вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"26" січня 2021 р. Cправа № 5/75-05
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Поцалюк Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду матеріали по справі
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські національні напої" (пр-т Героїв Сталінграду, 18-А, м. Київ)
до: Державного підприємства "Чечельницький спиртовий завод" (вул. 50-річчя СРСР, 17, м.Чечельник, Чечельницький район, Вінницька область, 24800)
про визнання банкрутом
за участю :
від Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький): Безверха А.О., за наказом
від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України: Бельський-Панасюк О.О., за довіреністю
Френк В.П., за паспортом
В провадженні суду перебуває справа № 5/75-05 за заявою ТОВ "Українські національні напої" про банкрутство ДП "Чечельницький спиртовий завод".
Провадження у даній справі перебуває на стадії розпорядження майном.
Так, ухвалою суду від 07.12.2020 року продовжено строк процедури розпорядження майном ДП "Чечельницький спиртовий завод" та повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна) Северина С.Л. у справі № 5/75-05 до 01.02.2021 року; призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 01.02.2021 року.
17.11.2020 року від Чечельницького РВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) надійшла заява № 7873 від 11.11.2020 року про надання дозволу на звернення стягнення на рухоме майно боржника.
Ухвалою суду від 19.11.2020 року вищевказану заяву у справі № 5/75-05 призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.12.2020 року.
В подальшому, ухвалою суду від 01.12.2020 року подану заяву у даній справі було призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.01.2021 року об 11:00 год..
Також, ухвалою суду від 10.12.2020 року ухвалено судове засідання 26.01.2021 року об 11:00 год. у справі № 5/75-05 провести в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Вінницької області через Північний апеляційний господарський за участю представника Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
На визначену дату в судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції з'явилися представники Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та Френк В.П..
При цьому, судом встановлено, що у заяві № 7873 від 11.11.2020 року, Заявник просить суд розглянути заяву за відсутності представника Чечельницького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
Окрім того, 04.01.2021 року від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до суду надійшли письмові пояснення № 2431-05/971 від 23.12.2020 року по справі № 5/75-05.
25.01.2021 року від арбітражного керуючого Северина С.Л. до суду надійшли такі документи : клопотання № 01-34/453 від 25.01.2021 року про розгляд справи без участі розпорядника майна; відзив № 01-34/452 від 20.01.2021 року на заяву № 7873 від 11.11.2020 року про надання дозволу на звернення стягнення на рухоме майно боржника.
25.01.2021 року від ДП "Чечельницький спиртовий завод" до суду надійшов відзив б/н від 25.01.2021 року на заяву № 7873 від 11.11.2020 року про надання дозволу на звернення стягнення на рухоме майно боржника.
26.01.2021 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява б/н від 26.01.2021 року про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у справі №5/75-05.
В судовому засіданні, представник Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України зазначив, що відсутні підстави для залучення ОСОБА_1 в якості третьої особи на стороні Чечельницького РВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), так як Стягувач - ОСОБА_1 є учасником провадження у даній справі про банкрутство.
Представник Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) підтримала позицію представника Мінекономіки.
Суд, розглянувши заяву ОСОБА_1 б/н від 26.01.2021 року про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у цій справі, заслухавши пояснення представників учасників справи, дійшов таких висновків.
Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного). Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 41 ГПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. У справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Отже, виходячи з наведених норм законодавства, питання щодо залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, вирішується судом у випадку розгляду справи в порядку позовного провадження.
Також, суд звертає увагу на те, що зазначена вище заява про надання дозволу на звернення стягнення на рухоме майно боржника розглядається в межах справи про банкрутство ДП "Чечельницький спиртовий завод", а не в позовному провадженні, в зв'язку з чим, статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні органу ДВС застосуванню не підлягає.
При цьому, згідно цієї заяви, ОСОБА_1 , виступає Стягувачем, а отже є учасником у даній справі та користувається усіма правами і процесуальними обов'язками, які передбачені ст.ст. 42, 46 ГПК.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 б/н від 26.01.2021 року про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у справі № 5/75-05.
В ході розгляду справи, представник Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України просив суд відмовити в задоволенні заяви про надання дозволу на звернення стягнення на рухоме майно боржника.
ОСОБА_1 , підтримав заяву про надання дозволу на звернення стягнення на рухоме майно боржника.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали заяви Чечельницького РВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) № 7873 від 11.11.2020 року про надання дозволу на звернення стягнення на рухоме майно боржника, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд встановив наступне.
Як вбачається із змісту заяви № 7873 від 11.11.2020 року, на виконанні у Чечельницькому районному відділі служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) перебувають виконавчі провадження, а саме:
1) № 63032291 з виконання виконавчого листа Апеляційного суду Вінницької області №151/701/17 від 23.10.2018 року щодо стягнення з ДП "Чечельницький спиртовий завод" на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 2 327 216,56 грн;
2) № 63031071 з виконання виконавчого листа Чечельницького районного суду Вінницької області № 151/701/17 від 02.12.2019 року щодо стягнення коштів з ДП "Чечельницький спиртовий завод" на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 209 862 грн.;
3) № 63031517 з виконання виконавчого листа Вінницького апеляційного суду №151/979/18 від 10.01.2020 року щодо стягнення коштів з ДП "Чечельницький спиртовий завод" на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 1 180 780,96 грн;
4) № 61758847 з виконання виконавчого листа Чечельницького районного суду Вінницької області № 151/452/19 від 11.03.2019 року щодо стягнення коштів з ДП "Чечельницький спиртовий завод" на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 299 795,45 грн;
5) № 62546690 з виконання виконавчого листа Чечельницького районного суду Вінницької області № 151/80/20 від 11.06.2020 року щодо стягнення коштів з ДП "Чечельницький спиртовий завод" на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 79 103,18 грн.
Господарським судом Вінницької області 19.04.2005 у справі № 5/75/05 порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Чечельницького спиртового заводу" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.
В свою чергу, державним виконавцем, з метою виявлення рухомого та нерухомого майна, відкритих рахунків боржника в установах банків, направлялись відповідні запити.
27.10.2020 Стягувач звернувся із заявою в якій просить звернутися з клопотанням до Господарського суду Вінницької області про визначення переліку майна ДП "Чечельницький спиртовий завод" для звернення стягнення в примусовому порядку та продажу цього майна для погашення боргу в загальній сумі 4 096 758 грн 15 коп., яка підтверджена судовим рішенням та ухвалою Господарського суду Вінницької області по справі № 5/75-05 від 27.08.2020 року. Також, ОСОБА_1 , не є суб'єктом підприємницької діяльності, не укладав господарські угоди з ДП "Чечельницький спиртовий завод" та надав йому кошти, майно (обладнання, ТМЦ) в борг за цільовим призначенням з поверненням у відповідності до цивільно-правових угод (договорів) за цивільним законодавством України.
Згідно відповіді Державної фіскальної служби України за боржником зареєстровані розрахункові рахунки на які, накладено арешти та неодноразово направлено платіжні вимоги щодо примусового списання коштів. Однак, кошти на даних рахунках відсутні.
Станом на 10.11.2020 сума заборгованості не погашена, боржником не вчинено жодних дій спрямованих на погашення боргу.
За наведених вище обставин, Заявник просить суд винести ухвалу, якою надати дозвіл на звернення стягнення на рухоме майно боржника - ДП "Чечельницький спиртовий завод".
Відповідно до відзиву ДП "Чечельницький спиртовий завод" б/н від 25.01.2021 року на заяву № 7873 від 11.11.2020 року, Боржник, посилаючись на приписи п. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, просить суд заяву Чечельницького РВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про надання дозволу на звернення стягнення на рухоме майно боржника, залишити без задоволення.
У відзиві арбітражного керуючого Северина С.Л. № 01-34/452 від 20.01.2021 року на заяву № 7873 від 11.11.2020 року, викладена тотожна позиція, яка зазначена у відзиві Боржника.
Також, згідно письмових пояснень Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 2431-05/971 від 23.12.2020 року, зокрема, вказано, що оскільки, станом на день набрання чинності Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" ДП "Чечельницький спиртовий завод" було включено до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, державній виконавчій службі в силу закону заборонено вчиняти будь-які виконавчі дії щодо майна Боржника.
