вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"25" січня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2360/20
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Мірошніченко В.В. розглянувши у попередньому засіданні
заяви 1) Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», м. Київ
2) Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ
про визнання кредиторських грошових вимог у справі
про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
У попередньому засіданні брали участь:
боржник: ОСОБА_1 (особисто, паспорт НОМЕР_2 від 30.12.1997);
представник АТ КБ «Приватбанк»: Куценко О.В. (посвідчення адвоката №000422 від 20.07.2018, доведеність №2858-К-Н-О від 04.07.2020);
представник АТ «Державний експортно-імпортний банк України»: Іванченко О.В. (посвідчення адвоката КВ4566 від 05.12.2017, довіреність №0024701/394-21 від 05.01.2021);
керуючий реструктуризацією: не з'явився
Ухвалою Господарського суду Київської області (далі - суд) від 26.10.2020 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів строком на 120 днів; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс); призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Аверкина Володимира Васильовича (свідоцтво № 1194 від 05.07.2013), призначено попереднє засідання на 07.12.2020 та вирішено інші процесуальні питання по справі.
З метою виявлення всіх кредиторів з вимогами до боржника, суд за допомогою автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» 26.10.2020 здійснив офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в мережі Інтернет, номер публікації якого 65388 (т. 2 а.с. 94).
Так, у порядку ст. 122 Кодексу до суду звернулись:
- 21.11.2020 засобами поштового зв'язку Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - заявник-1, АТ КБ «Приватбанк») із заявою б/н від 19.11.2020 (вх. №25967/20 від 23.11.2020) про визнання грошових вимог у розмірі 65 808,10грн, яка прийнята та призначена до розгляду у попереднє засідання на 07.12.2020 ухвалою суду від 30.11.2020;
- 20.11.2020 засобами поштового зв'язку Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - заявник-2, АТ «Укрексімбанк») із заявою №0000603/20-182 від 20.11.2020 (вх. №26073/20 від 24.11.2020) про визнання грошових вимог до боржника у розмірі 3 268 129,28грн, яка ухвалою суду від 30.11.2020 залишена без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України.
На підставі ст. 216 ГПК України у попередньому засіданні оголошено перерву до 14.01.2021, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу від 07.12.2021.
Ухвалою суду від 17.12.2020, після усунення АТ «Укрексімбанк» недоліків заяви, останню прийнято та призначено до розгляду у попереднє засідання на 14.01.2021.
Протокольною ухвалою суду від 14.01.2021, на підставі ст. 216 ГПК України, оголошено перерву у відповідному засіданні до 25.01.2021.
У попереднє засідання 25.01.2021 керуючий реструктуризацією не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце засідання був повідомлений належним чином та своєчасно. Водночас, явка керуючого реструктуризацією обов'язковою не визнавалась, а тому, ураховуючи положення ст. 42 ГПК України суд визнав за можливе розглянути відповідні заяви АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Укрексімбанк» без участі вказаного учасника справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 45 Кодексу конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як зазначалось вище, офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 здійснено 26.10.2020, отже, граничною датою пред'явлення грошових вимог є 25.11.2020.
Ураховуючи зазначене та те, що АТ «Укрексімбанк» та АТ КБ «Приватбанк» звернулись із відповідними заявами 20.11.2020 та 21.11.2020, суд дійшов висновку про дотримання заявниками строку, встановлено ч. 1 ст. 45 Кодексу.
Відповідно до ст. 113 Кодексу провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 47 Кодексу у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №916/4644/15; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 913/479/18).
Проаналізувавши положення ч. 1 ст. 45, ч. 1 ст. 122 Кодексу, суд дійшов висновку, що законодавцем покладено обов'язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про неплатоспроможність саме на кредитора. До такого обов'язку також належить подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. А неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора.
Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
У свою чергу докази відповідно до ст.ст.76-79 ГПК України повинні бути:
належними - на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;
допустимими - підтверджують обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються;
достовірними - створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
вірогідними - наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, розглянувши письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, суд зазначає наступне.
1. АТ КБ «Приватбанк» (ідентифікаційний код 14360570) у своїй заяві б/н від 19.11.2020 (вх. №25967/20 від 23.11.2020) просить суд визнати грошові вимоги останнього у розмірі 65 808,10грн. Заяву обґрунтовує: неналежним виконанням боржником зобов'язань в частині повернення кредитних коштів у розмірі 47 408,90грн; наявністю заборгованості за кредитом «оплата частинами» перед заяником-1 у розмірі 18 399,20грн за придбаний товар в магазині «Алло».
