79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.01.2021 справа № 914/2023/20
Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Марінченко Р.І., розглянув у відкритому судовому засідання справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙПІЄ-Л", м. Львів
до відповідача-1:Фізичної особи підприємця Третяк Олександра Сергійовича, м. Жовква
до відповідача-2:Фізичної особи підприємця Третяк Ольги Борисівни, м. Жовква
про компенсацію недоотриманої орендної плати в розмірі 190 200,00 грн.
за участю представників:
відпозивача: Анохін ЮрійІгорович - адвокат,
Патицька Романа Ільківна - представник
від відповідача 1: не з'явився;
відвідповідача 2: Васів Юрій Михайлович - адвокат.
Заяв про відвід судді не надходило. Фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд».
Господарським судом Львівської області розглядається справа №914/2023/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙПІЄ-Л" до Фізичної особи підприємця Третяк Олександра Сергійовича, Фізичної особи підприємця Третяк Ольги Борисівни про компенсацію недоотриманої орендної плати в розмірі 190 200,00 грн.
Ухвалою суду від 14.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Хід розгляду справи викладено в ухвалах, що містяться в матеріалах справи.
Ухвалою від 08.12.2020 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті.
В ході розгляду справи позивачам за вх. №33528/20 від 23.11.2020 року подано клопотання про витребування доказів на підтвердження обставин, щодо дійсних взаємовідносин сторін. Відповідач 1 заперечив проти заявленого клопотання з підстав зазначених в заяві вх. №33570/20 від 23.11.2020 року. Ухвалою від 23.11.2020 року в задоволенні клопотання про витребування доказів відмовлено.
В судове засідання 20.11.2021 року з'явились представники позивача та представник відповідача 2, представник відповідача 1 явку повноважного представника не забезпечив.
Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, господарським судом Львівської області 12.01.2021 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Аргументи позивача
24 вересня 2007 року Третяк О. Б. з власної ініціативи обумовила виникнення правовідносин з ТзОВ «АЙПІЄ-Л» щодо укладення протоколу про наміри між сторонами в майбутньому укласти договір купівлі - продажу нежитлового приміщення. Сам попередній договір не було укладено, оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору: яке саме приміщення є предметом продажу, за яку ціну воно має бути продане і в які строки.
В 2018 році Третяк О.Б. звернулась до Залізничного районного суду м. Львова з позовом до ТзОВ «АЙПІЄ-Л» про стягнення коштів, покликаючись на те, що 24 вересня 2007 року між відповідачем та позивачем було укладено попередній договір купівлі-продажу приміщення магазину у торговому центрі по АДРЕСА_1 загальною вартістю 190 000,00 грн. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 13 липня 2018 року в позові Третяк О.Б. до ТзОВ «АЙПІЄ-Л» відмовлено за безпідставністю.
30 травня 2019 року Львівським апеляційним судом було винесено постанову, в якій з ТзОВ «АЙПІЄ-Л» було стягнуто 190 000 грн. на користь Третяк О. Б. з посиланням на те, що кошти, які сплачувались вказаною особою на користь позивача було внесено без достатньої на це правової підстави, а відтак до вказаних коштів слід застосовувати правовий режим майна, набутого без достатніх підстав. Водночас вказаним рішенням було визнано неукладеним попередній договір купівлі-продажу та отримання завдатку.
Виникла ситуація, при якій приміщення, яке могло б виступати предметом попереднього договору купівлі-продажу в майбутньому, було споруджено та обладнано власними силами позивача, втім відповідач самоусунулась від подальших дій щодо вчинення відповідних правочинів, в результаті чого між позивачем та відповідачами в подальшому існували лишеорендні правовідносини.
29 жовтня 2012 року Третяк О.Б. звернулась із письмовою заявою на ім'я генерального директора ТзОВ «АЙПІЄ - Л» про переоформлення договору оренди нежитлового приміщення на її сина - Третяк Олександра Сергійовича .
Провівши перевірку бухгалтерської документації (звітності) та укладених договорів з 24 вересня 2007 року до 31.01.2018 року, встановлено, що між позивачем та ФОП Третяк О.Б. укладались наступні договори:
• Протокол про наміри №2/ від 24.09.2007 року;
• Договір оренди нежитлового приміщення від 11.01.2008 року;
• Договір оренди нежитлового приміщення від 01.02.2008 року;
• Договір оренди нежитлового приміщення від 01.11.2009 року;
• Договір оренди нежитлового приміщення від 01.11.2010 року;
• Договір оренди нежитлового приміщення від 01.11.2011 року.
Між позивачем та ФОП Третяк О.С. укладались наступні договори:
• Договір оренди нежитлового приміщення від 01.11.2012 року;
• Договір оренди нежитлового приміщення від 01.11.2013 року;
• Договір оренди нежитлового приміщення від 01.11.2014 року;
• Договір оренди нежитлового приміщення від 01.07.2016 року;
• Договір оренди нежитлового приміщення від 01.11.2016 року.
Відповідно до наказу №6/1-ОД від 11.01.2008 року відповідачу Третяк О.Б. було зменшено розмір орендної плати на суму 90345,00 грн., а в майбутньому, на підставі заяви відповідача - Третяк О.Б. , відповідачу Третяк О.С. було зменшено розмір орендної плати на суму 99 855, 00 грн., що підтверджується Довідкою № 06/120 від 10.09.2019 року про цільове використання коштів сплачених Третяк О.Б. та Третяк О.С. на користь ТзОВ «АЙПІЄ-Л».
Окрім того, враховуючи п. 12.2. Договору оренди нежитлового приміщення від 01.11.2012 року, п. 12.2. Договору оренди нежитлового приміщення від 01.11.2013 року, п. 12.4. Договору оренди нежитлового приміщення від 01.11.2014 року, п. 12.2. Договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2016 року, п.13.2. Договору оренди нежитлового приміщення від 01.11.2016 року Сторони визнали: що кошти, які вносились Орендарем протягом попередньої співпраці, мали лише три цільових призначення:
• щомісячна орендна плата;
• компенсація за спожиті комунальні послуги;
• компенсація витрат Орендодавця на облаштування об'єкту оренди.
Сторони задекларували, що на момент укладення вищезгаданих Договорів оренди нежитлолового приміщення жодних інших договірних відносин між ними немає.
Усі зобов'язання, незалежно від їх правової природи, що були у Сторін до моменту укладення вищезазначених договорів оренди нежитлового приміщення, вважаються належно виконаними та/або припиненими, а отже будь-які зобов'язання між Сторонами на момент укладення Договорів відсутні.
Вказане створює ситуацію при якій ТзОВ «АЙПІЄ-Л» недоотримало від Третяк О. Б. та Третяк О.С. як орендарів належні платежі за договорами оренди.
З огляду на реальне виконання позивачем умов протоколу про наміри та отримання завдатку в частині спорудження об'єкта нерухомості та його оснащення, та, зважаючи на те, що відповідачем 1 так і не було укладено основного договору купівлі-продажу на умовах, передбачених попереднім договором купівлі-продажу та внесення завдатку, а існували лише орендні правовідносини, фактично утворилась ситуація, при якій відповідачі безпідставно користувався пільговими умовами оренди, а відтак ТзОВ «АЙПІЄ-Л» недоодержало прибуток, який у цій ситуації міг би бути одержаний.
Упущена вигода позивача підлягає компенсації відповідачем 1 зважаючи на те, що з огляду на засвідчену постановою Львівського апеляційного суду недійсність попереднього договору купівлі-продажу та отримання завдатку між Третяк О. Б. та ТзОВ «АИПІЄ-Л», остання безпідставно користувалась заниженим значенням орендних платежів в порівнянні з іншими орендарями. Таким чином позивачем було недоодержано кошти, які могли б стягуватись у повному розмірі за користування таким приміщенням.
