25 січня 2021 року м. Житомир справа № 240/21511/20
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зарахуванні до стажу роботи періоду роботи з 31 травня 1985 року до 27 травня 1993 року у Лугинському багатогалузевому виробничому управлінні житлово-комунального господарства;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до стажу роботи період роботи у Лугинському багатогалузевому виробничому управлінні житлово-комунального господарства з 31 травня 1985 року до 27 травня 1993 року та провести перерахунок пенсії з дня отримання пенсії за віком, а саме з 26 вересня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернулась до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком. На вказане звернення позивач отримала лист відповідно до змісту якого пенсія позивачу була призначена, однак до стажу роботи не було зараховано період роботи позивача з 31 травня 1985 року до 27 травня 1993 року в Лугинському багатогалузевому виробничому управлінні житлово-комунального господарства з посиланням на скріплення печаткою колишньої УРСР запису про звільнення, внесеного до трудової книжки позивача після 1991 року. Позивач з такими діями ГУ ПФУ в Житомирській області не погоджується, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
16 грудня 2020 року ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи та надано відповідачу строк для подачі відзиву на адміністративний позов.
21 січня 2021 року відповідачем на адресу суду надіслано відзив на адміністративний позов (а.с.37-38), відповідно до змісту якого відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що позивачу було відмовлено у зарахуванні періоду роботи у Лугинському багатогалузевому виробничому управлінні житлово-комунального господарства, оскільки запис у трудовій книжці про звільнення позивача, здійснений після 1991 року, був скріплений печаткою колишньої УРСР.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами. Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників записи про звільнення завіряються печаткою.
Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Крім того, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.10.1993 за № 643 була затверджена Інструкція про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 28.10.1993. На підставі вказаних нормативно-правових актів, ГУ ПФУ в Житомирській області вважає, що Лугинське багатогалузеве виробниче управління житлово-комунального господарства мало б замінити власні печатки після припинення статусу СРСР на нові.
Період роботи з 31.05.1985 до 27.05.1993 в Лугинському багатогалузевому виробничому управлінні житлово-комунального господарства в трудовій книжці НОМЕР_1 (записи №6-7) завірений печаткою УРСР, неіснуючої на той час держави УРСР. Печатка з реквізитами УРСР не може бути прийнята до уваги.
Оскільки відсутні інші документи, які підтверджують даний період роботи, тому він не може бути врахований до страхового стажу позивача.
Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії.
8 жовтня 2020 року з Лугинського сектору обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області позивачу надійшов лист №0600-0224-8/55350 про те, що пенсію за віком їй призначено, однак до стажу неможливо зарахувати період роботи з 31 травня 1985 року до 27 травня 1993 року в Лугинському багатогалузевому виробничому управлінні житлово-комунального господарства у зв'язку із скріпленням печаткою колишньої УРСР запису про звільнення, внесеного до трудової книжки після 1991 року в порушення пункту 2 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 17 серпня 1993 року за №110, інструкції затвердженої наказом МВС від 18 жовтня 1993 року №643, постанови ВРУ від 12 вересня 1991 року №1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР» та постанови ВРУ від 19 лютого 1992 року №2137-XII «Про Державний герб України».
Крім того доведено до відома, що у разі ненадання документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, про підтвердження періодів роботи до 26 грудня 2020 року перерахунок пенсії буде проведено з дати виникнення права на пенсію, а якщо пізніше зазначеного терміну, то перерахунок буде проведено відповідно до пункту 4 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне державне страхування" (а.с.14).
Не погодившись із такими діями ГУ ПФУ в Житомирській області, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Відповідно до пункту 2-1 Перехідних положень Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
За змістом статті 2 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) одним із видів державних пенсій є пенсії за вислугу років.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, і лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 вказаного Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Із записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 15 січня 1985 року встановлено, що ОСОБА_1 у період з 31 травня 1985 року до 27 травня 1993 року працювала у Лугинському багатогалузевому виробничому управлінні житлово-комунального господарства (а.с.18).
Згідно з довідкою, виданою трудовим архівом Лугинського району №74 від 13 травня 2020 року документи постійного зберігання та з особового складу «Лугинське державно-виробниче підприємство житлово-комунального господарства» за 1985-1989 роки та 1991 рік до архіву на зберігання не надходили і місцезнаходження їх невідоме (а.с.15).
Головним документом, який підтверджує стаж та характер роботи є трудова книжка, з якої можливо встановити, що позивач має необхідний стаж, а саме: період роботи на Лугинському багатогалузевому виробничому управлінні житлово-комунального господарства з 31 травня 1985 року до 27 травня 1993 року.
Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена Наказом Міністерства праці України №58 від 29 липня 1993 року, передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, обов'язок з належного оформлення трудової книжки законом покладено на страхувальника.
Позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періодів роботи до страхового стажу за порушення, вчинені підприємствами, на яких він працював.
Відповідач у своєму відзиві посилається на те, що з актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, Україна є незалежною, демократичною державою.
Однак, відповідач не пояснює причини незарахування стажу роботи позивача з 31 травня 1985 року до 1 грудня 1991 року, тобто за період коли ще не було проголошено Україну незалежною державою.
Також, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 жовтня 1993 року №643 була затверджена "Інструкція про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на <...> виготовлення печаток і штампів", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28 жовтня 1993 року.
Однак, датою звільнення позивача є 27 травня 1993 року, тобто до прийняття інструкції на яку посилається відповідач, і відповідач не пояснює чому період роботи позивача з 1 грудня 1991 року до 27 травня 1993 року також не був зарахований до стажу, а також не пояснює яким чином роботодавець позивача мав виготовити нову печатку до 28 жовтня 1993 року.
Таким чином, стосовно посилань відповідача на неможливість зарахування позивачу страхового стажу за вказаний період роботи у зв'язку з тим, що запис трудової книжки №7 від 27 травня 1993 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи завірений печаткою не існуючої на той час Української Радянської Соціалістичної Республіки, суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. При цьому, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Суд також зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 6 лютого 2018 року у справі №677/277/17, від 7 лютого 2018 року у справі № 275/615/17.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що у період з 31 травня 1985 року до 27 травня 1993 року позивач працювала у Лугинському багатогалузевому виробничому управлінні житлово-комунального господарства на посаді касира, та за сукупності стажу роботи позивач має право на призначення пенсії за віком та на врахування вищезазначеного стажу роботи до загального.
Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем в порушення частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірність своїх дій щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи позивача періоду роботи на Лугинському багатогалузевому виробничому управлінні житлово-комунального господарства з 31 травня 1985 року до 27 травня 1993 року, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн. У зв'язку з задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 243, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зарахуванні до стажу роботи період роботи з 31 травня 1985 року до 27 травня 1993 року у Лугинському багатогалузевому виробничому управлінні житлово-комунальному господарстві.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до стажу роботи період роботи у Лугинському багатогалузевому виробничому управлінні житлово-комунальному господарстві з 31 травня 1985 року до 27 травня 1993 року та провести перерахунок пенсії з дня отримання пенсії за віком, а саме з 26 вересня 2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 840,80 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.М. Гурін