 40 TH UA100020/2020/029476, вказавши в ній в графі 43 порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом - 6, та визначивши в графі 47 митні платежі, нараховані позивачем, відповідачем та різницю між сумами платежів.

16 липня 2020 року був складений висновок № 1420003104-0111 Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби, відповідно до якого було встановлено % вмісту металевих складових, поліпропілену та ін. та зазначено, що не видається можливим встановити відповідність даних отриманих в ході дослідження інформації, зазначеної в графі 31 ІМ 40 ДЕ UA100020/2020/027087 від 29 травня 2020 року.

23 червня 2020 року позивач отримав висновок експерта № 668 експертного дослідження товару, ввезеного на митну територію України у контейнері № HASU4437886, відповідно до якого код товару по УКТ ЗЕД, наданих на дослідження зразків товару (муфти розбірні та кутники) - 3917400090.

28 липня 2020 року митним органом було прийняте рішення про визначення коду товару № KT-UA-100000-0158-2020 до декларації ІМ 40 ДЕ UA100020/2020/027087. Всій категорії товару «Муфта розбірна» було визначено код 7412200000 згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) - Розділ XV (72-83) Недорогоцінні метали та вироби з них, Група 74 Мідь і вироби з неї, 7412 Фітинги мідні для труб або трубок (наприклад, муфти, коліна, втулки): - 7412 20 00 00 з мідних сплавів.

30 липня 2020 року митним органом було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100020/2020/00372 та вказано, що для забезпечення можливості прийняття митної декларації необхідно подати нову, належним чином заповнену митну декларацію з урахуванням Рішення про визначення коду товару №KT-UA-100000-0158-2020.

31 липня 2020 року позивачем подано митну декларацію ІМ ДТ UA100020/2020/035404 з урахуванням вимог зазначеної картки відмови.

03 серпня 2020 року митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100020/2020/000048/1, зазначаючи, що вартість товару слід визначати за 6 методом. Обставини прийняття такого рішення зазначені в окремому повідомленні від 03 серпня 2020 року, згідно до якого на підставі частини 2.4 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (надалі - Методичні рекомендації), здійснено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів. Відповідач застосував пункт 3 частини 3 Методичних рекомендацій, оскільки мідь, цинк та нікель є об'єктами біржової торгівлі та зробив висновок, що заявлена вартість товару нижче, ніж вартість сировини для його виготовлення виходячи з рівня цін на окремі метали на Лондонській та Нью-Йоркській біржі металів. Відповідач вказав, що декларант не подав банківські документи щодо оплати товару, прайс-лист виробника та зазначив, що у нього наявна інформація, що вартість заявленого до митного оформлення товару є меншою мінімального рівня вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Позивач не надав додаткові документи на вимогу відповідача, а висновок Житомирської ТТП від 04 червня 2020 року № В-1029 не підтверджує заявлену митну вартість. Експортна декларація не завірена належним чином та дані, що в ній зазначені неможливо ідентифікувати. Відповідач вказав, що митна вартість товару визначена ним за резервним методом згідно з положеннями 64 Кодексу, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товарів: товар 1 - 2,01 USD / кг, товар 2 - 6,72 USD І кг.

03 серпня 2020 року відповідачем винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100020/2020/00382 та вказано, що для забезпечення можливості прийняття митної декларації необхідно подати нову, належним чином заповнену митну декларацію з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100020/2020/000048/1 від 03 серпня 2020 року.

04 серпня 2020 року позивачем подано митну декларацію ІМ ДТ UA100020/2020/035883 з урахуванням зазначеного рішення.

Не погоджуючись з вищевикладеним, а саме з діями та рішеннями митного органу позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (надалі - Митний кодекс України), Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі - Податковий кодекс України) та іншими законами України з питань оподаткування.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлено порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України вбачається, що Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з частинами 1-3 статті 38 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частин 1, 2, 4 пункту 1 частини 6 статті 321 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.