З письмових пояснень вх. №34967/20 від 07.12.2020 року перед укладанням договору оренди нежитлового приміщення відповідачі мали намір пристосувати орендоване приміщення для торгівельної діяльності, що полягало в встановленні охоронної та пожежної сигналізації, рекламної вивіски, монтування електроприладів, монтаж декоративної стелі, замощення підлоги керамічною плиткою та ряду інших будівельно-монтажних робіт. Дані роботи виконувались виключно з ініціативи відповідачів силами позивача за окрему плату, враховуючи, що в штаті товариства -позивача знаходяться відповідні кваліфіковані робітники та наявні всі дозволи на проведення таких робіт.
Відповідні договори на виконання робіт по закінченню терміну їх зберігання відповідно до Наказу міністерства юстиції України № 578/5 «Про затвердження переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів», що підтверджується Актом № 1 від 01.06.2017 року «Про виділення до знищення документів, що не входять до національного архівного фонду».
Крім того зазначив про судову практику в аналогічних справах.
Аргументи Відповідача 1
ТзОВ «АЙПІЄ-Л за період із 2012 року по 2016 рік» хоче стягнути з Відповідача 1 компенсацію недоотриманої орендної плати в сумі 99 855,00 гривень.
Позивач хоче стягнути недоотриману орендну плату, оскільки між Відповідачем 1 та ТзОВ «АЙПІЄ-Л» було укладено декілька договорів оренди в період із 2012 року по 2016 рік. Однак це договори оренди різних приміщень, зокрема договори оренди приміщення № 24 заг. пл. 19,0 кв.м. укладені в 2012 році, 2013 році, 2014 році, але Позивачем у позовній заяві не зазначено, що договори оренди за 2016 рік стосуються оренди приміщення № 32 заг. пл. 37,40 кв.м. в торговому центрі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та договір оренди за 2016 рік оренди приміщення № 28 заг. пл. 37,40 кв.м. в торговому центрі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які не мають будь-якого відношення до позову та відповідно до справи, оскільки це є різні приміщення.
За договорами оренди приміщення № 24 заг. пл. 19,0 кв.м. в торговому центрі «України», які укладені в 2012 році, 2013 році, 2014 році мною було сплачено оренду в повному обсязі, що підтверджує сам Позивач у своємупозові та додатках до позову.
Жодних змін до договорів оренди за 2012 - 2014 роки сторони не підписували, про знижку на оренду на яку посилається Позивач немає жодного підґрунтя, а від так компенсація недоотриманої орендної плати, яка як заявляє Позивач складається із знижки на орендну плату є неправомірною і немає жодного договірного та правового обґрунтування.
У відзиві заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.
Аргументи Відповідача 2
Даний позов є черговим намаганням Товариства з обмеженою відповідальністю «АПІЄ-Л» безпідставно отримати від Відповідачів грошові кошти в сумі в розмірі 190 200,00 грн. на підставі надуманих обставин.
У липні 2019 року були спроби Позивача отримати неправомірно нарахованікошти, а саме:
- Жовківським районним судом Львівської області 11.07.2019 року у справі №444/1684/19 прийнято ухвалу про залишення позовної заяви ТзОВ ««АЙПІЄ-Л» до Третяк О.Б. без руху. В даній ухвалі суд зазначив, що Позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙПІЄ-Л" заявлено позовні вимоги простягнення із Відповідача ( Третяк О.Б. ) 332 800,00 гри, збитків, понесених ними у зв'язку з виконанням умов попереднього договору купівлі-продажу та внесення завдатку на р/р НОМЕР в АТ КБ "Приватбанк" та стягнення із відповідача 622 800,00 грн., упущеної вигоди, недоотриманої ТзОВ "АЙПІЄ-Л" у зв'язку з протиправноюбездіяльністю Третяк О.Б. щодо невиконання умов попереднього договору купівлі-продажу та внесення завдатку на р/р НОМЕР 1 в АТ КБ "Приватбанк". Однак на підтвердження даних вимог позивачем не долучено до матеріалів справи обґрунтованого розрахунку даних сум. Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області 11.07.2019 року у справі № 444/1684/19 прийнято ухвалу про повернення позову.
- Жовківським районним судом Львівської області 10.07.2019 року у справі № 444/1684/19 прийнято ухвалу про залишення позовної заяви ТзОВ «АЙПІЄ-Л» до Третяка О.С. без руху, а 30.07.2019 року позов повернуто.
Зазначені вище ухвали у справах № 444/1683/19, № 444/1683/19 підтверджують той факт, що ТзОВ «АЙПІЄ-Л», ще із липня 2019 року, намагався знайти підстави причини для стягнення коштів із Відповідачів в тому числі і упущеної вигоду на суму622 800 грн., що є беззаперечним підтвердженням того, що позов у справі № 914/2023/20 про компенсацію недоотриманої орендної плати в розмірі 190 200,00 грн. є лише черговим намаганням Позивача придумати хоч якісь підстави для отримання коштів від Відповідачів.
Позивач стверджує, що попередній договір купівлі - продажу нежитлового приміщення від 24.09.2007 року та протокол про наміри, які не мають жодного відношення до договорів оренди, які були укладені в період із 01.02.2008 року по 01.11.2010 року між Третяк О.Б. та Позивачем, а також договори оренди, які були укладені в період із 01.11.2012 року по 01.11.2013 року між Третяк О.С. та Позивачем, щодо оренди приміщення в Торговому центрі «Калина» № 24 заг. пл. 19.00 кв.м.
До позову Позивачем долучено вісім договорів оренди, однак не усі вони стосуються оренди приміщення в Торговому центрі «Калина» № 24 заг. пл. 19.00 кв.м. є договори про оренди інших приміщень, які не мають жодного відношення до справи, а саме: договір оренди нежитлового приміщення від 01.07.2016 року в Торговому центрі «Калина» № 32 заг. пл. 37.40 кв.м. та договір оренди іншого нежитлового приміщення від 01.07.2016 року в Торговому центрі «Калина» № 28 заг. пл. 37.40 кв.м. Позивач безпідставно зазначає їх у довідці від 10.08.2020 року № 06/114 та веде якісь нарахування знижки із липня 2016 року по січень 2018 року.
Усі договори оренди приміщення в Торговому центрі «Калина» № 24 заг. пл. 19.00 кв.м., які були укладені між ТзОВ «АЙПІЄ-Л» та Третяк О.Б. в період із 01 лютого 2008 року по 01 листопада 2010 року та договори оренди цього ж приміщення укладені із Третяком О.С. в період із 01 листопада 2012 року по 01 листопада 2014 року були виконані Відповідачами у повному обсязі.
Відповідачі за весь час оренди та по сьогоднішній день не отримували жодних вимог(претензій), які б стосувалися порушення умов договорів оренди приміщення в Торговому центрі «Калина» № 24 заг. пл. 19.00 кв.м. чи не здійснення оплат.
Факт належного та повного виконання своїх обов'язків Відповідачами за договорами оренди не заперечується Позивачем та підтверджується доказами долученими до позовної заяви, а саме :
Договорами оренди від 01.02.2008 року, 01.11.2009 року, 01.11.2010 року, 01.11.2012 року, 01.11.2013 року та 01.11.2014 року, а саме п. 12.4 Договорів, згідно якого сторони декларують, що на момент укладання даного договору жодних інших договірних відносин між ними немає. Усі зобов'язання незалежно від їх правової природи, що були у сторін до укладання договору (дата), вважати належно виконаними та/або припиненими, отже будь які зобов'язання між Сторонами на момент укладання цього Договору відсутні.
Зазначений пункт декларує відсутність будь-яких інших відносин між Позивачем та
та Відповідачем, зокрема у договорах нічого не зазначається про попередній договір купівлі - продажу нежитлового приміщення, не зазначається про жоднізнижки на оренду, а тим більше про наявність наказу № 6/1 - ОД від 11.01.2018року.
