Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у відкритті провадження
01 лютого 2021 р. Справа №200/957/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабіч С.І., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (адреса місцезнаходження: вул. Свободи, буд. 5, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122) про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулась до суду з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - відповідач) про визнання дій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо відмови нарахувати щомісячні страхові виплати її батьку, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з червня 2014 року по липень 2018 року - неправомірними та зобов'язати відповідача нарахувати щомісячні страхові виплати її батьку, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з червня 2014 року по липень 2018 року.
Згідно з ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: ...належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;... немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до позовної заяви, позивач, після смерті батька, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , як донька та спадкоємець звернулась державного нотаріуса Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області із заявою про прийняття спадщини.
Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 58771268 від 17.12.2019 року встановлено, що державним нотаріусом Білінець Ольгою Павлівною до спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи № 65246160.
Судом встановлено, що державним нотаріусом Білінець О.П. було направлено запит до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області щодо наявності грошових коштів (грошових виплат/нарахувань), розмір коштів та заповітів на грошові кошти померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Листом від 03.01.2020 року № 17-02 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області було повідомлено, що відділенням було продовжено щомісячну страхову виплату потерпілому ОСОБА_2 починаючи з серпня 2018 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 потерпілому припинено призначення та виплату страхових виплат. Серпень 2018 року - лютий 2019 року - 4557,50 грн. (щомісячно), березень 2018 року - вересень 2019 року - 4785,37 грн., жовтень 2019 року - 3241,70 грн. Заборгованість перед ОСОБА_2 у Києво - Святошинського відділення станом на 03.01.2020 року відсутня.
07.07.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області та просила роз'яснити який орган зобов'язаний чи повинен здійснювати нарахування та виплату страхових виплат в період до серпня 2018 року ОСОБА_2 , де знаходяться матеріали справи ОСОБА_2 у відповідності до яких повинні бути здійснювати страхові виплати в період до серпня 2018 року.
Листом від 20.07.2020 року № 816-02 Києво - Святошинське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області повідомило позивача про необхідність звернення в управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду у Донецькій області в якому були нараховані, але не виплачені суми страхових виплат.
29.07.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою, відповідно до якої просила надати інформацію про те, яка сума страхових виплат була нарахована, але не виплачена ОСОБА_2 в період до серпня 2018 року, а також яким чином вона може отримати вказані суми.
Листом від 12.08.2020 року № К-01-07/19-270 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області повідомило позивача, про те, що у робочого органу виконавчої дирекції Фонду відсутня заборгованість перед ОСОБА_1 , оскільки відсутні кошти, що можуть бути включені до складу спадщини.
01.09.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою відповідно до якої просила провести нарахування страхових виплат її батьку ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з моменту припинення виплат до серпня 2018 року, повідомити про час з якого припинено нарахування та виплату страхових виплат її батьку ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та правову підставі.
Листом від 10.11.2020 року № К/01-04/19-374 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області повідомило позивача про те, що ОСОБА_2 з червня 2014 року по липень 2018 року до відділень Фонду із заявою про продовження щомісячних страхових виплат не звертався, тобто не підтвердив статус внутрішньо переміщеної особи, у зв'язку з чим нарахування щомісячних страхових виплат йому не здійснювалось. Тобто, ОСОБА_2 за життя не скористався своїм правом на отримання належних йому сум страхових виплат. На підставі викладеного вище, у робочих органів виконавчої дирекції Фонду (їх відділень) відсутні правові підстави для задоволення вимог, оскільки відсутні кошти які були нараховані та не виплачені ОСОБА_2 , та які можуть бути включені до складу спадщини.
Позивач вважає, що відповідачем протиправно припинено нарахування та виплату її батьку ОСОБА_2 страхових виплат за період з червня 2014 року по липень 2018 року, у зв'язку з чим звернулась до суду з даним позовом до суду.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки дану позовну заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, з огляду на таке.
Частиною десятою статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-ХІУ визначено, що належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.
Відповідно до вимог статей 1218, 1219 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Статтею 1227 Цивільного кодексу України також передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 522/19647/17.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в ч. 2 ст. 19 КАС України, а саме справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених п. 9, 10 ч. 1 цієї статті.
Суд зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Таку правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб'єкта владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватись відповідним суб'єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин, до адміністративної юрисдикції не відносяться.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як видно з доданих до позову документів, спір між позивачем та відповідачем виник щодо ненарахування недоотриманих за життя ОСОБА_2 , батьком позивача, сум щомісячних страхових виплат
Суд зазначає, що оскаржувані позивачем дії відповідача по припиненню страхових виплат за життя її батькові та вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати вказані суми її батьку ОСОБА_2 , що помер, фактично є вимогами приватно-правового характеру, пов'язаними зі спадкуванням, оскільки безпосередньо пов'язані з майновим інтересом позивача, як спадкоємця ОСОБА_2 , щодо включення відповідних сум страхових виплат до складу спадщини.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі та вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що дану справу належить розглядати за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.
Керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Цивільним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала складена у повному обсязі та підписана 1 лютого 2021 року.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч