ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.02.2021Справа № 910/15260/20
За позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донінтервугілля»
про стягнення 26510,00 грн
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін: не викликались
Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донінтервугілля» про стягнення штрафу у розмірі 26510,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у залізничних накладних вказано невірну масу вантажу, що є підставою для стягнення штрафу.
Ухвалою суду від 12.10.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
29.10.2020 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 12.10.2020 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 26.11.2020 відкрито провадження у справі № 910/15260/20, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 01054 7722902 2 отримав 01.12.2020 ухвалу суду від 26.11.2020 про відкриття провадження у справі № 910/15260/20, проте, не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив у встановлений строк суду не надав. Про наслідки не подання відзиву відповідач був повідомлений ухвалою суду від 26.11.2020 про відкриття провадження у справі № 910/15260/20.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Донінтервугілля» не скористалось наданими процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
31.03.2020 зі станції Кривий Торець Донецької залізниці ТОВ "Донінтервугілля" здійснило відправлення вантажу у вагоні № 60248945 згідно накладної № 48350938 на станцію Діївка Придніпровської залізниці.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Під час проходження вагону через станцію Нижньодніпровськ вузол Придніпровської залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України, залізницею проведено контрольну перевірку маси вантажу, під час якої виявлено, що вона не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що складено комерційний акт № 450003/177 від 03.04.2020 року, про що зазначено в накладній № 48350938 від 31.03.2020 та № 47145560 від 03.04.2020.
Відповідно до комерційного акту № 450003/177 від 03.04.2020 року вбачається, що на підставі акту загальної форми ст. Нижньодніпровськ вузол Придніпровської залізниці № 450 від 03.04.2020 проведено перевірку маси вантажу у вагоні.
Перевіркою було встановлено, що в накладній № 48350938 у вагоні № 60248945 маса вантажу зазначена 68100 кг, фактично маса вантажу складає 66400 кг, що на 1700 кг менше, ніж вказано у накладній.
При зважуванні вагону в статичному режимі, з повною зупинкою та розчепленням, у присутності ОСОБА_1, ОСОБА_2, Пр-здавальника ОСОБА_3, на справних вагонних 150 тонних електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол, заводський № 032, що пройшли держповірку 28.12.2019 року, виявилось вага брутто - 88400 кг, тара за документом - 22000 кг, вага нетто - 66400 кг, що менше ваги, вказаної в документі на 1700 кг. Навантаження вантажу нижче бортів на 20 см, марковано трьома повздожніми борознами. Поглиблень немає, маркування не порушене. Вагон бездверний, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилася. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає.
В обґрунтування невірно зазначеної в залізничній накладній маси вантажу позивачем також подано виписку з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах за 11.11.2019 року.
Згідно залізничної накладної № 48350938 вартість перевезення вагону складає 5302,00 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач на підставі ст. 24, 118, 122 Статуту залізниць України просить стягнути з відповідача на його користь штраф в розмірі 26510,00 грн. за невірно зазначену в накладній масу вантажу.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Аналогічні положення містить і ст. 908 Цивільного кодексу України.
Предметом даного спору є стягнення залізницею штрафу за неправильне зазначення у накладній маси вантажу.
Приписами ст. 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст.216 ГК України).
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт", законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Згідно ст. 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Виникнення між сторонами у даній справі господарських договірних відносин у сфері перевезення вантажу залізничним транспортом підтверджується перевізним документом - накладною № 48350938.
Під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу (ст. 37 Статуту залізниць). За правилами ст. 24 Статуту залізниць, залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а ст. 122 Статуту залізниць установлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.
Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року затверджено Правила оформлення перевізних документів. Наказом Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 року № 138 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів" внесено зміни до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 та викладено їх в новій редакції.
Так, згідно п. 1.2 Правил, оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року № 644 (надалі - Правила), накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року № 542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 року за № 798/5989).
Обов'язок відправника зазначати у накладній відповідні реквізити, в т.ч. масу вантажу, установлено п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Правил оформлення перевізних документів. Вантажовідправником заповнюється, зокрема, графа накладної" маса вантажу в кг, визначена відправником", де вказується маса вантажу у кілограмах. У разі визначення маси на вагонних вагах у відповідних графах зазначається маса брутто, тари вагона і нетто вантажу. Відправником також заповнюються графи: "Спосіб визначення маси", де зазначається, яким способом визначено масу вантажу. При зважуванні вантажу необхідно зазначити тип ваг: "на товарних вагах", "на вагонних вагах вантажопідйомністю ... т", "на елеваторних вагах" чи інших вагах; "Навантаження засобами" зазначається "відправника", якщо навантаження здійснюється відправником. У графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2% (п. 2.6 Правил оформлення перевізних документів).
Як визначено у пункті 7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.
У пункті 5 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 року № 442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 року № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до положень Статуту залізниць загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатись розрахунковим методом за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини тощо).
Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Ваговимірювальні технічні засоби відправників (одержувачів) мають бути повірені органами Держспоживстандарту та взяті на облік залізницею відповідно до Інструкції про порядок застосування ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач визначив масу вантажу способом зважування на 150-ти тонних вагонних вагах, про що зазначено у п. 26 накладної.
Як вже зазначалося судом вище, на станції Нижньодніпровськ-Вузол зважування вагону проводилось на 150-ти тонних електронно-тензометричних вагах.
В п.п. 2.1.,2.3. Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 року № 442 зазначено, що засоби ваговимірювальної техніки (далі за текстом "ЗВВТ"), які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці, підлягають обліку залізницями.
Матеріалами справи підтверджується, що електронно-тензометричні ваги, на яких визначалась маса вантажу при перевірці, пройшли повірку у визначені Інструкцією про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України строки, що підтверджується технічним паспортом № 14 засобу ваговимірювальної техніки (зввт) вагонні ваги, заводський № 032, станція Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці.
У п. 24 Статуту залізниць передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Абзац 5 п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення конкретизує ст. 24 Статуту залізниць наступним чином: залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Згідно з пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статтею 122 Статуту залізниць у сукупному застосуванні із ст. 32 цього Статуту покладає на вантажовласника відповідальність за неправильно зазначену у накладній масу вантажу у формі сплати штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення згідно із статтею 118 цього Статуту.
Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Тому, для розрахунку штрафу завжди приймається провізна плата за всю відстань перевезення, незалежно від станції виявлення порушення (станції відправлення, станції перевезення або станції призначення).
Згідно із статтею 129 Статуту залізниць України та частиною 1 статті 26 Закону "Про залізничний транспорт" обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, такої обставини, як невідповідність найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Як встановлено судом, на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено комерційний акт № 450003/177 від 03.04.2020, про що зазначено у залізничній накладній № 48350938 від 31.03.2020 та № 47145560 від 03.04.2020, оскільки виявлено факт невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у вказаній накладній.
Комерційний акт № 450003/177 від 03.04.2020 містить повну інформацію про відправника та одержувача вантажу, на ньому проставлено штемпель станції, а також у зазначеному документі детально описано відомості про вагон, його вантажопідйомність, технічний стан, спосіб завантаження вантажу, особу відповідальну за його навантаження, спосіб визначення маси вантажу (розділ А); обставини, за яких виявлено порушення (розділи Б, В, Г, Д).
Пунктом 10 Правил складення актів передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Як вбачається з матеріалів справи, комерційний акт 450003/177 від 03.04.2020 містить підписи начальника станції ОСОБА_1 , працівника станції ОСОБА_2 та прийомоздавальника ОСОБА_3 .
При цьому, наказом начальника станції від 03.01.2020 року № 26, з причин відсутності по штатному розкладу станції начальника вантажного району, завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи на підписання комерційних актів, замість вищевказаних осіб, було уповноважено зокрема прийомоздавальника вантажу та багажу ОСОБА_3 .
Таким чином, судом дійшов висновку, що комерційний № 450003/177 від 03.04.2020 за формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства України, складений та підписаний повноважними особами.
Водночас, суд зауважує, що саме на відповідача покладено обов'язок правильно визначити у накладній масу вантажу, а за приписами ч. 1 ст. 24 Статуту залізниць України позивач мав право, а не обов'язок перевірити ці відомості.
Зі ст. 24 Статуту вбачається, що залізницям надано право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення. Пункт 26 Тарифного керівництва також надає залізниці право на договірних засадах зважувати та перевіряти масу вантажів при прийманні, видачі і перевантаженні у випадках, не передбачених Правилами перевезення, і згідно зі статтею 129 Статуту складати комерційний акт. Тому складання залізницею комерційного акту у випадках, коли залізниця не зобов'язана була видавати вантаж з перевіркою, не може бути підставою для визнання відповідного комерційного акта таким, що не має доказового значення. У застосуванні статті 118 Статуту слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Судом встановлено, що позивач розраховує штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати наступним чином: 26510,00 грн. (5302,00 грн. (провізна плата за перевезення вантажу) х 5).
Таким чином, факт невірного зазначення вантажовідправником маси вантажу вагонів в залізничній накладній № 60248945 належним чином доведений і підтверджений матеріалами справи, відповідачем не спростований, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у зв'язку невірним зазначення маси вантажу в розмірі 26 510,00 грн.
За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1.Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донінтервугілля" (ідентифікаційний код 40722939; адреса: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7, офіс 415) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815; адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) штрафу за невірно зазначену в залізничній накладній масу вантажу в розмірі 26510 (двадцять шість тисяч п'ятсот десять) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко