Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 січня 2021 р. Справа№200/12142/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Буряк І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач), відповідно до тексту якого позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 4474 від 01 грудня 2020 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
зобов'язати Селидовське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з часу призначення пенсії та сплатити суми несплаченої пенсії з урахуванням перерахунку пенсії та здійснених виплат з врахуванням висновків суду, зобов'язавши зарахувати періоди роботи на підприємстві ВП Шахта 1-3 "Новогродівська" ДП "Селидіввугілля" ОСОБА_1 з 24.01.2015 року по 30.11.2016 року до пільгового стажу, з 01.12.2016 року по 31.10.2019 року до страхового та пільгового стажу;
зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької при здійсненні перерахунку пенсії оптимізувати 46 місяців заробітної плати з 01.07.2000 року по 31.12.2008 року, виключити із розрахунку коефіцієнту середнього заробітку ОСОБА_1 періоди його роботи: липень 2001 року, серпень 2003 року, вересень 2006 року (3 неповних місяця) та період з жовтня 2001 року по липень 2002 року (10 місяців - період протягом якого він підлягав загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття), здійснивши перерахунок розміру середнього заробітку з врахуванням суми заробітку відповідно до наданих довідок без обмеження заробітку в 5,6 разів розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум та максимальним розміром заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески а державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування за періоди: грудень 1991 року, лютий 1992 року, липень 1992 року.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що 01.12.2020 він звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії, де просив зарахувати певні періоди трудової діяльності до пільгового та страхового стажу, провести оптимізацію 46 місяців заробітної плати з 01.07.2000 по 31.12.2008, виключити з розрахунку коефіцієнту середнього заробітку певну кількість місяців, здійснити перерахунок розміру середнього заробітку. Рішенням відповідача від 01.12.2020 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії, не погодившись із таким рішенням відповідача звернувся за оскарженням порушеного права.
Ухвалою суду від 29.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
Відповідачем у встановлений судом строк відзив на адміністративний позов не подано.
Відповідно ч. 6 ст. 162 КАС України у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносин.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.
01.12.2020 позивач звернулася через Веб-портал до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про проведення перерахунку пенсії, де просив:
здійснити перерахунок пенсії відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зарахувати періоди роботи на підприємстві ВП Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 24.01.2015 року по 30.11.2016 року до пільгового стажу та з 01.12.2016 року по 31.10.2019 року до страхового та пільгового стажу;
оптимізувати 46 місяців заробітної плати з 01.07.2000 року по 31.12.2008 року, оскільки мій загальний страховий стаж в одинарному розмірі складає 466 місяців, виключити з розрахунку коефіцієнту середнього заробітку 3 неповних місяця: липень 2001 року, серпень 2003 року, вересень 2006 року та період з жовтня 2001 року по липень 2002 року (10 місяців - період протягом якого я підлягав загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття);
здійснити перерахунок розміру середнього заробітку бо; обмеження заробітку застосування коефіцієнту 5,6 за періоди: грудень 1991 року, лютий 1992 року, липень 1992 року, оскільки на час отримання заробітної плати у період з 01.09.1987 року по 31.08.1992 року обмежень максимальної величини заробітної плати не було, так як Постановою КМУ за № 1064 Про встановлення максимальної величини фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів такі обмеження встановлені лише з 13.07.1998 року.
За наслідками розгляду вказаної заяви Рішенням відповідача від 01.12.2020 №4474 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку.
Відмовне рішення обґрунтовано таким.
Згідно ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після ії призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Відповідно до матеріалів пенсійної справи та індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 встановлено, що йому з 01.06.2019 автоматизовано без додаткового звернення особи ( абзац 5 ч. 4 ст. 42 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») проведено перерахунок пенсії по стажу з додаванням стажу 01 рік 10 місяців за період роботи з 01.02.2015 по 30.11.2016 згідно сплати щомісячних платежів по єдиному соціальному внеску до ПФУ підприємством ВП Шахта « 1-3 Новогородівська» ДП «Селидіввугілля» на час перерахунку.
На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії згідно до ч. 4 ст. 42 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так як з 01.04.2019 йому вже здійснено масовий перерахунок пенсії по стажу автоматизованим способом.
Інших підстав за якими позивачу відмовлено у перерахунку у спірному рішенні не зазначено, при цьому щодо прохання позивача, які викладені в абзаці другому та третьому заяви про перерахунок пенсії, відповідачем взагалі не розглянуті.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2014 № 280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до статті 58 Закону № 1058-IV пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Щодо зарахування до страхового та пільгового стажу певні періоди трудової діяльності позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до норм частини першої статті 24 Закону № 1058-XV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону № 1058-XV.
Так, абзацом 1 частини першої статті 20 Закону № 1058-XV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Відповідно до положень частини другої зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно з нормами частини десятої вищенаведеної статті Закону, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Нормами статті 106 Закону № 1058-XV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Як зазначив Європейський Суд з прав людини у справі Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.
У справі Будченко проти України (рішення від 24.04.2014, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем прийнято рішення про призначення пенсії та здійснено перерахунок пенсії позивачу без дотримання принципів, визначених статтею 2 КАС України, оскільки позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні або перерахунку пенсії позивачу періодів його роботи.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 09.09.2019 у справі №242/5448/16-а та від 31.10.2019 у справі №235/7373/16.
Відтак, управлінням, при призначенні пенсії позивачу, безпідставно не зараховано до страхового стажу періоди трудової діяльності з підстав не сплати підприємством на якому працював позивач страхових внесків.
Щодо вимоги про зобов'язання провести оптимізацію при здійсненні перерахунку пенсії оптимізувати 46 місяців заробітної плати з 01.07.2000 року по 31.12.2008 року, виключити із розрахунку коефіцієнту середнього заробітку позивача періоди його роботи: липень 2001 року, серпень 2003 року, вересень 2006 року (3 неповних місяця) та період з жовтня 2001 року по липень 2002 року (10 місяців - період протягом якого він підлягав загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття),, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону № 1058 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців страхового стажу підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим частини першої цієї статті, період, за який враховується заробітна плата, після виключення 10 відсотків тривалості страхового стажу, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців.
Чинною редакцією вищевказаної норми Закону №1058 встановлено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 01.07.2000 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8 і 9 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Отже, з наведених норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини вбачається, що виключення періодів до 60 календарних місяців страхового стажу, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, здійснюється виключно за вибором особи - пенсіонера.
Частиною 1 статті 44 Закону № 1058 визначний порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.
Заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 №121, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" правління Пенсійного фонду України затвердило Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Постанова Пенсійний фонд № 22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1.5 Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Вищевказаною постановою Пенсійний фонд № 22-1 затверджено форму заяви про призначення/перерахунок пенсії. Така форма заяви передбачає розділ наступного змісту "При призначенні пенсії прошу виключити з підрахунку заробітної плати період з ____ до ___ або провести це автоматизованим способом (непотрібне закреслити)".
Отже, законодавець дав право особі - пенсіонеру визначити період, що підлягає виключенню з підрахунку заробітної плати, для обчислення розміру пенсії.
У заяві про проведення перерахунку пенсії, яка подана до УПФУ від 01.02.2020 позивачем вказано періоди, які він просить виключити із підрахунку заробітної плати, заяви яка подавалась позивачем для призначення пенсії суду не надана.
Як встановлено судом, рішення відповідача про відмову у проведенні перерахунку не має посилань щодо розгляду цього питання, як і мотивів задоволення або відмови.
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії в солідарній системі законодавець урегулював у статті 40 Закону №1058-IV й абзацом 1 частини 1 цієї статті передбачив врахування для обчислення пенсії заробітної плати (доходу) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000.
Тобто, законодавець імперативно встановив, що для обчислення пенсії має враховуватися заробітна плата (дохід), отримана після 01.07.2000 протягом усього періоду страхового стажу особи без будь-яких виключень.
Єдиний виняток із цього правила встановлювався в абзаці 3 частини 1 статті 40 Закону №1058-IV, який передбачав допустимість за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, виключення з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, періодів до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом 3 частини 1 статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.
Водночас закріплена у наведеній нормі можливість оптимізації заробітку стосується призначення пенсій, і не може бути застосована при перерахунку вже призначеної пенсії.
Дана правова позиція узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 461/4328/16-а.
