ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.02.2021Справа № 910/17488/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтач»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «БК «Укрбудмонтаж»
про стягнення 60 941, 92 грн.
Без повідомлення учасників справи.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 60 941, 92 грн.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Відповідно до ст. 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
При цьому Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника Рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України № 4469/07 від 02.05.2013 та Рішення Європейського Суду з прав людини від 15.03.2012 Папазова та інші проти України, (заява № 32849/05 від 19.08.2005, №20796/06 від 19.04.2006, №14347/07 від 20.03.2020, №40760/07, від 08.08.2007).
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 5011-46/18261-2012.
Суддя Алєєва І.В. у період з 28.12.2020 по 16.01.2021 перебувала у відпустці.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-
20.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтач» (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Укрбудмонтаж» (далі - Відповідач) було укладено договір №20/01-2020 на надання послуг (далі - Договір)
Відповідно п.1.1 Договору, Позивач зобов'язується надати Відповідачу в установленому даним Договором порядку послуги за допомогою транспортних засобів, з машиністами (водіями) Позивача (далі - Послуги) на об'єкті Відповідача на умовах згідно даного Договору, а Відповідач зобов'язується прийняти та оплатити надані Позивачем послуги в строки та на умовах, передбачених даним Договором.
Відповідно до п.2.1-2.3 Договору вартість наданих послуг розраховується, виходячи із фактично відпрацьованого часу. Загальна вартість Договору складається із суми вартості послуг, виконаних Позивачем протягом строку дії даного Договору, визначених згідно актів наданих послуг. Ціни надання послуг вказані в Специфікації, що є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 2.4. Договору оплата за надані виконавцем послуги здійснюється в українській національній валюті (гривнях) шляхом перерахування грошових коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця в наступному порядку:
-розрахунок за фактично надані послуги замовник здійснює протягом 5-ти робочих днів після підписання кожного Акта передачі-приймання наданих послуг уповноваженими представниками сторін Договору;
-розрахунок за транспортування (перебування) транспортних засобів до місця виконання послуг замовник здійснює протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання рахунку від виконавця.
Відповідно до п. 2.7 Договору зобов'язання Відповідача з оплати наданих послуг вважаються виконаними тільки після надходження на поточний рахунок Позивача грошових коштів в порядку, передбаченому даним Договором.
Пунктом 2.9. Договору сторони погодили, що всі акти наданих послуг, які підписуються сторонами в період дії даного Договору підтверджують надання послуг по Договору, якщо інший підписаний сторонами договір не указаний в самому акті.
Відповідно до п. 5.1. Договору цей Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту підписання по 31.12.2020, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до умов цього Договору.
Як встановлено судом, Позивач на виконання умов Договору надав Відповідачу з 22.01.2020 по 24.01.2020 послуги мотовоза маневреного на базі трактора ХТА-200 на суму 54 285,08 грн., що підтверджується доданим до позовної заяви актом надання послуг №1 від 27.01.2020.
Незважаючи на належне виконання Позивачем умов Договору №20/01-2020, відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед Позивачем в розмірі 54 285,08 грн.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджується надання відповідачу послуг за Договором, їх прийняття відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем.
Здійснивши перерахунок суми основного боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 54 285, 08 грн.
Доказів погашення суми основного боргу відповідачем суду не надано.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 4 609, 79 грн. - пені., 1 232, 54 грн. - 3 % річних та 814, 51 грн. - втрат від інфляції.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за Договором щодо своєчасної сплати за надані послуги, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.7.3 Договору за недодержання, передбачених п.2.4 даного Договору, строків здійснення оплат Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який стягується пеня, від вартості неоплачених послуг у відповідності з даним Договором, за кожний день затримки платежу.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4 609, 79 грн. пені.
Господарський суд враховуючи викладене та здійснивши перевірку наданого позивачем математичного розрахунку пені, дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені, у розмірі 4 609, 79 грн.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Господарський суд перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики ВС про нарахування інфляційних втрат за повний місяць, вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 814, 51 грн.
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3%, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 1 232, 54 грн.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на встановлення факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманих послуг за Договором на надання послуг у повному обсязі та факту наявності заборгованості за отримані послуги тому вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір за розгляд справи покладається на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БК «УКРБУДМОНТАЖ» (Україна, 03194, місто Київ, БУЛЬВАР КОЛЬЦОВА, будинок 14 Д, офіс 610; ідентифікаційний код: 34482827) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНТАЧ» (Україна, 07300, Київська обл., Вишгородський р-н, місто Вишгород, ВУЛИЦЯ ШКІЛЬНА, будинок 59; ідентифікаційний код: 40869193) заборгованість у розмірі - 54 285 (п'ятдесят чотири тисячі двісті вісімдесят п'ять) грн. 08 коп., 3 % - річних у розмірі 1 232 (одна тисяча двісті тридцять дві) грн. 54 коп., інфляційні втрати у розмірі - 814 (вісімсот чотирнадцять) грн. 51 коп., пені в розмірі 4 609 (чотири тисячі шістсот дев'ять) грн. 79 коп. та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Алєєва