вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"01" лютого 2021 р. м. Вінниця Cправа № 902/1157/20
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Міліціанова Р.В., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Фізичної особи-підприємця Плахотнюка Олександра Васильовича, АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА+", вул. Леніна, буд. 25, с. Зозів, Липовецький район, Вінницька область, 22525, код - 42753995
про стягнення 584 300,29 грн
26.11.2020 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н від 20.11.2020 року) Фізичної особи-підприємця Плахотнюка Олександра Васильовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА+" про стягнення 584 300,29 грн заборгованості, з яких 375 550,00 грн основного боргу, 5 386,99 грн 3% річних, 3 363,30 грн інфляційних втрат, 200 000,00 грн штрафу за договором виконання сільськогосподарських робіт № 17042020/1 від 17.04.2020 року.
Ухвалою суду від 01.12.2020 року відкрито провадження справі № 902/1157/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).
Сторонам встановлено строки на вчинення процесуальних дій до 23.12.2020 року.
23.12.2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 21.12.2020 року), в якому останній просить суд заявлені позовні вимоги задовольнити частково, в частині основного боргу в сумі 375 550,00 грн, щодо стягнення штрафних санкцій просить суд відмовити.
29.12.2020 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (б/н від 29.12.2020 року), вважає доводи відповідача викладені у відзиві необґрунтованими.
15.01.2021 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (б/н від 14.01.2021 року) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.
Сторонами отримано ухвалу суду від 01.12.2020 року, що підтверджується поштовими повідомленнями № 2251100001780 та № 2252500001751, які наявні в матеріалах справи.
Сторони також не клопотали про продовження процесуальних строків внаслідок застосованих Кабінетом Міністрів України карантинних заходів.
Отже, сторін завчасно, з дотримання процесуальних строків, визначених ГПК України, повідомлено про розгляд справи.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Враховуючи отримання сторонами ухвали суду про відкриття провадження у справі, в якій встановлено час на вчинення процесуальних дій, з огляду на наявність доказів завчасного її отримання, суд вирішив розглянути справу за наявними доказами.
Правовими підставами звернення до суду позивача із вказаним позовом стало неналежне виконанням відповідачем зобов'язань за договором виконання сільськогосподарських робіт № 17042020/1 від 17.04.2020 року, в частині оплати наданих послуг, в зв'язку з чим утворилась заборгованість.
У відзиві на позовну заяву відповідач визнає заявлені позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 375 550,00 грн та зазначає, що сторонами за усною домовленістю погоджено відтермінування оплати виконаних робіт. Також, відповідач стверджує що, позивач оплати наданих послуг не вимагав та спроб досудового врегулювання спору не вживалось. Враховуючи викладене, відповідач вважає, безпідстваним нарахування штрафних санкцій та просить суд відмовити в їх задоволенні.
У відповіді на відзив позивач підтримує заявлені позовні вимоги та вважає доводи відповідача викладені у відзиві необґрунтованими та не підтвердженими жодними доказами.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
17.04.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА+" (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Плахотнюком Олександром Васильовичем (Виконавець) укладено договір виконання сільськогосподарських робіт № 17042020/1.
Відповідно п. 1.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виконати сільськогосподарські роботи.
Замовник зобов'язується прийняти виконані сільськогосподарські роботи та оплатити їх вартість в порядку та строки, визначені цим договором (п. 1.2 Договору).
Види сільськогосподарських робіт, що підлягають виконанню за цим договором, наведені в Додатку 1, що є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.3 Договору).
Згідно п. 1.4 Договору Виконавець зобов'язується виконати обумовлені цим договором сільськогосподарські роботи власними, технічно справними агрегатами на полях Замовника.
За змістом п. 1.5 Договору місце виконання робіт: Вінницька область, Липовецький район, с. Зозів. Конкретні межі земельних ділянок, на яких повинні бути виконані сільськогосподарські роботи, надаються Замовником на адресу Виконавця в процесі виконання останнім своїх зобов'язань за цим договором.
