вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.01.2021м. ДніпроСправа № 904/5496/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі:
судді Колісника І.І.
за участю секретаря судового засідання Лежньова О.Р.
та представників:
від позивача: Копаниця С.М. - адвокат;
від відповідача: Деркунський К.Л. - адвокат
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кормо-Транс-Логістик", м.Маріуполь, Донецька область
до Приватного підприємства "Нормер", м. Дніпро
про стягнення 1 591 527,14 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кормо-Транс-Логістик" звернулося 06.10.2020 до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом та з урахуванням поданої 23.11.2020 заяви про зменшення позовних вимог просить стягнути з Приватного підприємства "Нормер" 1591527,14 грн, з яких: 1 522 061,81 грн - основний борг, 28 307,11 грн - 3% річних, 41 158,22 грн - інфляційні втрати.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем грошових зобов'язань за договором перевезення вантажів № 270919 від 27.09.2019 (далі - договір, спірний договір, договір № 1).
Зменшення розміру позовних вимог позивач пояснює проведеним ним у порядку статті 601 Цивільного кодексу України одностороннім зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а саме:
заборгованості позивача перед відповідачем у сумі 192 850,00 грн за договором № 08010-01 від 08.01.2020 надання послуг гусеничного екскаватора VOLVO EC240СNL (стріла 18,5 метрів + ковш) з екіпажем (далі - договір № 2) - у рахунок зменшення основного боргу відповідача перед позивачем за спірним у цій справі договором № 270919 від 27.09.2019 у сумі 1 714 911,81 грн (1714911,81 - 192850,00 = 1 522 061,81);
інфляційних втрат у сумі 2 185,01 грн, пені у сумі 14 811,03 грн, 3% річних у сумі 3413,65 грн, а всього - 20 409,69 грн, що нараховані відповідачем на заборгованість позивача за договором № 2, - у рахунок зменшення нарахованих позивачем на заборгованість відповідача за спірним договором у цій справі інфляційних втрат у сумі 43 343,23 грн (43343,23 - 2185,01 = 41 158,22) та 3% річних у сумі 46 531,79 грн (46531,79 - 3413,65 - 14811,03 = 28 307,11).
У відзиві, що надійшов до суду 05.11.2020, відповідач просить відмовити у позові. При цьому посилається на те, що позивач не виконав своїх зобов'язань щодо обсягу добових перевезень вантажу, передбаченого пунктом 2.2 договору, у зв'язку з чим на підставі пунктів 6.16 та 11.9 цього договору відповідач застосував до позивача оперативно-господарську санкцію у вигляді штрафу у сумі 3 153 779,19 грн, про що направив позивачу відповідне повідомлення.
Також відповідач зазначає, що, звертаючись з позовом до суду, позивач пропустив строк позовної давності.
Так, умовами договору № 270919 від 17.09.2019 передбачено строк розрахунків - 15 календарних днів з моменту підписання акта наданих послуг. Останній акт сторони підписали 20.12.2019, тому останній день оплати за вказаним актом - 04.01.2020.
З огляду на викладене та посилаючись на частину п'яту статті 315 Господарського кодексу України, відповідач вважає, що шестимісячний строк позовної давності сплинув 05.07.2020. Можливість переривання строку позовної давності відповідач не допускає та зауважує, що платіж на суму 1000,00 грн за платіжним дорученням № 3202 від 28.05.2020 здійснений ним помилково, на підтвердження чого надав доповідну записку економіста, пояснення бухгалтера підприємства та лист на адресу позивача з вимогою повернути помилково сплачені грошові кошти у сумі 1000,00 грн.
Не погоджується відповідач також і з розміром заявлених позивачем 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку з чим надав суду свій контррозрахунок.
У відповіді на відзив, що подана до суду 09.11.2020, позивач зазначає, що послуги з перевезення надані ним відповідачу належним чином. У підписаних актах про надання послуг відповідач підтвердив відсутність зі свого боку зауважень щодо обсягу, якості та строків наданих послуг.
Стосовно контррозрахунку відповідача, позивач звертає увагу суду на те, що здійсненим контррозрахунком відповідач фактично визнає можливість нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Заборгованість відповідача у визначеній у позові сумі позивач вважає правильною, на підтвердження чого посилається на двосторонній акт звірки розрахунків.
З приводу твердження відповідача про помилкове перерахування ним 1000,00 грн за платіжним дорученням № 3202 від 28.05.2020, позивач вважає, що відповідач таким чином вводить суд в оману, оскільки зазначене в ньому призначення платежу підтверджує розрахунки за укладеним між сторонами договором.
