просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
01 лютого 2021 року м.Харків Справа № 913/53/21
Провадження №18/913/53/21
Суддя господарського суду Луганської області Корнієнко В.В., розглянувши заяву акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» від 29.12.2020, м. Київ
про забезпечення позову
у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», м. Київ
до першого відповідача - фермерського господарства «Блиц-Агробуд», с. Верхній Мінченок, Станично-Луганській район Луганської області
другого відповідача - ОСОБА_1 , с. Верхній Мінченок, Станично-Луганській район Луганської області
про стягнення 336592,41 грн
Без повідомлення учасників справи.
Позивачем (АТ КБ «Приватбанк») заявлено вимогу про стягнення з відповідачів (ФГ «Блиц-Агробуд» та ОСОБА_1 ) в солідарному порядку заборгованості за договором б/н від 28.01.2019 в розмірі 336592,41 грн.
Одночасно з позовною заявою позивач звернувся із заявою від 29.12.2020 про забезпечення позову, в якій просить:
- забезпечити позов шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, належне ОСОБА_1 на праві власності, що буде виявлено Державною виконавчою службою або іншим приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення.
- забезпечити позов шляхом накладення арешту в межах ціни позову - 336592,41 грн на грошові кошти ОСОБА_1 , які обліковуються на банківських рахунках, що будуть виявлені Державною виконавчою службою або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.
Подану заяву позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем-1 (ФГ «Блиц-Агробуд») зобов'язань за кредитним договором в частині своєчасного розрахунку по кредиту, а відповідач-2 ( ОСОБА_1 ) є стороною за договором поруки, яким забезпечено виконання зобов'язань за кредитним договором, на підставі якого утворилась заборгованість.
Крім того, на думку позивача наявність права другого відповідача вільно розпоряджатися належним йому майном після звернення позивача до суду може ускладнити виконання рішення суду, оскільки дає можливість для другого відповідача відчужувати майно на користь третіх осіб з метою ухилення від виконання в майбутньому рішення суду.
Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухомого майно та банківські рахунки відповідача, суд зазначає наступне.
Статтею ст. 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України серед визначених заходів забезпечення позову передбачено такий захід, як накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до приписів ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
За змістом п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент
виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Позивач до заяви про забезпечення позову не подав доказів, які б підтверджували обґрунтоване припущення наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
За викладених обставин, господарський суд не встановив наявності підстав для забезпечення позову, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
Керуючись ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви АТКБ «Приватбанк» від 29.12.2020 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, належне ОСОБА_1 на праві власності, що буде виявлено Державною виконавчою службою або іншим приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення; забезпечити позов шляхом накладення арешту в межах ціни позову - 336592,41 грн на грошові кошти ОСОБА_1 , які обліковуються на банківських рахунках, що будуть виявлені Державною виконавчою службою або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в строк та у порядку, передбаченому ст.ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано - 01.02.2021.
Суддя В.В. Корнієнко