вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"19" січня 2021 р. Cправа № 902/1129/20
Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Александр", м.Запоріжжя
до Приватного підприємства "ВІНАБРАЗИВ", м.Вінниця
про стягнення 50749,02 грн заборгованості згідно договору поставки
представники сторін в судове засідання не з'явилися.
20.11.2020 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Александр" про стягнення з Приватного підприємства "ВІНАБРАЗИВ" 50749,02 грн заборгованості, з яких: 48000,00 грн - основний борг, 2199,22 грн - пеня, 549,80 грн - 3% річних. Вказана заборгованість нарахована з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №ТД2-00009 від 29.03.2017 в частині здійснення обумовлених платежів за отриманий товар.
За вказаним позовом, ухвалою суду від 25.11.2020 відкрито провадження у справі № 902/1129/20, призначено судове засідання на 19.01.2021.
На визначену судом дату (19.01.2021) представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча про місце, дату та час його проведення останні повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
При цьому суд враховує, що 19.01.2021 до суду надійшла заява позивача № 987 від 14.01.2021 про розгляд справи за відсутності його представника за наявними у матеріалах справи документами. Одночасно позивач повідомляє, що станом на 14.01.2021 відповідач не виконав умови Договору поставки ТД2-00009 від 29.03.2017 в частині сплати вартості отриманого товару у зв'язку із чим, позовні вимоги є незмінними.
Положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.
З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Між Товариством обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Александр" (далі по тексту також Постачальник, позивач) та Приватним підприємством "Вінабразив" (далі по тексту також Покупець, відповідач) укладено Договір постачання № ТД2-0009 від 29.03.2017.
Згідно до предмету Договору Постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлений строк (строки) іншій стороні - Покупцю наступний товар інструмент, а Покупець зобов'язується прийняти зазначений товар і сплатити за нього визначену грошову суму в порядку, розмірі і на умовах, установлених даним Договором (п.1.1. Договору) .
Відповідно до п. 1.2. Договору найменування, номенклатура, кількість, ціна узгоджуються Сторонами додатково для кожної партії.
Строки постачання вказуються конкретно для кожної партії товару. Постачання товару здійснюється на умовах: FСА, відповідно до вимог Міжнародних правил про тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції 2000 року. Датою постачання товару вважається дата передачі товару, зазначена у видатковій чи товарно-транспортній накладній. Постачальник має право дострокового і часткового постачання (п.2.1.- п.2.4. Договору).
Згідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору ціни на товар, що поставляється Постачальником, встановлюються у рахунку-фактурі. Розрахунки за товар, що постачається Постачальником за даним Договором, проводяться Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок протягом 14 календарних днів з дати поставки Товару.
Пунктом 5.3. Договору сторони узгодили, що у випадку порушення Покупцем строків розрахунку за поставлений Товар, передбачених даним Договором чи іншою угодою Сторін, Покупець сплачує Постачальнику за кожний день прострочення пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого Товару. Покупець сплачує пеню за весь період прострочення.
Даний Договір набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє до 29.12.2017. Якщо за 20 днів до закінчення терміну дії даного Договору жодна зі сторін не виявить бажан ня про його припинення, Договір буде вважатися пролонгованим на наступний рік (п. 8.2. Договору).
26.12.2018 між сторонами підписано та скріплено печатками Додаткову угоду до Договору № ТД2-00009 від 29.03.2017 про наступне:
"1. У зв'язку з продовженням терміну дії договору Сторони дійшли згоди про внесення зміни до Договору та погодились пункт 8.2 Договору викласти в наступній редакції:
"Даний Договір набуває силу з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2019. Якщо за 20 днів до закінчення терміну дії даного Договору жодна зі сторін не виявить бажання про його припинення. Договір буде вважатися пролонгованим на кожний наступний рік.
2. Решту умов договору залишити без змін".
На виконання умов Договору відповідач, згідно видаткової накладної № КВ-00001744 від 26.06.2020, поставив позивачу обумовлений товар на загальну суму 56 044,69 грн.
Водночас відповідач своє зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, в розмірі 8 044,69 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 363 від 01.10.2020.
Таким чином, за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 48000,00 грн, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.
Враховуючи встановлені обставини суд зважає на наступні законодавчі положення.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України (далі по тексту також - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 631 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковий для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як слідує з умов п. 3.2. Договору оплата Товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок протягом 14 календарних днів з дати поставки Товару.
Таким чином, враховуючи дату поставки товару (26.06.2020) відповідач був зобов'язаний сплатити вартість отриманого товару, згідно видаткової накладної № КВ-00001744 від 26.06.2020 - до 10.07.2020 (включно).
З огляду на наведені вище приписи законодавства, відсутність доказів проведення відповідачем розрахунків у повному обсязі за отриманий товар, суд вважає позовні вимоги про стягнення 48000,00 грн заборгованості правомірними та обґрунтованими.
Щодо позовних вимог про стягнення пені в розмірі 2199,22 грн та 3% річних в розмірі 549,80 грн слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Так, у відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно до ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
В пункті п. 5.3. Договору сторони узгодили міру відповідальності Покупця за несвоєчасну оплату Товару, а саме сплату пені в розмірі 0,1 % вартості неоплаченого Товару. При цьому Покупець сплачує пеню за весь період прострочення.
Згідно ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Беручи до уваги викладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення покупцем оплати вартості отриманого товару суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та нормам чинного законодавства.
Таким чином, здійснивши перевірку правильності розрахунку пені та 3 % річних в межах періодів, визначених позивачем, за допомогою калькулятора інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН" судом не виявлено помилок.
При цьому суд констатує, що під час здійснення позивачем розрахунку пені останнім враховано положення частини другої статті 343 ГК України відповідно до змісту якого розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Враховуючи вказані обставини, вимоги позивача про стягнення штрафних та компенсаційних нарахувань підлягають повному задоволенню, а саме: пеня в розмірі 2199,22 грн. та 3 % річних в розмірі 549,80 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву чи докази, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
За правилами ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Вінабразив" (вул.Карла Маркса, буд.42, м.Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 37159748) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Александр" (вул.Олександрівська, 2, м.Запоріжжя, 69063, код ЄДРПОУ 38920229) суму основного боргу в розмірі 48000,00 грн, пеню в розмірі 2199,22 грн, 3% річних в розмірі 549,80 грн та відшкодування судового збору в розмірі 2102,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 01 лютого 2021 р.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу (вул.Олександрівська, 2, м.Запоріжжя, 69063);
3 - відповідачу (вул.Карла Маркса, буд.42, м.Вінниця, 21034)