ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.01.2021Справа № 910/8040/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВП ПЛЮС»
до Спільного українсько-бельгійсько-ізраїльського підприємства «АРГО ТРЕЙДІНГ ЛТД»
про стягнення 1 109 058,00 грн
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судового засідання Саницька Б.В.
представники учасників справи:
від позивача: Ковригіна В.Є., Гур'єва О.С.;
від відповідача : Калюжна Н.В.;
Товариство з обмеженою відповідальністю «СВП ПЛЮС» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Спільного Українсько-бельгійського-Ізраїльського підприємства «АРГО ТРЕЙДІНГ, ЛТД» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 1 109 0587, 00 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.11, 177, 202, 509, 526, 629, 762, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. 283, 286 Господарського кодексу України, мотивовані тим, що в період з 18.03.2020 по 30.04.2020, у зв'язку з встановленням на всій території України карантину та забороною роботи суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, не міг використовувати нежитлові приміщення за адресою: місто Київ, вулиця Хрещатик, 46, орендовані у відповідача згідно з договором оренди №02/11/17 від 02.11.2017, а тому вважає, що йому мають бути повернуті грошові кошти сплачені в якості орендної плати за вказаний період, як безпідставно набуті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
17.06.2020 від представника позивача надійшли заяви про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/8040/20, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 15.07.2020.
13.07.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позову заяву, в якому останній посилається на необґрунтованість позовних вимог, у задоволені позову просив відмовити. В обґрунтування своєї позиції, зокрема, зазначає, що в позивача не було перешкод у використанні об'єкту оренди починаючи з 18.03.2020. Також вказує, що на момент здійснення позивачем платежів на користь відповідача, існував договірний характер правовідносин.
У підготовче засідання 15.07.2020 з'явились представники позивача та відповідача. Представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання часу для подання відповіді на відзив. Протокольною ухвалою судом клопотання представника позивача задоволено та відкладено підготовче засідання на 04.08.2020
23.07.2020 на адресу суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву, в яких останній зазначає, що договір оренди діяв до 30.04.2020, у зв'язку з чим, кошти сплачені позивачем в якості орендної плати за березень 2020 року та авансового платежу в листопаді 2017 року не можуть вважатися безпідставно набутими в порядку ст.1212 ЦК України.
29.07.2020 від представника позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 15.07.2020, в яких останній зазначає, що в зв'язку з закінченням строку дії договору та неможливістю користування об'єктом оренди в період з 18.03.2020 по 30.04.2020, враховуючи положення Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за № 211, оплата орендних платежів має бути повернена саме на підставі ст. 1212 ЦК України.
31.07.2020 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечував проти обставин викладених у відзиві посилаючись на їх необґрунтованість.
У підготовче засідання 04.08.2020 з'явились представники сторін. Представник відповідача звернулась до суду з клопотанням про відкладення підготовчого засідання для надання часу для ознайомлення з поданою відповіддю на відзив, представник позивача підтримала зазначене клопотання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 19.08.2020.
17.08.2020 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких останній заперечує проти обставин викладених у відповіді на відзив та, зокрема, зазначає, що повідомлення про настання форс-мажорних обставин він не отримував та позивачем не надано належних доказів направлення такого повідомлення.
18.08.2020 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з перебуванням представника - адвоката Гурьєвої О.С. на самоізоляції до 31.08.2020.
У підготовче засідання 19.08.2020 з'явився представник відповідача. Позивач звернувся до суду з клопотанням про відкладення підготовчого засідання, представник відповідача не заперечувала проти задоволення зазначеного клопотання. Суд, з урахуванням думки представника відповідача, протокольно задовольнив клопотання позивача про відкладення розгляду справи та відклав підготовче засідання на 16.09.2020.
14.09.2020 від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи листа повідомлення про виникнення форс-мажорних обставин, опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку та накладної АТ «Укрпошта».
Засідання призначене на 16.09.2020 не відбулося, в зв'язку із перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 підготовче засідання призначено на 11.11.2020.
10.11.2020 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
11.11.2020 у підготовче засідання представники сторін не з'явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 підготовче засідання відкладено на 01.12.2020.
01.12.2020 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
01.12.2020 у підготовче засідання з'явились представники сторін. Представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи. Суд протокольно задовольнив клопотання представника позивача та відклав підготовче засідання на 02.12.2020.
