29 січня 2021 року Справа № 280/7641/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом
фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (69083, м.Запоріжжя, вул.Музична, 2А),
про визнання протиправною та скасування постанови,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 08.09.2020 №201940 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що не погоджується з правомірністю винесення оскаржуваної постанови, оскільки з акту про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю неможливо встановити де, на якому пункті, на яких вагах проводилось зважування транспортного засобу. Талон зважування транспортного засобу не містить ніяких реквізитів зважувального засобу, які б дали змогу його ідентифікувати. Вказаний талон не містить підписів ні осіб, які проводили зважування, ні водія автомобіля. Таким чином талон зважування не може вважатись допустимим доказом реальної ваги транспортного засобу. Крім того, визначення ваги автомобіля відбулось шляхом сумування осьових навантажень, що суперечить чинному законодавству, оскільки вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі. Посадові особи Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю не надали для ознайомлення будь-яких документів щодо вагового обладнання. Звертає увагу, що у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю не зазначено часу здійснення габаритно-вагового контролю, відсутній відбиток печатки. Також наголошує на тому, що загальна фактична маса вантажу з урахуванням похибки у 2% не перевищувала 40 т, у зв'язку з чим, рух транспортного засобу повинен здійснювались без дозволу. Разом з тим, незважаючи на нібито перевищення вагових параметрів, подальший рух транспортного засобу не заборонявся, автомобіль продовжив рух по маршруту перевезення. Крім того, звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено можливості надання дозволу транспортним засобам для перевезення подільних вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень. Також посилається на те, що використання вирівнювальних доріжок, яке мало місце при зважуванні транспортного засобу 03.08.2020 вагами UA.TR.002.CT.0015-17 є неприпустимим, що свідчить про незаконність зважування. Наведені обставини в їх сукупності, на думку позивача свідчать про протиправність спірної постанови, у зв'язку з чим просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 02.11.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 30.11.2020.
Ухвалою суду від 30.11.2020 відкладено підготовче засідання у справі на 14.12.2020.
08.12.2020 представником позивача подано уточнену позовну заяву (вх.59520 від 08.12.2020), у якій змінено підстави позову та замінено відповідача з Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті на відповідача - Державну службу України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.
Ухвалою суду від 14.12.2020 прийнято уточнену позовну заяву, замінено відповідача з Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області на - Державну службу України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 13.01.2021.
У судове засідання 13.01.2021 позивач та представник позивача не з'явились, 13.01.2021 представник позивача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заяв та/або клопотань процесуального характеру не подав. Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених у статті 205 КАС України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
03.08.2020 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області на ділянці 129 км +603 м а/д Н-30 проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки Камаз, модель 53212, реєстраційний номер НОМЕР_2 , причіп (напівпричіп) марки ГКБ, модель 8350, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
За результатами габаритно-вагового контролю складено акт №031781 від 03.08.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, в якому зафіксовано, що проведено перевірку вищевказаного транспортного засобу та причіпу (напівпричіп), які належать ФОП ОСОБА_1 , водій ОСОБА_2 , найменування вантажу пшениця, фактична маса 40,1 т (нормативно допустима 40 т), осьові навантаження 4,1/9,2/8,8/8,55/9,45 (при нормативно допустимих 11/16/11/11).
Результати габаритно-вагового контролю відображені у талоні про зважування від 03.08.2020 та у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 03.08.2020 №038781.
08.09.2020 Управлінням Укртрансбезпеки у Запорізькій області стосовно суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від №201940. Вказаною постановою на підставі абз.15 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» на позивача накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Не погодившись з правомірністю винесення вказаної постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-XII (далі - Закон №3353-XII), Законом України, «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 №2862-IV (далі - Закон №2862-IV), Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III), Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 (далі - Порядок №879), Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі - Правила №1306), Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок №1567).
Згідно з пунктом 3 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4 Порядку №1567).
При цьому, за приписами пункту 13 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Згідно із пунктом 14 зазначеного Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:
- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
- оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави вважати, що Укртрансбезпека та її територіальні органи наділені повноваженнями здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Частиною 1 статті 29 Закону №3353-XII визначено, що до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
Відповідно до вимог статті 33 Закону №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з вимогами пункту 2, 3 Правил №30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Як встановлено пунктом 22.5 Правил №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Водночас механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком №879.
Згідно з вимогами підпункту 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Відповідно до пункту 16 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
Пунктом 18 Порядку №879 встановлено, що за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. У разі пред'явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється.
Згідно з пунктом 20 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Відповідно до пункту 21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку №1567.
Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис. (пункти 20-22 Порядку №1567).
Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктами 26-27 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно із додатком 5.
Згідно із положеннями статті 48 Закону №2344-III у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що законодавець у правовідносинах, які стосуються перевезення вантажів, визначив чіткі обмеження, які є обов'язковими для усіх учасників дорожнього руху. У разі здійснення перевезень вантажів з перевищенням вагових обмежень Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань має право, зокрема, виносити постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів.
Судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваної постанови стало встановлення факту перевищення фактичного навантаження на здвоєну ось 18 т, при нормативно допустимому 16 т, що підтверджується актом №031781 від 03.08.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
Суд зазначає, що за своєю правовою природою Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені суб'єктом владних повноважень порушення вимог законодавства суб'єктами, щодо яких або щодо власності яких здійснювалася перевірка, та документом, на підставі зафіксованих даних в якому приймається відповідне рішення.