Щодо вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок розміру середнього заробітку без обмеження заробітку (застосування коефіцієнту 5,6) за періоди: з січня 1992 року по травень 1992 року, липень 1992 року, з грудня 1994 року по лютий 1995 року, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 41 вказаного Закону до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Указом Президента України № 506/98 від 25.05.1998 "Про обмеження максимальної величини фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів" (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що максимальна величина фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких відповідно до законів України справляються збори (внески) до Фонду соціального страхування України, Державного фонду сприяння зайнятості населення, Пенсійного фонду України та Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, для цілі визначення розміру цих зборів (внесків), встановлюється КМ України і переглядається в міру зростання середнього рівня заробітної плати (доходів) працівників, зайнятих в галузях економіки.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету міністрів України № 1064 від 13.07.1998 "Про встановлення максимальної величини фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів" встановлено максимальну величину фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу у розмірі 1000 гривень на місяць у розрахунку на одного працюючого, з яких відповідно до законів України справляються збори (внески) до Фонду соціального страхування, державного фонду сприяння зайнятості населення, Пенсійного фонду і Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.
Таким чином, якщо заробітна плата перевищує максимальну величину, з якої нараховується збір, для розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітку та обчислення пенсії враховуються наступні суми: до 01.07.1998 - 5,6 середньої заробітної плати, після 01.07.1998 - 1000 грн.; у подальшому вказані питання регулювалися окремими урядовими постановами.
Водночас, спірні правовідносини стосуються призначення та перерахунку пенсії, останні виникають в момент виникнення в особи права на призначення пенсії та її перерахунок.
Приписи ч. 2 ст. 41 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", чітко та однозначно (без виключень) передбачають застосування обмеження 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум для періодів до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір).
При цьому, твердження позивача про те, що під час отримання заробітної плати за період з 01.09.1987 по 31.08.1992 не існувало обмежень максимальної величини заробітної плати, суд не приймає, оскільки у вказаний період не виникало правовідносин щодо призначення або перерахунку пенсії позивача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 21.11.2019 року у справі №345/2573/17 (К9901/34378/18).
Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Частиною другою статті 82 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.
Частиною 5 ст. 45 Закону № 1058 встановлено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Тобто, відмовляючи особі у проведенні перерахунку, орган, що призначає пенсію, мав зазначити та обґрунтувати причини такої відмови.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
Суд зауважує, що оскаржуване рішення не містить зазначення обставин, обґрунтувань щодо вирішення питань заявлених ОСОБА_1 , конкретних підстав для відмови у проведенні перерахунку, що свідчить про недотримання відповідачем принципів обґрунтованості та добросовісності рішення суб'єкта владних повноважень, дотримання яких перевіряється адміністративним судом відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини другої статті 2 КАС України, і недотримання яких є підставою для скасування такого рішення, оскільки неможливо з тексту такого рішення визначити, чи взагалі УПФУ розглянуто вимоги викладенні у заяві про перерахунок пенсії та чи прийнято рішення за наслідком розгляду заяви позивача.
Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях і домислах, з огляду на вказане, суд дійшов висновку, що вимоги позивача стосовно зобов'язання здійснити перерахунок розміру середнього заробітку без обмеження заробітку, оптимізувати 46 місяців заробітної плати з 01.07.2000 року по 31.12.2008 року є передчасними, оскільки відповідачем при розгляді заяви позивача вказані питання у оскаржуваному рішенні не розглянуті.
У своєї практиці ЄСПЛ застосовує принцип «належного урядування» який знайшов своє відображення у рішенні «Рисовський проти України» (заява № 29979/04). Так, у п.71 вказаного рішення Суд зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatismutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovaandPinev. theCzechRepublic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatismutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovaandPinev. theCzechRepublic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Оскільки в силу частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV передбачено обов'язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
Таким чином, зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття відповідачем протиправного рішення від 01.12.2020 № 4474 про відмову у проведенні перерахунку, тому належним та достатнім способом захисту порушеного права у даному випадку є визнання протиправним та скасування цього рішення, а також зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 01.12.2020 та прийняти рішення за наслідками її розгляду з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Решта позовних вимог задоволенню не підлягає з наведених вище підстав щодо неможливості перебирання судом дискреційних повноважень органу Пенсійного фонду України.
На підставі викладеного позовні вимоги належать до часткового задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, 6, ЄДРПОУ 41247274) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 4474 від 01 грудня 2020 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.12.2020 року №4474 про перерахунок пенсії та прийняти рішення за наслідками її розгляду з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, 6, ЄДРПОУ 41247274) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн.. 80 коп.).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 29.01.2021 року.
Суддя І.В. Буряк