88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
21.01.2021 м. Ужгород Справа № 907/586/20
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.
розглянувши позовну заяву приватного акціонерного товариства "Мукачівський завод "Точприлад", м. Мукачево до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", м. Київ про припинення іпотеки
За участю представників:
від позивача - Лакіза Олена Євгенівна, представник за довіреністю від 14.02.2020 року №137/72
від відповідача - Дідук Ольга Володимирівна, довіреність №742 від 11 січня 2021 року (в режимі відеоконференції)
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про припинення Іпотечного договору № 3132И/0511 від 31.05.2011 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Мукачівський завод "Точприлад" та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 31.05.2011 р. за реєстраційним номером 5534; припинення обтяження речових прав встановлених на підставі Іпотечного договору № 3132И/0511 від 31.05.2011 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Мукачівський завод "Точприлад" та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 31.05.2011 р. за реєстраційним номером 5534 на нерухоме майно : - комплекс, загaльною площею 13 013 кв.м., який розміщений за адресою: Закарпатська область, місто Мукачево, вулиця Берегівська (вулиця 40 років Жовтня),будинок № 110 (сто десять) з всіма складовими частинами об'єкта. Номер в РПВН: 30354801; - комплекс, загальною площею 16 431,80 кв.м., який знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Мукачево, вулиця Берегівська - бічна, будинок № 15 (п'ятнадцять) з всіма складовими частинами об'єкта. Номер в РПВН: 6524840; - комплекс, загальною площею 3 882,00 кв.м., який знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Мукачево, вулиця Львівська, будинок № 12 (дванадцять) з всіма складовими частинами об'єкта. Номер в РПВН: 31715609, посилаючись на припинення основного зобов'язання за кредитним договором.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.08.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк у десять днів з дня вручення даної ухвали на усунення вказаних в ній недоліків.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 907/586/20 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 13 жовтня 2020 року.
Ухвалою суду від 13.10.2020 відкладено підготовче засідання на 04 листопада 2020 року.
Ухвалами суду від 18.11.2020, заяви Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача повернуто заявнику без розгляду.
У засіданні суду 04.11.2020 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про направлення справи за підсудністю та відповідно до ст. 183 ГПК України та враховуючи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за згодою представників сторін оголошено перерву на 26 листопада 2020 р.
Ухвалою суду від 26.11.2020 відмовлено у задоволенні заяви ПАТ"Банк "Фінанси та Кредит", м. Київ про залучення до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Ухвалою суду від 26.11.2020 відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», м. Київ про залучення до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національного Банку України.
Ухвалою суду від 26.11.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі та відкладено підготовче засідання на 14 грудня 2020 року з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EasyCon".
Ухвалою суду від 14.12.2020 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 21.01.2021.
Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.
Вказує на те, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13 серпня 2018 року, по справі № 907/955/16 залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21 січня 2019 року та постановою Верховного суду від 05.06.2019 позов публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», м. Київ до відповідача публічного акціонерного товариства «Мукачівський завод «Точприлад» м. Мукачево задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 7 456 890,16грн., у т.ч. 5 580 302,16 грн. основної заборгованості за кредитними договорами №1406-12 , № 1435-12, та 1 876 588 грн. пені. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Зауважує, що всі основні зобов'язання Позивача за договором про відновлювану кредитну лінію № 1435-12 від 11.09.2012 року та договором про відновлювану кредитну лінію №1406-12 від 30.05.2011 року перед Відповідачем припинилися виконанням, проведеним належним чином, з часу зарахування на банківський рахунок Відповідача сум, стягнутих за рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13.08.2018 року по справі № 907/955/16.
З огляду на наведені обставини, та в силу положень частини 5 статті 3 та ст. 17 Закону України «Про іпотеку» вважає Іпотечний договір № 3132И/0511 від 31.05.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 31.05.2011 р. за реєстраційним номером 5534, який укладався в забезпечення виконання кредитних зобов'язань між сторонами, припиненим.
Відповідач - публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" у поданому відзиві та додаткових письмових поясненнях проти позову заперечує. Просить суд у задоволенні позову відмовити із підстав, наведених у відзиві та додаткових письмових поясненнях.
Зокрема відповідач погоджуючись, що обставини справи встановлені Господарським судом Закарпатської області при розгляді справи №907/955/16 не потребують доказування, заперечує проти висновку Позивача, що всі основні зобов'язання припинені у зв'язку з їх виконанням.
Звертає увагу на те, що з урахуванням сплати ПрАТ «МЗ «Точприлад» заборгованості за договором про відновлювальну кредитну лінію №1435-12 від 11.09.2012 року, що була стягнута рішенням суду у справі № 907/264/20, ПрАТ «МЗ «Точприлад» станом на даний момент має ще сплатити ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»: 4 225 386,34 грн. - інфляційних нарахувань; 1 103 735,17 грн. -3 % річних». Всього: 5 329 121,51 грн.
Крім того, за доводами відповідача станом на 09.12.2020 року заборгованість по Договору про відновлювальну кредитну лінію №1406-12 від 30.05.2011 року Відповідача, перед Банком становить 890 202,40 грн., що складає пеню за прострочення повернення кредитних коштів та сплати процентів, яка нарахована відповідно до п.7.1. Договору.
Разом з тим, представник відповідача зазначає, що державна реєстрація права іпотеки не накладає обмеження щодо розпорядження майном, а констатує та підтверджує право іпотекодержателя - Банку на задоволення своїх вимог у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань позичальником - Відповідачем. Відтак, порушення прав та охоронюваних законом інтересів Позивача відсутні.
Підсумовуючи, за твердженнями відповідача зобов'язання за Договорами про відновлювальну кредитну лінію, а також іпотека припиниться лише за умови виконання Позивачем своїх зобов'язань у повному обсязі та у зазначені у Договорах строки.
У поданій Позивачем відповіді на відзив, Позивач заперечуючи доводи Відповідача, зокрема вказує на те, що вимога Банку до Товариства про дострокове погашення всієї суми заборгованості припинила дію договору про відновлювану кредитну лінію за № 145-12 від 11.09.2012 року, а відтак, Банк втратив право нарахування та стягнення з Товариства відсотків за даним Кредитним договором.
Обґрунтування заперечення відповідача в частині наявності підстав для відмови у припиненні договору іпотеки та припиненні обтяжень речових прав з огляду на наявність судової справи між сторонами про стягнення заборгованості по ст. 625 ЦК України, заперечує з підстав того, що 3 % річних та інфляційні втрат не є санкцією передбаченою умовами договору кредитування за випливає із факту порушення умов договору кредитування щодо сплати платежів за ним.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, який завершується розгляд справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
30.05.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Мукачівський завод «Точприлад» (надалі Позивач) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі Відповідач) було укладено договір про відновлювану кредитну лінію №1406-12 (зі змінами та доповненнями) зі строком погашення до 25.12.2015 року.
11.09.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Мукачівський завод «Точприлад» та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір про відновлювану кредитну лінію №1435-12 (зі змінами да доповненнями) зі строком погашення до 10.03.2017 року.
В забезпечення виконання цих кредитних зобов'язань між сторонами було укладено Іпотечний договір № 3132И/0511 від 31.05.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 31.05.2011 р. за реєстраційним номером 5534.
Згідно умов пункту 1 Іпотечного договору №3132И/0511 від 31.05.2011 року Позивач передав, належне йому на праві власності, в іпотеку Відповідачу нерухоме майно: - Комплекс, загальною площею 13 013 кв.м., який розміщений за адресою: Закарпатська область, місто Мукачево, вулиця Берегівська (вулиця 40 років Жовтня), будинок №110 (сто десять) . Реєстраційний номер: 30354801 (далі Предмет іпотеки 1); - Комплекс, загальною площею 16 431,80 кв.м., який зноходиться за адресою: Закарпатська область, місто Мукачево, вулиця Берегівська - бічна, будинок № 15 (п'ятнадцять). Реєстраційний номер : 6524840 (далі Предмет іпотеки 2); - Комплекс, загальною площею 3 882,00 кв.м., який знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Мукачево, вулиця Львівська, будинок № 12 (дванадцять). Реєстраційний номер: 31715609 (далі Предмет іпотеки 3).
Відповідно до п.16 Договору іпотеки, цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання іпотекодавцем своїх зобов'язань за Основним зобов'язанням. Сторони обумовлюють накладання заборони відчуження Предмету іпотеки.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. на підставі статті 73 Закону України «Про нотаріат» та в зв'язку з посвідченням іпотечного договору від 31.05.2011 року: - внесено запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна переданого в іпотеку майна - Предмету іпотеки 1, Предмету іпотеки 2, Предмету іпотеки 3, - проведено реєстрацію обтяження іпотекою з внесенням відповідних записів до реєстрів.
Право власності Позивача на Предмети іпотеки, їх обтяження підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в тому числі Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, № 220703662 від 18.08.2020 року.
В період дії договору про відновлювану кредитну лінію № 1435-12 від 11.09.2012 року відповідач скористався своїм правом вимоги дострокового повернення частини позики та звернувся з даним позовом до суду про дострокове погашення всієї заборгованості за договором, в т. ч. нарахованих відсотків та пені. У зв'язку із частковим погашенням суми боргу за час розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем заявлено вимогу про стягнення 16 281 566,21 грн. заборгованості по кредиту, 345 198,37 грн. заборгованості по відсотках, 1 876 588 грн. пені за прострочення сплати кредиту та відсотків за договором про відновлювальну кредитну лінію №1435-12 від 11.09.2012.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13 серпня 2018 року у справі №907/955/16, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21 січня 2019 року, та постановою Верховного суду від 05.06.2019 позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму 7 456 890,16 грн. заборгованості, в т.ч. суму 5 580 302,16 грн. основної заборгованості за кредитом та суму 1 876 588,00 грн. - пені. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Одночасно частково задоволено заяву відповідача та розстрочено виконання судового рішення на 3 місяці рівними частинами по 2 485 630,05 грн. щомісяця, у іншій частині заяви відповідача про розстрочення рішення суду відмовлено.
В справі № 907/955/16 встановлені обставини укладання договорів про відновлювану кредитну лінію № 1435-12 від 11.09.2012 року та №1406-12 від 30.05.2011 року, отримання кредитних коштів, строки їх погашення та прийняте рішення про стягнення заборгованості 7 456 890,16 грн., в т.ч. 5 580 302, 16 грн. основної заборгованості за кредитом та суму 1 876 588,00 грн. пені.
ПрАТ «Мукачівський завод «Точприлад» виконав рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.08.2018р. по справі №907/955/16 та сплатив на користь позивача заборгованість у сумі 7 456 890,16 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, № 1561 від 04.12.2018р. на суму 2 485 630,06 грн., - № 230 від 31.01.2019 р. на суму 2 485 630,06 грн., - № 464 від 22.02.2019р. на суму 500 000,00 грн., - № 2181 від 21.08.2019р. на суму 1985630,05 грн.
За доводами позивача всі його основні зобов'язання за договором про відновлювану кредитну лінію №1435-12 від 11.09.2012 року та договором про відновлювану кредитну лінію №1406-12 від 30.05.2011 року перед Відповідачем припинилися виконанням, проведеним належним чином, з часу зарахування на банківський рахунок Відповідача сум, стягнутих за рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13.08.2018 року по справі № 907/955/16.
У зв'язку з чим позивач звернувся до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»» з вимогою № 2451/72 від 03.12.2019 року про надання підтвердження відсутності заборгованості перед банком для проведення процедури зняття іпотеки, однак вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.
Відповідач не надав Позивачу документи на підтвердження відсутності заборгованості за договором про відновлювану кредитну лінію № 1435-12 від 11.09.2012 року та договором про відновлювану кредитну лінію №1406- 12 від 0.05.2011 року та не звернувся з заявою про припинення іпотеки, що і стало приводом звернення до суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом
Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 30.05.2011 року між Приватним акціонерним товариством «Мукачівський завод «Точприлад» та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір про відновлювану кредитну лінію №1406-12 (зі змінами та доповненнями) зі строком погашення до 25.12.2015 року. 11.09.2012 року між тими ж сторонами було укладено договір укладено договір про відновлювану кредитну лінію №1435-12 (зі змінами да доповненнями) зі строком погашення до 10.03.2017 року.
В забезпечення виконання цих кредитних зобов'язань між сторонами було укладено Іпотечний договір № 3132И/0511 від 31.05.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 31.05.2011 р. за реєстраційним номером 5534.
Згідно умов пункту 1 Іпотечного договору №3132И/0511 від 31.05.2011 року Позивач передав, належне йому на праві власності, в іпотеку Відповідачу нерухоме майно: - Комплекс, загальною площею 13 013 кв.м., який розміщений за адресою: Закарпатська область, місто Мукачево, вулиця Берегівська (вулиця 40 років Жовтня), будинок №110 (сто десять) . Реєстраційний номер: 30354801 (далі Предмет іпотеки 1); - Комплекс, загальною площею 16 431,80 кв.м., який зноходиться за адресою: Закарпатська область, місто Мукачево, вулиця Берегівська - бічна, будинок № 15 (п'ятнадцять). Реєстраційний номер : 6524840 (далі Предмет іпотеки 2); - Комплекс, загальною площею 3 882,00 кв.м., який знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Мукачево, вулиця Львівська, будинок № 12 (дванадцять). Реєстраційний номер: 31715609 (далі Предмет іпотеки 3).
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. на підставі статті 73 Закону України «Про нотаріат» та в зв'язку з посвідченням іпотечного договору від 31.05.2011 року: - внесено запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна переданого в іпотеку майна - Предмету іпотеки 1, Предмету іпотеки 2, Предмету іпотеки 3, - проведено реєстрацію обтяження іпотекою з внесенням відповідних записів до реєстрів.
Відповідно до п.16 Договору іпотеки, цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання іпотекодавцем своїх зобов'язань за Основним зобов'язанням. Сторони обумовлюють накладання заборони відчуження Предмету іпотеки.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України, передбачено,що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Виходячи зі змісту ст.ст. 526, 599 ЦК України, зобов'язання вважається виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.
За приписами статей 3, 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
За системним аналізом зазначених норм права іпотека припиняється, зокрема, в разі припинення основного зобов'язання на підставі виконання. При цьому, законодавець не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов'язаних з припиненням іпотеки, оскільки іпотека за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконання основного зобов'язання.
За положеннями ч. 1 ст. 593 ЦК України, припинення права іпотеки в разі належного виконання основного зобов'язання презюмується.
Встановлення факту припинення основного зобов'язання належним його виконанням, є свідченням припинення додаткових (акцесорних) зобов'язань за договорами іпотеки.
З матеріалів справи вбачається, що 26.12.2016 відповідач скористався своїм правом вимоги дострокового повернення частини позики та звернувся з позовом до суду про дострокове погашення всієї заборгованості за договором, в т. ч. нарахованих відсотків та пені. У зв'язку із частковим погашенням суми боргу за час розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем заявлено вимогу про стягнення 16 281 566,21 грн. заборгованості по кредиту, 345 198,37 грн. заборгованості по відсотках, 1 876 588 грн. пені за прострочення сплати кредиту та відсотків за договором про відновлювальну кредитну лінію №1435-12 від 11.09.2012.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13 серпня 2018 року у справі №907/955/16, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21 січня 2019 року, та постановою Верховного суду від 05.06.2019 позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму 7 456 890,16 грн. заборгованості, в т.ч. суму 5 580 302,16 грн. основної заборгованості за кредитом та суму 1 876 588,00 грн. - пені. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
ПрАТ «Мукачівський завод «Точприлад» виконав рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.08.2018р. по справі №907/955/16 та сплатив на користь позивача заборгованість у сумі 7 456 890,16 грн.
Вказані обставини, сторонами не оспорювались та не заперечувались.
Водночас за змістом частини 2 статті 625, статті 1050 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися внаслідок невиконання позичальником обов'язку повернути грошові кошти у визначений строк, дає підстав для висновку, що такі правовідносини різні за змістом.
Плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625, статті 1050 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17.
Проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06. 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, 04.02.2020 по справі № 912/1120/16.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
З огляду на наведене суд приходить до висновку, що з часу, коли основний (кредитний) договір припинив свою дію, іпотека згідно іпотечного договору могла зберігатись виключно щодо невиконаного позичальником основного зобов'язання, що було предметом судового розгляду у справі № 907/955/16, а тому твердження відповідача про наявність боргу у вигляді нарахованої пені є безпідставним, оскільки дія кредитного договору припинилась, а банк міг лише застосувати своє право, передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат не є санкцією передбаченою умовами договору за неналежне виконання умов договору та не входять до складу основного зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.02.2020 року у справі № 569/613/19.
За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов'язання за кредитним договором припиняється як це зобов'язання, так і зобов'язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов'язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16; див. також пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц).
Як встановлено судом, після звернення Банку до суду з позовом про дострокове стягнення кредиту, змінився порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у Постанові Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі № 127/4103/16-ц, провадження № 61-46751св18.
В судовому засіданні встановлено, що позивачем повністю сплачено стягнуту за рішенням суду заборгованість за кредитним договором, тобто зобов'язання за даним договором виконано належним чином і в повному обсязі, оскільки інших вимог до позичальника на час сплати суми заборгованості пред'явлено не було. Дана обставина дозволяє дійти висновку про припинення основного зобов'язання у зв'язку з його повним і належним виконанням позичальником на підставі ст.599 ЦК України.
Твердження відповідача в частині наявності підстав для відмови у припиненні договору іпотеки та припиненні обтяжень речових прав з огляду на наявність судової справи між сторонами про стягнення заборгованості по ст. 625 ЦК України, судом не беруться до уваги оскільки, спростовуються вищенаведеними висновками суду.
Таким чином, наданими позивачем доказами підтверджено виконання ним зобов'язання за кредитним договором, а саме: основне зобов'язання виконано у зв'язку з фактичним повним виконанням судового рішення, тобто сплати ним всієї суми заборгованості за спірним договором, визначеної у рішенні суду. Відповідач, у свою чергу, не довів шляхом подання відповідних доказів свої заперечення щодо наявності невиконаних зобов'язань за цим договором.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Згідно зі статтею 2 ГПК України метою господарського судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Таким чином, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого вищевказаними нормами права.
В свою чергу підставою для звернення до суду є наявність порушеного права та звернення про здійснення його захисту особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.
При цьому суд враховує, що право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного позивачем способу захисту змісту порушеного права. За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Згідно абзацу 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003року №3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа має право на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 та ст. 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена лише у випадку і порядку, встановлених законом. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Як визначено ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ч.3 ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Відповідно до ст. 73 Закону України "Про нотаріат", нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); за зверненням органу опіки та піклування з метою захисту особистих і майнових прав та інтересів дитини, яка має право власності або проживає у жилому будинку, квартирі, іншому приміщенні, на відчуження якого накладається заборона; при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 74 Закону України «Про нотаріат», одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Згідно з п. 5 гл. 15 р. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв'язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, після припинення договору іпотеки у зв'язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 6.1 глави 15 розділу II Порядку передбачено, що про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на майно нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.
Отже, законодавством передбачено підстави та порядок зняття заборони відчуження нерухомого майна.
