ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
01 лютого 2021 року Справа № 924/461/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Дужич С.П.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.11.2020р. (повний текст 03.11.2020р.) у справі №924/461/20 (суддя Гладюк Ю.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ
до Комунального підприємства "Славутське житлово комунальне об'єднання", м.Славута, Хмельницька обл.
про стягнення грошей
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.13 ст.8, ч.3 ст.252 та ч.ч.2, 10 ст.270 ГПК України
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 02.11.2020р. у справі №924/461/20 частково задоволено позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Славутське житлово комунальне об'єднання". Стягнуто з Комунального підприємства „Славутське житлово комунальне об'єднання” на користь Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄЛРПОУ 20077720) 42735,53 грн. пені, 16965,66 грн. 3% річних, 28958,11 грн. інфляційних та 2102 грн. судових витрат. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не погоджується з рішенням щодо часткового задоволення позовних вимог у зв'язку зі зменшенням судом розміру неустойки, і вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема ст.233 Господарського кодексу України, ст.ст.549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України, та процесуального, ст.ст.236, 238 Господарського процесуального кодексу України, права, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в цій частині.
Зазначає, що з матеріалів справи та самого рішення незрозуміло, які саме інтереси сторін було враховано, і яким чином інтереси сторін вплинули на рішення суду в частині зменшення розміру неустойки. Під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача. Також судом взагалі не було з'ясовано, чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов'язання, а також не було оцінено розмір таких збитків. Окрім того, вважає, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов'язанням за договором купівлі-продажу природного газу.
Апелянт зазначає, що відповідач не надав суду належних доказів в обґрунтування своїх заперечень, натомість суд не мотивуючи, а лише своїм внутрішнім переконанням та посиланнями на важкий матеріальний стан відповідача зменшив розмір нарахованих санкцій, що є грубим порушенням положень ст.233 ГК України.
Посилається на практику, викладену у постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2015р. у справі №902/1568/14.
На підставі викладеного просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.11.2020р. у справі №924/461/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 42735,54 грн, та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.11.2020р. у справі №924/461/20. Запропоновано відповідачу у строк - до 28.12.2020р. надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу.
Ухвалу суду про відкриття апеляційного провадження було отримано сторонами, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Відповідач не скористався правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Розглядом матеріалів справи встановлено.
26.09.2017р. між сторонами (позивач - постачальник, відповідач - споживач) укладено договір постачання природного газу №1233/1718-БО-34 відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити споживачу у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Пунктом 2.1. Договору погоджено, що постачальник передає споживачу з 01.10.2017р. по 31.03.2018р. природний газ орієнтовним обсягом до 1011,9 тис.куб.м., в тому числі по місяцях (тис.куб.м.): жовтень - 92,2, листопад - 152, 9, грудень - 210,2, січень - 195, 4, лютий - 211,6, березень - 149,6.
Згідно п.6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Як погоджено п.6.3. Договору оплата за природний газ здійснюється таким чином:
1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством - у разі коли на споживача станом на 30.09.2015р. поширювалася дія ст.19-1 Закону України „Про теплопостачання”;
2) в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1. цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;
3) з поточного рахунку споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку - у разі коли на споживача станом на 30.09.2015р. не поширювалась дія ст.19-1 Закону України „Про теплопостачання” в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;
4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.
У разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1. Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16, 4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.8.2. Договору).
Відповідно до п.12.1 Договору останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017р. до 31.03.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.
05.04.2018р. сторони уклали (підписали і скріпили печатками) Додаткову угоду №1 до Договору постачання природного газу від 26.09.2017р. №1233/1718-БО-34, якою:
- доповнили п.2.1. розділу 2 договору абзацом такого змісту - „постачальник передає споживачу в період з 01.04.2018р. по 31.05.2018р. природний газ орієнтовним об'ємом до 53, 6 тис.м.куб. (квітень - 53, 6, травень - 53, 6);
- розділ 12 договору викладено в наступній редакції: „договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017р. по 31.05.2018р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення”.
Як вбачається з матеріалів справи за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 7072357, 84 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (постачальник - позивач, споживач - відповідач, договір - №1233/1718/БО-34 від 26.09.17р.), які підписані сторонами та скріплені їх печатками: від 31.10.2017р. на суму 193843,43 грн., від 30.11.2017р. на суму 1016470,56 грн., від 31.12.2017р. на суму 1660654,33 грн., від 31.01.2018р. на суму 1090927, 92 грн., від 28.02.2018р. на суму 1392125, 82 грн., від 31.03.2018р. на суму 1361420,58 грн., від 30.04.2018р. на суму 356915,20 грн.
Така ж сума зазначена у сальдо по відповідачу з 01.10.2017р. по 31.12.2018р.
Динаміка розрахунків за поставлений газ відображена в „Операции по договору 1233/1718-БО-34, предприятие „Славутське житлово-комунальне об'єднання КП” с 01.10.2017 по 31.12.2018”.