02.12.2020 у підготовче засідання з'явились представники сторін. Представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи. Суд протокольно задовольнив клопотання представника позивача та відклав підготовче засідання на 15.12.2020.
14.12.2020 від представника позивача Гур'євої О.С. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі.
15.12.2020 у підготовче засідання з'явився представник відповідача. Позивач в засідання не з'явився, проте звернувся до суду з зазначеним вище клопотанням про відкладення підготовчого засідання. Суд протокольно відмовив у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2020, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.01.2021.
Представники позивача в судовому засіданні 20.01.2021 надали пояснення по суті позовних вимог, позов просили задовольнити, представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі.
У судовому засіданні 20.01.2021 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
02.11.2017 між відповідачем (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди № 02/11/17 нежитлового приміщення (надалі - договір), відповідно до умов якого орендар зобов'язався передати, а орендар прийняти у тимчасове платне користування об'єкт оренди - нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 46 загальною площею 300, 7 кв. м., що складається з приміщень: загальна площа 1-го поверху 199, 9 м.кв., друге світло першого поверху 24, 7 м.кв., підвал - 76, 1 м.кв. та позначені на плані згідно додатку №1.
Об'єкт оренди надається орендарю виключно для використання об'єкту оренди з метою: відкриття магазину та реалізації товарів під ТМ «HUAWEI» (пункт 3.1. договору).
Орендна плата починає сплачуватися з дня підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкту оренди з технічною специфікацією. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передавання (повернення) об'єкту оренди з технічною специфікацією (п. 4.1. договору).
Відповідно до п. 4.4. договору орендна оплата сплачується орендарем незалежно від наслідків його господарської діяльності, щомісячно, авансом, протягом перших 5 банківських днів місяця оренди, на підставі рахунку та/або договору в безготівкову порядку, на поточний рахунок орендодавця. У разі, якщо день сплати орендарем орендної плати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то орендна плата орендарем сплачується в перший за ним робочий день.
Орендодавець зобов'язаний складати та надавати, а орендар зобов'язаний отримувати від орендодавця рахунки на сплату орендної плати не пізніше ніж за 3 (три) банківських днів до останнього дня сплати орендної плати (пункт 4.5. договору).
Якщо орендарем не було отримано від орендодавця рахунку на сплату орендної плати, орендодавець зобов'язаний сплатити розмір орендної плати в строки, визначені п. 4.4. договору на підставі договору (пункт 4.6. договору).
Датою виконання орендарем грошових зобов'язань за цим договором, в тому числі, але не обмежуючись сплати орендної плати, вважається дата зарахування суми в повному обсязі на поточний банківський рахунок орендодавця (пункт 4.7. договору).
З метою забезпечення виконання орендарем умов цього договору, сторони погодились, що: протягом 5 банківських днів з дати укладення цього договору, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцеві гарантійний платіж у розмірі 671 500,00 грн без ПДВ, що на дату підписання цього договору є еквівалентом 25 000,00 доларів США. Гарантійний платіж повертається орендарю при умові виконання ним зобов'язань по договору, та після повернення об'єкту оренди та підписання акту приймання-передавання (повернення об'єкту оренди протягом 5 (п'яти) банківських днів. Гарантійний платіж вноситься з метою забезпечення виконання зобов'язань по цьому договору і з його суми утримуються безспірні вимоги. Протягом 10 банківських днів з дати укладення цього договору, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцеві авансовий платіж у якості орендної плати за останній місяць орендного користування в розмірі 805 800, 00 грн, в тому числі ПДВ - 134 300, 00 грн, що на дату підписання цього договору є еквівалентом 30 000, 00 доларів США (п. 4.8., 4.8.1. договору).
Згідно п. 5.6.2. договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п.п.11.1., 11.3., 11.4., 11.6. договору, передбачено, що сторони не несуть відповідальності за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором, якщо воно є наслідком обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини). У разі виникнення форс-мажорних обставин кожна із сторін повинна повідомити про це другу сторону в письмовій формі не пізніше, ніж протягом двох днів з моменту настання даних обставин. Неповідомлення чи несвоєчасне повідомлення однією стороною, яка піддалась дії цих обставин, другу стороною про їх настання, позбавляє права посилатись на ці обставини для зняття відповідальності за невиконання своїх обов'язків. Звільнення зобов'язальної сторони від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання будь-якого її зобов'язання за цим договором не веде до звільнення цієї сторони від виконання нею всіх інших її зобов'язань, які сторони не визнати такими, що неможливо виконати згідно даного договору.
