Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
22 січня 2021 рокуСправа № 912/3586/20
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. при секретарі судового засідання Ліподат Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №912/3586/20
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до відповідачів:
1. Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, вул. Віктора Чміленка, 41, м. Кропивницький, 25000
2. Головного управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області, вул. Велика перспективна, 31/36, м. Кропивницький, 25000
про стягнення 57 950,80 грн шкоди та 20 000,00 грн моральної шкоди
Представники:
від позивача - Пастух В.В. адвокат, ордер серія КР №82206 від 03.11.2020;
від відповідача 1 - участі не брали;
від відповідача 2 - Марченко В.Б., довіреність № 13-10/218 від 17.01.20;
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області та Головного управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області про стягнення з держбюджету в рахунок відшкодування шкоди 57950,80 грн, а також 20 000,00 грн моральної шкоди.
Ухвалою від 09.11.2020 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/3586/20 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01.12.2020 о 15:00, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
23.11.2020 ГУ Державної казначейської служби України в Кіровоградській області подано суду відзив на позов, де зазначено що спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Доказів направлення відзиву сторонам суду не подано.
Ухвалою від 01.12.2020 судом оголошено перерву у підготовчому засіданні на 14.12.2020 о 12:00 год. та зобов'язано відповідача1 подати суду докази.
02.12.2020 ГУ Національної поліції в Кіровоградській області подано суду відзив на позов, де заперечено позовні вимоги.
В підготовчому засіданні 14.12.2020 оголошено перерву на 29.12.2020 о 16:00 год.
29.12.2020 ГУ Національної поліції в Кіровоградській області подано суду докази на виконання ухвали суду від 01.12.2020.
Ухвалою від 29.12.2020 не прийнято відзив позивача 2; долучено до матеріалів справи подані відповідачем 1 докази від 28.12.2020; закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.01.2020 о 15:30.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, відповідачі зазначили, що справа не може бути розглянута за нормами ГПК України. Так, відповідач 2 вважає, що справа має розглядатись в порядку цивільного судочинства, відповідач 2, що частково в порядку КПК України, а частково в порядку ЦПК України.
В судовому засіданні 13.01.2021, суд заслухав пояснення сторін, дослідив подані докази та оголосив перерву до раніше визначеної резервної дати 22.01.2020 о 09:00.
В засіданні 22.01.2021 представник відповідача 1 участі не приймав, представник відповідача 2 зазначила, що справа не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства та відповідачем має бути Державна казначейська служба України.
Дослідивши докази та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив таке.
У провадженні СУ Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області перебували матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016120000000153 від 13.09.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.12.2017 у справі № 405/7650/17, надано дозвіл на проведення обшуку комплексу виробничих будівель, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, що на праві приватної власності спільної частки 1/10 належить ОСОБА_1, з метою відшукання та вилучення речових доказів, що підтверджують незаконну вирубку та реалізацію деревини, документів про походження та обіг деревини, документів, що підтверджують облік придбаних (реалізованих) лісоматеріалів, а також необлікованої деревини, лісопильних та стругальних виробництв, виробництво інших основних органічних хімічних речовин (а саме; продукти перероблення деревини (наприклад, деревне вугілля, вироблене дистиляцією деревини), оброблення деревини та виготовлення виробів з деревини та корка, кругляк, крім меблів, лісопильні інструменти та обладнання (стрічкові пилорами, дискові двохпильні станки, торцювальні станки, станки для переробки горбилю, кругло пильні станки, поздовжньо обрізочні станки, багатопильні станки, щепорізи, автоматичні лісопильні комплекси, бензинові ланцюгові пили, електропили, дискові пили, ручні ножівки та пили), обладнання для виготовлення меблів, електронно - обчислювальні прилади, електронні носії інформації, печатки та штампи, грошові кошти здобуті злочинним шляхом, що підтверджують факт вчинення кримінального правопорушення та мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні щодо осіб які вчинили кримінальне правопорушення.
Зі змісту ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26.12.2017 у справі № 405/7785/17 вбачається, що 21.12.2017 на підставі вищезазначеної ухвали було проведено обшук комплексу виробничих будівель, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, в ході якого виявлені та вилучені вказані в клопотанні слідчого речі та документи.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26.12.2017 у справі № 405/7785/17 клопотання старшого слідчого СУ ГУ Національної поліції в Кіровоградській області Спориша А.Ю., у кримінальному провадженні № 42016120000000153, про арешт майна - задоволено частково.