З доводами відповідача про подання позову з пропуском строку позовної давності позивач не погоджується та вважає, що відповідно до частини першої статті 264 Цивільного кодексу України здійснений відповідачем 28.05.2020 останній платіж на 1000,00 грн свідчить про визнання ним боргу, що перериває перебіг позовної давності.
До того ж позивач не визнає застосування відповідачем до нього оперативно-господарської санкції у вигляді штрафу, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.
У поданих 01.12.2020 до суду письмових поясненнях позивач додатково стверджує про безпідставність застосування до нього відповідачем у справі оперативно-господарської санкції за договором у вигляді штрафу, який, на його думку, за своєю правовою природою є неустойкою, яка не може застосовуватися у безспірному порядку та ще й у зменшення відповідачем своєї заборгованості перед позивачем.
У запереченнях, що надійшли до суду 18.12.2020, відповідач наполягає на правомірності застосування ним до позивача оперативно-господарської санкції у вигляді штрафу й зменшення свого боргу перед позивачем.
При цьому відповідач не погоджується з одностороннім зарахуванням позивачем у цій справі зустрічних однорідних вимог, оскільки вони не є безспірними з огляду на існуюче судове провадження щодо них у справі Господарського суду Донецької області № 905/1784/20, яке, до того ж, відкрито раніше такого зустрічного зарахування. Крім того, на думку відповідача таке зарахування, за обставин сплив строку позовної давності, неможливе.
Відповідач зазначає, що у справі № 905/1784/20 ним подана заява про визнання недійсними односторонніх правочинів, оформлених заявами ТОВ «Кормо-Транс-Логістик», про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Інші заперечення відповідача аналогічні змісту доводам, викладеним у відзиві на позов.
Ухвалою суду від 12.10.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 10.11.2020, після чого засідання відкладалося до 01.12.2020, 24.12.2020 у межах продовженого строку підготовчого провадження до 11.01.2021.
Ухвалою суду від 24.12.2020 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 12.01.2021, після чого оголошувалася перерва до 21.01.2021.
За результатами судового засідання 21.01.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кормо-Транс-Логістик" (далі - позивач, виконавець) та Приватним підприємством "Нормер" (далі - відповідач, замовник) укладено договір № 270919 від 27.09.2019.
Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець зобов'язується за завданням замовника надавати послуги перевезення шламів по території ПАТ «ММК ім. Ілліча» за маршрутами: додаткова ємність № 2 - східний склад (аглофабрика), ввіз шлаку за маршрутом: ЦПШ - додаткова ємність № 2 для обладнання технологічних доріжок, вивіз залишку шлаку від облаштування технологічних доріжок за маршрутом: додаткова ємність № 2 ПАТ «ММК ім. Ілліча» - Балка Грекувата.
Замовник зобов'язується прийняти та оплати на умовах цього договору надані послуги (пункт 1.2 договору).
Пунктом 2.2 договору передбачено, що загальний орієнтований обсяг перевезення за договором: 1 533 000 тонн усього/4 200 тонн на добу (який може бути скоригований заявкою замовника).
Замовник оплачує виконавцю вартість послуг, наданих на підставі цього договору та відповідно до його умов, у наступному порядку: розрахунок за надані послуги у розмірі вартості наданих послуг здійснюється замовником після підписання двостороннього акта наданих послуг шляхом сплати грошових коштів на поточний рахунок виконавця, зазначений у цьому договорі, з відстрочкою платежу 15 календарних днів з моменту підписання акта наданих послуг (пункт 3.1 договору).
Згідно з пунктом 6.16 договору за невиконання виконавцем заявленого замовником місячного обсягу перевезення шламів виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 15% від договірної ціни невиконаного обсягу перевезення.
Замовник зобов'язаний перевірити, підписати акт наданих послуг відповідно до заявок замовника, у разі відсутності зауважень або надіслати мотивовану відмову від підписання протягом 3-х робочих днів. Послуги вважаються наданими після підписання акта наданих послуг (пункт 7.1 договору).
Пунктом 7.5 договору сторони погодили, що у разі виявлення допущених у процесі надання послуг відступів від умов договору або інших недоліків, замовник зобов'язаний невідкладно заявити про них виконавцю.
За змістом пункту 11.9 договору замовник має право в односторонньому безумовному порядку (у тому числі після закінчення строку дії договору) застосовувати до виконавця оперативно-господарську санкцію, виражену в утриманні сум пред'явлення виконавцю неустойки та розрахованих збитків із належних до сплати сум, у тому числі за виконані роботи та поставлені матеріали, шляхом направлення виконавцю повідомлення із зазначенням утриманої суми неустойки та розрахованих збитків.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 21 червня 2020 року включно. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов'язань (у тому числі гарантійних) за цим договором (пункт 14.1 договору).
Додатком № 1 до договору «Протокол узгодження договірної ціни» сторони погодили такі умови:
1. Перевезення шламу за маршрутом додаткова ємність № 2 - східний склад (аглофабрика), одинця виміру - тонна, відстань - до 5,6 км, вартість без ПДВ - 17,50 грн.
2. Вивіз шлаку за маршрутом додаткова ємність № 2 - балка Грекувата, одинця виміру - т/км, відстань - до 14 км, вартість без ПДВ - 2,20 грн.
3. Ввезення шлаку за маршрутом ЦПШ - додаткова ємність № 2, одинця виміру - т/км, відстань - 7,5 км, вартість без ПДВ - 4,40 грн.
4. Перевезення шлаку за місцем, одинця виміру - маш.год, вартість без ПДВ - 625,00 грн.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з перевезення на загальну суму 1 902 035,71 грн, що підтверджується наступними актами надання послуг: № 936 від 21.10.2019 на суму 30 295,02 грн, № 992 від 04.11.2019 на суму 355 828,88 грн, № 1029 від 12.11.2019 на суму 455 132,84 грн, № 1064 від 22.11.2019 на суму 464 142,84 грн, № 1077 від 22.11.2019 на суму 41 744,74 грн, № 1091 від 02.12.2019 на суму 9 750,00 грн, № 1093 від 02.12.2019 на суму 154 987,19 грн, № 1130 від 11.12.2019 на суму 301 937,58 грн, № 1151 від 13.12.2019 на суму 19 500,00 грн, № 1165 від 20.12.2019 на суму 68 716,62 грн (а.с.25 - 34).
Зазначені акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень.
Відповідачем здійснено часткову оплату на загальну суму 187 123,90 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 2828 від 02.12.2019 на суму 30 295,02 грн, № 2829 від 02.12.20219 на суму 155 828,88 грн, № 3202 від 28.05.2020 на суму 1 000,00 грн (а.с. 35 - 37).
Несплачений відповідачем залишок грошових коштів - 1 714 911,81 грн (1902035,71 - 187123,90 = 1 714 911,81), з яких позивач заявив до стягнення 1 522 061,81 грн, і є причиною виникнення спору.
Предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з виконанням сторонами договірних зобов'язань щодо надання послуг з перевезення та їх оплати.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
За змістом частини першої статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Частиною першою статті 919 цього Кодексу передбачено, що доставка вантажу до пункту призначення здійснюється перевізником у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 3.1 договору та з урахуванням статті 254 Цивільного кодексу України щодо визначення строку у разі, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, оплата відповідачем мала бути здійснена у наступні строки:
за актом № 936 від 21.10.2019 на суму 30 295,02 грн - не пізніше 05.11.2019;
за актом № 992 від 04.11.2019 на суму 355 828,88 грн - не пізніше 19.11.2019;
за актом № 1029 від 12.11.2019 на суму 455 132,84 грн - не пізніше 27.11.2019;
за актом № 1077 від 22.11.2019 на суму 41 744,74 грн - не пізніше 09.12.2019;
за актом № 1064 від 22.11.2019 на суму 464 142,84 грн - не пізніше 09.12.2019;
за актом № 1091 від 02.12.2019 на суму 9 750,00 грн - не пізніше 17.12.2019;
за актом № 1093 від 02.12.2019 на суму 154 987,19 грн - не пізніше 17.12.2019;
за актом № 1130 від 11.12.2019 на суму 301 937,58 грн - не пізніше 26.12.2019;
за актом № 1151 від 13.12.2019 на суму 19 500,00 грн - не пізніше 30.12.2019;
за актом № 1165 від 20.12.2019 на суму 68 716,62 грн - не пізніше 06.01.2020.
Здійснену відповідачем з порушенням строку оплату у сумі 30295,02 грн за платіжним дорученням № 2828 від 02.02.2019 позивач прийняв у рахунок оплати за актом № 936 від 21.10.2019 на суму 30295,02 грн. Здійснену відповідачем з порушенням строку оплату у сумі 155828,88 грн та 1000,00 грн за платіжними дорученнями № 2829 від 02.12.2019 та № 3202 від 28.05.2020 відповідно позивач прийняв у рахунок часткової оплати за актом № 992 від 04.11.2019 на суму 355828,88 грн (355828,88 - 155828,88 - 1000,00 = 199000,00).
