ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.02.2021Справа № 910/17255/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши у спрощеному провадженні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кузнецовський хлібозавод»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіппо»
про стягнення 352 937, 16 грн.
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кузнецовський хлібозавод» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіппо» про стягнення 352 937, 16 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем передбаченого договором обов'язку з оплати вартості отриманого товару за договором поставки від 03.12.2018 № 031218-05/1г.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Дана ухвала направлена у встановленому порядку та отримана сторонами, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення.
Відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України щодо подання відзиву на позовну заяву, як і не надав контр розрахунку заявлених до стягнення сум. Не повідомив суд про неможливість подання відзиву на позовну заяву, чи про наміри подання додаткових доказів чи неможливості їх подання.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Суддя Алєєва І.В. перебувала у відпустці з 28.12.2020 по 16.01.2021.
У відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
03.12.2018 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 031218-05/1г, за умовами якого постачальник зобов'язується передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору (п. 1.1. Договору).
За умовами вказаного договору позивач в період з 19.12.2018 по 04.08.2020 поставив відповідачу товар (хліб та хлібобулочні вироби) на загальну суму 1 833 965, 12 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними долученими позивачем до позовної заяви.
Змістом п. 7.1.3. Договору підтверджується право покупця повернути постачальнику товар, строки придатності до реалізації якого закінчуються (залишається менше 20 % від встановленого строку до закінчення) та/або строк придатності до реалізації товару закінчився. Постачальник зобов'язаний за власний рахунок забрати такі товари, документально оформити даний факт та повернути покупцю сплачені за такий товар кошти.
За період з 19.12.2018 на день звернення з даним позовом, відповідач повернув позивачу товар на суму 375 128, 87 грн, а тому вартість поставленого товару за вирахуванням вартості повернутого товару становить 1 458 836, 25 грн. Вказана сума поставки товару також підтверджується і зведеними податковими накладними, складеними позивачем та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, що долучені позивачем разом з позовною заявою.
Відповідно до п. 5.4. Договору поставки, оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад ліміт встановлений п. 5.5. даного договору здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок протягом 40 (сорока) календарних днів з дати поставки товару.
Згідно з п. 5.5. Договору сторони погодили, що заборгованість покупця за поставлений постачальником товар, яка зберігається за покупцем без застосування до нього відповідальності за невиконання зобов'язань по договору та складає суму (ліміт заборгованості) в розмірі 1000 (одна тисяча ) грн у т. ч. ПДВ. Вказаний ліміт заборгованості повинен бути погашений (сплачений) у випадку розірвання або закінчення терміну дії даного Договору після підписання сторонами акту звірки.
Станом на день звернення до суду з даним позовом відповідач частково оплатив вартість отриманого у позивача товару на загальну суму 1 089 802, 39 грн, що підтверджується довідкою АТ «Ощадбанк» б/н від 12.10.2020.
Крім того, 03.12.2008 між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг № 031218-04/2г, відповідно до якого замовник (позивач) доручає виконавцеві (відповідачу), а виконавець зобов'язується надати замовнику за плату послуги передпродажної підготовки та мерчендайзингу, стосовно товарів, поставлених замовником в мережу магазинів виконавця згідно з Договором поставки № 031218-05/1г від 03.12.2018.
Відповідно до п. 4.5. Договору про надання послуг, у випадку існування між Сторонами взаємної заборгованості (замовника - по сплаті вартості наданих послуг згідно даного Договору, а виконавця - за отриманий товар, згідно Договору поставки № 031218-05/1г від 03.12.2018) виконавець вправі застосувати залік зустрічних однорідних (платіжних) вимог, тобто одноособово зменшити суму, що належить до оплати замовнику за товар на суму вартості наданих замовнику послуг. Замовник і виконавець узгодили, що зарахування проводиться виконавцем одноособово протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості про, що він повідомляє замовника через надсилання заяви про зарахування.
Позивачем було отримано заяву відповідача від 07.08.2020 № ГП000002374 про зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 16 096, 70 грн.
Таким чином, на підставі Договору про надання послуг, керуючись ст. 601 ЦК України, позивачем було проведено зарахування належних виконавцю за послуги сум із грошових коштів, які виконавець зобов'язаний перерахувати замовнику за поставлений товар відповідно до Договору постачання на загальну суму 16 096, 70 грн.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, станом на день звернення з даним позовом, у відповідача перед позивачем рахується заборгованість по оплаті вартості отриманого товару в розмірі 352 937, 16 грн (1 833 965, 12 (вартість відвантаженого товару) - 375 128, 87 (вартість повернутого товару) - 1 089 802, 39 (вартість оплаченого товару) - 16 096, 70 (сума зарахування зустрічних однорідних вимог).
Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, змістом взаємних договірних зобов'язань сторін є обов'язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов'язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк.
Враховуючи, що строк оплати за поставлений товар настав, ненадання відповідачем контрозрахунку заборгованості, враховуючи відсутність доказів оплати, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 352 937, 16 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору у відповідності до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГІППО» (01042, місто Київ, ПРОВУЛОК НОВОПЕЧЕРСЬКИЙ, будинок 19/3, корпус 2, КАБІНЕТ 33, ідентифікаційний код 32650231) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КУЗНЕЦОВСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД» (34400, Рівненська обл., місто Вараш, ПРОМИСЛОВО-КОМУНАЛЬНА ЗОНА, будинок 1, ідентифікаційний код 05519273) заборгованість у розмірі 352 937 (триста п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот тридцять сім) грн 16 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 5294 (п'ять тисяч двісті дев'яносто чотири) грн 07 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Алєєва