На виконання положень ч. 5 ст. 45, ст. 113 Кодексу, керуючим реструктуризацією та боржником розглянуто вищевказану заяву та визнано грошові вимоги заявника-1 у заявленому останнім розмірі (т. 2 а.с. 185-187, 191-192).
1.1. Як зазначає заявник та зазначене підтверджується відповідними доказами, 11.01.2017 ОСОБА_1 підписав в АТ КБ «Приватбанк» анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, в якій зазначено, що боржник згоден з тим, що дана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ОСОБА_1 і банком договір про надання банківських послуг (т. 3 а.с. 8).
У подальшому, 23.01.2020 ОСОБА_1 (клієнт) підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, в якій указано, що боржник, який діє на підставі власного волевиявлення, згідно ст. 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) приєднується до розділів «Загальні положення», «Кредитні картки», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка» Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» (банк), що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції затвердженій протоколом засідання Правління Банку №8 від 19.02.2019 (далі - Договір, т. 3 а.с. 9-23). Наявний підпис ОСОБА_1 на останньому аркуші Договору вказує на те, що боржник ознайомився із відповідними положеннями.
Відповідно до п. 2.1.1.2.1 Договору банк за наявності вільних грошових коштів та на підставі аналізу кредитоспроможності клієнта надає йому споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі на умовах, встановлених договором.
Згідно п. 2.1.1.2.1.2 тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія (вид кредиту, який передбачає можливість клієнта отримувати кошти періодично по мірі необхідності в рамках встановленого заздалегідь ліміту, погашати всю суму заборгованості або тільки її частину, здійснювати повторне запозичення протягом терміну дії кредитної лінії.
Мета кредиту - споживчі цілі (п. 2.1.1.2.3 Договору).
Загальний розмір кредиту - сума коштів, які надані та/або можуть бути надані клієнту на умовах цього договору. Сторони узгодили, що загальний розмір кредиту за цим договором становить розмір кредитного ліміту, встановлений банком клієнту, та який за розміром не перевищує 50 000,00грн для карт «Універсальна» (п. 2.1.1.2.5 Договору).
Сторони узгодили, що при користуванні кредитом банк встановлює пільговий період. Пільговий період кредитування - встановлений банком період з моменту виникнення заборгованості за кредитом, протягом якого відсотки за користування кредитом нараховуються за пільговою ставкою (п. 2.1.1.2.9 Договору).
У п. 2.1.1.3.1 Договору, зокрема, зазначено, що погашення кредиту та процентів здійснюється клієнтом щомісяця в такому порядку: - Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошей з його рахунку, в тому числі за рахунок кредитного ліміту, в розмірі процентів, які підлягають сплаті за цим Договором, 1 числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов'язань Клієнта за цим Договором (здійснювати договірне списання). В разі, якщо у Клієнта повністю використаний кредитний ліміт та / або в разі виникнення у Клієнта прострочених зобов'язань за Договором, доручення Клієнта про договірне списання за рахунок кредитного ліміту не застосовується.
Договір починає діяти з дати встановлення кредитного ліміту на картці та діє до повного виконання своїх зобов'язань (п. 2.1.1.9 Договору).
Як зазначає АТ КБ «Приватбанк» у своїй заяві та вказане не заперечується ОСОБА_1 , банком установлений кредит у таких розмірах: 29.11.2017 - 8 500,00грн; 19.01.2018 - збільшений до 21 000,00грн; 22.02.2018 - збільшений до 23 000,00грн; 24.06.2018 - збільшений до 25 000,00грн; 16.07.2018 - збільшений до 26 000,00грн; 01.10.2018 - збільшений до 50 000,00грн; 29.03.2019 - збільшений до 51 500,00грн.
На підтвердження зазначеної обставини, а також використання боржником кредитних коштів, АТ КБ «Приватбанк» надав суду відповідну виписку по рахунку за період з 29.11.2017 по 26.10.2020 із змісту якої вбачається, що боржником використано всього 896 733,75грн та повернуто 849 324,85грн. Залишок становить 47 408,90грн (т. 3 а.с. 24-163).