Договір діє з дати підписання його уповноваженими представниками сторін, тобто з 02.11.2017 по 30.09.2020 року (п. 13.2. договору).
02.03.2020 сторони уклали додаткову угоду №9 до договору, відповідно до п.1. якої домовились, що в зв'язку з ініціативою орендаря договір достроково припиняє свою дію з 30.04.2020.
Також відповідно до п.3. додаткової угоди №9 сторони дійшли згоди внести зміни до пункту 4.1.1.4. та пункту 4.1.1.5. розділу 4 «орендна плата та інші платежі» виклавши їх в наведеній нижче редакції:
« 4.1.1.4. В період з 01.03.2020 по 31.03.2020 (включно) орендна плата за місяць складає 671 500, 00 грн, в тому числі ПДВ - 111 916, 67 грн, що на дату підписання договору є еквівалентом 25 000, 00 доларів США.
4.1.1.5. Починаючи з 01.04.2020 орендна плата за місяць складає: 805 800, 00 грн, в тому числі ПДВ - 134 300, 00 грн, що на дату підписання договору є еквівалентом 30 000, 00 доларів США.»
Сторони домовились, що авансовий платіж у розмірі 805 800, 00 грн, в тому числі ПДВ - 134 300, 00 грн, сплачений орендарем у відповідності до умов договору, зараховується орендодавцем у якості орендної плати за квітень 2020 року - останній місяць орендного користування (п.4. додаткової угоди №9).
15.01.2018 за актом приймання-передачі орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове, платне користування нежиле приміщення загальною площею 300, 7 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 46.
Згідно з актом приймання-передачі від 30.04.2020 орендар повернув, а орендодавець прийняв із строкового платного користування нежиле приміщення загальною площею 300, 7 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 46.
За твердженням позивача, в зв'язку з введенням карантинних обмежень він не міг користуватись орендованими приміщеннями в період з 18.03.2020 по 30.04.2020 ( орендна плата з 18.03.2020 по 31.03.2020 в сумі 303 258, 00 грн + авансовий платіж 805 800, 00 грн), а тому вважає, що йому мають бути повернуті грошові кошти сплачені в якості орендної плати за вказаний період, як безпідставно набуті.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нежилого приміщення, за умовами якого відповідач передав, згідно із актом приймання-передачі, а позивач прийняв у строкове платне користування нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 46, загальною площею 300, 7 кв. м.
Частина перша статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
У пункті п.4.1. договору сторони погодили, що орендна плата починає сплачуватися з дня підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкту оренди з технічною специфікацією. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передавання (повернення) об'єкту оренди з технічною специфікацією.
Додатковою угодою №9 від 02.03.2020 сторони встановили розмір орендної плати за період 01.03.2020 по 31.03.2020 у сумі 671 500 грн та з 01.04.2020 у сумі 805 800, 00 грн.
Також у додатковій угоді №9 встановлено, що авансовий платіж у розмірі 805 800, 00 грн, сплачений орендарем у відповідності до умов договору (п.4.8.1.), зараховується орендодавцем у якості орендної плати за квітень 2020 року - останній місяць орендного користування.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
18.12.2017 позивачем сплачено на користь відповідача авансовий платіж за договором у розмірі 805 800, 00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №9846 від 18.12.2017, 10.03.2020 орендну плату за березень 2020 року в розмірі 671 500, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1940 від 10.03.2020.
Згідно із частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Оскільки між сторонами у справі існували договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Крім цього, позивач вказує, що пунктом 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції від 13.04.2020) встановлено, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб'єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб.
Згідно із 6 статті 762 Цивільного кодексу України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
У частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження.
У пункті 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 травня 2018 року вказано у справі № 910/7495/16 вказано, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Отже, для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Позивач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.
Суд зазначає, що звільнення від сплати оренди є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.
Разом з тим, позивачем не надано доказів того, що він був позбавлений можливості взагалі користуватися орендованим майном, у нього був відсутній доступ до приміщень, за вказаною адресою в спірний період були відсутні його речі, не перебували співробітники, не споживались комунальні послуги, тощо.