Згідно пункту 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно зі статтями 246, 248 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Щодо рішення про визначення коду товару № KT-UA-100000-0158-2020 від 28 липня 2020 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 67 Митного кодексу України вбачається, що українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

Згідно частини 2 статті 67 Митного кодексу України встановлено, що в УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Частинами 1, 2 статті 69 Митного кодексу України передбачено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД, а органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до частини 4 статті 69 Митного кодексу України у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Згідно частини 1 статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно Закону України «Про Митний тариф України» встановлено, що митний тариф України є невід'ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Відповідно до Пояснень до УКТЗЕД розроблених на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 428 «Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» з метою забезпечення єдиного тлумачення і застосування УКТЗЕД вбачається, що класифікація товарів в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності повинна здійснюватися за такими правилами:

1. Назви розділів, груп та підгруп наводяться лише для зручності користування. Для юридичних цілей класифікація товарів проводиться виходячи з найменувань товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо такі тексти назв та примітки не вимагають іншого, відповідно до таких положень.

2. а) Будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного; (Ь) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами.

б) Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила

3. У разі коли згідно з правилом 2 (б) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (а), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (а) або З (Ь), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

4. Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

5. На додаток до наведеного до зазначених нижче товарів застосовуються такі правила: (a) футляри для фотоапаратів, музичних інструментів, зброї, креслярського приладдя, прикрас та подібні вироби, які мають спеціальну форму і призначені для зберігання відповідних виробів або набору виробів, придатні для тривалого використання разом з виробами, для яких вони призначені, класифікуються разом з упакованими в них виробами.

Це правило не поширюється на тару (упаковку), що становить разом з виробом одне ціле і надає останньому істотно іншої властивості; (b) відповідно до правила 5 (а) тару (упаковку) разом з товарами, які в ній містяться, слід класифікувати разом з цими товарами, якщо вона належить до такого типу тари (упаковки), яка зазвичай використовується для упакування цих товарів. Це положення є необов'язковим, якщо ця тара (упаковка) придатна для повторного використання.

6. Для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Відповідно до номеру товарної позиції 3917 - Труби, трубки і шланги та їх фітинги (наприклад, з'єднання, коліна, муфти) із пластмаси: - 3917 40 00 - фітинги: 3917 40 00 30 - для цивільної авіації; 3917 40 00 90 - інші.

Згідно з Приміткою 8 до цієї групи, термін «труби, трубки і шланги» означає:

(i) порожнисту продукцію незалежно від того, чи йдеться про напівфабрикати, чи про готову продукцію, яку використовують, як правило, для транспортування, проведення або розподілу газів і рідин (наприклад, ребристі шланги для поливу, перфоровані труби), за умови, що їхній внутрішній поперечний переріз може бути круглим, овальним, прямокутним (в якому довжина не більше у 1,5 рази перевищує ширину) чи у формі правильного багатокутника; та

(ii) оболонки для ковбасних виробів (зв'язані чи незв'язані або інакше оброблені) та інші труби, які набувають плоску форму.

До цієї товарної позиції включаються також фітинги з пластмас для труб, трубок і шлангів (наприклад, з'єднання, коліна, муфти). Труби, трубки і шланги та їхні фітинги можуть бути твердими чи гнучкими, армованими чи комбінованими з іншими матеріалами. (Для класифікації труб, трубок і т.д. із пластмас, з'єднаних з іншими матеріалами, дивись загальні положення до цієї групи).

Відповідно до Примітка 8 до групи 39 в УКТЗЕД у товарній позиції 3917 терміни «труби, трубки, шланги» означають порожнисту продукцію незалежно від того, йдеться про напівфабрикати чи про готову продукцію, яку використовують, як правило, для транспортування, проведення або розподілу газів і рідин (наприклад ребристі шланги для поливу, перфоровані труби). Ці терміни стосуються також трубкових оболонок сосисок, ковбас та інших плоских труб і трубок, за винятком продукції, що має інший поперечний переріз, ніж круглий, овальний, прямокутний (довжина якого не більш як у 1,5 раза перевищує ширину), або форму правильного багатокутника, яку слід розглядати не як труби, трубки або шланги, а як фасонні профілі.

Згідно товарної позиції 7412 вбачається, що номер 7412 Фітинги мідні для труб або трубок (наприклад, муфти, коліна, втулки):

- 7412 10 00 00 - з рафінованої міді;

- 7412 20 00 00 - з мідних сплавів.

Відповідно до Примітки до Групи 74 в УКТЗЕД, наведені у цій групі терміни означають:

(a) «мідь рафінована» - метал з масовою часткою міді не менш як 99,85 % або метал з масовою часткою міді не менш як 97,5 % за умови, що вміст будь-якого з інших елементів не перевищує граничного вмісту, визначеного у таблиці;

(b) «мідні сплави» - металеві сплави, крім нерафінованої міді, в яких мідь домінує за масою над кожним з інших елементів за умови, що: (і) масова частка хоча б одного з інших елементів перевищує граничний вміст, зазначений у таблиці, або її загальна масова частка інших елементів становить понад 2,5 %;

Виходячи з наведених норм, суд вбачає, що у поясненнях до товарної підкатегорії 3917 40 00 90 - інші, товар описано достатньо точно та повно ніж у інших товарних підкатегоріях.

При цьому, суд звертає увагу, що висновок митного органу про те, що визначення для товару коду з товарної позиції 7412 - Фітинги мідні для труб або трубок (наприклад, муфти, коліна, втулки): 7412 20 00 00 - з мідних сплавів на переконання суду є неправильним, оскільки, як вже було зазначено вище, мідні сплави - це металеві сплави, крім нерафінованої міді, в яких мідь домінує за масою над кожним з інших елементів за умови, що: (і) масова частка хоча б одного з інших елементів перевищує граничний вміст, зазначений у таблиці, або її загальна масова частка інших елементів становить понад 2,5 %.

З аналізу матеріалів справ, а зокрема висновку № 1420003104-0111 від 16 липня 2020 року спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби встановлено лише відсоток вмісту металевих складових, поліпропілену та ін. в товарі, при цьому, суд звертає увагу, що останнім не встановлено чи домінує мідь за масою над кожним з інших елементів, не встановлено масу кожного металевих елементів.

З вищевикладеного, можна прийти до висновку про те, що незрозуміло на яких підставах уповноважені особи митного органу визначили категорії товару «Муфта розбірна» код 7412200000 згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД).

При цьому, з наданого позивачем висновку Експерта № 668 експертного дослідження товару, ввезеного на митну територію України у контейнері № HASU4437886, код товару по УКТ ЗЕД, наданих на дослідження зразків товару (муфти розбірні та кутники), які були ввезені на митну територію України, в контейнері № HASU4437886, згідно контракту WWS-12/1 от 03.01.2020, інвойсу від 28.05.2020 року за № 10425, МД ЇМ 40 ДЕ від 29.05.2020 №UA 100020/2020/027087 - 3917 40 00 90 вбачається, що за результатами проведення товарознавчої експертизи № 3016 від 07 вересня 2020 року, співставляючи характеристики, муфт та кутників, які ввезені на митну територію України, в контейнері № HASU4437886, згідно контракту WWS-12/1 от 03 січня 2020 року, інвойсу від 28 травня 2020 року за № 10425, МД ІМ 40 ДЕ від 29 травня 2020 року № UA 100020/2020/027087, з характеристиками Українського класифікатора товарів зовнішньоекономічної діяльності та Поясненнями до них, експерт прийшов до висновку, що за своїми характеристиками, властивостями і сукупністю вказаний вище товар, відповідає характеристикам товарної підкатегорії УКТЗЕД: 3917 40 00 90 - інші.

Вищевикладений висновок випливає з того, що у поясненнях до товарної підкатегорії 3917 40 00 90 - інші, описано достатньо точно та повно ніж у товарній позиції 7412, так як, муфти та кутники за своєю функціональністю використовується з урахуванням наявності в складі поліетилену - латунь є допоміжним матеріалом що не впливає на функціональні можливості муфт та кутників.

