25 січня 2021 року м. Ужгород№ 260/1745/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Гаврилка С.Є.,
з участю секретаря судового засідання - Марущак Г.Д.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 - не з'явився;
відповідач - Ужгородська міська рада - представник - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-
13 травня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернулася ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РПОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника Олійника Романа Богдановича ( АДРЕСА_2 ) до Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 33868924 ), яким просить суд: "1. Визнати протиправним та скасувати пункт 6 рішення XLI сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 14.11.2019 року № 1787 "Про зміну та скасування рішення міської ради"; 2. Стягнути з відповідачів па користь позивачів судові витрати.".
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року позов було залишено без руху.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року підготовче провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 07 жовтня 2020 року.
Розгляд даної справи відкладався (оголошувалась перерва) у зв'язку з існуванням на те об'єктивних законодавчо встановлених підстав.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідності до пункту 2.47. рішення Ужгородської міської ради (далі по тексту - відповідач) від 07 листопада 2014 року за №1507 "Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" (далі - по тексту Рішення № 1507), позивачеві було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянку площею 0.1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Єньковській з подальшою передачею її у власність ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач). 08 лютою 2018 року відповідачем було прийняте рішення за № 979 "Про затвердження містобудівної документації", яким затверджено детальний план території, обмеженої вулицями Єньківською, Загорською та Степана Фодора. У відповідності до вказаного детального плану, функціональне призначення території вул. Єньковській , за рахунок якої позивачці мала надаватись земельна ділянка, змінилося. у зв'язку із цим, у липні та вересні 2019 року позивач зверталась до Ужгородського міською голови із завами про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки в іншій частині міста з подальшою передачею її у власність. Однак заяви позивача залишені поза увагою - відповідей надано не було. Тому 15 листопада 2019 року до Ужгородського міського голови було направлено адвокатський запит про стан розгляду вказаних заяв. У відповідь на вказаний адвокатський запит 21 листопада 2019 року була отримана відповідь за № 3679/03-17, відповідно до якої заяви подані позивачем були розглянуті на XLI сесії Ужгородської міської ради VII скликання 14 листопада 2019 року і надано витяг з рішення за № 1787 "Про зміни та скасування рішень міської ради" (далі по тексту - рішення № 1787). У відповідності до пункту 6 рішення № 1787, відповідачем, крім іншого, у зв'язку з неможливістю реалізації було визнано пункт 2.47 рішення № 1507 таким, що втратив чинність та відмовлено позивачеві у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в іншій частині міста - звернутись в ЦНАП згідно статті 118 Земельного кодексу України. Позивач вважає пункт 6 рішення XLI сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 14 листопада 2019 року № 1787 "Про зміну та скасування рішення міської ради" протиправним та просить його скасувати.
09 червня 2020 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, яким проти задоволення позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні. Зазначає, що враховуючи волевиявлення самого позивача на отримання іншого, взамін раніше наданого дозволу на розробку проекту землеустрою, те, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм провадиться один раз по кожному виду використання, і було прийнято оскаржуване рішення для подальшої можливості реалізації намірів позивачки стосовно земельної ділянки відносно якої вона виявить зацікавленість. Також вказує, що до заяв, про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки в іншій частині міста, позивачка не надала необхідних документів, передбачених нормами Земельного кодексу України.
18 серпня 2020 року представником позивача до суду надано відповідь на відзив, у якій він стверджує, що відповідач у відзиві на позовну заяву не спростував доводи позивача наведені у позовній заяві, і відповідно просить позов задовольнити у повному обсязі.
07 грудня 2020 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, на підставі наявних матеріалів у справі (а.с.а.с 116, 117).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак 25 січня 2021 року від такого надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та її представника (а.с. 131.
У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
А відтак, оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи, у відповідності до статті 205 КАС України їх неявка не перешкоджає даної розгляду справи.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 2.47 рішення відповідача № 1507, позивачеві було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Єньковській з подальшою передачею її у власність (а.с. 9).
08 лютого 2018 року відповідачем було прийняте рішення за № 979 "Про затвердження містобудівної документації", яким затверджено містобудівну документацію - детальний план території, обмеженої вулицями Єньківською, Загорською та Степана Фодора (а.с.а.с. 10, 11).
У зв'язку, із затвердженням детального плану території, обмеженої вулицями Єньківською, Загорською та Степана Фодора , позивач двічі (заява від 04 липня 2020 року - надіслана 16 липня 2019 року та заява від 19 вересня 2019 року - надіслана 20 вересня 2019 року) зверталась до Ужгородського міського голови із заявами про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки в іншій частині міста з подальшою передачею її у власність (а.с.а.с. 12-15).
Під час розгляду даної справи суду не було надано доказів, які б свідчили, що вищезазначені заяви позивача були розглянуті.
На адвокатський запит про стан розгляду вказаних заяв надано відповідь від 2121 листопада 2019 року за № 3679/03-17 разом із витягом з рішення № 1787 (а.с.а.с. 16-19).
