Ухвала від 26.01.2021 по справі 911/2498/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"26" січня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2498/18 (911/2576/20)

а заявою Приватного акціонерного товариства «Росава» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385)

до відповідача Громадської організації «Єдиний Кременчук» (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, пр-т. Свободи, буд. 45, кімн. 210; код ЄДРПОУ 40786385)

про визнання недійсним правочину боржника та стягнення коштів

у відокремленому провадженні в межах справи № 911/2498/18

за заявою Голови ліквідаційної комісії Приватного акціонерного товариства «Росава» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385)

до боржника Приватного акціонерного товариства «Росава» (09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385)

про банкрутство

Суддя Наріжний С.Ю.

За участю секретаря Булгакової О.В.

За участю представників сторін:

від ПрАТ «Росава»: ліквідатор арбітражний керуючий Комлик І.С.

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/2498/18 про банкрутство ПрАТ «Росава», провадження в якій відкрите ухвалою суду від 27.11.2018.

Постановою Господарського суду Київської області від 04.12.2018 визнано банкрутом ПрАТ «Росава» та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою суду від 24.06.2020 ліквідатором ПрАТ «Росава» призначено арбітражного керуючого Комлика І.С.

На даний час у справі триває ліквідаційна процедура.

04.09.2020 до суду надійшла заява ПрАТ «Росава» від 04.09.2020 б/№ (вх. № 2607/20) до ГО «Єдиний Кременчук» про визнання недійсним правочину боржника та стягнення коштів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.09.2020 відкрито відокремлене провадження № 911/2498/18 (911/2576/20) за вказаною позовною заявою за правилами загального позовного провадження в межах справи № 911/2498/18 про банкрутство ПрАТ «Росава»; підготовче засідання призначено на 06.10.2020; встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень; витребувано докази від Відповідача.

06.10.2020 до суду надійшли клопотання ліквідатора ПрАТ «Росава» від 05.10.2020 б/№ (вх. № 21598/20, 21602/20) про залучення доказів.

В судовому засіданні 06.10.2020 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення підготовчого засідання на 20.10.2020, про що Відповідача повідомлено ухвалою суду від 06.10.2020.

Ухвалою суду від 20.10.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання відкладено на 10.11.2020.

Ухвалою суду від 10.11.2020 закрито підготовче провадження у справі; призначено справу до розгляду по суті на 22.12.2020.

Ухвалою суду від 22.12.2020 розгляд справи відкладено на 26.01.2021.

26.01.2021 в судове засідання з'явився ліквідатор Банкрута. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом встановлено, що копії ухвал суду від 07.09.2020, 06.10.2020, 20.10.2020, 10.11.2020 та від 22.12.2020, адресовані Відповідачу ГО «Єдиний Кременчук», повернулись до суду без вручення з відмітками АТ «Укрпошта» «адресат відсутній».

Ухвали суду від 07.09.2020, 06.10.2020, 20.10.2020, 10.11.2020 та 22.12.2020 були опубліковані в Єдиному державному реєстрі судових рішень 08.09.2020, 09.10.2020, 23.10.2020, 13.11.2020 та 24.12.2020 відповідно. Отже судом вжито всіх можливих заходів щодо повідомлення Відповідача про дане судове провадження.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).

Враховуючи, що Відповідач є суб'єктом підприємницької діяльності та ухвали суду від 07.09.2020, 06.10.2020, 20.10.2020, 10.11.2020 та 22.12.2020 направлялись судом рекомендованою кореспонденцією за належною адресою Відповідача згідно інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також те, що ухвали суду були оприлюднені в ЄДРСР, суд дійшов висновку, що Відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд даної справи.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений ухвалою суду від 07.09.2020 строк не скористався правом на подачу відзиву на позовну заяву.

Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи викладене вище розгляд справи здійснюється судом згідно матеріалів позовної заяви та наданих Позивачем доказів.

Представник Позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просив суд задовольнити заяву; визнати недійсним правочин ПрАТ «Росава» щодо надання ГО «Єдиний Кременчук» безповоротної фінансової допомоги на суму 4196000,00 грн; стягнути з ГО «Єдиний Кременчук» на користь ПрАТ «Росава» грошові кошти в сумі 4196000,00 грн.

Узагальнені доводи Позивача є наступними.

Правочини щодо перерахування Позивачем на користь Відповідача зазначених коштів підлягають визнанню недійсними на підставі спеціальної норми - ст. 42 КУзПБ, оскільки Боржник протягом одного року, що передував відкриттю провадження у справі про банкрутство безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони.

Крім того, перерахування коштів частково відбулось в порушення мораторію на задоволення вимог кредиторів, в порушення черговості задоволення вимог кредиторів та призвело до порушення прав визнаних судом кредиторів ПрАТ «Росава», оскільки такі витрати не пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.

Позивач зазначає, що внаслідок перерахування Боржником Відповідачу безповоротної фінансової допомоги за оспорюваними правочинами активів Боржника стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів, адже сума грошових вимог кредиторів становить 9923959253,20 грн, а в ході здійснення досудової ліквідаційної процедури ліквідаційною комісією виявлено активи Боржника на загальну суму 762111192,00 грн. В той же час, згідно проміжного ліквідаційного балансу станом на 04.07.2018 активи Боржника складали 3372203000,00 грн, тоді як зобов'язання становили 18711869000 грн, отже збиток товариства складав 16876750000 грн.

Отже Позивач стверджує, що правочини щодо надання Боржником Відповідачу безповоротної фінансової допомоги, завдав збитків Боржнику та кредиторам, які могли б задовольнити свої вимоги за рахунок реалізації відчуженого Боржником майна.

Згідно ст. 219 ГПК України, після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для ухвалення судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його оголошення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Згідно ст. 42 КУзПБ, за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу.

У судовому засіданні 26.01.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Детально розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази та заслухавши доводи представника Позивача суд встановив наступне.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.11.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Росава».

Постановою Господарського суду Київської області від 04.12.2018 визнано банкрутом ПрАТ «Росава» та відкрито ліквідаційну процедуру, яка триває на даний час.

Разом з тим, згідно банківської виписки з рахунку Боржника у КФ АТ «Місто Банк», 21.09.2019, тобто в період дії ліквідаційної процедури у справі про банкрутство ПрАТ «Росава» та задоволення вимог кредиторів виключно в порядку та у спосіб, визначений законодавством про банкрутство, Боржником на рахунок ГО «Єдиний Кременчук» було перераховано 961000,00 грн з призначенням платежу «Надання безповоротної фінансової допомоги».

Крім того, згідно банківської виписки з рахунку Боржника у ПАТ «КБ «Акордбанк», в період з 08.06.2018 по 13.05.2019 Боржником на рахунок ГО «Єдиний Кременчук» було перераховано 3235000,00 грн з призначенням платежу «Надання безповоротної фінансової допомоги» згідно листів № 1 від 31.05.2018, № 2 від 01.10.2018, № 3 від 08.11.2018, № 4 від 21.11.2018, № 1 від 01.01.2019, № 2 від 01.02.2019, № 3 від 10.03.2019, № 4 від 04.04.2019, № 5 від 03.05.2019.

Таким чином обставини щодо укладення Банкрутом ПрАТ «Росава» правочинів, за якими протягом одного року до відкриття провадження у даній справі (27.11.2018), та частково під час здійснення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство перераховано на користь ГО «Єдиний Кременчук» вказані вище грошові кошти, є доведеними.

При цьому, враховуючи що спірні правочини щодо перерахування Боржником коштів на користь Відповідача не передбачають обов'язку повернення вказаних коштів в розмірі 4196000,00 грн, слід дійти висновку, що перерахувавши дані кошти на користь Відповідача Боржник фактично безоплатно здійснив відчуження майна без відповідних майнових дій іншої сторони.

Частинами 1, 2 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що провадження у даній справі про банкрутство було відкрите 27.11.2018 та здійснювалось відповідно до норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Закон про банкрутство).

Правочини щодо перерахування Боржником коштів на користь ГО «Єдиний Кременчук» в період з 08.06.2018 по 21.09.2019, отже за чинності норм Закону про банкрутство до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства.

Зокрема, 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII та згідно п. 2, 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації. Таким чином в подальшому під час провадження у даній справі про банкрутство підлягають застосуванню норми Кодексу України з процедур банкрутства.

Отже, з введенням в дію 21.10.2019 КУзПБ, Закон про банкрутство втратив чинність, а дія норм Кодексу розповсюджується у тому числі на правовідносини, які виникли в межах справи про банкрутство.

Суд зазначає, що норми ст. 20 Закону про банкрутство кореспондуюся зі ст. 42 КУзПБ.

Так, згідно ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство, правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Частиною 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

Таким чином, ст. 20 Закону про банкрутство та ст. 42 КУзПБ регулюють відносини, що виникли між боржником, кредитором та іншими особами з приводу дій боржника щодо розпорядження своїм майном, вчинені в так званий «підозрілий» період до відкриття провадження у справі про банкрутство або після відкриття провадження у справі про банкрутство. Вказані статті визначають підстави оспорювання майнових дій боржника з метою забезпечення зберігання майна в інтересах кредиторів або повернення майна боржника, у разі його вибуття, до ліквідаційної маси.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року (згідно Закону про банкрутство) та трьох років (згідно КУзПБ), що передували відкриттю процедури банкрутства або після відкриття справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Оскільки, період часу з моменту виникнення грошового зобов'язання у боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, ст. 20 Закону про банкрутство та ст. 42 КУзПБ, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Законі (Кодексі) строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми, а майнові дії спростовані із застосуванням наслідків передбачених цією нормою.

Така правова позиція щодо правильного застосування норми права висловлена Верховним Судом у постановах від 13.02.2019 у справі № 04/01/5026/1089/2011, від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17, від 23.04.2019 у справі № 19/5009/2383/11, від 30.01.2019 у справі № 910/7827/17.

При розгляді спорів в поряду ст. 20 Закону про банкрутство та ст. 42 КУзПБ, належить брати до уваги, що дії боржника, зокрема, але не виключно щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

З огляду на сферу регулювання Закону про банкрутство (а з 21.10.2019 - Кодексу України з процедур банкрутства) загалом і за змістом зазначених норм статей 20 Закону і 42 Кодексу, вони є спеціальними по відношенню до загальних, установлених ЦК підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ці норми передбачають додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 910/1405/14.

З матеріалів справи вбачається, що розмір грошових вимог кредиторів становить 9923959253,20 грн. В ході здійснення досудової ліквідаційної процедури ліквідаційною комісією виявлено активи Боржника на загальну суму 762111192,00 грн. В той же час, згідно проміжного ліквідаційного балансу станом на 04.07.2018 активи Боржника складали 3372203000,00 грн, тоді як зобов'язання становили 18711869000 грн, отже збиток товариства складав 16876750000 грн.

В ході здійснення аналізу фінансового становища ПрАТ «Росава», за наслідком інвентаризації майна Боржника, його оцінки та аналізу кредиторських зобов'язань підприємства, ліквідаційною комісією було виявлено те, що майна Боржника недостатньо для погашення всієї кредиторської заборгованості, що стало підставою для визнання ПрАТ «Росава» банкрутом згідно постанови суду у даній справі від 04.12.2018.

Проаналізувавши матеріали справи в сукупності та оцінивши подані докази суд дійшов висновку про те, що вказані вище обставини щодо фінансового становища ПрАТ «Росава», обсягу його активів та розміру кредиторської заборгованості, факт відкриття щодо Боржника 27.11.2018 провадження у справі про банкрутство, свідчать про те, що вчиняючи правочини щодо перерахування Боржником коштів на користь ГО «Єдиний Кременчук» в якості безповоротної фінансової допомоги в період з 08.06.2018 по 21.09.2019 у період протягом одного року до відкриття провадження у справі про банкрутство та частково під час здійснення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, Боржник фактично безоплатно здійснив відчуження майна без відповідних майнових дій іншої сторони, що має ознаки фраудаторного правочину, укладеного з наміром ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямованого на завдання шкоди кредиторам.

Отже правочини щодо перерахування Боржником коштів на користь ГО «Єдиний Кременчук» в якості безповоротної фінансової допомоги на загальну суму 4196000,00 грн в період з 08.06.2018 по 21.09.2019 підлягають визнанню недійсними в силу спеціальних підстав, передбачених ст. 42 КУзПБ (та які кореспондуються з аналогічними підставами, передбаченими ст. 20 Закону про банкрутство).

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 КУзПБ, у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Таким чином на підставі ч. 3 ст. 42 КУзПБ ГО «Єдиний Кременчук» зобов'язане повернути до складу ліквідаційної маси ПрАТ «Росава» грошові кошти у сумі 4196000,00 грн, отримані в період з 08.06.2018 по 21.09.2019 в якості безповоротної фінансової допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що ліквідатор Банкрута звертався до Відповідача з вимогами від 16.07.2020 № 16/07-06 та від 24.07.2020 № 24/07-01 про повернення фінансової допомоги, однак вказані вимоги залишені Відповідачем без реагування.

Докази повернення ГО «Єдиний Кременчук» на користь ПрАТ «Росава» зазначених грошових коштів у сумі 4196000,00 грн, отриманих в період з 08.06.2018 по 21.09.2019 в якості безповоротної фінансової допомоги відсутні.

Враховуючи зазначене вище вимога ліквідатора щодо стягнення з Відповідача грошових коштів у сумі 4196000,00 грн, отриманих в період з 08.06.2018 по 21.09.2019 в якості безповоротної фінансової допомоги, підлягає задоволенню повністю.

Судовий збір у сумі 4204,00 грн відповідно ст. 129 ГПК України покладається судом на Відповідача та підлягає стягненню з Відповідача на користь ПрАТ «Росава».

Керуючись ст. 129, 232-235, 255, п. 17.5. розділу ХІ ГПК України, ст. 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ПрАТ «Росава» від 04.09.2020 б/№ (вх. № 2607/20) до ГО «Єдиний Кременчук» про визнання недійсними правочинів боржника та стягнення коштів задовольнити.

2. Визнати недійсним правочин ПрАТ «Росава» (код ЄДРПОУ 30253385) щодо надання ГО «Єдиний Кременчук» (код ЄДРПОУ 40786385) безповоротної фінансової допомоги на суму 4196000,00 грн.

3. Стягнути з Громадської організації «Єдиний Кременчук» (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, пр-т. Свободи, буд. 45, кімн. 210; код ЄДРПОУ 40786385) на користь Приватного акціонерного товариства «Росава» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385) 4196000 (чотири мільйони сто дев'яносто шість тисяч) грн 00 коп. заборгованості та 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ.

5. Копію ухвали надіслати учасникам у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом десяти днів з дати складення та підписання повного тексту ухвали шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 01.02.2021.

Суддя С.Ю. Наріжний