Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 січня 2021 р. Справа№200/10960/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мозгової Н.А.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
25 листопада 2020 року позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42171861, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вулиця Зелінського, 27а) про визнання протиправним та скасування рішення №274 від 04.08.2020 року про відмову в призначенні пенсії за віком та зобов'язання повторно розглянути заяву від 31.07.2020 року про призначення пенсії за віком відповідно до ч.4 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та призначити пенсію за віком з 31.07.2020 року з зарахуванням до страхового стажу періодів: роботи в Державному концерні «Азовмаш» з 22.07.1993 року по 05.09.1996 року на посаді слюсар 4 розряду; навчання з 01.09.1979 року по 14.07.1982 у середньому професійно - технічному училищі №1 м. Жданова Донецької області за професією столяр; прийняття участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях з 28.02.2017 року по 20.03.2017 року, з 01.02.2018 року по 25.02.2018 року, з 13.05.2018 року по 20.08.2018 року, з 07.09.2018 року по 06.12.2018 року, з 27.12.2018 року по 12.02.2019 року, з 28.02.2019 року по 22.04.2019 року, з 27.06.2019 року по 22.09.2019 року - 1 місяць за 3 місяці.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він звернувся до управління із заявою про призначення пенсії за віком від 31.07.2020 року відповідно до ч.4 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вважає рішення №274 від 04.08.2020 року про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки порушує його право на належний соціальний захист.
Ухвалою суду від 3.11.2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 30.12.2020 року зобов'язано ПАТ «Азовмаш» (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, площа Машинобудівельників, 1) надати у строк до 15 січня 2021 року: архівну довідку щодо виплати заробітної плати, копії наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи, чи інші документи, які підтверджують факт роботи на даному підприємстві ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) за період з 22.07.1993 року по 05.09.1996 року слюсарем 4 розряду.
Представник відповідача через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на адміністративний позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію обґрунтував тим, що позивач 31.07.2020 року звернувся до управління із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням №274 від 04.08.2020 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Вважає рішення №274 від 04.08.2020 року обґрунтованим з наступних підстав. Станом на день звернення до управління із заявою про призначення пенсії позивач досяг повних 55 років, однак загальний стаж роботи позивача становив менше 25 років. До загального стажу роботи не було зараховано період з 22.07.1993 року по 05.09.1996 року, оскільки в номері наказу про звільнення з роботи наявне не повне посвідчене виправлення. Щодо не зарахування періоду навчання вказав, що дату диплому про навчання в трудовій книжці не зазначено та диплом про навчання № НОМЕР_2 позивачем до управління не надавався. Вимога в частині пільгового обчислення стажу з 28.02.2017 року по 20.03.2017 року, з 01.02.2018 року по 25.02.2018 року - 1 місяць за 3 місяці є необґрунтованою, оскільки вказаний період становить менше 1 місяця. Щодо застосування при обчисленні стажу з 13.05.2018 року по 20.08.2018 року, з 07.09.2018 року по 06.12.2018 року, з 27.12.2018 року по 12.02.2019 року, з 28.02.2019 року по 22.04.2019 року, з 27.06.2019 року по 22.09.2019 року норм положення №530 вказав, що передбачений положенням №250 пільговий розрахунок стажу застосовується при обчисленні вислуги років для призначення пенсій. Позивач звернувся до управління із заявою про призначення пенсії за віком, а не за вислугою років.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), громадянин України, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Відповідач, Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861) є суб'єктом владних повноважень, основним завданням якого згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
Судом встановлено, що 31.07.2020 року позивач звернувся до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою №6768 про призначення пенсії за віком відповідно до ч.4 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До заяви позивач надав: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, заяву про призначення пенсії, паспорт, трудову книжку, військовий квиток, посвідчення учасника бойових дій, довідки №1380 від 24.09.2019 року, №1379 від 24.09.2019 року, №1407 від 27.09.2019 року, №0989/10/326-г від 30.09.2019 року (а.с.73).
Рішенням №274 від 04.08.2020 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ч.4 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У вказаному рішенні зазначено про те, що до загального стажу не зараховано період навчання в ТТУ №1 з 01.09.1979 року по 13.07.1982 року, оскільки відсутня дата видачі диплома у трудовій книжці. Загальний стаж ОСОБА_1 за наданими місяців документами становить 18 років 7 місяців 11 днів, що не є достатнім для призначення пенсії за віком (а.с.71).