Не погоджуючись з оскаржуваною постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу позивач посилається на те, з акту про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів №031781 від 03.08.2020 та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю №038781 від 03.08.2020 неможливо встановити де, на якому пункті, на яких вагах проводилось зважування транспортного засобу.
Суд звертає увагу, що в акті про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів №031781 від 03.08.2020 та довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю №038781 від 03.08.2020 зазначено місце проведення (пункт) габаритно-вагового контролю «129 км + 603 м а/д Н-30».
Разом з тим, суд зазначає, що законодавчо не встановлено вимоги щодо зазначення в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю характеристик вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю.
Крім того, позивач посилається на те, що талон зважування від 03.08.2020 транспортного засобу не містить ніяких реквізитів зважувального засобу, які б дали змогу його ідентифікувати, не містить підписів осіб, які проводили зважування, підпису водія транспортного засобу. Вказані обставини на думку позивача свідчать про те, що талон зважування не може вважатись допустимим доказом реальної ваги транспортного засобу.
Суд зазначає, що талон зважування від 03.08.2020 не містить граф для підписів ані для осіб, які проводили зважування, ані для водія автомобіля, який було зважено, та не містить граф для реквізитів зважувального засобу. Позивачем нормативно необґрунтовано, що вказаний талон має містити такі графи.
При цьому, суд зазначає, що результати вимірювання відповідно до талону від 03.08.2020 збігаються із відомостями, зазначеними у акті №031781 від 03.08.2020.
Отже, доводи позивача про те, що талон зважування від 03.08.2020 не є належним та допустимим доказом зважування транспортного засобу є безпідставними.
Щодо посилання позивача на неправильність проведення зважування транспортного засобу, зокрема, що здвоєна вісь не повинна зважуватись шляхом сумування осьових навантажень на кожну окрему напіввісь, суд зазначає, що наведене є припущенням позивача яке не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки позивач не посилається на будь-який нормативно-правовий акт щодо заборони здійснення такого зважування.
Суд зазначає, що внаслідок неврахування незмінності значення як при сумуванні навантаження на окрему напіввісь так і при одночасному зважуванні осі в цілому, позивачем зроблено безпідставний висновок про невірно встановлений показник навантаження на здвоєну вісь.
Щодо доводів позивача про те, що під час здійснення габаритно-вагового контролю посадові особи відповідача не надали для ознайомлення будь-яких документів щодо вагового обладнання, суд зазначає, що положення Порядку №879 не встановлюють обов'язку для посадових осіб Укртрансбезпеки надавати водієві свідоцтво про метрологічну атестацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг вимогам технічної документації виробника, повідомляти назву вагового комплексу, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль тощо.
Крім того, позивач не надав доказів того, що водій транспортного засобу звертався до перевіряючих осіб з проханням надати відповідні документи на ваги, і що йому було відмовлено.
Також помилковим є твердження позивача про те, що у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю №038782 не зазначено часу здійснення габаритно вагового контролю, оскільки вказана довідка містить інформацію про час здійснення габаритно-вагового контролю «03.08.2020, 18:21».
Щодо доводів позивача про те, що у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю відсутній відбиток печатки, суд зазначає, що недоліки в оформленні такої довідки не впливають на її зміст при доведенні факту вчинення особою порушень законодавства про автомобільний транспорт та наявності підстав для притягнення автомобільного перевізника до відповідальності за такі порушення.
Суд зазначає, що факт перевищення фактичного навантаження на здвоєну вісь транспортного засобу підтверджується талоном зважування від 03.08.2020 та актом №031781 від 03.08.2020.
Також, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що загальна фактична маса вантажу з урахуванням похибки у 2% не перевищувала 40 т, з огляду на те, що, в межах спірних правовідносин до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф не за перевезення вантажу з перевищенням загальної фактичної маси без відповідного дозволу, а за перевезення вантажу з перевищенням навантаження на здвоєну вісь без відповідного дозволу.
Щодо посилань позивача на те, що після проведеного габаритно-вагового контролю транспортний засіб не затримували, плата за проїзд не вимагалась, а транспортний засіб продовжив свій рух, слід зазначити, що така бездіяльність відповідача не є предметом розгляду даної справи, при цьому вказані обставини не спростовують сам факт вчиненого порушення.
Крім того, хибними є твердження позивача про те, що суб'єкт господарювання не може нести відповідальність у разі відсутності у нього під час перевезення подільного вантажу дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами, оскільки зі змісту положень статті 48 Закону №2344-III слідує, що дозвіл є обов'язковим документом у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень незалежно від виду вантажу, що перевозиться.
Також судом не приймаються доводи позивача про те, що використання вирівнювальних доріжок, яке мало місце при зважуванні транспортного засобу 03.08.2020 вагами UA.TR.002.CT.0015-17 свідчить про незаконність зважування, оскільки зазначені обставини не підтверджені належними та допустимим доказами. Суд звертає увагу, що, обґрунтовуючи протиправність спірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач посилається на те, що не може ідентифікувати вагове обладнання та його характеристики, одночасно стверджуючи про те, що вагове обладнання, на якому здійснено зважування, складається із двох вагових платформ: вагового індикатора у футлярі та 4 вирівнювальних доріжок.
Щодо решти доводів позивача, слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, місцезнаходження: 69083, м.Запоріжжя, вул.Музична, 2А.
Повне судове рішення складено 29.01.2021.
Суддя М.О. Семененко