Також матеріалах справи відсутні докази того, що позивач намагався повернути орендоване приміщення починаючи з 18.03.2020, в зв'язку з неможливістю його використання, навпаки в матеріалах справи міститься листування про повернення об'єкту оренди саме 30.04.2020. Акт приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди підписаний сторонами також 30.04.2020 без будь-яких зауважень.
Окрім цього, згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.
Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що постановами Кабінету міністрів України № 211 від 11.03.2020, № 215 від 16.03.2020, №255 від 02.04.2020 не заборонено господарської діяльності позивача з реалізації засобів зв'язку - мобільних телефонів, оскільки приміщення були орендовані для реалізації товарів під ТМ «HUAWEI», що є найбільшою компанією Китайської Народної Республіки у сфері телекомунікацій.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11.03.2020 №211 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, якою внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211, заборонено з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 року до 3 квітня 2020 року роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв'язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.
У подальшому дія карантинних обмежень постановами Кабінету міністрів України продовжувалася до 22 травня 2020 року.
Пунктом 3.1. договору встановлено, що об'єкт оренди надається орендарю виключно для використання об'єкту оренди з метою: відкриття магазину та реалізації товарів під ТМ «HUAWEI».
З наведеного вище не вбачається, що постанова Кабінету міністрів України від 16.03.2020 № 215 розповсюджується на позивача, а тому останній має право здійснювати свою господарську діяльність, зокрема, за основним видом діяльності та використовувати орендоване приміщення відповідно до умов договору оренди.
Судом встановлено безпідставність посилання позивача на встановлення на території України карантину з 12.03.2020 як на факт існування форс-мажорних обставин, що надають йому право на звільнення від орендної плати на підтвердження чого надає сертифікат №3100-20-0875 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Торгово-промислової палати України.
Так, умовами пунктів 11.1., 11.3., 11.4., 11.6. договору, передбачено, що сторони не несуть відповідальності за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором, якщо воно є наслідком обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини). У разі виникнення форс-мажорних обставин кожна із сторін повинна повідомити про це другу сторону в письмовій формі не пізніше, ніж протягом двох днів з моменту настання даних обставин. Неповідомлення чи несвоєчасне повідомлення однією стороною, яка піддалась дії цих обставин, другу стороною про їх настання, позбавляє права посилатись на ці обставини для зняття відповідальності за невиконання своїх обов'язків. Звільнення зобов'язальної сторони від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання будь-якого її зобов'язання за цим договором не веде до звільнення цієї сторони від виконання нею всіх інших її зобов'язань, які сторони не визнати такими, що неможливо виконати згідно даного договору.
Позивач зазначає, що листом від 17.03.2020 за вих.№1/17/03-20 повідомив відповідача на підставі пункту 11.3. про виникнення форс-мажорних обставин, на підтвердження чого надає копію опису вкладення у цінний лист номер 0221803678045, фіскальний чек та накладну АТ «Укрпошта» номер 0221803917937 від 17.03.2020.
Абзацом 27 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, (далі - Правила) передбачено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
У відповідності до п. 19 Правил внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення (п. 59 Правил).
Згідно п. 61 Правил у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.
На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Враховуючи наведені вище норми належним доказом надіслання стороні поштового відправлення є опис вкладення, який повинен містити вичерпний перелік найменувань документів, що надсилаються, а також оригінал розрахункового документу, виданий поштовим відділенням. Вказані документи повинні міститити один і той же номер поштового відправлення.
Проте, номер поштового відправлення на описі вкладення (022180367804), який наданий позивачем не співпадає з номером фіскального чеку та поштової накладної АТ «Укрпошта» (0221803917937).
Будь-яких інших доказів на підтвердження повідомлення відповідача про настання форс-мажорних обставин, у порядку та строк передбачений договором оренди, позивачем, у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, суду не надано.
Отже, враховуючи умови пункту 11.4. договору, оскільки позивачем не надано доказів про належне та своєчасне повідомлення відповідача про виникнення форс-мажорних обставин, суд приходить до висновку, що позивач позбавлений права посилатися на ці обставини.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення сплачених позивачем грошових коштів відповідачу за договором оренди в загальній сумі 1 109 058, 00 грн.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Підсумовуючи вищенаведене, суд у повному обсязі відмовляє в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СВП ПЛЮС».
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 01.02.2021.
Суддя Я.А.Карабань