вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
01.02.2021м. ДніпроСправа № 904/6309/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Білана О.В., розглянувши справу
за позовом акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Дніпро)
до публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.)
про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 222881,28грн
Представники: справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось з позовом до публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення плати за користування вагонами у сумі 222881,28грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- в липні 2019 року за накладними №№ 39609482, 43114735, 43092360, 33984741, 43110873, 33988882, 43103142, 50458066, 47609227, 47617725, 47590195, 47590229, 47609284, 47568340, 47593595, 47590187 на адресу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» прибули вагони №№ 65282485, 65335804, 65384315, 65731531, 65951238, 66793134, 67703736, 67916437, 60046265, 63223069, 63676910, 63692503, 63849483, 67169045, 67662577, 67675835 з вантажем чорних металів власності АТ «Українська залізниця»;
- ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.07.2019 у справі №210/3931/19 на зазначені вагони накладено арешт;
- місцем зберігання арештованого майна визначено територію ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»;
- спірні вагони перебувають у користуванні відповідача та підстав для того, щоб не нараховувати плату за користування вагонами у залізниці немає.
Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи приписи ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч. 7 ст. 250 ГПК України, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2020 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в матеріалах справи документами. Зобов'язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на наступне:
- у зв'язку з накладеним арештом зазначені вагони не знаходяться в користуванні/розпорядженні відповідача;
- відсутня вина відповідача в їх перебуванні на його території;
- відповідач не має права вчиняти дії з ними, в тому числі повертати їх залізниці, що робить безпідставним нарахування плати за користування вагонами;
- посилання позивача на ст. 119 Статуту залізниць України, Правила користування вагонами і контейнерами, договір № ПР/М-17-2/1-651/НЮдч/3377 від 13.11.2017 є необґрунтованими, тому що існують позадоговірні відносини щодо збереження арештованого в межах кримінального провадження майна відповідно до КПК України.
Також, у відзиві відповідач просить стягнути з позивача 10000грн витрат на правничу допомогу.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, суд, -
13.11.2017 між ПАТ «Українська залізниця» (залізниця) і ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (власник колії) укладено договір №ПР/М-17-2/1-651/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», яка примикає до станцій Кривий Ріг-Головний, Кривий Ріг, Ново блочна Придніпровської залізниці (далі Договір), за п.1 якого згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику колії, що примикає:
- до станції Кривий Ріг-Головний: у парній горловині через стрілку №54. Межею під'їзної колії є вхідний сигнал «ЧС» станції Кривий Ріг-Головний;
- до станції Кривий Ріг: в непарній горловині через стрілку № 49. Межею під'їзної колії є ізостик, який розташований на відстані 38 м від вістря стрілки № 49 в напрямку стрілки № 51;
- до станції Новоблочна: стрілкою № 11 до головної колії № ІІІ станції. Межами є: зі сторони станції Новобункерна Власника - вхідний світлофор «Нн», що знаходиться на 11 км ПК6 перегону Новобункерна - Новоблочна; зі сторони станції Східно-Прийомовідправна власника - вхідний сигнал «НВ», що знаходиться на 10 км перегону Східно-Прийомовідправна-Новоблочна.
Під'їзна колія обслуговується локомотивами власника колії.
Розгорнута довжина під'їзної колії складає 875800 погонних метрів (п. 2 договору).
Пунктом 12 договору встановлено, що середній час перебування вагонів на під'їзній колії 68,0 годин. Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці. У разі виявлення у сформованому та пред'явленому до перевезення составі комерційної несправності або технічного пошкодження вагона з вини ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» плата за користування вагонами подовжується на усі пред'явлені до здачі вагони на час усунення несправностей без відчеплення, або на час проведення маневрової роботи по відчепленню вагона з несправностями.
Відповідно до п. 14 договору, власник колії сплачує залізниці плату:
- за подачу, забирання вагонів згідно з Тарифним керівництвом № 1 (Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з цим послуги);
- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками наведеними в Тарифному керівництві № 1 (Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з цим послуги);
- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.
Збори і плати вносяться на підставі ст. 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії «ЄРЦ».
Договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 17.11.2017 до 16.11.2022 включно (п. 19 договору).
У липні 2019 року за залізничними накладними №№ 39609482, 43114735, 43092360, 339884741, 43110873, 33988882, 43103142, 50458066, 47609227, 47617725, 47593595, 47590229, 47609284, 47568340, 47590195, 47590187 на адресу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» прибули вагони №№ 65282485, 65335804, 65384315, 65731531, 65951238, 66793134, 67703736, 67916437, 60046265, 63223069, 63692503, 63849483, 67169045, 67662577, 67675835 з вантажем «брухт чорних металів» власності АТ «Українська залізниця».
Предметом доказування у даній справі є обставини подавання вагонів, забирання вагонів, час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні відповідача, факт користування вагонами, наявність вини вантажовласника у затримці вагонів.
Суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову з таких підстав.
Згідно зі ст. 46 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року N457 одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Пунктом 14 договору сторони встановили, що за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними в Тарифному керівництві №1 (Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги).
Правилами користування вагонами та контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 та зареєстрованими |в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458 (далі - Правила користування), встановлено порядок і умови обліку і нарахування плати за користування вагонами, а саме:
- п. 3: «Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами ф.ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами ф.ГУ-46к..., які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів ф.ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку ф.ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23...»;
- п.4: «Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами»;
- п.5: «Плата за користування нараховується за кожний вагон і контейнер після прийняття його залізницею від вантажовласника. У разі неповернення залізниці вантажовласником вагона протягом 15 діб після прийняття їх вантажовласником плата за користування за 15 діб, а потім за кожні 5 діб стягується, не очікуючи повернення вагона»;
- п. 6: «Час користування обчислюється окремо для кожного вагона за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій».
Згідно зі ст. 121 Статуту та п. 16 вищезазначених Правил вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами в наступних випадках:
- якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;
- у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;
- у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі «Примітки» Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
В той же час, відповідно до п.12 Правил користування вагонами та контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.
Слід зазначити, що плата вноситься саме за час користування вагонами, тобто за час коли вантажовласник має об'єктивну можливість використовувати вагони у своїй господарській діяльності.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №904/9476/17 під користуванням вагонами (контейнерами) слід розуміти використання відповідного рухомого складу залізниці певним суб'єктом господарської діяльності, у тому числі власником залізничної під'їзної колії, який безпосередньо приймає вагони (контейнери) від залізниці для виконання подальших операцій з ними, а потім повертає їх залізниці.
Отже, умовами нарахування відповідачеві плати за користування вагонами є перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні вантажовласника (відповідача) та наявність вини останнього у затримці вагонів.
Згідно з ч. 1 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Таким чином, обов'язковою умовою для нарахування плати за користування вагонами за певний час є наявність вини вантажовласника у такій затримці.
В ході вирішення спору позивачем не виконані вимоги ч. 1 ст. 74 ГПК України та не спростовано твердження відповідача про відсутність його вини у затримці вагонів.
Матеріали справи дозволяють стверджувати про відсутність вини відповідача в такій затримці.
У липні 2019 року за накладними №№ 39609482, 33984741, 33988882, 50458066, 43103142, 43110873, 43114735, 43092360, 47617725, 47609227, 47590229, 47568340, 47590187, 47593595, 47590195, 47609284 на адресу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» прибували вагони з вантажем власності AT «Укрзалізниця».
07.07.2019 о 16год.15хв. на під'їзну колію ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» подано вагони №№ 65282485, 65731531, 66793134, 67916437, 67703736, 65951238, 65335804, 65384315 на підставі пам'ятки про подавання вагонів ф. ГУ-45 № 697.
10.07.2019 о 05 год. 10 хв. на під'їзну колію ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» подано вагони № 63223069, 60046265, 63692503, 67169045, 67675835, 63676910, 67662577, 63849483 на підставі пам'ятки про подавання вагонів ф. ГУ-45 № 706.