Доказів щодо інших оплат відповідач суду не надав. Строк оплати є таким, що настав.
Заперечення відповідача щодо відсутності заборгованості внаслідок застосування ним до позивача відповідно до пунктів 2.2, 6.16, 11.9 договору оперативно-господарської санкції у вигляді неустойки судом не приймаються з огляду на таке.
Відповідно до пунктів 1.1, 2.2 договору сторони передбачили перевезення шламу та ввезення/вивезення шлаку, а також орієнтовний обсяг перевезення. Пункт 6.16 договору передбачає можливість нарахування штрафу за невиконання місячного обсягу перевезення шламу. За договором відсутнє погодження сторонами місячного обсягу перевезення шламу.
Відповідачем не надано суду доказів невиконання позивачем послуг з перевезення не в повному обсязі. Надання позивачем договірних послуг підтверджується актами, підписаними та скріпленими печатками сторін без зауважень та заперечень.
Крім того, у справі наявні акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2019 по 09.01.2020 із визначеною заборгованістю відповідача на суму 1 715 917,81 грн, який належним чином оформлений сторонами та лист відповідача № 1701/01 від 17.01.2020, яким останній повідомляє позивача, що причина зазначеної заборгованості за договором пов'язана з нестабільною роботою підприємства і несвоєчасною оплатою за надані послуги від замовника, яку відповідач зобов'язався погасити у лютому - квітні 2020 року (а.с. 38-39).
Жодних претензій щодо неналежного виконання позивачем послуг з перевезення відповідачем не заявлялось.
Крім того, штраф, передбачений пунктом 6.16 договору, за своєю правовою природою не є оперативно-господарською санкцією, а є неустойкою, яка не може застосовуватися відповідачем як оперативно-господарська санкція відповідно до пункту 11.9 договору.
Так, відповідно до статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.
Види оперативно-господарських санкцій передбачені статтею 236 Господарського кодексу України, згідно з якою у господарських договорах можливі до використання сторонами такі оперативно-господарські санкції: 1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною зі звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною; відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт унаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо; 2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо); 3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо; 4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин зі стороною, яка порушує зобов'язання. При цьому цей перелік оперативно-господарських санкцій, не є вичерпним; сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання (стаття 237 Господарського кодексу України).
З викладеного вбачається, що оперативно-господарські санкції можуть полягати в односторонній відмові від господарського зобов'язання (повністю або частково) або в односторонній зміні його умов. Оперативно-господарські санкції застосовуються відповідною особою - стороною зобов'язання в односторонньому порядку, а їх перелік та порядок вжиття визначаються виключно положеннями договору, укладеного між сторонами.
Мета застосування зазначених санкцій - припинення або запобігання повторенню порушень зобов'язання шляхом оперативного впливу на правопорушника. Оперативно-господарські санкції застосовуються виключно за рішенням управненої сторони й спрямовані на корегування подальшої поведінки порушника господарського зобов'язання в майбутньому.
Зазначений висновок відповідає висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 910/17955/17.
Отже, оперативно-господарська санкція за своєю правовою природою є самостійним видом відповідальності за порушення зобов'язань, відмінним від штрафних санкцій.
Особливістю оперативно-господарських санкцій є те, що, на відміну від штрафних, до яких вдаються виключно за рішенням суду, вони застосовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку, тобто без попередження заздалегідь. Оперативно-господарські санкції застосовують безпосередньо самі суб'єкти господарських відносин в оперативному порядку, тобто без звернення до судових або інших уповноважених органів, і без згоди іншої сторони зобов'язання - це, зокрема, є головною умовою застосування сторонами таких санкцій, про що має бути пряма вказівка в договорі. При цьому до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, які передбачено договором.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №905/2464/17, від 04.11.2019 у справі № 905/975/18, від 20.10.2020 у справі № 905/267/19.
За таких обставин відповідач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення з позивача у цій справі штрафу, передбаченого пунктом 6.16 договору, який є штрафною санкцією за неналежне виконання зобов'язань.
Стосовно доводів відповідача про помилковість перерахування ним 1000,00 грн за платіжним дорученням № 3202 від 28.05.2020 у рахунок оплати послуг за спірним договором, суд зазначає наступне.
За статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів відповідно до визначених законом способів, у тому числі й з підстав набуття, збереження майна іншою стороною без достатньої правової підстави.
Правомірність перерахування грошових коштів у сумі 1000,00 грн за платіжним дорученням № 3202 від 28.05.2020 не є предметом спору у цій справі. Надані відповідачем докази щодо помилкового їх перерахування, зокрема пояснювальна записка бухгалтера ПП «Нормер», не є допустимим доказом - заявою свідка відповідно до нормативних положень статті 88 Господарського процесуального кодексу України.
Стосовно доводів сторін щодо правомірності одностороннього зарахування позивачем зустрічних однорідних вимог за укладеним між ними договором № 08010-01 від 08.01.2020 у зменшення позовних вимог позивача у цій справі, суд зазначає, що правомірність такого зарахування також не є предметом спору у цій справі та може бути предметом окремого судового провадження за ініціативою однієї із сторін.
Зменшення позовних вимог є правом позивача у цій справі. Заявлені ним вимоги про стягнення основного боргу у сумі 1 522 061,81 грн є законними й обґрунтованими.
За обставинами справи відповідач не забезпечив належного виконання своїх зобов'язань з оплати та ухилився від їх добровільного виконання у позасудовому порядку.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 28 307,11 грн заявлені із загальної суми у розмірі 46 531,79 грн, розрахованої із заборгованості за кожним актом окремо (з урахуванням часткових оплат) за загальний період з 06.11.2019 по 02.11.2020.
Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 41 158,22 грн заявлені із загальної суми у розмірі 43 343,23 грн, розрахованих із заборгованості за кожним актом окремо (з урахуванням часткових оплат) за загальний період січень - жовтень 2020 року, окрім заборгованості за актом № 936 від 21.10.2019 на суму 30295,02 грн та заборгованості на суму 355828,88 грн за актом № 992 від 04.11.2019 за період з 20.11.2019 по 01.12.2019.
Перевіркою у межах позову здійсненого позивачем розрахунку порушень, які б мали наслідком зменшення 3% річних та інфляційних втрат, судом не встановлено.
Відтак, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 1 591 527,14 грн, з яких: 1 522 061,81 грн - основний борг, 28307,11 грн - 3% річних, 41 158,22 грн - інфляційні втрати.
Заява відповідача про застосування строку позовної давності судом відхиляється з наступних підстав.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною трирічною позовною давністю.
Відповідно до частини третьої статті 925 Цивільного кодексу України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Згідно з частиною п'ятою статті 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Зазначена норма закону визначає спеціальний строк позовної давності, який встановлюється у шестимісячний строк, саме для пред'явлення позовів перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Предметом спору у цій справі є заборгованість за договором перевезення, за яким позивач є перевізником, а відповідач - замовником послуг, а не вантажовідправником чи вантажоодержувачем. Докази щодо цього відсутні.
За таких обставин до спірних правовідносин підлягає застосуванню позовна давність в один рік відповідно до частини третьої статті 925 Цивільного кодексу України.
При цьому, відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Враховуючи граничні строки оплати наданих послуг за спірними актами, строк позовної давності на час звернення позивача з позовом до суду (06.10.2020) не пропущений (а.с. 45).
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується Законом України «Про судовий збір» та статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим судовий збір у сумі 23 872,91 грн, що становить 1,5% від ціни позову (1591527,14х1,5% = 23872,91), повністю покладається на відповідача.
Суд також враховує, що звертаючись з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір у сумі 26 706,68 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3418 від 06.10.2020, оригінал якого знаходиться у справі (а.с. 6).
За таких обставин позивачем надмірно сплачено судовий збір у сумі 2 833,77 грн (26706,68 - 23872,91= 2833,77).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.
На час ухвалення судового рішення клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору не надходило.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кормо-Транс-Логістик" до Приватного підприємства "Нормер" про стягнення 1 591 527,14 грн задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства "Нормер" (ідентифікаційний код 36840461, місцезнаходження: 49006, м. Дніпро, вул. Чичеріна, буд. 74) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кормо-Транс-Логістик" (ідентифікаційний код 37380270, місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 35) основний борг у сумі 1 522 061,81 грн, 3% річних у сумі 28 307,11 грн, інфляційні втрати у сумі 41 158,22 грн, судовий збір у сумі 23872,91 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI “Перехідні положення” цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 01.02.2021.
Суддя І.І. Колісник