У відповідності до пункту 6 рішення № 1787, відповідачем, крім іншого, у зв'язку з неможливістю реалізації, визнано пункт 2.47 рішення № 1507 таким, що втратив чинність та відмовлено позивачеві у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в іншій частині міста - звернутись в ЦНАП згідно статті 118 Земельного кодексу України.
У зв'язку із цим резюмується, що 14 листопада 2019 року відповідачем було прийняте рішення № 1787 "Про зміну та скасування рішення міської ради" у відповідності до пункту 6 якого, у зв'язку з неможливістю реалізації пункту 2.47 рішення XXVI сесії міської ради VI скликання від 07 листопада 2014 року за № 1507 "Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" - визнано таким, що втратило чинність та відмовлено позивачці у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в іншій частині міста - звернутись в ЦНАП згідно статті 118 Земельного кодексу України.
Позивач, не погоджуючись з відповідним пунктом рішенням відповідача, вважаючи його протиправним, звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно зі статтею 80 частиною 1 пунктом "б" Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Відповідно до статті 59 частин 1, 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР (далі по тексту - Закон України № 280/97-ВР), рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Конституційний Суд України у Рішенні № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України № 280/97-ВР (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04 червня 2013 року (справа № 21-64а13) та від 25 травня 2016 року (справа № 21-5459а15).
Відповідно, у зв'язку із прийняттям відповідачем як органом місцевого самоврядування рішення від 07 листопада 2014 року за № 1507 "Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", яким надано позивачеві дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Єньковській з подальшою передачею її у власність, у позивача виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних та охоронюваних законом інтересів, і вона, як суб'єкт цих правовідносин, не надавала згоди на їх припинення.
Тобто пункт 2.47 рішення відповідача № 1507 є актом індивідуальної дії, на підставі якого у позивачки виникло право на отримання у власність земельної ділянки, а тому відповідач не мав законодавчо визначених підстав для визнання такого рішення таким, що втратило чинність (фактичного скасування такого рішення).
Аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 521/17710/15-а, від 22 січня 2019 року у справі №371/957/16-а та від 13 березня 2019 року у справі №542/1197/15-а.
Відповідно до статті 2 частини 2 КАС України, дотримання суб'єктом владних повноважень наведених у цій нормі умов при прийнятті рішення є предметом судової перевірки. Судом встановлено, що оспорюване рішення таким умовам не відповідає.
Щодо права позивачки на звернення до суду про скасування оскаржуваного рішення суд зазначає про наступне.
Відповідно до статті 3 частини 1 КАС України, порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до статті 2 частини 1 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 5 частини 1 пунктів 1, 2 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Виходячи з вищенаведених норм процесуального права, право на судовий захист має особа, яка наділена у встановленому законом порядку певними суб'єктивними правами або, яка має, у зв'язку з наявністю відповідних прав, певні охоронювані законом інтереси у сфері публічно-правових відносин, які порушуються суб'єктом владних повноважень.
Оскаржуваний пункт 6 рішення № 1787 впливає на охоронювані законом інтереси позивача, оскільки цим рішенням визнано таким, що втратив чинність пункт 2.47 рішення Ужгородської міської ради від 07 листопада 2014 року за №1507 "Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", яким позивачеві було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з подальшою передачею її у власність.
Крім того, як підтверджується матеріалами справи, з метою реалізації дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки 26 грудня 2014 року позивачем було укладено угоду про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (а.с. 20).
Відповідно, суд вважає, що оскільки позивач мала "правомірні очікування" (законне сподівання) щодо можливостей реалізації своїх прав та інтересів як замовника документації із землеустрою з метою подальшого набуття земельної ділянки у власність, відповідні права та охоронювані законом інтереси позивача порушені відповідачем з прийняттям оспорюваного рішення і такі інтереси підлягають судовому захисту.
Аналогічної позиції дотримується Верховний суд у постанові від 22 січня 2020 року, що ухвалена у справі № 208/5023/17(2-а/208/285/17).
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно зі статтею 59 частиною 1 Закону України № 280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Статтею 59 частиною 10 Закону України № 280/97-ВР визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Статтею 245 частиною 2 пунктом 2 КАС України, передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи його положень.
Відповідно до статті 2 частини 1 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 77 частинами 1 та 2 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваного рішення, що впливає на права та інтереси позивача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити.
Згідно із статтею 139 частини 1 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем було сплачено 840,80 грн судового збору, тому вказана сума сплаченого позивачем судового збору підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородської міської ради.
Керуючись статтями 139, 242-246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 33868924) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати пункт 6 рішення XLI сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 14 листопада 2019 року № 1787 "Про зміну та скасування рішення міської ради".
Стягнути із Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 33868924) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 (восьмиста сорока гривень 80 коп.) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).
Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 25 січня 2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було виготовлено 01 лютого 2021 року.
СуддяС.Є. Гаврилко