Враховуючи необхідність документального закріплення підстав зняття нотаріусом заборони відчуження нерухомого майна (нотаріус не може зняти заборону без офіційного звернення), у разі особистого звернення до нотаріуса осіб, які є ініціаторами зняття заборони, та мають на це необхідні права та повноваження, нотаріусу слід відбирати від таких осіб відповідну заяву, в якій міститиметься прохання про зняття заборони відчуження нерухомого майна та до якої додаються необхідні підтверджуючі документи.
При одержанні заяви та підтверджуючих документів, на виконання п. 6.1. гл. 15 р. II вказаного Порядку, нотаріус реєструє таку заяву в журналі реєстрації вхідних документів та робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.
Після зняття заборони відчуження нерухомого майна нотаріус, який зняв заборону, може провести державну реєстрацію припинення обтяження (заборони), а також припинення іншого речового права (іпотеки) - у разі, коли знімається заборона з предмета іпотеки, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Тобто, у процедурі зняття заборони первинними є дії щодо завершення початої нотаріальної дії з накладення заборони (з проставленням відміток у відповідному реєстрі та алфавітній книзі та проставлення відмітки на правочині) та лише після цього можливе внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо припинення заборони та іпотеки.
З припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, адже всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні.
Статтями 15, 16 ЦК України та ст. 20 ГК України не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом припинення договору.
Таким чином, законодавством встановлено нерозривний зв'язок між договорами та правовідносинами, які виникають з таких договорів, оскільки у такому випадку саме договорами врегульовано права та зобов'язання сторін. Тобто, припинення зобов'язання за договором тісно пов'язане з припиненням самого договору, з урахуванням його умов.
На даний час у зв'язку з повним погашенням кредитної заборгованості перестали існувати підстави заборони обтяження зазначеного нерухомого майна, існування договору іпотеки та обтяження речових прав на нерухоме майно, що є власністю позивача, є протиправним, оскільки порушує його права як власника, а саме право розпоряджатись належним майном на власний розсуд, а тому його права як іпотекодавця підлягають судовому захисту за його позовом шляхом Припинення іпотечного договору №3132И/0511 від 31.05.2011 року та припинення обтяження речових прав встановлених на підставі такого договору.
Отже, обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, підтверджуються наданими суду письмовими доказами, обраний спосіб захисту його права відповідає змісту суб'єктивного права та характеру його порушення, а позовні вимоги ґрунтуються на положеннях закону, якими урегульовано спірні правовідносини, та умовах договору, укладеного між сторонами.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Мукачівський завод "Точприлад", м. Мукачево до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", м. Київ про підлягають задоволенню в повному обсязі.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2. Припинити Іпотечний договір № 3132И/0511 від 31.05.2011 року, укладений між Приватним акціонерним товариством «Мукачівський завод «Точприлад» та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 31.05.2011 р. за реєстраційним номером 5534.
3. Припинити обтяження речових прав встановлених на підставі Іпотечного договору № 3132И/0511 від 31.05.2011 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Мукачівський завод «Точприлад» та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 31.05.2011 р. за реєстраційним номером 5534 на нерухоме майно :
- комплекс, загaльною площею 13 013 кв.м., який розміщений за адресою: Закарпатська область, місто Мукачево, вулиця Берегівська (вулиця 40 років Жовтня),будинок № 110 (сто десять) з всіма складовими частинами об'єкта. Номер в РПВН: 30354801;
- комплекс, загальною площею 16 431,80 кв.м., який знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Мукачево, вулиця Берегівська - бічна, будинок № 15 (п'ятнадцять) з всіма складовими частинами об'єкта. Номер в РПВН: 6524840;
- комплекс, загальною площею 3 882,00 кв.м., який знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Мукачево, вулиця Львівська, будинок № 12 (дванадцять) з всіма складовими частинами об'єкта. Номер в РПВН: 31715609.
4.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 60, код ЄДРПОУ 09807856) на користь приватного акціонерного товариства "Мукачівський завод "Точприлад" (89600, Закарпатська обл., місто Мукачево, вулиця Берегівська, будинок 110, код ЄДРОПУ 14307452) суму 4 204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 01.02.2021.
Суддя О.Ф. Ремецькі