Замовник зобов'язаний провести розрахунки в строки та в порядку, визначених цим Договором (п.п. 2.2.3 Договору)
Виконавець зобов'язаний виконати сільськогосподарські роботи у терміни, що зазначені у договорі (п.п. 2.3.1 Договору).
Відповідно п. 3.1 Договору орієнтовна вартість сільськогосподарських робіт за договором складає 375 550,00 грн без ПДВ.
Сторони дійшли згоди, що ціна та вартість сільськогосподарських робіт може коригуватися в більшу або меншу сторону в залежності від середньо ринкової ціни та обсягів сільськогосподарських робіт, які фактично були виконані Виконавцем за цим договором.
Загальна вартість сільськогосподарських робіт фіксується сторонами в актах приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг), виходячи із загальної площі земель, на яких Виконавцем були виконані сільськогосподарські робити.
Замовник зобов'язаний здійснити оплату виконаних робіт на поточний рахунок виконавця до протягом трьох календарних днів з моменту підписання актів прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) (п. 3.2 Договору).
Оплата виконаних робіт здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів, належних до сплати, на поточний рахунок Виконавця (п. 3.3 Договору).
Відповідно п. 4.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки, заподіяні таким невиконанням.
За прострочення оплати виконаних робіт Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати протягом всього періоду такого прострочення, а також одноразово штраф в сумі 200 000,00 грн у разі настання прострочення оплати строком більше ніж 30 днів (п. 4.2 Договору).
В разі порушення строків виконання сільськогосподарських робіт, встановлених в Договорі, Виконавець сплачує Замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення строків, від вартості невиконаних робіт (п. 4.3 Договору).
Також, до договору між сторонами підписано Додаток №1, за умовами якого сторонами погоджено найменування товару та орієнтовну ціну.
Відповідно до Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000018 від 26.05.2020 року, Виконавцем проведені роботи з посіву кукурудзи та соняшника на площі 499 га на загальну суму 349 300,00 грн без ПДВ та обприскування площі 105 га на загальну суму 26 250,00 грн без ПДВ.
Загальна вартість робіт (послуг) складає 375 500,00 грн без ПДВ.
Однак, в порушення умов укладеного договору відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання щодо проведення розрахунку за виконані роботи.
За твердженнями позивача, станом на 20.11.2020 року заборгованість ТОВ "УКРАЇНА+" перед ФОП Плахотнюк О.В. складає 375 500,00 грн.
Несплата відповідачем заборгованості за виконані роботи (надані послуги) слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем робіт відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за наданні послуги.
Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 375 550,00 грн основного боргу за Договором виконання сільськогосподарських робіт № 17042020/1 від 17.04.2020 року правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її у повному обсязі.
Також, судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 5 386,99 грн 3% річних, 3 363,30 грн інфляційних втрат, 200 000,00 грн штрафу за результатами чого суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Таким чином, заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних є правомірною та обґрунтованою, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства України.
Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора сум 3% річних та інфляційних втрат помилок не виявлено, в зв'язку з чим 3% річних в сумі 5 386,99 грн та інфляційні втрати в сумі 3 363,30 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 200 000,00 грн штрафу.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Розділом 4 договору сторонами погоджено відповідальність сторін.
Зокрема п. 4.2 Договору за прострочення оплати виконаних робіт Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати протягом всього періоду такого прострочення, а також одноразово штраф в сумі 200 000,00 грн у разі настання прострочення оплати строком більше ніж 30 днів.
Тобто, сторонами погоджено розмір, підстави та строк нарахування штрафу за прострочення виконання грошових зобов'язань.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно до ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Таким чином, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 200 000,00 грн штрафу.
При здійсненні висновку відносно правомірного нарахування позивачем штрафу, відсотків річних та інфляції суд критично оцінює доводи відповідача з приводу наявності усних домовленостей щодо відстрочення оплати за договором.
Так, сторонами не внесено змін до Договору виконання сільськогосподарських робіт № 17042020/1 від 17.04.2020 року в частині продовження строків розрахунку.
Підписаний сторонами Акт звірки розрахунків від 29.10.2020 року не може вважатись додатковою угодою до основного договору та не позбавляє позивача прав на стягнення нарахованого штрафу, відсотків річних та інфляції, оскільки така можливість випливає як з положень підписаного сторонами договору, так і норм чинного законодавства України.
Тому, відповідачем в силу вимог ст. ст. 73, 74, 76, 77, 78, 79 ГПК України не спростовано правомірності позовних вимог.
При вирішенні питання щодо остаточних сум стягнення штрафу, з урахуванням позиції відповідача відносно наявності підстав для їх зменшення, суд враховує наступне.
Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (абз.1 п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011).
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).
Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов'язання.
Водночас, суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р.
Як роз'яснено у п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.
Так, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Подібних висновків щодо розміру штрафних санкцій дійшла Велика Палата Верховного Суду 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц; у справі №902/417/18 від 18.03.2020 року.
Дослідивши матеріали даної справи, суд враховує:
- термін прострочення, який відносно основної суми боргу є нетривалим;
- значний розмір штрафу, який перевищує 50% суми основного боргу;
- захищеність майнових інтересів позивача внаслідок нарахування 3% річних та інфляційних втрат;
- можливістю позивача додатково нарахувати пеню за прострочення виконання основного зобов'язання на підставі п. 4.2. Договору.
Таким чином, суд вважає, що наведене вище у своїй сукупності є винятковими обставинами, які є підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України та зменшення як пені, так і відсотків річних з урахуванням зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду.
Тому, суд доходить висновку, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, про наявність достатніх правових підстав для зменшення штрафу на 30%, стягнення на користь позивача 140 000,00 грн - штрафу, що за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.
Отже, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення 60 000,00 грн штрафу.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно з ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Оскільки, позивачем нараховано 3% річних по 20.11.2020 року включно, то суд вважає за можливе визначити у резолютивній частині судового рішення про нарахування 3% річних, починаючи з періоду не охопленому предметом позовних вимог, з визначенням граничного строку їх нарахування до моменту виконання судового рішення в частині сплати грошових коштів в сумі 375 550,00 грн.
Відповідно до ч. ч. 11, 12 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно із ч.1 ст.130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З огляду на вказане, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору, а саме 4 382,25 грн. Решта 50 відсотків сплаченого судового збору в сумі 4 382,25 грн відноситься на відповідача.
Вирішення судом питання щодо зменшення розміру штрафу не впливає на розподіл судових витрат в частині відмови у задоволенні позову з цих підстав.
Крім того, у відповідності до ст.ст. 126, 129 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу за результатами розгляду яких суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів розмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Як вбачається із матеріалів справи 21.12.2019 року між адвокатським об'єднанням "БЕРАТЕР" (Адвокатське об'єднання) та Фізичною особою - підприємцем Плахотнюком Олександром Васильовичем (Клієнт) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 21-12/19-1 відповідно до якого правова (правнича) допомога Клієнту надається Адвокатським об'єднанням шляхом здійснення захисту, представництва або надання інших видів правової допомоги в порядку та на умовах, визначених цим Договором, з урахуванням положень Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та інших нормативно-правових актів, в усіх судових установах, державних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органах, слідчих органах, органах прокуратури, органах досудового розслідування, органах та перед посадовими особами нотаріату, органах та перед посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень, інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форм власності.
При цьому, під представництвом сторони розуміють вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Під захистом сторони розуміють вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Інші види правової (правничої) допомоги за згодою Сторін полягають у адвокатській діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності Клієнта, складення з правом підпису та подачі заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення, звернення з адвокатськими запитами в порядку ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" у тому числі з правом отримання на їх підставі конфіденційної інформації, інформації з обмеженим доступом, а також інформації, яка становить банківську та/або нотаріальну таємницю, право на отримання якої має безпосередньо особисто Клієнт.