В матеріалах справи наявні:
- лист Народного депутата України О.Жмеренецького від 25.05.2020р. №50, адресований міському голові м.Славута про прийняття до уваги відповіді на звернення щодо звільнення від нарахування постачальниками електроенергії та природного газу, пені та штрафних санкцій підприємства централізованого водопостачання та водовідведення;
- лист Міненергетики та захисту довкілля України, адресований Славутській міській раді про розгляд звернення, де зазначено, що відповідно до чинного законодавства, тимчасово, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачено звільнити від нарахування постачальникам електричної енергії та природного газу пені та штрафних санкцій підприємствам централізованого водопостачання та водовідведення незалежно від форми власності, а також виробників енергії незалежно від форми власності;
- інформація про стан розрахунків теплопостачальних підприємств за спожитий природний газ з ресурсів НАК „Нафтогаз України” за прямими договорами;
- інформація про здійснення розрахунків за спожитий природний газ підприємствами комунальної теплоенергетики за січень-травень 2020;
- розрахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялися, транспортувалися та постачалися, установами і організаціями, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів по КП „Славутське житлово-комунальне об'єднання”;
- лист від 25.06.20р. №880; наказ Мінрегіонрозвитку від 26.06.17р. №157 про включення до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурах врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, суб'єкти господарювання згідно з додатком, в якому, в тому числі вказано КП „Славутське житлово-комунальне об'єднання”.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:
Як встановлено ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності із ст.173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір постачання природного газу, визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них.
Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковий для виконання сторонами.
Позивач на виконання умов договору у період з жовтня 2017 по квітень 2018 року (включно) поставив, а відповідач прийняв імпортований природний газ на загальну суму 7072357, 84 грн., що підтверджується наданими актами прийому-передачі природного газу за відповідний період. Прийняття поставленого газу відповідачем підтверджується підписом та печаткою останнього на актах.
Обов'язок оплати (остаточний розрахунок) за поставлений обсяг газу, відповідно до договору виникає у відповідача до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1.). Тобто, враховуючи, що останнім місяцем заявленого до стягнення періоду поставки газу є квітень 2018 року, весь обсяг поставленого газу за заявлений період мав бути оплачений 25 травня 2018 року. Однак, як вбачається з „Операции по договору № 1233/1718-БО-34, Предприятие „Славутське житлово-комунальне об'єнання КП” оплата здійснювалась з порушенням зазначених дат.
Правове регулювання спірних правовідносин здійснюється з огляду на норми: Закону України "Про ринок природного газу" від 09.04.2015 №329-VIII (далі - Закон), постанови Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ", якою затверджено Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ (далі - Постанова № 792), постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - Порядок № 20), постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок №256), постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2516, якою затверджено Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки (далі - Алгоритм) з урахуванням часу їх дії на період спірних відносин.
Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України. Забороняється зарахування на інші рахунки коштів за спожитий природний газ, який постачається постачальниками природного газу на виконання спеціальних обов'язків, покладених на них Кабінетом Міністрів України.
Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурних підрозділів, а також оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов'язків, покладених на таких продавців, подається уповноваженим банком до Регулятора на затвердження та доводиться до відома всіх учасників розрахунків. Постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, протягом 10 робочих днів інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання.
Споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурними підрозділами. Кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритих в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурними підрозділами згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим Регулятором, виключно на: 1) поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового продавця, що здійснює продаж природного газу такому постачальнику на виконання спеціальних обов'язків, покладених на такого продавця; 2) поточний рахунок оператора газотранспортної системи; 3) поточний рахунок оператора газорозподільної системи; 4) поточний рахунок постачальника природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.
Постановою №792 затверджено Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ (далі - Порядок відкриття (закриття) рахунків), та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ (далі - Порядок проведення розрахунків). При цьому норми цієї постанови не застосовуються до правовідносин, врегульованих Порядком № 256 (пункт 4 Постанови № 792).
За змістом пунктів 1, 2, 3, 5 Порядку відкриття (закриття) рахунків постачальники природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу (далі - газопостачальні підприємства), та їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов'язків (далі - оптові продавці), відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, в порядку, визначеному Національним банком.
Газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання для виконання покладених на них спеціальних обов'язків щодо постачання та продажу природного газу. Газопостачальні підприємства і оптові продавці обумовлюють у відповідному договорі про відкриття банківського рахунка право уповноваженого банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ, без застосування платіжних вимог.
Газопостачальні підприємства укладають у двомісячний строк із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування коштів за спожитий природний газ виключно на такий рахунок. Під час укладення договорів купівлі-продажу природного газу між газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями, а також договорів постачання природного газу між газопостачальними підприємствами та споживачами визначаються умови щодо оплати за природний газ виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання.
За змістом пунктів 1, 2, 4 Порядку проведення розрахунків він визначає механізм проведення розрахунків за спожитий природний газ з газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями.
Споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами. Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка здійснюють перерахування у повному обсязі коштів за спожитий природний газ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих структурними підрозділами газопостачальних підприємств, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий газопостачальними підприємствами, двічі на день, у визначений час.