Довідка ТзОВ «АЙПІЄ-Л» вих. № 06/114 від 10.08.2020 року про цільове призначення коштів в якій в графі період та графі сплачено зазначено платежі які здійснювались Відповідачами згідно договорів оренди. Усі суми в договорах оренди та довідці сходяться, отже Позивач сам підтверджує факти повного виконання договорів оренди Відповідачами та відсутність із їх сторони порушень умов договорів оренди.
Крім того на заяві Третяк О.Б. від 29.10.2012 року до ТзОВ «АЙПІЄ-Л» Позивач зробив незрозумілий напис на заяві, який виконаний невідомою особою та невідомо коли і немає відношення до договорів оренди.
Довідка №06/114 від 10.08.2020 року носить сумнівний характер.
У відзиві заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.
Позивачем до матеріалів справи долучено попередній договір №2/ про укладення договору купівлі - продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку від 24.09.2007 року.
Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙПІЄ-Л» видано наказ №6/1-ОД від 11.01.2008 року про врегулювання договірних відносин з орендарями ТВК «Південний». Даний наказ не конкретизує, яким саме орендарям він адресований.
В матеріалах справи наявна довідка №06/114 від 10.08.2020 року видана на підставі наказу Генерального директора ТзОВ «АЙПІЄ-Л» №6/1-ОД від 11.01.2008 року про цільове призначення коштів сплачених ФОП Третяк О.Б. та ФОП Третяку О.С. на користь ТзОВ «АЙПІЄ-Л». Зміст довідки передбачає період, суму орендної плати сплаченої за конкретний період та суму знижки за цей період.
Між ТзОВ «АЙПІЄ-Л» та ФОП Третяк Ольгою Борисівною укладені наступні договори оренди нежитлових приміщень:
- від 01.02.2008 року, приміщення за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 19 кв.м.;
- від 01.11.2009 року, приміщення за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 19 кв.м.;
- від 01.11.2010 року, приміщення за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 19 кв.м.
ФОП Третяк О.Б. , 29.10.2020 року звернулась до генерального директора ТзОВ «АЙПІЄ-Л» з заявою переоформити договір оренди на магазин №24 ТЦ «Україна» на Третяка Олександра Сергійовича з 01.11.2012 року.
Між ФОП Третяк О.С. та ТзОВ «АЙПІЄ-Л» 01.11.2012 року підписано акт приймання - передачі на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 19 кв.м.
Між ТзОВ «АЙПІЄ-Л» та ФОП Третяк Олександром Сергійовичем укладені наступні договори оренди нежитлових приміщень:
- від 01.11.2012 рокуприміщення за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 19 кв.м.;
- від 01.11.2013 року, приміщення за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 19 кв.м.;
- від 01.11.2014 року, приміщення за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 19 кв.м.
- від 01.07.2016 року, приміщення за адресою м. Львів, вул. Щирецька, 36, №32 ТЦ «Калина», загальною площею 37,40 кв.м.
- від 01.11.2016 року приміщення за адресою м. Львів, вул. Щирецька, 36, №28 ТЦ «Калина», загальною площею 37,40 кв.м. (ТВК Південний, Торгова Лінія Калинівська, №28).
Нежитлові приміщення передавались ФОП « Третяк О.С. на підставі наступних актів приймання-передачі: від 01.11.2013 року, від 01.11.2014 року, від 01.08.2016 року, від 01.11.2016 року.
Додатковою угодою від 18.10.2017 року внесено зміни до договору оренди нежитлового приміщення №28 Торгівельна Лінія Калинівська.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою вищезазначені договори укладені сторонами є договорами найму (оренди) майна.