Накладено арешт на майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , яке на праві приватної, спільної часткової власності, розмір частки 1/10 належить ОСОБА_1, а саме:
-27 колод кругляку деревини породи дуб довжиною по 3 метри кожна в діаметрі 30 см.;
-5 колод кругляку деревини породи дуб довжиною по 2 метри кожна в діаметрі 30 см.;
-13 колод кругляку деревини породи дуб довжиною по 3 метри кожна в діаметрі 15 см.;
-180 штук необрізної дошки породи дуб довжиною по 3 метри кожна товщиною 2 см.;
-54 колод кругляку деревини породи дуб довжиною по 3 метри кожна в діаметрі 20 см, та колода кругляку деревини породи ясень довжиною 3 метри в діаметрі 15 см.;
-Ноутбук марки «Асус» з № C7NOAS56536731B;
-Системний блок персонального комп'ютера чорного кольору марки «Асус»;
-Зошит з рукописним текстом;
-Журнал складського обліку матеріалів;
-Кліше печатки ФОП Малишев В.Б., ФОП ОСОБА_1, ФОП Малишев В.Б.;
-Книжку порожніх накладних проштамповану кліше печатки ФОП Малишев В.Б.;
-Два блокноти з рукописними текстом щодо обліку деревини;
-Книга обліку операцій;
-Договір на переробку давальницької сировини;
-Витяг з реєстру на ФОП Малишев В.Б.;
-Бірки на дрова в кількості 27 штук;
-Копію договору-продажу земельної ділянки;
-Аукціоне свідоцтво № 88 від 03 квартала 2016 року;
-Товаротранспортні накладні.
Заборонено користування та розпорядження вищевказаним майном.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 04.01.2018, ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26.12.2017, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУ Національної поліції в Кіровоградській області, про арешт майна, - залишено без мін.
Постановою старшого слідчого Спориш А.Ю. від 29.12.2017 визначено зберігачем арештованого майна відповідно до ухвали слідчого судді від 26.12.2017, а саме деревини, ФОП "ОСОБА_2", код НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_3 (а.с. 143, 145).
Відповідний акт складено 29.12.2017 (а.с. 145).
Згідно постанови старшого слідчого Спориш А.Ю. від 21.12.2017, інші речові докази передано до камери схову Кіровоградського ВП ГУПН в Кіровоградській області до вирішення питання по суті.
Постановою про відмову у задоволенні клопотання від 17.01.2018 старшим слідчим Спориш А.Ю. відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про надання інформації щодо місця зберігання арештованого майна слідчим суддею Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26.12.2017 та надання доступу до нього (а.с. 43).
В січні - лютому 2018 року представник позивача зверталась до старшого слідчого СУ ГУНП в Кіровоградській області з клопотанням про проведення експертизи та з заявою про винесення постанови про проведення експертизи, на які старшим слідчим Спориш А.Ю. листами від 17.01.2018 № 187/27-2018 та від 05.02.2018 № 591/27-2018 зазначено, що клопотання розглянуто та задоволено (а.с. 48 - 51).
Ухвалою від 26.02.2018 року у справі № 405/1188/18 слідчим суддею Ленінського районного суду м. Кіровограда за результатами розгляду клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Пастух Вікторії Віталіївни, у кримінальному провадженні за № 42016120000000153, про надання тимчасового доступу до речей і документів, частково задоволено клопотання адвоката Пастух В.В.
Надано власнику майна - ОСОБА_1 , представника власника майна - адвоката Пастух Вікторії Віталіївні тимчасовий доступу до речей та документів, а саме:
- 27 колод кругляку деревини породи дуб довжиною по 3 метри кожна в діаметрі 30 см.;
- 5 колод кругляку деревини породи дуб довжиною по 2 метри кожна в діаметрі 30 см.;
- 13 колод кругляку деревини породи дуб довжиною по 3 метри кожна в діаметрі 15 см.;
- 54 колод кругляку деревини породи дуб довжиною по 3 метри кожна в діаметрі 20 см;
- колоди кругляку деревини породи ясень довжиною 3 метри в діаметрі 15 см, які перебувають у володінні старшого слідчого СУ ГУ Національної поліції в Кіровоградській області Спориша А.Ю. (а.с. 44).
Ухвалою від 20.04.2018 року у справі № 405/2511/18 слідчим суддею Ленінського районного суду м. Кіровограда за результатами розгляду клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Пастух В.В., про надання дозволу на проведення обшуку, задоволено.