Пам'ятки ф. ГУ-45 №№ 697, 706 підписано представником вантажовласника без заперечень.
За час знаходження спірних вагонів на залізничних коліях відповідача станцією Кривий Ріг - Головний нарахована плата за користування вагонами більше 15 днів за відомостями ф. ГУ-46 №02069260 (оформлена за період з 22.05.2020 16год.15хв. до 27.05.2020 16год.15хв.), №02069262 (оформлена за період з 27.05.2020 16год.15хв. до 01.05.2020 16год.15хв.), №02069261 (оформлена за період з 25.05.2020 05год.10хв. до 30.05.2020 05год.10хв.), №09069275 (оформлена за період з 30.05.2020 05год.10хв. до 04.06.2020 05год.10хв.), №03049162 (оформлена за період з 26.03.2020 05год.10хв. до 31.03.2020 05год.10хв.) в сумі 222881,28грн.
Відомості плати за користування вагонами підписані ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» із запереченнями, а саме:
- відомість плати №02069260 - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» відмовляє в сплаті 46433,60грн плати за користування вагонами, так як вагони прибули на підприємство 10.07.2019 о 05год.10хв. з ознаками підроблених номерних знаків та згідно з рішенням суду №210/3931/19 знаходяться під арештом;
- відомість плати №02069262 - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» відмовляє в сплаті 46433,60грн плати за користування вагонами, так як вагони прибули на підприємство 07.07.2019 о 16год.15хв. з ознаками підроблених номерних знаків та згідно з рішенням суду №210/3931/19 знаходяться під арештом;
- відомість плати №02069261 - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» відмовляє в сплаті 46433,60грн плати за користування вагонами, так як вагони прибули на підприємство 10.07.2019 о 05год.10хв. з ознаками підроблених номерних знаків та згідно з рішенням суду №210/3931/19 знаходяться під арештом;
- відомість плати №09069275 - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» відмовляє в сплаті 46433,60грн плати за користування вагонами, так як вагони прибули на підприємство 07.07.2019 о 16год.15хв. з ознаками підроблених номерних знаків та згідно з рішенням суду №210/3931/19 знаходяться під арештом.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичний особі, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливості конфіскації майна.
Матеріалами справи підтверджено, що зазначені вагони відповідно до постанови старшого слідчого відділення Металургійного відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 10.07.2019 та ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.07.2019 по справі №210/3931/19 визнано речовими доказами та арештовано. Місцем зберігання таких вагонів визначено територію ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
16.12.2019 відповідач в порядку ст. 220 КПК України звернувся до слідчого з клопотанням про направлення АТ «Укрзалізниця» офіційного листа з вимогою припинити нарахування плати та звернутися до суду з клопотанням про зміну місця зберігання вагонів, на які накладено арешт.
Постановою СУ ГУНП в Дніпропетровській області від 19.12.2019 зазначене клопотання задоволено частково. Постановлено направити на адресу «Криворізької дирекції залізничних перевезень» структурного підрозділу «Придніпровської залізниці» регіональної філії AT «Українська залізниця» лист з повідомленням про накладення арешту на 16 вагонів (напіввагонів) ухвалою слідчого судді.
В листі за №2/3645-ДТ від 19.12.2019, адресованому начальникові структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» AT «Українська залізниця» зазначено, що постановою слідчого вагони визнані речовими доказами у кримінальному проваджені, вказано, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, перетворення та відчуження. В листі зазначено про тимчасове позбавлення права розпорядження та/або користуванням вагонами.
Суд звертає увагу, що арешт на вагони накладено не у зв'язку з діями відповідача (ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»). Навпаки, дії, що були підставою для кримінального провадження, сталися під час перевезення вантажу до передачі вагонів відповідачу, а тому відповідач не може нести витрати з плати за користування вагонами.
Таким чином, позивач безпідставно нарахував відповідачу заборгованість, оскільки затримка (неповернення) вагонів відбувається з обставин та причин, які не залежать від волі відповідача і останній позбавлений права ними користуватися.
Посилання позивача на ст.119 Статуту залізниць, Правила користування вагонами і контейнерами є необґрунтованим, оскільки існують позадоговірні відносини щодо збереження арештованого в рамках кримінального провадження майна, які підпадають під дію норм КПК України, при цьому, як було зазначено вище, відповідач не користується вагонами.
Відповідно до п. 12 Розділу ІІІ «Правил користування вагонами», затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.
У зв'язку з накладеним арештом, зазначені вагони не знаходяться в користуванні або розпорядженні відповідача, відсутня вина останнього в їх перебуванні на його території. Відповідач не має права повертати вагони залізниці до вирішення відповідного питання згідно з нормами КПК України.
Суд зазначає, що внаслідок накладення арешту на спірні вагони, відповідач ними не користувався з обставин, які не залежали від нього. Тобто була відсутня вина відповідача у неповерненні вагонів.
Наведене є підставою для відмови в позові.
Стосовно вимоги відповідача щодо стягнення з позивача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10000грн суд зазначає наступне.
Так, відповідно до опису робіт наданих послуг по справі №904/6309/20 адвокатським об'єднанням «Фінекс» надано відповідачу наступні послуги:
- вивчення та правовий аналіз матеріалів справи на суму 6000,00 грн. (витрачено 4 год., вартість 1 год. - 1500,00 грн.);
- підготовка та подання відзиву на позов на суму 4000,00 грн. (витрачено 4 год., вартість 1 год. - 1000,00 грн.).
Згідно з платіжним дорученням №600038001 від 16.10.2020 відповідачем сплачено адвокатському об'єднанню 1500000грн.
До відзиву додані копія договору №01/11/17-1-3317 від 06.11.2017 про правове обслуговування підприємства, укладеного між ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та АО «Фінекс», копія додаткової угоди №2 від 16.01.2018 до договору, копія додаткової угоди №17 від 28.09.2020 до договору, копія платіжного доручення №600038001 від 16.10.2020 на суму 1500000грн, копія додатку №1 до договору (прайсові ціни адвоката), копія звіту адвоката, опис робіт наданих в порядку ч. 3 ст. 126 ГПК України у справі №904/6309/20.
Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 зазначеної статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4 ст. 129 ГПК України).
Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, співмірними та розумно необхідними.
Будь-які дії учасника господарської справи, пов'язані з її розглядом судом, зокрема, явка в судове засідання, участь у судовому засіданні, відправлення документів є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, і витрати, понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.
Критерії, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Жодний з названих критеріїв не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.
За приписами статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов'язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Відповідно до ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Розглянувши доданий до відзиву опис робіт, суд звертає увагу на те, що на розгляді суду перебуває численна кількість аналогічних справ між цими ж сторонами, в яких відповідач подає аналогічні за змістом відзиви, а відтак підготовка до даної справи не потребувала вивчення та правового аналізу матеріалів справи та підготовки відзиву протягом 8 годин.
При цьому суд оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (позивача).
На підставі викладеного, враховуючи що в задоволенні позовних вимог відмовлено, беручи до уваги право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, враховуючи обсяг наданих послуг та баланс інтересів сторін у даному питанні, суд доходить висновку, що адекватним розміром судових витрат на правову допомогу, понесених відповідачем при розгляді даної справи, що можуть бути стягнуті з позивача, є 2000грн.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 231, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» до публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення 222881,28грн - плати за користування вагонами.
Заяву публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення 10000грн витрат на правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680 м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (49600 м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, ідентифікаційний код 40081237) на користь публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (50095 Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1, ідентифікаційний код 24432974) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000грн.
Відмовити публічному акціонерному товариству «АрселорМіттал Кривий Ріг» в стягненні 8000грн витрат на правничу допомогу.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 01.02.2021.
Суддя В.О. Татарчук