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Згідно ч.ч. 1,3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Так, загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; кредитодавець - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати споживчі кредити; споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Так, із змісту наданого Договору вбачається, що метою отримання кредитних коштів ОСОБА_1 є споживчі цілі, а відтак, суд дійшов висновку що між боржником як споживачем, та заявником-1 як кредитодавцем, укладено договір про споживчий кредит.
Із матеріалів справи вбачається, що АТ КБ «Приватбанк» виконав взяті на себе договірні зобов'язання та надавав боржнику у користування кредитні кошти у відповідному розмірі. У той час, ОСОБА_1 своє зустрічне зобов'язання з повернення кредитних коштів виконав лише частково, у зв'язку з чим у останнього виникла відповідна заборгованість.
Ураховуючи зазначене та те, що боржник взяті на себе зобов'язання з повернення кредитних коштів виконав лише частково, суд дійшов висновку, що у заявника-1 наявне право вимагати дострокового повернення частини кредитних коштів, що залишилася, а саме, у розмірі 47 408,90грн.
1.2. Крім того, як зазначає АТ КБ «Приватбанк» у своїй заяві та вказане не заперечується боржником, 06.09.2020 ОСОБА_1 у магазині «Алло» придбано товар у кредит на загальну суму 22 999,00грн, у зв'язку із чим, боржник підтвердив зобов'язання за договором №20090630168991 від 06.09.2020 та доручив банку встановити регулярний платіж щомісяця у розмірі 2 302,20рн (перший платіж 06.09.2020; останній платіж 06.06.2021). На підтвердження вказаної обставини, АТ КБ «Приватбанк» надав суду доручення боржника, графік платежів, банківські виписки та довідку про наявність заборгованості у розмірі 18399,20грн (т. 3 а.с. 28, 35, 165-169).
Так, із змісту вказаної банківської виписки вбачається, що ОСОБА_1 06.09.2020 та 06.10.2020 здійснював платежі по договору № НОМЕР_3 від 06.09.2020 за сервісом «оплата частинами» на загальну суму 4 598,00грн. Таким чином, залишок становить 18399,20грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 доручив АТ КБ «Приватбанк» здійснювати договірне списання коштів у розмірі 2 302,20рн (перший платіж 06.09.2020; останній платіж 06.06.2021) із рахунка боржника за придбаний відповідний товар на суму 22999,00грн.
У свою чергу, із змісту наданої АТ КБ «Приватбанк» банківської виписки вбачається, та боржником не заперечується, що заявник-1 здійснив відповідне списання коштів на загальну суму 4 598,00грн (06.09.2020 та 06.10.2020).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, згідно п. 6 ч. 1 ст. 120 Кодексу з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника строк виконання всіх грошових зобов'язань боржника вважається таким, що настав.
Як зазначалось вище, ухвалою суду від 26.10.2020, зокрема, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , а отже, з даного моменту строк виконання боржником зобов'язань перед АТ КБ «Приватбанк» є таким, що настав.
Ураховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 зобов'язання щодо повернення залишку відповідної заборгованості у розмірі 18 399,20грн.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання кредиторських вимог АТ КБ «Приватбанк» у розмірі 65 808,10грн (47 408,90 + 18 399,20 = 65 808,10).
2. АТ «Укрексімбанк» (ідентифікаційний код 00032112) у своїй заяві №0000603/20-182 від 20.11.2020 (вх. №26073/20 від 24.11.2020) просить суд, зокрема, визнати грошові вимоги останнього у розмірі 3 268 129,28грн (з яких заборгованість за кредитним договором №27108С36 від 28.05.2008: 81 917,49дол США - основний борг; 20 297,58дол США - проценти за користування кредитом; 2 698,29дол США - пеня за прострочення зобов'язань; 9 883,86дол США - 3% річних за прострочення зобов'язань; 20 077,28грн - витрати по оплаті судового збору у справі №372/3541/17; 4 204,00грн - судовий збір за подання заяви з грошовими вимогами до боржника); окремо внести до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, яке є предметом забезпечення вимог АТ «Укрексімбанк». Заяву обґрунтовує: наявністю у ОСОБА_1 відповідної заборгованості, яка підтверджена рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14.02.2018 у справі №372/3541/17; наявністю зобов'язання із сплати додатково нарахованих процентів за користування кредитними коштами, пені та 3% річних.
25.01.2021 під час попереднього засідання представник заявника-2 уточнив вимоги своєї заяви та зазначив, що відповідні вимоги підлягають визнанню, як такі, що забезпечені заставою майна боржника.