При цьому, суд звертає увагу, що висновок № 1420003104-0111 від 16 липня 2020 року спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби не виключає можливості класифікації товару за кодом 3917 40 00 90, оскільки у даному висновку вказано, що встановити відповідність даних, отриманих в ході дослідження інформації, зазначеній в графі 31 МД (IM 40 ДЕ) від 29 травня 2020 року № UA 100020/2020/027087 не видається можливим, оскільки графа 31 не містить інформації щодо повного хімічного складу продукту, а лише вказує на призначення.

Тобто, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що митним органом даним висновком не було спростовано, що будь-яка інформації або дані, що вказані позивачем у декларації не відповідають дійсності.

Виходячи з аналізу вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних рішення про визначення коду товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, не визначивши всіх необхідних характеристик згідно УКТЗЕД завезеного позивачем товару.

При цьому, суд зауважує, що відповідач самостійно здійснив визначення характеристик імпортованого позивачем товару не володіючи точними даними про нього, зокрема як було встановлено судом під час розгляду справи, відомостями чи домінує мідь за масою над кожним з інших елементів та про масу кожного металевих елементів згідно вимог УКТЗЕД. Також, суд звертає увагу, що висновок № 1420003104-0111 від 16 липня 2020 року Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби наданий відповідачем до суду не містить повної інформації та не відповідає на питання до якої товарній позиції за своїми характеристиками відноситься товар, тому оскаржувані рішення відповідача прийняті без жодного обґрунтування.

Суд вважає за необхідне звернути увагу також на висновки зроблені Верховним судом у постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 1340/5824/18 відповідно до яких вбачається, що «багатокомпонентні товари, які вироблені з різних компонентів, повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначав основні властивості цих товарів.».

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з огляду на вищевикладене та виходячи з аналізу встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що відповідач не мав підстав для самостійної класифікації товарів, що в свою чергу свідчить про те, що рішення про визначення коду товару та рішення про відмову в прийнятті митної декларації прийняті з порушенням норм чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100020/2020/000048/1 від 03 серпня 2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100020/2020/00382 від 03 серпня 2020 року, суд зазначає наступне.

Так, статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною другою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною другою якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Пунктом 2 частини 1 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (частина друга).

Відповідно до частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з частиною 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 53 Митного кодексу України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга).

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга).

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як вбачається з матеріалів справи позивач надав відповідачу для підтвердження заявленої митної вартості товару при здійсненні його митного оформлення, разом з декларацію позивачем були подані наступні документи:

- договір поставки № WWS-12/1 який було укладено між позивачем та компанією Wspolpraca Wschodnia sp. Z o.o. (Польша);

- пакувальний лист (Packing list) № 10425 від 28 травня 2020 року;

- рахунок-проформа (Proforma invoice) № 10425 від 10 квітня 2020 року;

- рахунок-фактура (Commercial Invoice) № 10425 від 28 травня 2020 року;

- коносамент (Bill of landing) № SXE20040109 від 13 квітня 2020 року;

- автотранспортна накладна від 28 травня 2020 року;

- декларація про походження товару (Declaration of origin) № 10425 від 28 травня 2020 року;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару;

- експертний висновок № В- 1029 від 04 червня 2020 року (експерт Міщук Ю.В., Житомирська Торгово-промислова палата);

- висновок № 610/20 від 03 червня 2020 року;

- зовнішньоекономічний контракт № WWS-12/1 від 03 січня 2020 року;

- специфікації № 10425 від 10 квітня 2020 року, № 10425/2 від 17 червня 2020 року;

- лист № 10425 від 29 травня 2020 року;

- технічний опис від 18 червня 2020 року.

З аналізу перелічених вище документів, які були подані позивачем до митного органу під час подачі митної декларації, та що подані позивачем до митного оформлення товару, на переконання суду за назвою і змістом відповідали вимогам пунктам 2-3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

В свою чергу, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст вказаного вище договір поставки № WWS-12/1 який було укладено між позивачем та компанією Wspolpraca Wschodnia sp. Z o.o. (Польша) та вказаного вище рахунку фактури.