За цих обставин, на переконання Мінекономіки, заява Чечельницького районного ВДВС Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про надання дозволу на звернення стягнення на рухоме майно ДП "Чечельницький спиртовий завод" не підлягає задоволенню.
З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
Як встановлено судом, подана заява № 7873 від 11.11.2020 року мотивована тим, що станом на 10.11.2020 року, сума заборгованості ДП "Чечельницький спиртовий завод" перед ОСОБА_1 , в ході виконання виконавчих проваджень, які перебувають на виконанні у Чечельницькому районному відділі державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) не погашена та Боржником не вчинено жодних дій спрямованих на погашення відповідного боргу.
Також, в обґрунтування цієї заяви, Заявник, зокрема, посилається на норми ст. 37 Закону України "Про власність" та ч. 5 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Суд звертає увагу на те, що наразі Закон України "Про власність" втратив чинність на підставі Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України " №997-V (997-16 ) від 27.04.2007 року.
Крім того, 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Частина 1 ст. 2 КУзПБ передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно п. 1, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом. З дня введення в дію цього Кодексу визнати такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).
Враховуючи наведене, КУзПБ введено в дію з 21.10.2019 року.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Тобто, перехід від регулювання передбаченого Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до регулювання передбаченого КУзПБ здійснюється негайно (безпосередня дія як спосіб дії в часі нормативно-правових актів) шляхом здійснення подальшого розгляду справи про банкрутство відповідно до положень Кодексу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 924/159/14, від 11.08.2020 у справі № 904/3457/19, від 27.08.2020 року у справі №904/4928/17.
Відтак, розгляд справи, в тому рахунку і розгляд заяви Чечельницького РВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) № 7873 від 11.11.2020 року про надання дозволу на звернення стягнення на рухоме майно боржника, здійснюється згідно положень КУзПБ.
При цьому, суд зауважує, що відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).
Відтак, у даному випадку, не має місце зворотня дія норм КУзПБ у часі, оскільки судом застосовуються ці норми виключно до окремої процесуальної дії - звернення органу ДВС із заявою до суду.
Така ж позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 року у справі №904/4928/17.
Отже, за вищевказаних обставин, наведені у заяві про надання дозволу на звернення стягнення на рухоме майно боржника норми Закону України "Про власність" та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", застосуванню не підлягають.
Разом з тим, згідно матеріалів справи, ухвалою суду від 19.04.2005 року було порушено провадження у справі № 5/75-05 про банкрутство Державного підприємства "Чечельницький спиртовий завод" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.
Крім того, як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 , звертався до суду із заявою б/н від 29.11.2019 року про грошові вимоги до боржника у справі № 5/75-05.
Так, ухвалою суду від 27.08.2020 року було відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 б/н від 29.11.2019 року про грошові вимоги до боржника з врахуванням уточнення б/н від 19.08.2020 року до кредиторської заяви по справі № 5/75-05, повністю.
Вказана ухвала суду в апеляційною порядку не оскаржувалася та є чинною.
Водночас, в обґрунтування вищевказаної кредиторської заяви, ОСОБА_1 , були заявлені грошові вимоги до Боржника - ДП "Чечельницький спиртовий завод" в загальній сумі 4 096 758,15 грн, яка визначена за наслідками судових рішень по справах № 151/701/17, 151/979/18, 151/452/19, 151/80/20, на які також послався Чечельницький РВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) у заяві № 7873 від 11.11.2020 року про надання дозволу на звернення стягнення на рухоме майно боржника.
Поряд з цим, в ухвалі від 27.08.2020 року, суд, аналізуючи наведені вище судові рішення, дійшов висновку, що заборгованість ДП "Чечельницький спиртовий завод" перед ОСОБА_1 , виникла та встановлена відповідними рішеннями судів, у період провадження у справі № 5/75-05 про банкрутство ДП "Чечельницький спиртовий завод".
Відтак, в ухвалі від 27.08.2020 року, суд зазначив, що в силу приписів ст. 1 КУзПБ, заявлені грошові вимоги ОСОБА_1 до Боржника згідно вищевказаних судових рішень в загальній сумі 4 096 758,15 грн, є поточними, оскільки виникли після відкриття провадження у даній справі про банкрутство ДП "Чечельницький спиртовий завод".
За змістом ч. 1, ч. 5 ст. 41 КУзПБ, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Порядок примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначений Законом України "Про виконавче провадження".
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Згідно ч. 1 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.
За змістом п. 1, п. 2, п. 17 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, виявлення майна та звернення стягнення на майно боржника здійснюються у порядку, встановленому розділом VII Закону. У разі виконання рішень про стягнення коштів з юридичних осіб виконавець перевіряє також наявність майна боржника за даними балансу. Копію балансу виконавець може отримати безпосередньо у боржника або у відповідних державних органах.
Визначення вартості, оцінка майна боржника здійснюються в порядку, встановленому статтею 57 Закону.
Суд звертає увагу на те, що у заяві № 7873 від 11.11.2020 року не зазначено переліку рухомого майна боржника на яке слід надати дозвіл на його звернення, а також не вказано вартості такого майна, що має суттєве значення, оскільки стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідному для виконання вищевказаних виконавчих документів.
Разом з тим, відповідно до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" затверджено перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, згідно з Додатком 1.
Як вбачається з Додатку 1 до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", Боржник у справі № 5/75-05 - ДП "Чечельницький спиртовий завод" (код 05459176) увійшов до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.
Однак, згідно положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (розділ I цього Закону) визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".
Відповідно п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пункту 1 розділу II цього Закону, який вводиться в дію одночасно з введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства.
Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" набрав чинності 20.10.2019 року.
Згідно п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Відтак, наразі відповідним положенням згаданого вище Закону встановлено заборону виконавцю здійснювати будь-які дії у виконавчому провадженні щодо об'єкта права державної власності, в даному випадку - ДП "Чечельницький спиртовий завод", який на день набрання чинності Законом був включений до переліку, затвердженого Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".
Враховуючи наведені вище обставини та положення законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Чечельницького РВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) № 7873 від 11.11.2020 року про надання дозволу на звернення стягнення на рухоме майно боржника у справі № 5/75-05, в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 44-49 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -
1. Відмовити в задоволенні заяви Чечельницького РВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) № 7873 від 11.11.2020 року про надання дозволу на звернення стягнення на рухоме майно боржника у справі № 5/75-05, повністю.
2. Копію ухвали надіслати рекомендованим листом згідно переліку; та на електронні адреси: ліквідатору ТОВ "Українські національні напої" Голінному А.М. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ДП "Чечельницький спиртовий завод" - Spirtzavod_chech@ukr.net; Сектору з питань банкрутства у Вінницькій області відділу банкрутства Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) - bankrut@vn.minjust.gov.ua; Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України - meconomy@me.gov.ua; арбітражному керуючому Северину С.Л. - ІНФОРМАЦІЯ_2; ГУ ПФУ у Вінницькій області - gu@vn.pfu.gov.ua; Прокуратурі Вінницької області - zvern@vin.gp.gov.ua; Управлінню ВД ФСС України у Вінницькій області - vi@fssu.gov.ua; Запорізьке ДП "Кремнійполімер" - osbt@silic.com.ua; Управлінню ДКСУ у Чечельницькому районі Вінницької області - office.chech@vn.dksu.local; ГУ ДПС у Вінницькій області - vin.official@tax.gov.ua; ДК спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (Концерн "Укрспирт") - lk@ukrspirt.com; Чечельницькому РВ ДВС Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) - info@chl.vn.dvs.gov.ua.
Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254-256, пп. 17.5 п. 17 ч. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. 5 прим.:
1 - до справи;
2 - ПП"Кірс" (вул. Героїв Сталінграду, м. Черкаси, 22А);
3 - ТОВ "Відродження" (вул. І. Миколайчука, 34, м. Вінниця, 21036);
4 - ТОВ "Фінансова компанія "Депт Фінанс" (вул. Бульварно-Кудрявська, 33Б, офіс 304, м. Київ, 01601);
5 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).