При цьому, дію пунктів 5- 8 Порядку проведення розрахунків, які містять положення про застосування затвердженого НКРЕКП алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, було зупинено постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017р. №296 "Деякі питання розрахунків за спожитий природний газ".
Аналіз положень Порядку відкриття (закриття) рахунків та Порядку проведення розрахунків, затверджених Постановою №792, в сукупності з приписами частини шостої статті 11 Закону дозволяє дійти висновку, що хоча Постановою №792 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків, який усуває газопостачальні підприємства від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожитий ними природний газ на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, однак положення Постанови № 792 не обмежують газопостачальні підприємства у можливості виконати свої обов'язки з оплати отриманого газу за договорами, укладеними з оптовими продавцями, шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків із спеціальним режимом використання; не ставлять повноту та своєчасність виконання газопостачальними підприємствами договірних обов'язків з оплати отриманого газу на користь оптових продавців в залежність від оплати газу споживачами; не скасовують і не обмежують відповідальність споживачів перед газопостачальними підприємствами за невиконання обов'язків з оплати за спожитий газ; не змінюють строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між газопостачальними підприємствами та оптовими продавцями.
Отже, приписи постанови №792 самі по собі не змінюють строків розрахунків за договором, не позбавляють відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами договору, зокрема, у вигляді пені за прострочення оплати природного газу та виникнення зобов'язань, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, з оплати боргу з урахуванням 3 % річних та встановленого індексу інфляції.
Зазначену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі №904/1210/18.
При цьому, згідно пп.1 п.6.3 укладеного між позивачем і відповідачем Договору оплата за природний газ здійснюється таким чином - споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством - у разі коли на споживача станом на 30.09.15 поширювалася дія ст.19-1 Закону України „Про теплопостачання”.
В той же час, за пп.2 п.6.3. в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п.6.1. цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.
Тобто, виклавши у договорі дані умови, сторони, тим самим встановили (узгоджується з постановою ВС №904/1210/18) що навіть при наявності рахунку зі спеціальним режимом використання (який встановлює порядок оплати, а не його строк), відповідач зобов'язаний оплатити поставлений газ у строк, обумовлений п.6.1. Договору (до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим).
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Тому, враховуючи, що строк оплати пропущено (підтверджується довідкою), у відповідача виникла заборгованість за періоди прострочення, яка згідно п.8.2. укладеного договору та ст.625 Цивільного кодексу України дає підстави до нарахування пені, річних і інфляційних.
В апеляційному провадженні колегією суддів перевірено розрахунок пені, здійснений позивачем, та встановлено, що останній є арифметично вірним.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.259 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Позивач оскаржує рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 42735,54 грн.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення розміру пені (на 90%).
Згідно ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У силу ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити: чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи ( у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки є правом суду, що за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин дозволяє суду, оцінивши надані сторони докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішувати питання про наявність чи відсутність у кожному конкретному випадку обставини, за яких можливе зменшення неустойки.
Як було встановлено на час розгляду справи судом першої інстанції заборгованість відповідача повністю погашена, а період прострочення був незначний.
Аналізуючи причини прострочення відповідачем оплати поставленого газу, слід прийняти до уваги наступне.
За п.1.2. Договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. Відповідач є комунальним підприємством.
Прострочення виникло внаслідок відсутності коштів та неприбутковості підприємства.
Основним фінансовим джерелом відповідача, з якого проводиться оплата за спожитий природний газ є грошові кошти від реалізації теплової енергії споживачам, платіжна дисципліна яких є незадовільною.
Крім того, прострочення виконання відповідачем договірних зобов'язань зумовлене також несвоєчасною компенсацією від держави різниці між тарифами на теплову енергію та її собівартістю.
Вказані обставини свідчать про скрутний матеріальний стан відповідача, який виник з об'єктивних причин.
Крім цього, грошові кошти, які надходять на рахунки відповідача автоматично перераховуються на поточний рахунок позивача без участі відповідача, що свідчить про невеликий ступінь вини у затримці розрахунків.
Також слід врахувати, що відповідач є комунальним підприємством, основним напрямком діяльності якого є задоволення потреб споживачів (бюджетних установ/організацій) у теплопостачанні.
Таким чином, сплата неустойки (що впливатиме на фінансовий стан) в даному випадку зачіпає інтереси не лише відповідача, а й бюджетних організацій з точки зору можливості забезпечення їх належним теплопостачанням.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, стягнення 50% від заявленої у позові суми пені, з урахуванням обставин справи є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань та проявом балансу між інтересами кредитора та боржника.
Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як встановлено ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, приймаючи до уваги фінансовий стан відповідача, проаналізовані причини неналежного виконання ним договірних зобов'язань, ступінь їх виконання та особливості бюджетного фінансування, Господарський суд Хмельницької області дійшов правомірного висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені на 50%.
Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").
У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.275-280 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.11.2020р. у справі №924/461/20 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 01.02.2021р.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Дужич С.П.