про відмову у забезпеченні позову
01 лютого 2021 року м. Житомир справа № 240/1231/21
категорія 108010100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу,
встановив:
29 січня 2021 року до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, у якому позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 28 грудня 2020 року №4522/5 про задоволення скарги ОСОБА_2 від 15.12.2020 та скасування реєстраційної дії від 11.12.2020 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1004811070023000657 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_3 щодо Приватного підприємства «АГРОФІРМА-ДОДОЛА».
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову вх. №4315/21 в якій позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 28 грудня 2020 року №4522/5 до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивачем вказано, що Міністерством юстиції України було прийнято оскаржуване рішення всупереч закону та із порушенням встановленої процедури, через що в такому рішенні вбачаються очевидні ознаки його протиправності. Окрім цього, доступна наразі можливість вільного виконання оскаржуваного рішення, може призвести до практичного унеможливлення ефективного поновлення порушених прав позивача, внаслідок прийняття Міністерством юстиції України цього рішення. Також, виконання оскаржуваного наказу до вирішення судом питання про його протиправність може істотно ускладнити ефективний захист інтересів позивача, оскільки на його виконання буде скасована реєстраційна дія, вчинена відповідно до законодавства. Крім того, невжиття відповідних заходів забезпечення може призвести в майбутньому до необхідності нових звернень до суду.
Також, позивач посилається на те, що оскаржуваний наказ підлягає до негайного виконання, однак наразі не вирішено питання про його правомірність чи протиправність і відкриття провадження у даній справі не зупиняє його виконання, а тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду та покладає на позивача індивідуальний і надмірний тягар щодо неможливості вільного використання своєї власності до ухвалення судового рішення по суті спору.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та додані матеріали, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Положеннями статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно з частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.
Положеннями частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частина 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно з частиною 5 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
За приписами пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" №2 від 6 березня 2008 року, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Аналогічна правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 3 жовтня 2018 року у справі №826/5233/18 (адміністративне провадження №К/9901/59189/18).
У заяві про забезпечення позову позивач вказує, що ним оскаржується наказ Міністерства юстиції України №4522/5 від 28 грудня 2020 року яким скаргу ОСОБА_2 від 15.12.2020 задоволено повністю. Скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 11.12.2020 №1004811070023000657 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. щодо Приватного підприємства «АГРОФІРМА - ДОДОЛА» (ідентифікаційний код юридичної особи 35907907). Тимчасово заблоковано доступ приватному нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_3 доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців строком на три місяці.
Проаналізувавши наведені доводи позивача, суд зазначає наступне.
Згідно з підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 34 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги.
Відповідно до абзацу першого частини 7 статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 2 частини шостої цієї статті, виконуються не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Для виконання таких рішень повторне подання документів для проведення державної реєстрації прав та сплата адміністративного збору не вимагаються.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що оскаржуваний позивачем наказ від 28 грудня 2020 року №4522/5 виконаний 29 грудня 2020 року.
Таким чином, відсутні підстави для забезпечення позову у даній справі, оскільки позивач фактично просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 28 грудня 2020 року №4522/5, який вже є виконаним.
Крім того, з оскаржуваного наказу вбачається, що його прийняття пов'язано з виявленням порушення порядку державної реєстрації приватним нотаріусом за результатами розгляду скарги третіх осіб.
У зв'язку з цим, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Суд вважає, що матеріали справи не містять доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може спричинити значну шкоду для позивача, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, та порушує права третіх осіб.
З огляду на викладене, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач, обґрунтовуючи заяву про забезпечення адміністративного позову, не мають ознак очевидності та підлягають доведенню у судовому засіданні під час розгляду справи по суті, а тому підстави для застосування заходів забезпечення адміністративного позову з мотивів та у спосіб, які наведені позивачем у заяві - відсутні.
Таким чином, на час розгляду судом заяви позивача не встановлено, що невжиття запропонованих позивачем заходів може істотно ускладнити чи унеможливить виконання рішення суду, не доведено неможливість захисту прав позивача без вжиття таких заходів та наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача без розгляду справи по суті.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов'язків сторін. В той же час, рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням акта суб'єкта владних повноважень.
З огляду на викладене, суд доходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення даного позову, у зв'язку з чим заява позивача про забезпечення адміністративного позову - задоволенню не підлягає.
Окрім того, оскаржуваним наказом тимчасово заблоковано доступ приватному нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_3 доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців строком на три місяці.
Приватний нотаріус Горай О.С. не є позивачем у даній справі, відповідно підстави для забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу у частині, що стосується приватного нотаріуса, також відсутні.
Таким чином, порівнявши співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб, як це прямо передбачено частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Згідно з частиною 5 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Виходячи з викладених позивачем обставин та наведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150-154, 156, 204, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у забезпеченні позову.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.М. Гурін