Таким чином, спірним у даній справі є рішення пенсійного органу про відмову в призначенні пенсії відповідно до ч.4 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Статтею 44 Закону №1058-IV визначено, що:
- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);
- заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга);
- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 цього Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Відповідно до абзацу третього пункту 6 Постанови КМУ від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, зараховується до трудового стажу на підставі довідок військових комісаріатів, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток 2).
Відповідно до пункту 1 Постанови КМУ від 17.07.1993 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (Постанова КМУ № 393) встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті ж статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються: військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту.
Відповідно до пункту 3 Постанови КМУ № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:
а) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час.
Судом встановлено, що станом на 31.07.2020 року (дата звернення із заявою про призначення пенсії за віком) позивач досяг віку, який визначено пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV, а саме 55 років.
До заяви про призначення пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV позивачем було додано, зокрема: військовий квиток НУ №9180218 від 17.11.1982 року; довідку, надану Міністерством оборони України військової частини м. Маріуполь №1380 від 24.09.2019 року про безпосередню участь в антитерористичній операції; довідку, надану Міністерством оборони України військової частини м. Маріуполь №1379 від 24.09.2019 року про участь особи у здійсненні заходів національної безпеки; посвідчення учасника бойових дій.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначені Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок та військову службу».
Статтею 2 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 4 вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413(далі - Порядок № 413).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
При цьому основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статей 1 та 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Абзацом другим пункту 1статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України»(далі - Закон № 1932-XII), зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлює, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.
Згідно абзацу 7 підпункту1 пункту 2.3 розділу II «Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей» затвердженого наказом Міноборони України від 14.08.2014 року № 530, час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, час проходження військової служби, протягом якого військовослужбовець брав участь в антитерористичній операції в особливий період, зараховується до страхового стажу на пільгових умовах одного місяця служби за три.
Вказана правова позиція узгоджуються з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.06.2018 у справі № 348/347/17, від 30.07.2019 у справі № 346/1454/17, від 02.04.2020 у справі №185/4140/17 (92-а/185/282/17) та 16.06.2020 у справі № 185/7049/16-а.
Судом встановлено, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 16.11.2017 року позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.10).
Позивач проходив військову службу з 24.10.2016 року на посаді старшого водія у військовій частині НОМЕР_4 , що підтверджується військовим квитком (а.с.11-13).
Відповідно до довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України №1380 від 24.09.2019 року солодший сержант ОСОБА_2 дійсно в період з 28.02.2017 року по 20.03.2017 року, з 01.02.2018 року по 25.02.2018 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності Україні в районі/районах проведення антитерористичної операції у м. Маріуполь. Підстава: наказ від 28.02.2017 року №57, наказ від 08.03.2017 року №68дск., наказ від 13.04.2017 року №104дск., наказ від 01.02.2018 року №31, наказ від 26.02.2018 року №57дск., наказ від 01.03.2018 року №60дск., наказ від 25.02.2018 року №53 (а.с.14).
Відповідно до довідки про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення від 24.09.2019 року №1379 молодший сержант ОСОБА_2 у період з 13.05.2018 року по 20.08.2018 року, з 07.09.2018 року по 06.12.2018 року, з 27.12.2018 року по 12.02.2019 року, з 28.02.2019 року по 22.04.2019 року, з 27.06.2019 року по 22.09.2019 року приймав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійсненні, перебуваючи безпосередньо в районах та період проведення здійснення зазначених заходів (а.с.18).
Відповідно до довідки про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення від 27.09.2019 року №1408 молодший сержант ОСОБА_3 у період з 13.05.2018 року по 20.08.2018 року, з 07.09.2018 року по 06.12.2018 року, з 27.12.2018 року по 12.02.2019 року, з 28.02.2019 року по 22.04.2019 року, з 27.06.2019 року по 23.09.2019 року приймав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів (а.с.19).
Водночас, з розрахунку стажу форми РС - право вбачається, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди прийняття участі позивачем у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях з 28.02.2017 року по 20.03.2017 року, з 01.02.2018 року по 25.02.2018 року, 13.05.2018 року по 20.08.2018 року, з 07.09.2018 року по 06.12.2018 року, з 27.12.2018 року по 12.02.2019 року, з 28.02.2019 року по 22.04.2019 року, з 27.06.2019 року по 22.09.2019 з розрахунку один місяць служби за три місяці служби (а.с.72, зворотній бік), що свідчить про порушення Маріупольськім об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області вищезазначених норм законодавства.
Таким чином, суд доходить до висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди прийняття участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях з 28.02.2017 року по 20.03.2017 року, з 01.02.2018 року по 25.02.2018 року, 13.05.2018 року по 20.08.2018 року, з 07.09.2018 року по 06.12.2018 року, з 27.12.2018 року по 12.02.2019 року, з 28.02.2019 року по 22.04.2019 року, з 27.06.2019 року по 22.09.2019 з розрахунку один місяць служби за три місяці служби.
Щодо позовних вимог в частині не зарахування до страхового стажу роботи в Державному концерні «Азовмаш» з 22.07.1993 року по 05.09.1996 року на посаді слюсара 4 розряду, суд зазначає наступне.
З розрахунку стажу форми РС - право вбачається, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи позивача в Державному концерні «Азовмаш» з 22.07.1993 року по 05.09.1996 року на посаді слюсара 4 розряду (а.с.72, зворотній бік).
З відзиву на адміністративний позов вбачається, що підставою не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в Державному концерні «Азовмаш» з 22.07.1993 року по 05.09.1996 року на посаді слюсара 4 розряду є те, що в номері наказу про звільнення з роботи не посвідчене виправлення.
У трудовій книжці позивача щодо спірного періоду роботи наявні такі записи:
- 22.07.1993 року прийнятий в Державний концерн «Азовмаш»;
- 05.09.1996 року звільнений за власним бажанням (а.с.7).
Під час внесення спірного запису про звільнення до трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях №58 від 29.07.1993 року (далі - інструкція №58).
Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п. 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Таким чином, з наведених вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносились відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17, від 25.04.2019 у справі №159/4178/16-а та від 10.10.2019 у справі №234/4585/17.
Таким чином, робота позивача в Державному концерні «Азовмаш» з 22.07.1993 року по 05.09.1996 року, що дає право на зарахування вказаного вище періоду до страхового стажу протиправно не зарахована до відповідного стажу позивача з підстав відсутності відповідного посвідчення виправлення в номері наказу про звільнення.
Щодо позовних вимог в частині не зарахування до страхового стажу періоду навчання в ПТУ №1 з 01.09.1979 року по 13.07.1982 року, суд зазначає наступне.
Зі спірного рішення вбачається, що до загального стажу не зараховано період навчання позивача в ПТУ № 1 з 01.09.1979 року по 13.07.1982 року, оскільки відсутня дата видачі диплома у трудовій книжці (а.с.71).
У трудовій книжці позивача щодо спірного періоду наявні такі записи: з 01.09.1979 року по 13.07.1982 року навчався в ПТУ №1, підстава - диплом НОМЕР_5 (а.с.6).
Дійсно, у трудовій книжці відсутня дата видачі диплома.
Разом з цим суд зазначає, що позивач як особа, на яку не покладено обов'язків щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для незарахування пенсійним органом страхового стажу і, як наслідок, для обмеження права позивача на належне пенсійне забезпечення.
Крім того, приписами пункту 4.1 та 4.2 Порядку № 22-1 визначено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Крім того, приписами п. 1.7 Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Тобто, отримавши від позивача заяву про призначення пенсії та документи, посадова особа відповідача перевіряє їх та встановлює чи надані заявником усі документи для призначення пенсії, встановивши відсутність необхідних документів для призначення пенсії відповідач повинен письмово повідомити заявника, які документи необхідно надати та встановлю строк протягом якого такі документи надаються до управління.
Суд зауважує, матеріали справи не містять застережень щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження права на зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу.
З аналізу встановлених судом обставин та долучених доказів, суд встановив, що позивач має статус учасника бойових дій, досяг віку 55 років, має страховий стаж не менше 25 років, а відтак він підпадає під вимоги п.4 ч.1 ст.115 Закону України № 1058-ІV.
Доказів, які б спростовували такий висновок суду відповідачем не надано.
Таким чином, рішення відповідача №274 від 04.08.2020 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання повторно розглянути заяву від 31.07.2020 року про призначення пенсії за віком відповідно до ч.4 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та призначити пенсію за віком з 31.07.2020 року з зарахуванням до страхового стажу періодів: роботи в Державному концерні «Азовмаш» з 22.07.1993 року по 05.09.1996 року на посаді слюсар 4 розряду; навчання з 01.09.1979 року по 14.07.1982 у середньому професійно - технічному училищі №1 м. Жданова Донецької області за професією столяр; прийняття участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях з 28.02.2017 року по 20.03.2017 року, з 01.02.2018 року по 25.02.2018 року, з 13.05.2018 року по 20.08.2018 року, з 07.09.2018 року по 06.12.2018 року, з 27.12.2018 року по 12.02.2019 року, з 28.02.2019 року по 22.04.2019 року, з 27.06.2019 року по 22.09.2019 року - 1 місяць за 3 місяці, суд зазначає наступне.
Так, дискреційне повноваження суб'єкта владних повноважень може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.
Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб'єкта владних повноважень дискреційного повноваження.
При реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.
З огляду на вищевказане, суд зазначає, що вчинення відповідачем наведених дій є дискреційним повноваженням. Проте, у будь-якому випадку суб'єкт владних повноважень має діяти керуючись ст. 2 КАС України, а саме справедливо, неупереджено та своєчасно, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, на підставі викладеного, з урахуванням вимог частини другої статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне, задовольнити позовні вимоги в цій частині шляхом зобов'язання Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву позивача від 31.07.2020 року №6768 про призначення пенсії за віком відповідно до ч.4 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу періодів: роботи в Державному концерні «Азовмаш» з 22.07.1993 року по 05.09.1996 року; навчання з 01.09.1979 року по 14.07.1982 у середньому професійно - технічному училищі №1 м. Жданова; прийняття участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях один місяць служби за три з 28.02.2017 року по 20.03.2017 року, з 01.02.2018 року по 25.02.2018 року, з 13.05.2018 року по 20.08.2018 року, з 07.09.2018 року по 06.12.2018 року, з 27.12.2018 року по 12.02.2019 року, з 28.02.2019 року по 22.04.2019 року, з 27.06.2019 року по 22.09.2019 року з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову в частині, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат по даній справі відсутній, оскільки позивач відповідно до положень п.13 ст.5 Закону України «Про судовий збір» є звільненим від сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42171861, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вулиця Зелінського, 27а) про визнання протиправним та скасування рішення №274 від 04.08.2020 року про відмову в призначенні пенсії за віком та зобов'язання повторно розглянути заяву від 31.07.2020 року про призначення пенсії за віком відповідно до ч.4 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та призначити пенсію за віком з 31.07.2020 року з зарахуванням до страхового стажу періодів: роботи в Державному концерні «Азовмаш» з 22.07.1993 року по 05.09.1996 року на посаді слюсар 4 розряду; навчання з 01.09.1979 року по 14.07.1982 у середньому професійно - технічному училищі №1 м. Жданова Донецької області за професією столяр; прийняття участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях з 28.02.2017 року по 20.03.2017 року, з 01.02.2018 року по 25.02.2018 року, з 13.05.2018 року по 20.08.2018 року, з 07.09.2018 року по 06.12.2018 року, з 27.12.2018 року по 12.02.2019 року, з 28.02.2019 року по 22.04.2019 року, з 27.06.2019 року по 22.09.2019 року - 1 місяць за 3 місяці - задовольнити частково .
Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №274 від 04.08.2020 року про відмову в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42171861, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вулиця Зелінського, 27а) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) від 31.07.2020 року №6768 про призначення пенсії за віком відповідно до ч.4 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши до страхового стажу періоди: роботи в Державному концерні «Азовмаш» з 22.07.1993 року по 05.09.1996 року; навчання з 01.09.1979 року по 14.07.1982 у середньому професійно - технічному училищі №1 м. Жданова; прийняття участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях один місяць служби за три з 28.02.2017 року по 20.03.2017 року, з 01.02.2018 року по 25.02.2018 року, з 13.05.2018 року по 20.08.2018 року, з 07.09.2018 року по 06.12.2018 року, з 27.12.2018 року по 12.02.2019 року, з 28.02.2019 року по 22.04.2019 року, з 27.06.2019 року по 22.09.2019 року з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.
Повний текст судового рішення складено 29.01.2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Н.А. Мозговая