Як визначено ст. 759, ч. 1 ст. 760 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з ч.1 ст. 286 ГК України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Згідно ч. 4 ст. 284 ГК України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на наказ №6/1_ОД від 11.01.2008 року та виданою на підставі нього Довідкою №06/120 від 10.09.2019 року про цільове використання коштів сплачених ФОП Третяк О.Б. та ФОП Третяк О.С. на користь ТзОВ «АЙПІЄ-Л». Однак до матеріалів справи долучена довідка №06/114 від 10.08.2020 року про цільове використання коштів сплачених ФОП Третяк О.Б. та ФОП Третяк О.С. на користь ТзОВ «АЙПІЄ-Л». Довідка містить інформацію про суми сплаченої орендної плати за відповідні місяці оренди. Грошові кошти сплачені в рахунок орендної плати зазначені в довідці є однаковими з ціною на орендну плату, яка погодження в договорах оренди, що містяться в матеріалах справи. Даний факт підтверджує сплату орендної плати в повному обсязі відповідно до умов договорів. Крім того, необхідно звернути увагу, що довідка №06/114 від 10.08.2020 року не містить інформації, якого саме об'єкта та договору оренди вона стосується. Також сумнівною є інформація, що стосується знижки зазначеної у відповідній довідці №06/114 від 10.08.2020 року на компенсацію витрат ТзОВ «АЙПІЄ-Л» на облаштування об'єкту оренди, оскільки така знижка не була передбачена відповідними договорами оренди. Необхідно зазначити, що позивачем не представлено жодних доказів на підтвердження покращення та пристосування приміщення для провадження торгівельної діяльності, а тому такий не може стверджувати про застосування знижки та як наслідок відшкодування шкоди за відповідні покращення та пристосування.
Що стосується попереднього договору №2/ щодо приміщення, яке б могло виступати предметом договору купівлі - продажу в майбутньому, то такий не містить прив'язки до конкретного приміщення, його назви та площі. Крім того даний попередній договір не має жодної прив'язки до укладених в подальшому договорів оренди між ТзОВ «АЙПІЄ-Л», ФОП Третяк О.Б. та ФОП Третяк О.С., та не може бути підтвердженням відшкодування знижки за відповідними договорами. Крім того, постановою Львівського апеляційного суду по справі №462/636/18 від 30.05.2019 року встановлено, що попередній договір №2/ не породжує для сторін цивільних прав та обов'язків на досягнення яких було спрямовано їх волевиявлення при його підписанні.
Наказ №6/1-ОД про врегулювання договірних відносин з Орендарями ТВК «Південний» не містить персоніфікованого переліку орендарів та відповідних орендованих площ, тому з такого наказу не можна зробити об'єктивного висновку, що такий стосується відповідачів по справі та орендованих ними приміщень.
Окремої уваги заслуговує той факт, що до матеріалів справи долучені договори оренди різних приміщень, а саме приміщення за адресою м. Львів, вул. Щирецька, 36, №24 ТЦ «Україна», 1 поверх, загальною площею 19 кв.м., приміщення за адресою м. Львів, вул. Щирецька, 36, №32 ТЦ «Калина», загальною площею 37,40 кв.м., приміщення за адресою м. Львів, вул. Щирецька, 36, №28 ТЦ «Калина», загальною площею 37,40 кв.м. Позивач не конкретизує, яке саме приміщення підлягало покращенню та пристосуванню для провадження підприємницької діяльності, та в свою чергу застосування знижки в розрізі вказаних приміщень.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Договорами оренди 01.11.2012 року, 01.11.2013 року та 01.11.2014 року, а саме п. 12.4 Договорів, згідно якого сторони декларують, що на момент укладання даного договору жодних інших договірних відносин між ними немає. Усі зобов'язання незалежно від їх правової природи, що були у сторін до укладання договору (дата), вважати належно виконаними та/або припиненими, отже будь які зобов'язання між Сторонами на момент укладання цього Договору відсутні.
З наведеного вбачається, що зобов'язання ФОП Третяк О.Б. та ФОП Третяк О.С. до ТзОВ «АЙПІЄ-Л» в орендних правовідносинах виконані в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а факт узгодження знижки для покращення та пристосування приміщення для провадження підприємницької діяльності в ході розгляду справи підтвердження не знайшов.
Позовні обґрунтовує позовні вимоги з посиланням на ст. ст. 22, 623 ЦК України та на ст. 224, 225 ГК України та просить стягнути з відповідачів упущену вигоду.
Посилаючись на ст. 623 ЦК України позивач не зазначає, хто саме є боржником та яке саме зобов'язання порушено, внаслідок якого Відповідачі мають відшкодувати Позивачу завданні таким порушенням збитки.
Договори оренди між ТзОВ «АЙПІЄ-Л» та Відповідачами виконані в повному обсязі та на тих умовах які зазначені у договорах, про що сторони підписались (п. 12.2 Договорів оренди).
Що стосується ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, то до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною: матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Стаття 225 ГК України передбачає наявність допущення особою господарського правопорушення, однак Позивач не зазначив, яке саме господарське правопорушення було допущено з боку Відповідачів під час оренди приміщення, внаслідок якого він отримав збитки у вигляді недоотриманої орендної плати.
Позивач у своїй довідці № 06/114 від 10.08.2020 року зазначає що ФОП Третяк О.Б. та ФОП Третяк О.С. в період із лютого 2008 року по жовтень 2016 року вчасно сплачували оренду.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини боржника у заподіянні збитків.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Отже, пред'явлення вимоги про відшкодування упущеної вигоди, покладає на кредитора обов'язок навести достатні обґрунтування, що ці доходи (вигода) є реальними і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі №6-237цс16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц (провадження №14-79цс18).
Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного
приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей).
З наведеного вбачається, що Позивачем у позові не зазначено та жодним чином не доведено підстав для застосування до Третяк О.Б. та Третяк О.С. такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки для цього необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою Відповідачів та збитками, а також вина Відповідачів у заподіянні збитків, однак позивачем не доведений жоден із згаданих елементів а договори оренди приміщення в Торговому центрі «України» № 24 заг. пл. 19,00 кв.м., були виконані в повному обсязі.
Щодо клопотань відповідачів про застосування позовної давності суд зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом частини першої ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 року).
З огляду на наведене, оскільки підстави для задоволення позовних вимог відсутні, позовна давність до заявлених вимог не застосовується.
Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В процесі розгляду справи судом вживалися всі заходи для надання учасникам процесу можливості реалізувати свої процесуальні права щодо надання доказів по справі, обґрунтування доводів та заперечень на підтвердження своїх правових позицій.
Одночасно, суд, перевіривши доводи та докази, якими сторони обґрунтовують свої правові позиції, зазначає наступне.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги зібрані у справі докази та встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини та їх належність, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у задоволенні позовних вимог.
ФОП Третяк Ольга Борисівна подала клопотання вх. №29236/20 від 08.10.2020 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙПІЄ-Л» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.
ФОП Третяк Олександр Сергійович в відзиві на позовну заяву просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙПІЄ-Л» 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Положеннями ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідачем 2 подано копію договору про надання правової допомоги ФОП Третяк О.Б. від 08.09.2020 року та акт приймання передачі від 14.09.2020 року на суму 8 000,00 грн.
Відповідачем 1 на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подано копію договору про надання правової допомоги між ФОП Третяк О.С. та АО «ВІТАЛІЯ РЕПАКА» від 15.09.2020 року №36 та акт приймання передачі від 17.09.2020 року на суму 6 000,00 грн.
За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Доказів неспівмірності заявлених витрат до суду не було надано, тому суд приймає докази позивача та враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 щодо «гонорару успіху», покладає на відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу.
Сплачена сума судового збору залишається за позивачем.
Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 ГПК України, суд
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙПІЄ-Л» (ЄДРПОУ 19321652, місто Львів, вулиця Щирецька, 36, 79071) на користь ФОП Третяк Ольги Борисівни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) витрати на професійну правову допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙПІЄ-Л» (ЄДРПОУ 19321652, місто Львів, вулиця Щирецька, 36, 79071) на користь ФОП Третяк Олександра Сергійовича (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) витрати на професійну правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повний текст складено 01.02.2021 року.
Суддя З.В. Горецька