Посилання митного органу, стосовно документів, визначених пунктами 4-6, 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України (банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні документи про його оплату, транспортні документи) необхідність подання яких вимагав відповідач та відносно яких мав відповідні зауваження, суд вважає їх витребування та зауваження до них безпідставним та необґрунтованим з наступних підстав.

У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.

Обставини здійснення платежу в свою чергу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації.

У зв'язку із цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суд вважає, що умови і обставини оплати оцінюваного товару у взаємозв'язку з тими доказами, що подавались позивачем до митного контролю, не давали обґрунтованих підстав відповідачу вважати, що позивачем заявлені неповні чи недостовірні відомості про фактурну вартість оцінюваного товару.

Виходячи з викладеного та з аналізу матеріалів справи, суд приходить до висновку, що надані позивачем документи спростовують доводи відповідача про не підтвердження позивачем вартості перевезення.

Суд звертає увагу, що пунктом 6 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Отже, суд приходить до висновку, що приписи Митного кодексу України не містять перелік документів, які зобов'язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування з чого слідує, що такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами, які містять відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати їх з конкретним вантажем.

Оцінюючи такі доводи позивача в цій частині суд звертає увагу на те, що розмір транспортних витрат, понесених позивачем під час перевезення оцінюваного товару підтверджується документально, в повному обсязі та належним чином.

Вказані вище твердження також підтверджуються позицією Верховного Суду викладеної в постанові від 05 листопада 2019 року у справі № 820/2147/16, в якій Верховний Суд прийшов до висновку, що «декларант не має обов'язку надавати документи стосовно вартості транспортування, у випадку якщо ці витрати включені до вартості товару».

Крім того, суд зазначає, що неподання декларантом документів, зазначених в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, у тому числі тих, про які стверджує відповідач, само собою не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Також суд звертає увагу на те, що у оскаржуваному рішенні, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили, що подані позивачем документи щодо вартості перевезення містять розбіжності або містять недостовірні відомості про вартість транспортних послуг не надав.

З урахуванням викладеного суд робить висновок, що відповідач не мав обґрунтованих підстав вважати не підтвердженим значення складових митної вартості товару.

Зі змісту оскаржуваного рішення, судом встановлено, що відповідачем не було надано належної оцінки поданим позивачем документам та не встановлено конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору.

Водночас документи, подані позивачем разом із митною декларацією до митного оформлення підтверджують, що визначена позивачем у ній митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

На підставі наведених доводів, суд приходить до висновку про те, що висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі відомостей про ціну товару, що імпортувався за митними деклараціями, що оформлялися на виконання того з самого контракту є протиправними.

Відтак, за висновком суду, сумніви відповідача щодо неможливості встановлення митної вартості товару, на підставі поданих позивачем документів, ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частиною 1 статті 55 Митного кодексу України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

- обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

- вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

- обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 54 Митного кодексу України).

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 809/1884/16.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Неможливість відповідача з поданих позивачем документів підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товару не є достатньою підставою для застосування ним іншого методу визначення митної вартості товару.

Згідно з частиною 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 Митного кодексу України.

За правилами частини 3, 8 статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59, 60 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 57 Митного кодексу України під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

На підставі аналізу вказаних законодавчих положень суд дійшов висновку, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 Митного кодексу України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 Митного кодексу України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п'яти.

Як встановлено судом, митну вартість придбаного позивачем товару, що була зазначена декларантом у митній декларації, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.

Згідно із оскаржуваним рішенням митну вартість товару визначено відповідачем за резервним (другорядним) методом.

Однак, безпідставно не застосувавши основний метод визначення митної вартості товару та застосувавши резервний метод, відповідачем не було надано до суду будь-які належні та допустимі докази проведення необхідної консультації з декларантом позивача у належний спосіб.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20 лютого 2018 року у справі № 809/1884/16, відповідно до якої доводи відповідача про те, що подані декларантом позивача документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, є необґрунтованими, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Щодо посилань відповідача на результати порівняння вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких здійснено, суд зазначає, що як було встановлено судом вище, митний орган в даному випадку здійснював порівняння цін на аналогічні товари за кодом товару УКТЗЕД, який був визначив згідно до оскаржуваного рішення про визначення коду - 7412200000 та застосувавши резервний метод визначення митної вартості також виходив з зазначеного коду, в той же час, як вже встановлено судом вище, задекларований позивачем товар мав бути розмитнений за кодом 3917 40 00 90, що свідчить про те, що відповідач здійснив співставлення заявленої ціни з ціною товару, що не є ідентичним або подібним.

Наведене не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI ).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів того, скільки часу було витрачено представником позивача на надання правової допомоги в межах розгляду даної адміністративної справи, що, в свою чергу, позбавляє суд можливості вирішити питання щодо співмірності вартості послуг витраченому часу.

При цьому, суд зазначає, що факт сплати рахунків, виставлених Адвокатському Об'єднанню «КТРЛ» лише, на переконання суду, підтверджує факт виконання договірних зобов'язань, але не підтверджує співмірність із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Крім того, згідно з позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218.

Суд також зауважує, що у висновку ЄСПЛ, викладеному у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), у пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), у пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява № 66561/01), суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обгрунтованим, а у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Lavents v. Latvia» (Заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну ціну.

Суд зауважує, що на підтвердження обставин щодо правомірності визначення суми витрат на правову допомогу, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем додано до позову наступні документи:

- копію акту приймання-передачі послуг до Договору про надання правової допомоги № 11/08/20 від 11 серпня 2020 року;

- копію платіжного доручення від 13 серпня 2020 року № 1373 на суму 48 700,00 грн;

- копію Договору про надання правової допомоги від 11 серпня 2020 року № 11/08/20;

- копію листа про завдання № 1 до Договору про надання правової допомоги № 11/08/20 від 11 серпня 2020 року.

Виходячи з аналізу вищевикладеного в сукупності, суд зауважує, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів того, скільки насправді часу було витрачено представником позивача на надання правової допомоги в межах розгляду даної адміністративної справи, що, в свою чергу, позбавляє суд можливості вирішити питання щодо співмірності вартості послуг витраченому часу.

Більш того, суд зазначає, що вказана адміністративна справа визнана судом справою незначної складності, її розгляд вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що, в свою чергу, свідчить про те, що розмір витрат на правову допомогу, який зазначений позивачем у акті приймання-передачі послуг до Договору про надання правової допомоги № 11/08/20 від 11 серпня 2020 року, не може бути визнаний судом співмірним зі складністю справи, обсягом та якістю наданих послуг позивачу, а також часом, витраченим на виконання відповідних робіт (послуг).

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про недоведеність співмірності сплачених послуг витраченому часу та обсягу наданих послуг, а тому, на переконання суду, та з урахуванням того, що вище суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача та задоволення позовних вимог, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід віднести суму витрат у розмірі 5 000,00 грн.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Так, позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні) сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01 від 06 вересня 2005 року, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00 від 18 липня 2006 року, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04 від 10 лютого 2010 року, пункт 58) принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) від 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 10 896,73 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 10 896,73 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кліматизація та інженерія» до Київської митниці Державної митної служби про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення про визначення коду товару № KT-UA-100000-0158-2020 від 28 липня 2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100020/2020/00372 від 30 липня 2020 року.

3. Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100020/2020/000048/1 від 03 серпня 2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100020/2020/00382 від 03 серпня 2020 року.

4. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кліматизація та інженерія» (03143, місто Київ, вулиця Метрологічна, будинок 14А, офіс 410, код ЄДРПОУ 43090925) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 10 896,73 грн (десять тисяч вісімсот дев'яносто шість гривень 73 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби (03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8А, код ЄДРПОУ 43337359).

4. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кліматизація та інженерія» (03143, місто Київ, вулиця Метрологічна, будинок 14А, офіс 410, код ЄДРПОУ 43090925) понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 гривень (п'ять тисяч гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби (03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8А, код ЄДРПОУ 43337359).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова