про залишення позовної заяви без руху
01 лютого 2021 року м. Житомир справа № 240/1023/21
категорія 112030500
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Єфіменко О.В., перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у не здійсненні призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною групи інвалідності, на підставі довідок МСЕК серії 12ААБ №101620 від 09.10.2018 та серії 12ААБ № 548765 від 27.06.2019 - у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому встановлено другу групу інвалідності (2019);
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити, нарахувати та виплатити йому 47700 (сорок сім тисяч сімсот) грн 00 коп недоплаченої одноразової грошової допомоги, належної йому у зв'язку зі зміною групи інвалідності, на підставі довідок МСЕК серії 12ААБ № 101620 від 09.10.2018 та серії 12ААБ № 548765 від 27.06.2019 - у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому встановлено другу групу інвалідності (2019).
Перевіряючи адміністративний позов на відповідність його вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, вважаю, що він не відповідає вимогам даної норми Кодексу з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, предметом оскарження у даній справі є бездіяльність Міністерства оборони України щодо нездійснення виплати ОСОБА_1 різниці між виплаченою сумою одноразової грошової допомоги та тією, що, на думку позивача, підлягала виплаті.
Як свідчать матеріали додані до позовної заяви, позивач в грудні 2019 року отримав одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності, розмір якої визначено відповідачем виходячи із розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня 2018 року, зокрема у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму у сумі 88100 грн.
Таким чином, позивач отримав одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності - в грудні 2019 року.
Не погоджуючись із розміром виплаченої одноразової допомоги позивач звернувся в жовтні 2020 року письмово до відповідача із заявою, в якій просив доплатити йому 47700 грн недоплаченої одноразової грошової допомоги, належної йому у зв'язку зі зміною групи інвалідності, на підставі довідок МСЕК серії 12ААБ № 101620 від 09.10.2018 та серії 12ААБ № 548765 від 27.06.2019 - у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому встановлено другу групу інвалідності (2019).
Як вказує позивач, відповідь на подану заяву від Міністерства оборони України не отримав.
Отже, з огляду на викладене, слід відмітити, що з грудня 2019 року позивач мав дізнатися про порушення своїх прав на отримання різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року у меншому розмірі та напротязі встановленого положеннями КАС України шестимісячного строку звернутися із відповідною позовною заявою до суду.
Втім, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом лише 25.01.2021, що підтверджується відміткою на конверті, в якому надійшла позовна заява, тобто з пропуском шестимісячного строку на звернення до суду.
Відповідно до вимог частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Однак така заява позивачем не додана до позову.
Відповідно до частин 1, 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху для усунення зазначених недоліків шляхом надання до суду окремої заяви про поновлення строку відповідно до вимог частини 6 статті 161 КАС України з обґрунтуванням поважності причин строку пропуску звернення до суду із даним позовом.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя О.В. Єфіменко