В ухвалі зазначено, що 02.03.2018 ухвала від 26.02.2018 (про надання тимчасового доступу до речей) адвокатом було направлено слідчому СУ ГУНП в Кіровоградській області Споришу А.Ю. для виконання.
Як вбачається з матеріалів клопотання вказана ухвала слідчим в строк до 26.03.2018 року виконана не була, а фактично тимчасовий доступ до вказаного в клопотанні майна був наданий після закінчення строку її дії.
Ухвалою від 20.04.2018 надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3, право власності на яке зареєстрованого за ОСОБА_3 , з метою виявлення та вилучення:
- 27 колод кругляку деревини породи дуб довжиною по 3 метри кожна в діаметрі 30 см.;
- 5 колод кругляку деревини породи дуб довжиною по 2 метри кожна в діаметрі 30 см.;
- 13 колод кругляку деревини породи дуб довжиною по 3 метри кожна в діаметрі 15 см.;
- 54 колод кругляку деревини породи дуб довжиною по 3 метри кожна в діаметрі 20 см;
- колоди кругляку деревини породи ясень довжиною 3 метри в діаметрі 15 см.
Постановлено забезпечити проведення обшуку процесуальному прокурору прокуратури Кіровоградської області у кримінальному провадженні №42016120000000153 (а.с. 45).
За поясненнями позивача, власник майна двічі 30.03.2018 та 18.05.2018 зі свідками оглядала майно в місці зберігання - АДРЕСА_3 на підставі ухвал Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26.02.2018 року та 20.04.2018 року, в результаті чого власник майна встановила, що її майно за місцем зберігання відсутнє, а майно, що надається їй на огляд, не є її майном, про що було складено акт від 30.03.2018 та 18.05.2018 (а.с. 59 - 61).
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07.08.2018 надано власнику майна ОСОБА_1 та її захиснику Пастух В.В. у кримінальному провадженні № 42016120000000153 від 13.09.2016 тимчасовий доступ до фото зйомки та відео зйомки, яка проводилась під час здійснення обшуку 21.12.2017 за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 46, 47).
За поясненнями позивача, вказана ухвала не виконана.
У листі-відповіді від 29.05.2018 № 27/П-579 на звернення представника позивача від 11.05.2018 щодо неправомірних дій слідчого Спориша А.Ю. під час розслідування кримінального провадження № 42016120000000153, керівництвом слідчого управління ГУНП в Кіровоградській області, зокрема зазначено, що з метою забезпечення належного зберігання та схоронності тимчасово вилученого (арештованого) майна слідчим Споришем А.Ю., відповідно до вимог Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012 № 1104, колоди деревини в кількості 100 штук на підставі акту прийому-передачі від 29.12.2017 передано на відповідальне зберігання ФОП ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ).
Доводи щодо неналежного виконання своїх службових обов'язків слідчим Споришем А.Ю. під час здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні , а також зволікання щодо виконання ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20.04.2018 про проведення обшуку перевірено, свого об'єктивного підтвердження вони не знайшли; підстави для проведення службового розслідування відсутні (а.с. 53).
Як вбачається з матеріалів справи, у березні - жовтні 2018 року позивач зверталась до прокуратури Кіровоградської області з заявами та скаргами щодо: розшуку майна; закриття кримінального провадження; щодо надання інформації про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні; дій слідчого по невиконанню ухвали слідчого судді від 07.08.2018; виконання ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20.04.2018 (70,71 - 72,76, 77).
Прокуратурою Кіровоградської області надавались листи-відповіді, в яких зокрема зазначалось про відсутність підстав для закриття кримінального провадження та проведення службового розслідування (а.с. 52, 54, 55, 56).
Постановою слідчого від 16.11.2018, кримінальне провадження № 42016120000000153 закрите, що також підтверджується Витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань.
Заяви позивача від 19.07.2019 адресовані прокуратурі та слідчому управлінню про повернення майна (а.с. 83, 84) залишені без реагування.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18.09.2019, скасовано арешт накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26.12.2017 (а.с. 37).
20.10.2019 позивач звернулась письмо з заявою до відповідача про повернення майна та 29.01.2020 вже з вимогою про повернення (а.с. 62, 64, 65).
Слідчим управлінням у листі-відповіді від 04.11.2019 зазначено про необхідність звернення до камери схову для отримання майна (а.с. 63); у листі від 12.03.2020 повідомлено, що на території складу ФОП ОСОБА_2 сталася пожежа, під час якої знищено господарські споруди та 50 складометрів дошки та встановлено факт відсутності іншого вилученого майна в кімнаті зберігання речових доказів, за результатами чого призначено службове розслідування (а.с. 85).
Головне Управління національної поліції в Кіровоградській області у листі від 06.07.2020 (за результатами звернення позивача 22.06.2020) проінформувало позивача, що за фактом втрати частини майна, вилученого протоколом обшуку від 21.12.2017 у ФОП ОСОБА_1, працівниками ГУНП проведено службове розслідування, за результатами якого факт втрати підтвердився, а місцезнаходження ноутбуку марки "Асус", системного блоку та іншого майна не встановлено. Зазначено, що з питань відшкодування збитків необхідно звертатися до суду (а.с. 86).
Відповідачем надано Висновок за результатами службового розслідування від 03.07.2020, в якому зазначено, що факт втрати речових доказів у кримінальному провадженні № 42016120000000153 підтвердився (а.с. 130 - 132).
Так як ГУНП в Кіровоградській області не повернуто майно позивачу, заподіяну шкоду ОСОБА_1 оцінює у розмірі вартості деревини та системного блоку у сумі 57950,80 грн, з яких 43700,80 грн вартість деревини, 6450,00 грн вартість ноутбука та 7800,00 грн вартість системного блока, з вимогою про стягнення яких звернулась до суду позивач.
При вирішенні спору суд враховує таке.
Відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.
Правовідносини в даній справі виникли з факту завдання шкоди, тобто з цивільних правовідносин. Великою Палатою Верховного Суду у справі №920/715/17 (постанова від 12.03.2019) висловлено правову позицію, що питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Позов заявлено щодо стягнення збитків, завданих позивачу протиправними діями працівників нацполіції, на підставі статей 16, 22, 1166, 1173, 1176 ЦК України.
Вказаним, а також правовими висновками Великої палати Верховного Суду, наведеними у справах №920/715/17 та 925/1196/18, спростовуються доводи відповідачів щодо суб'єктного складу учасників цієї справи та підвідомчості справи.
Суд, враховуючи правову позицію Великої палати Верховного Суду, наведену у постанові від 12.03.2019 № 920/715/17, зазначає таке.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Дії (бездіяльність) ГУНП в Кіровоградській області, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки (статті 11 ЦК України).
Статтею 16 КПК України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За змістом статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Обов'язок уповноваженої службової особи забезпечити схоронність тимчасово вилученого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, визначений частиною четвертою статті 168 КПК України.
Порядком № 1104 визначені правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.
Відповідно до пункту 27 Порядку № 1104 схоронність тимчасово вилученого майна до повернення майна власнику у зв'язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно, забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку.
Відповідно до статті 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
За статтею 169 КПК України у разі скасування арешту тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено.
Отже, обов'язок належно зберігати тимчасово вилучене майно та негайно повернути тимчасово вилучене майно після скасування ухвали про накладення арешту на майно прямо передбачений чинним законодавством.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Частинами першою, другою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Законом України № 475/97 від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
При цьому відповідно до положень статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Матеріалами справи підтверджується вилучення у позивача майна та його арешт, неналежне зберігання, та невиконання обов'язку з повернення майна після скасування арешту.
Так, внаслідок неправомірних дій відповідача 1 по незбереженню та відповідно неповерненню майна, позивачу завдано шкоду у вигляді вартості вилученого та арештованого майна, що не заперечується відповідачем 1.
За приписами частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд в силу приписів частини першої статті 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановлені судом фактичні обставини викладаються в судовому рішенні з посиланням на докази, на підставі яких їх встановлено.
Вартість частини вилученого у ФОП ОСОБА_1 та зниклого під час зберігання відповідачем майна підтверджується наступним:
- ліс технологічний дуб для розпилювання у кількості 98 колод вартістю 43700,80 грн, що підтверджується договором купівлі-продажу товару від 10.09.2017 та накладною № 11/2 від 27.09.2017, квитанцією до прибуткового касового ордеру № 22/7 від 27.09.2017, ТТН № 231261 від 27.09.2017, специфікацією від 27.09.2017, накладною № 11/5 від 30.11.2017, квитанція до прибуткового касового ордеру № 22/3 від 30.11.2017, ТТН № 231282 від 30.11.2017, специфікація від 30.11.2017, накладна № 11/4 від 20.11.2017, квитанція до прибуткового касового ордеру № 22/12 від 20.11.2017, ТТН № 231271 від 20.11.2017, специфікація від 20.11.2017, накладна № 11/3 від 30.10.2017, квитанція до прибуткового касового ордеру № 22/9 від 30.10.2017, ТТН № 231263 від 30.10.2017, специфікація від 30.10.2017, накладна № 11/1 від 18.09.2017, квитанція до прибуткового касового ордеру № 22/4 від 18.09.2017, ТТН № 231242 від 18.09.2017, специфікація від 18.09.2017.