На виконання положень ч. 5 ст. 45, ст. 113 Кодексу керуючим реструктуризацією та боржником розглянуто вищевказану заяву та визнано грошові вимоги заявника-2 у зазначеному останнім розмірі (т. 2 а.с. 185-190).
2.1. Відповідно до ч. 1 ст. 1291 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).
Положення вищевказаної статті визначають, що преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14.02.2018 у справі №372/3541/17, яке набрало законної сили 17.03.2018, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Укрексімбанк» заборгованість у розмірі 99 285,43дол США, з яких: заборгованість за кредитом - 82 031,31дол. США, заборгованість за процентами - 14 581,99дол США, пеня, нарахована на прострочену заборгованість за кредитом - 2 216,68дол США, пеня, нарахована на прострочену заборгованість за процентами - 455,45дол США. Крім того, указаним рішенням стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь заявника-2 судовий збір в розмірі по 20 077,28грн з кожного (т. 5 а.с. 234-236).
Так, зазначеним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_1 не виконав умови кредитного договору №27108С36 від 28.05.2008 (далі - Кредитний договір) в частині своєчасного повернення кредитних коштів, у зв'язку із чим у боржника утворилась відповідна сума заборгованості.
Водночас, із матеріалів заяви вбачається, що ОСОБА_1 після постановлення відповідного рішення суду було частково погашено наявну у нього заборгованість, а саме, на суму 113,82дол США, що підтверджується відповідними банківськими виписками (т. 5 а.с. 56-57). Доказів протилежного учасниками справи надано не було.
Як зазначено вище, АТ «Укрексімбанк» просить суд визнати кредиторські вимоги, які підтвердженні рішенням відповідного суду, зокрема, у розмірі 81 917,49дол США (основний борг); 14 581,99дол (проценти за користування кредитними коштами); 2 672,13дол США (пеня).
Відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 45 Кодексу склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Так, згідно інформації, яка розміщена на офіційному сайті Національного банку України (https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerate-chart), офіційний курс долара США, станом на 20.11.2020 (день звернення заявника-2 до суду), становить: 1дол США - 28,2572грн.
Отже, заборгованість боржника перед АТ «Укрексімбанк», станом на 20.11.2020, у гривневому еквіваленті становить: 2 314 758,90грн (81 917,49дол США * 28,2572грн = 2 314 758,90грн) - основний борг; 412 046,21грн (14 581,99дол.США * 28,2572грн = 412 046,21грн) - проценти за користування кредитними коштами; 75 506,91грн ((2 216,68дол США+455,45дол.США) * 28,2572грн = 75 506,91грн) - пеня.
Ураховуючи зазначене та те, що відповідний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед заявником-2 підтверджений відповідним рішенням Обухівського районного суду Київської області, суд дійшов висновку, про наявність підстав для визнання кредиторських вимог АТ «Укрексімбанк» у розмірі 2 822 389,30грн.
2.2. Водночас, із змісту поданої заяви вбачається, що АТ «Укрексімбанк» додатково нараховує ОСОБА_1 проценти за користування кредитними коштами у розмірі 5 715,59дол. США у період з 31.08.2017 по 25.10.2020.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, зокрема, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Так, у п. 2.6.2 Кредитного договору сторони погодили, що позичальник зобов'язаний здійснити дострокове погашення кредиту або його частини, процентів за користування кредитом, комісій, зборів та інших належних до сплати платежів за договором протягом 10 календарних днів з дня отримання письмової вимоги банку про таке дострокове погашення, зокрема, у випадку якщо позичальник не виконав будь-яке зобов'язання за цим договором (т. 5 а.с. 62-69).
У свою чергу, із матеріалів заяви вбачається, що у зв'язку невиконанням ОСОБА_1 зобов'язань по Кредитному договору, заявник-2 звернувся до Обухівського районного суду Київської області із відповідною позовною заявою про дострокове повернення кредитних коштів та процентів за їх користування, які нараховані у період з 20.05.2008 по 31.08.2017 (т. 5 а.с. 234-236; т. 6 а.с. 260-272).
Проаналізувавши вказані обставини, суд зазначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховуються висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).
Так, 28.03.2018 Великою Палатою Верховного Суду у постанові №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому, пред'явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. Водночас, у разі пред'явлення до позичальника вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив термін повернення кредиту (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №905/86/15).
Таким чином, цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість, наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 ЦК України.
Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 ЦК України не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Аналогічні висновки щодо застосування ч. 1 ст. 1050 та ст. 625 ЦК України у їх взаємозв'язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.06.2020 у справі №909/82/16, від 25.05.2020 у справі №924/1226/18, від 02.06.2020 у справі №911/1774/15).
Так, проаналізувавши умови Кредитного договору, судом встановлено, що останній не містить у собі положень щодо наявності у заявника-2 права здійснювати нарахування процентів за користування кредитними коштами після пред'явлення відповідної вимоги до боржника.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що з моменту звернення АТ «Укрексімбанк» до ОСОБА_1 із вимогою про дострокове повернення кредитних коштів, заявник-2 втратив право нараховувати передбачені Кредитним договором проценти за користування боржником кредитом у період з 31.08.2017 по 25.10.2020.
Отже, правових підстав для визнання кредиторських вимог АТ «Укрексімбанк» у розмірі 5 715,59дол. США суд не вбачає.
2.3. До того ж, АТ «Укрексімбанк» просить суд визнати кредиторські вимоги у розмірі 9 883,86дол США - 3% річних нарахованих за прострочення боржником відповідних зобов'язань.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання із наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України суми. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2020 у справі №922/795/19).
2.3.1 Так, перевіривши наданий заявником-2 розрахунок 3% річних у розмірі 8 016,74дол США, нарахованих за порушення строків повернення кредитних коштів, суд вважає його арифметично правильним та обґрунтованим.
2.3.2 Разом з цим, дослідивши наданий заявником-2 розрахунок 3% річних у розмірі 1 867,12дол США, нарахованих за прострочення строків сплати процентів за користування грошовими коштами у період з 30.06.2016 по 25.10.2020, суд вважає його у відповідній частині арифметично неправильним, оскільки розрахунок здійснювався на суми процентів за наростаючим підсумком. При цьому, судом також беруться до уваги обставини викладені у п. 2.2.1 п. 2.2 цієї ухвали щодо відсутності у заявника-2 права вимагати у ОСОБА_1 сплати процентів нарахованих у період з 31.08.2017 по 25.10.2020, а також наявність рішення Обухівського районного суду Київської області від 14.02.2018.
Так, розрахунок 3% річних здійснюється за формулою: Сума 3% річних = С х 3 : 100 х Д : 365/366, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.
Отже, перевіривши наданий заявником-2 розрахунок 3% річних нарахованих за період з 30.06.2016 по 31.08.2017 у розмірі 49,71дол США вважає його правильним та обґрунтованим.
Розрахунок 3% нарахованих на суму заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 14 581,99дол.США, яка підтверджена рішенням Обухівського районного суду Київської області, у період з 14.02.2018 по 25.10.2020 здійснюється наступним чином: 14 581,99 х 3 : 100 х 985 : 365 (366) = 1 178,36дол. США.
Таким чином, загальна сума 3% річних, яка є обґрунтованою складає 9 244,81дол. США (8 016,74+49,71+1 178,36=9 244,81), а відтак, суд, з урахуванням абз. 4 ч. 2 ст. 45 Кодексу, дійшов висновку, що визнанню підлягають кредиторські вимоги у розмірі 261 232,45грн (9 244,81дол. США * 28,2572грн = 261 232,45грн).
2.4. Разом з цим, АТ «Укрексімбанк» додатково нараховує ОСОБА_1 пеню у розмірі 26,16дол США за період з 25.10.2019 по 11.03.2020 прострочення боржником строків сплати процентів за користування кредитними коштами.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, у п. 2.4.2 Кредитного договору сторони, зокрема, домовились, що у разі порушення строків погашення кредиту, вказаних в графіку погашення кредиту за договором, процентів та платежів за цим договором, позичальник сплачує банку за кожний день прострочення, включаючи день платежу, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, із змісту наданого заявником-2 розрахунку вбачається, що останній здійснює нарахування пені за прострочення боржником сплати процентів за користування кредитними коштами у період з 25.10.2019 по 11.03.2020.
Проте, як зазначено у п. 2.2.1 п. 2.2 цієї ухвали АТ «Укрексімбанк» втратив право нараховувати передбачені Кредитним договором проценти за користування боржником кредитом з 31.08.2017 по 25.10.2020.
Таким чином, зважаючи на відсутність у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами у частині їх нарахування АТ «Укрексімбанк» у період з 25.10.2019 по 11.03.2020, суд дійшов висновку про відхилення кредиторських вимог АТ «Укрексімбанк» у розмірі 26,16дол США.
2.5. Отже, підсумовуючи вищевикладене загальна сума кредиторських вимог АТ «Укрексімбанк» яка підлягає визнанню становить 3 083 621,75грн (2 822 389,30 + 261 232,45 = 3 083 621,75).
2.6. Водночас, АТ «Укрексімбанк» вказує про наявність у ОСОБА_1 майна, яке є забезпеченням вимог заявника-2.
На підтвердження вказаної обставини, заявник-2 надав суду Іпотечний договір №27108Z81 від 28.05.2008, предметом якого є забезпечення викладених у Кредитному договорі зобов'язань ОСОБА_1 нерухомим майном боржника, а саме: двокімнатна квартира АДРЕСА_1 . Відомості про зазначене обтяження внесено до Державного реєстру іпотек, що підтверджується відповідним витягами із вказано реєстру (т. 5 а.с. 216-228).
Відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 1 Кодексу забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.
Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 45 Кодексу забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Проте, за час розгляду відповідних кредиторських вимог, АТ «Укрексімбанк» не подавав до суду заяв (як усно так і письмово) про відмову повністю або частково від зазначеного забезпечення. Крім того, представник заявника-2 під час попереднього засідання уточнив, що відповідні вимоги є повністю забезпеченими заставою майна боржника.
Ураховуючи зазначене, суд вважає за можливе визнати кредиторські вимоги АТ «Укрексімбанк» у розмірі 3 083 621,75грн як такі, що забезпечені заставою майна боржника.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 Кодексу, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Ураховуючи те, що вимоги АТ «Укрексімбанк» та АТ КБ «Приватбанк» визнані судом, то витрати на оплату судового збору заявниками -1, -2 підлягають включенню до витрат пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність боржника.
Крім того, згідно ч. 3 ст. 133 Кодексу вимоги кредиторів за зобов'язаннями боржника, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються за рахунок такого майна. Кошти, отримані від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, після покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем цього майна, та сплати додаткової винагороди арбітражного керуючого відповідно до положень статті 30 цього Кодексу використовуються виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які таке майно забезпечує.
Згідно із абз. 1 ч. 1 ст. 123 Кодексу, протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду арбітражний керуючий згідно з цією ухвалою письмово повідомляє кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.
Підсумовуючи викладене, керуючись ст.ст. 234-235 ГПК України, ст.ст. 47, 113, 122 Кодексу, суд
1. Заяву Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (ідентифікаційний код 14360570) б/н від 19.11.2020 (вх. №25967/20 від 23.11.2020) про визнання грошових вимог - задовольнити.
Визнати вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (ідентифікаційний код 14360570) до ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у загальному розмірі 65 808,10грн (друга черга задоволення).
2. Заяву Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (ідентифікаційний код 00032112) №0000603/20-182 від 20.11.2020 (вх. №26073/20 від 24.11.2020) про визнання грошових вимог - задовольнити частково.
Визнати вимоги Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (ідентифікаційний код 00032112) до ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у загальному розмірі 3 083 621,75грн грн, як такі що забезпечені заставою майна боржника.
Кредиторські вимоги Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (ідентифікаційний код 00032112) у розмірі 180 303,53грн - відхилити.
3. Включити до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність витрати на оплату судового збору: Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» у розмірі 4 204,00грн, Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» у розмірі 4 204,00грн.
4. Вимоги кредиторів, заявлені після спливу строку, встановлено ч.1 ст.45 Кодексу, розглядаються судом у порядку черговості їх отримання та задовольняються в порядку черговості, встановленої ст. 133 Кодексу.
5. Зобов'язати керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали.
6. Зобов'язати керуючого реструктуризацією надати суду до 15.02.2021 (включно): реєстр вимог кредиторів боржника; докази організації та проведення зборів кредиторів.
7. Призначити судове засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 15.03.2021 на 11:30 год. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 108/16, у залі судових засідань № 6.
8. Інформацію по справі учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (http://court.gov.ua/fair/).
Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України, ухвала набрала законної сили 25.01.2021 та згідно ст. 255 ГПК України може бути оскаржена протягом 10 днів до Північного апеляційного господарського суду у порядку, передбаченому ст.ст. 256-257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.С. Янюк
Ухвалу підписано 01.02.2021.