ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"01" лютого 2021 р. справа № 300/92/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до начальника Генерального штабу Збройних Сил України, начальника кадрового центру Збройних Сил України Йосипа Вороніна, про визнання протиправною бездіяльності начальника Генерального штабу Збройних Сил України в ненаданні відповіді на скаргу, протиправними дії начальника кадрового центру Збройних Сил України щодо розгляду скарги та зобов'язання начальника Генерального штабу Збройних Сил України розглянути скаргу від 30.11.2020, -
ОСОБА_1 11.01.2021 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до начальника Генерального штабу Збройних Сил України та начальника Кадрового центру Збройних Сил України, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність начальника Генерального штабу Збройних Сил України в ненаданні відповіді на звернення позивача від 30.11.2020; визнати протиправними дії начальника Кадрового центру Збройних Сил України щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 30.11.2020; зобов'язати начальника Генерального штабу Збройних Сил України розглянути скаргу позивача від 30.11.2020 по суті.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2021 для розгляду цієї справи визначено суддю Панікара І.В.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30.11.2020 ОСОБА_1 звернувся із скаргою до начальника Генерального штабу Збройних Сил України про призначення службового розслідування за фактом підготовки, подання до Офісу Президента України відповідних документів на присвоєння начальнику управління Генерального штабу Збройних Сил України полковнику юстиції Юрію Боброву почесного звання "Заслужений юрист України". Необхідність проведення службового розслідування позивач мотивує тим, що відповідно до частини 9 статті 56 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя до звільнення з посади або припинення його повноважень не може бути нагороджений державними нагородами, а також будь-якими іншими нагородами, відзнаками, грамотами.
Окрім цього, у позовній заяві ОСОБА_1 звертає увагу на необхідність при вирішенні судом питання про відкриття провадження першочергово вирішити питання про можливий самовідвід в цій справі, враховуючи ту обставину, що спір стосується прав та інтересів діючого судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боброва Ю.О.
Оскільки суддя Бобров Юрій Олександрович перебуває в штаті Івано-Франківського окружного адміністративного суду, з метою недопущення виникнення обставин, які б могли викликати в учасників справи сумнів щодо неупередженості судді при розгляді справи №300/92/21, суддею Панікаром І.В. заявлено самовідвід в цій справі.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема пункт 4 частини 1 якої визначає, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Так, метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною третьою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.
Пунктом 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.10.2010 визначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria,) від 24.02.1993, пункти 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, пункт 42, ECHR 2000-XII).
У пунктах 105, 106 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" зазначено, що у деяких випадках, коли може бути важко забезпечити докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді, вимога об'єктивної безсторонності забезпечує ще одну важливу гарантію (див. "Пуллар проти Сполученого Королівства", 10.06.1996, § 32 , Звіти 1996-III).
У зв'язку з цим, навіть отримане враження щодо безсторонності судді має важливе значення, бо, іншими словами, "правосуддя повинно не лише здійснюватися; але й виглядати таким, що здійснюється". На кону стоїть довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти громадськості (див. "Де Куббер проти Бельгії", 26.10.1984, § 26, Серія А, № 86).
Отже, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів, що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Аналогічне правило має розповсюджуватися і на розгляд питання щодо самовідводу.
Враховуючи зміст поданої суддею Панікаром І.В. заяви про самовідвід судді в даній адміністративній справі, зазначені в ній підстави самовідводу судді відносяться до підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, наявність такої обставини, виходячи з аналізу пункту 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 за №2006/23, згідно якого суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи не тільки в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, але і в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді, - є підставою для самовідводу відповідно до пункту 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки здійснення розгляду у цій адміністративній справі суддею Панікаром І.В. може у стороннього спостерігача викликати сумніви в неупередженості судді.
Згідно з частинами першою та другою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлений порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу, питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Таким чином, враховуючи те, що спір стосується прав та інтересів судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боброва Ю.О., повноваження якого не припинено, який не звільнений з посади судді, з метою недопущення виникнення обставин, які можуть викликати в учасників справи сумніви щодо неупередженості головуючого судді, заява про самовідвід судді Панікара І.В. у даній справі підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 36, 39, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву про самовідвід головуючого судді Панікара І.В. - задоволити.
Відвести головуючого суддю Панікара І.В. від розгляду адміністративної справи №300/92/21.
Матеріали адміністративного позову передати до відділу документального забезпечення - канцелярії Івано-Франківського окружного адміністративного суду, для повторного розподілу автоматизованою системою документообігу справи між суддями.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Панікар І.В.