Під час виконання повноважень на ведення справи в суді. Адвокатському об'єднанню надається право здійснювати від імені Клієнта усі його процесуальні права та обов'язки, у тому числі користуватися усіма без обмежень правами, які надані відповідним законом позивачеві, відповідачеві, третій особі, потерпілому, учасникам у справі про банкрутство, захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, цивільному позивачу, цивільному відповідачу, сторонам та будь-яким іншим учасникам кримінального та судового провадження (п. 2 Договору).
Згідно п. 8 Договору сплата гонорару/витрат провадиться Клієнтом шляхом внесення грошових коштів на банківський рахунок та/або оприбутковуються Адвокатським об'єднанням.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
При цьому, в матеріалах справи міститься копія Додатку № 4 від 03.12.2020 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 21-12/19-1 від 21.12.2019 року за яким погоджено правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн, копія розрахунку суми гонорару, копія довідки № 28-12/20 від 28.12.2020 року щодо сплати гонорару в сумі 7 000,00 грн, копія довідки № 05-01/21 від 05.01.2021 року щодо сплати гонорару в сумі 8 000,00 грн.
Таким чином понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтвердженими доказами.
Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивачем 14.01.2021 року направлено відповідачу клопотання про стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу з додатками, що підтверджено відповідними квитанціями.
Згідно відомостей веб-сайту ДП "Укрпошта" зазначені документи вручено відповідачу 16.01.2021 року.
Однак, станом на дату ухвалення рішення, клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідачем до суду не подавалось. Заперечень щодо наданого позивачем розрахунку понесених витрат також не подано.
У ч. 3 ст. 129 ГПК України вказано, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не подано суду клопотання про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача в повному обсязі згідно із ч. 9 ст. 129 ГПК України.
Аналогічного висновку щодо покладення на сторону витрат на професійну правничу допомогу дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у додатковій постанові від 29.03.2018 у справі № 907/357/16.
Витрати на оплату професійної правничої допомоги підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України у повному обсязі. з огляду на зменшення розміру штрафу з ініціативи суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327, ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА+" (вул. Леніна, буд. 25, с. Зозів, Липовецький район, Вінницька область, 22525, код - 42753995) на користь Фізичної особи-підприємця Плахотнюка Олександра Васильовича ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) 375 550,00 грн - основного боргу за договором виконання сільськогосподарських робіт № 17042020/1 від 17.04.2020 року, 5 386,99 грн - 3% річних, 3 363,30 грн - інфляційних витрат, 140 000,00 грн - штрафу та 4 382,25 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору, 15 000,00 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу.
3. Нараховувати на суму заборгованості 375 550,00 грн.:
- 3% річних за кожен день прострочення перерахування грошових коштів протягом періоду з 21.11.2020 року до моменту виконання судового рішення в частині сплати грошових коштів в сумі 375 550,00 грн.
4. Відмовити у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Плахотнюка Олександра Васильовича ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА+" (вул. Леніна, буд. 25, с. Зозів, Липовецький район, Вінницька область, 22525, код - 42753995) в частині стягнення 60 000,00 грн - штрафу.
5. Повернути Фізичній особі-підприємцю Плахотнюку Олександру Васильовичу ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України 4 382,25 грн - судових витрат зі сплати судового збору, сплачених згідно платіжного доручення № 115 від 15.11.2020 року (оригінал наявний у матеріалах справи).
6. Засвідчений гербовою печаткою суду примірник даного рішення є підставою для повернення Фізичній особі-підприємцю Плахотнюку Олександру Васильовичу ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судового збору в розмірі 4 382,25 грн.
7. Видати наказ після набранням судовим рішенням законної сили.
8. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.
Повний текст судового рішення складено 01 лютого 2021 р.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу АДРЕСА_1
3 - відповідачу (вул. Леніна, буд. 25, с. Зозів, Липовецький район, Вінницька область, 22525)