- ноутбук марки "Асус" з № С7NOAS56536731B ціною 6450, що підтверджується товарним чеком № 431 від 15.10.2015 та системний блок персонального комп'ютера марки "Асус" вартістю 7800,00 грн, що підтверджується товарним чеком № 226 від 23.08.2015.
За поясненнями позивача, все арештоване майно було вилучене за місцем здійснення підприємницької діяльності та яке використовувалось безпосередньо для здійснення господарської діяльності. При вилученні майна позивач не була присутня.
Згідно договору, укладеного з ФОП Полло О.В. від 10.09.2017, позивач придбала деревину дуба для здійснення підприємницької діяльності.
Основним видом діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є: лісопильне та стругальне виробництво.
Вартість вилученого та неповернутого майна складає 57950,80 грн. Відповідач 1 не заперечив та не спростував вартість та перелік зазначеного позивачем майна.
Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень ЦК України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким органом у цій справі є ГУНП в Кіровоградській області, як особа, відповідальна у спірний період за збереження та повернення тимчасового вилученого майна.
Визначений законом обов'язок повернути майно не виконаний і державою Україна у спірних правовідносинах не надано жодних гарантій повернення майна, не встановлено строку повернення такого майна, в зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України заподіяних позивачу збитків у розмірі 57950,80 грн.
Також позивач вважає, що незаконними діями Відповідача 1 їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 20000 та обґрунтовує свою позицію наступним.
В результаті неправомірних дій органів дізнання, попереднього слідства, які полягають у неповерненні позивачу її майна, у ОСОБА_1 значно погіршився стан здоров'я. Після вилучення її майна та його не повернення навіть при наявності відповідного рішення суду (ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18.09.2019) ОСОБА_1 перебуває у тривалому пригніченому стані, відчуває постійний психологічний дискомфорт. Нервове напруження, позбавило її нормальної роботи і звиклого ритму життя та можливості розпоряджатися власним майном по даний час. Вся ця ситуація триває вже майже три роки та змушує ОСОБА_1 постійно скаржитися до суду до вищестоящих органів з приводу незаконних дій відповідача 1. За роки вилучення та незаконного неповернення майна ОСОБА_1 написала велику кількість скарг та звернень з приводу повернення майна та постійно перебувала в стані психологічної напруги та пригніченості. Крім того, у зв'язку з даною ситуацією та вилученням у ОСОБА_1 всієї деревини, що в неї перебувала, ОСОБА_1 не отримує жодного доходу від своєї підприємницької діяльності так як майно потрібне їй для роботи було вилучено і не повернуто. На сьогодні ФОП ОСОБА_1 не отримує доходу та ніде офіційно не працює. Такі наслідки вона пов'язує саме з вилученням та неповерненням її майна (деревини, техніки), які були їй необхідні для провадження підприємницької діяльності, що призвело до зупинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1, що в свою чергу підтверджується податковими деклараціями, за якими з 2018 року і по сьогодні дохід ФОП постійно зменшувався, а на 2020 взагалі відсутній.
Позивач просить суд врахувати ту обставину, що ФОП ОСОБА_1 постійно намагалася захистити свої права в законний спосіб, шляхом звернення із заявами, клопотаннями та скаргами до відповідача, суду так і до вищих органів.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частина 2 вказаної статті передбачає, що моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно статті 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1).
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом (ч. 2).
Оскільки внаслідок протиправних дій службових осіб ГУ НП в Кіровоградській області, позивач понесла реальні збитки, була певний час незаконно позбавлена права на ведення своєї підприємницької діяльності, що за твердженням позивача негативно вплинуло на стан її здоров'я, а також негативно вплинуло на її ділову репутацію, декілька років активно намагалась повернути своє майно, суд дійшов висновку, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яка заявлена позивачем в розмірі 20000,00 грн з дотриманням засад розумності та виваженості.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судом також враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 14.04.2020 у справі №925/1196/18.
Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 ЗУ "Про судовий збір", судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) - 57950,80 грн шкоди та 20000 моральної шкоди.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 01.02.2021.
Суддя В.Г. Кабакова