ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59
21 січня 2021 року Справа № 924/675/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Мельник О.В.
секретар судового засідання Новосельська О.В.,
представники учасників справи:
позивач- Ребрик А.М.;
відповідач 1- Дребот І.А., Дідик С.Є;
відповідач 2- Виговська А.В.;
відповідач 3- не з'вився;
третя особа- не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Відпо-відача 1-Акціонерного товариства «Мегабанк» та Відповідача 2-Приватного підприємства «Оскар-Д» на рішення господарського суду Хмельницької області від 28.10.2020, повний текст якого складено 09.11.2020, у справі №924/675/20 (суддя Смаровоз М.В.)
за первісним позовом Акціонерного товариства «Укрсиббанк» м.Київ
до 1. Акціонерного товариства «Мегабанк» м.Харків
2. Приватного підприємства «Оскар-Д» м.Харків
3. ОСОБА_1 м.Хмельницький
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідачів -
Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу
Богданович Альона Олександрівна м.Харків
про застосування наслідків нікчемності договорів та скасування записів про державну реєстрацію,-
та за зустрічним позовом Приватного підприємства «Оскар-Д» м.Харків
до Акціонерного товариства «Укрсиббанк» м.Київ
про визнання іпотеки припиненою,-
У червні 2020 року до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Укрсиббанк» (надалі в тексті - АТ «Укрсиббанк») до Акціонерного това-риства «Мегабанк» (надалі в тексті - АТ «Мегабанк»), Приватного підприємства «Оскар-Д» (надалі в тексті - ПП «Оскар-Д») та ОСОБА_1 , в якій Позивач просить застосувати нас-лідки нікчемності договору іпотеки від 31.07.2019, а саме скасувати запис про державну реєстр-рацію іпотеки; скасувати запис про державну реєстрацію обтяження - заборона на нерухоме майно (особа майно/права якої обтяжуються ПП «Оскар-Д»). Застосувати наслідки нікчемності договору купівлі-продажу №494 від 30.07.2019, а саме скасувати запис про державну реєстрацію права влас-ності на житловий будинок.(т.1, арк.справи 1-10).
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 02.07.2020 відкрито провадження у справі №924/675/20 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє само-стійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідачів - Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Богданович Альону Олександрівну.(т.1, арк.справи 255).
Крім того, у липні 2020 року від ПП «Оскар-Д» надійшов зустрічний позов до АТ «Укрсиб-банк» про визнання іпотеки припиненою. Ухвалою від 21.07.2020 у справі №924/675/20 зустріч-ний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.(т.2, арк.справи 98-104, 123).
За наслідками розгляду справи, господарський суд Хмельницької області рішенням від 28.10.2020 первісний позов задоволив та застосував наслідки нікчемності договору іпотеки від 31.07.2019, скасував запис про державну реєстрацію іпотеки; скасував запис про державну реєст-рацію обтяження - заборону на нерухоме майно (особа майно/права якої обтяжуються ПП «Осккар-Д»). Застосував наслідки нікчемності договору купівлі-продажу №494 від 30.07.2019, а саме скасу-вав запис про державну реєстрацію права власності на житловий будинок. Відмовив у задоволенні зустрічного позову.(т.2, арк.справи 211-218).
Ухвалюючи рішення господарський суд першої інстанції виходив з того, що підставою наявності правовідносин щодо забезпечення майна іпотекою є саме договір іпотеки від 10.07.2007, який набрав чинності та створив для сторін права та обов'язки з моменту його нотаріального пос-відчення. Оскільки правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або пе-редачі його в наступну іпотеку без згоди іпотекодержателя є недійсним, суд першої інстанції констатував нікчемність договору іпотеки №500 від 31.07.2019 та договору купівлі-продажу №494 від 30.07.2019 в силу положень ст.ст. 9, 12 Закону України «Про іпотеку», оскільки вони укладені без згоди AT «Укрсиббанк» як іпотекодержателя майна на підставі чинного договору іпотеки від 10.07.2007. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню. Натомість відмовив у задоволенні зустрічного позову зважаючи на відсутність доказів на підтверд-ження наявності підстав для припинення іпотеки, та те, що іпотекодержатель, не надавав згоди на продаж майна та подальшу передачу цього майна в іпотеку, тому відсутні правові підстави для визнання первісної іпотеки припиненою.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, АТ «Мегабанк» та ПП «Оскар-Д» подали скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду
АТ «Мегабанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвали в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову, а також покласти судові витрати на Позивача. Обґрунтовуючи свою скаргу, АТ «Мегабанк» зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з'ясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріального права. На думку Скаржника, суд встановивши відсутність право-вих підстав для зняття 11.09.2008 приватним нотаріусом Оксанюк А.А. заборони щодо відчужен-ня нерухомого майна на підстави заяв АТ «Укрсиббанк» вийшов як за межі своїх дискреційних повноважень, так і за межі позовних вимог. Суд вирішив питання про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не брали участі у даній справі №924/675/20 - Приватного нотаріуса Оксанюк А.А. та ОСОБА_4 Позивачем не заявлялася вимога про визнання в силу закону недійсним/ нік-чемним договору купівлі-продажу від 30.07.2019. З огляду на наявність відповідного спору та невизнання сторонами договору такої недійсності правочину в силу закону - вимога про встанов-лення нікчемності повинна пред'являтися до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Зауважує, що дійсність договору іпотеки у разі нездійснення державної реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою (або вилучення такого запису) відповідає поло-женням законодавства, водночас не свідчить про наявність в особи статусу іпотекодержателя у разі відсутності запису про державну реєстрацію обтяження нерухомого майна іпотекою, а вимога такої особи не має пріоритету відносно зареєстрованих прав. Суд першої інстанції не надав право-вої оцінки заяві Позивача-АТ «УкрСиббанк» про повне погашення заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед АТ «УкрСиббанк» за кредитними договорами, яка подана 29.04.2013 до Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції, що ус-тановлено Рівненським апеляційним судом у постанові від 23.02.2015 по справі №9/52025/956/11. АТ «УкрСиббанк» не спростував своєї заяви від 29.04.2013 про повне погашення заборгованості ФОП ОСОБА_1 за кредитними договорами від 10.07.2007 №11181053000 та №11181124000. Крім того, Позивач був об'єктивно обізнаний про порушення своїх прав, не пізніше 09.01.2014 - дати коли повторно звертався до виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження. АТ «Мегабанк», позичальник і іпотекодавець на момент укладення кредитного договору з ОСОБА_1 , визначили вид забезпечення виконання зобов'язання позичальника стосовно повернення бан-ку кредиту - іпотеку. На підставі акту державного виконавця 28.11.2013 у зв'язку з тим, що предмет іпотеки не було реалізовано на прилюдних торгах - до АТ «Мегабанк» перейшло право власності на предмет іпотеки (право власності зареєстровано 23.12.2013). АТ «Мегабанк» та ПП «Оскар-Д» уклали договір купівлі-продажу від 30.07.2019 зареєстрований в реєстрі за №494. Нерухомість за цим договором була передана іпотеку АТ «Мегабанк» за договором іпотеки №500 від 31.07.2019. Скаржник звертає увагу, що нотаріальне посвідчення договору іпотеки не є тотожним реєстрації обтяження предмета іпотеки. Невиправдана бездіяльність АТ «Укрсиббанк», призводить до пору-шення прав АТ «Мегабанк» та ПП «Оскар-Д», через сам лише факт відсутності внесення записів до державних реєстрів про іпотеку АТ «Укрсиббанк». Відсутність реєстрації іпотеки в Державно-му реєстрі виключає правомірність застосування статей 12, 13 Закону України «Про іпотеку» до іпотеки, що виникла на підставі договору, укладеного пізніше, та зареєстрована в Державному реєстрі та виключає порушення прав іпотекодержателя укладенням в подальшому договору іпоте-ки з іншою особою та не потребує його згоди на укладення такого договору. Крім того, Позивачем у позовній заяві не зазначено доказів і не надано пояснень щодо захисту порушених прав протягом більше ніж 8 років з дня відкриття виконавчого провадження (10.11.2011), не зазначено коли саме він дізнався про порушення свого права. А отже, із даним позовом Позивач звернувся поза межа-ми строків позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні вимог та про що заявлено скаржником в суді першої інстанції.(т.3, арк.справи 4-21).
ПП «Оскар-Д» просить суд скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 28.10.2020 у справі №924/675/20 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задо-воленні первісного позову і задоволити зустрічний позов. Обґрунтовуючи свою скаргу ПП «Оскар-Д» зауважує, що на підставі заяв АТ «Укрсиббанк» від 11.09.2008 були вилучені з Державного реєстру записи про обтяження та іпотеку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» та більше не вносились і не відновлювались. Станом на дату укладення іпотечного договору АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 (12.09.2008), згідно якого в іпотеку АТ «Мегабанк» передано спірне нерухоме майно, жодних записів про іпотеку або обтяження цього майна в державному реєстрі не існувало. Станом на дату укладення АТ «Мегабанк» та ПП «Оскар-Д» договору купівлі-продажу 30.07.2019 та іпотечного договору 31.07.2019 жодних записів про наявність іпотеки або обтяження цього майна на користь АТ «Укрсиббанк» в Державному реєстрі не існувало. З огляду на предмет заявленого позову, АТ «Укрсиббанк» обрало неналежний спосіб захисту, що було самостійною підставою для відмови у позові, проте на таке не звернув уваги суд першої інстанції. Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність. На думку ПП «Оскар-Д», відсутність реєстрації іпо-теки АТ «Укрсибанк»», згідно положень Закону України «Про іпотеку», зумовила її виключно ниж-чий пріоритет по відношенню до іпотеки АТ «Мегабанк», а після набуття права власності останнім на спірне нерухоме майно іпотека АТ «Укрсиббанк» в будь-якому випадку втратила чинність. Також, вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку щодо звернення АТ «Укрсиббанк» за захистом своїх нібито порушених прав в межах строку позовної давності, про що було заявлено в суді першої інстанції.(т.3, арк.справи 42-56).
Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 та 21 грудня 2020 відкрито апеляційне провадження у справі №924/675/20, ухвалено розглядати скарги в межах одного апеляційного провадження та, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 11.01. 2021, розгляд справи призначено на 21.01.2021.(т.3, арк.справи 38, 75, 114).
За час апеляційного провадження до суду надійшли:
04.01.2021 надійшов відзив АТ «Мегабанк» та 18.01.2021 - ПП «Оскар-Д», в яких Відпо-відачі додатково підтримують апеляційні скарги та просять суд скасувати рішення суду першої інстанції.(т.3, арк.справи 102-103, 141-142).
13.01.2021 надійшов відзив АТ «Укрсиббанк», у якому він просить суд відмовити у задо-воленні апеляційних скарг та залишити рішення суду першої інстанції - без змін.(т.3, арк.справи 115-124).
В судовому засіданні апеляційної інстанції 21.01.2021 представники Відповідачів 1 та 2 під-тримали апеляційну скаргу в повному обсязі та надали пояснення в обґрунтування своєї позиції. Представник Позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційних скарг та надав свої пояс-нення.
Інші учасники не забезпечили явку своїх представників у судове засідання, проте, участь представників не визнавалась обов'язковою, тому така неявка не перешкоджає розгляду апеляцій-них скарг.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інс-танції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарсь-кий суд
Як вбачається з матеріалів справи, АТ «УкрСиббанк»-банк і ФОП ОСОБА_1-позичальник уклали кредитний договір від 10.07.2007 №11181053000, за умовами якого позичальник отримав кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті на суму ліміту 210 000 доларів США та зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 09.07.2010.(т.1, арк.справи 22-29).
10.07.2007 АТ «УкрСиббанк»-банк і ФОП ОСОБА_1-позичальник укладено кредитний до-говір №11181124000, за умовами якого позичальник отримав кредит у формі поновлювальної кре-дитної лінії в іноземній валюті на суму ліміту 1 400 000 доларів США та зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 10.07.2014.(т.1, арк.справи 11-21).
10.07.2007 на забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитними договора-ми ФОП ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк» укладено договір іпотеки, посвідчений державним нота-ріусом першої Хмельницької державної нотаріальної контори Оксанюк А.А.(реєстраційний №1-4402).(т.1, арк.справи 30-32).
Як вбачається з матеріалів справи, державним нотаріусом Оксанюк А.А. накладено заборо-ну на відчуження зазначеного у договорі іпотеки майна, що належить ФОП ОСОБА_1, до припи-нення чи розірвання договору іпотеки (запис у реєстрі №1-4403) (т.1, арк.справи 32).
За умовами договору іпотеки, іпотекодавцем надано в заставу домоволодіння, загальною площею 473,1 м2, що належить іпотекодавцю на праві власності та розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Предмет іпотеки є власністю іпотекодавця на підставі свідоцтва про право власності від 30.08.2001, виданого департаментом житлово-комунального господарства на підставі рішення міськвиконкому від 14.12.2000 №1060, зареєстрованого в Хмельницькому бюро технічної інвентаризації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстра-ційним номером 1529154.(т.1, арк.справи 30).
Приватним нотаріусом Оксанюк А.А. здійснено вилучення обтяження об'єкта нерухомого майна, зазначеного в договорі іпотеки реєстровий №1-4403 від 10.07.2007, виключення запису з Державного реєстру іпотек та формування Витягу про реєстрацію у Єдиному реєстрі заборон від-чуження об'єктів нерухомого майна на підставі заяви про виключення запису з Державного реєст-ру іпотек від 11.09.2008 з вих.№286/2, заяви про вилучення обтяження об'єкта нерухомого майна від 11.09.2008 з вих. №286/1, поданої від імені АКІБ «УкрСиббанк».(т.1, арк.справи 71-74).
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з невиконанням ФОП ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами, АТ «УкрСиббанк» в травні 2011 звернулось до гос-подарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення заборгованості. Так, рішеннями від 14.07.2011 у справі №9/5025/956/11 та від 03.07.2013 у справі №924/108/13-г позовні вимоги АТ «УкрСиббанк» були задоволені. Згідно з постановами державних виконавців відділу примусо-вого виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10.11.2011 та від 27.12.2013 відкрито виконавчі провадження на примусове виконання вказа-них судових рішень.(т.1, арк.справи 33-43; т.2, арк.справи 43-49).
Із судових рішень у справі №922/1995/17 вбачається та не заперечується сторонами, що 12.09.2008 АТ «Мегабанк» та ФОП ОСОБА_1 уклали іпотечний договір №ГД-07/2008-з1, посвід-чений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г.Г., яким забезпечувалось виконання зобов'язань ТзОВ «Ельбрус» за генеральним договором на здійснення кредитних операцій від 12.09.2008 №ГД-04/2008 та будь-якими додатковими угодами до нього. Предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме житловий будинок та земельна ділянка площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1.(т.1, арк.справи 82-83).
Матеріалами справи стверджено, що будинок разом з земельною ділянкою, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 252228268101) перейшов у власність АТ «Мегабанк» на підставі Свідоцтва, серія та номер: ВТР№152678р; №2630, виданого 23.12.2013 приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняк В.І.(т.2, арк.справи 63-65).
З інформаційної довідки №180721801 від 12.09.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що житловий будинок разом з земельною ділянкою, що знаходяться за адресою Хмельницька область, АДРЕСА_1, належить на праві власності ПП «Оскар-Д» на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 494, виданий 30.07.2019 приват-ним нотаріусом Богданович О.О. Будинок з 31.07.2019 знаходиться під забороною відчуження та перебуває в іпотеці AT «Мегабанк» на підставі договору іпотеки, серія та номер 500, виданий 31.07.2019 приватним нотаріусом Богданович А.О.(т.1 арк.справи 208-210).
Вважаючи, що його права як іпотекодержателя порушено, АТ «УкрСиббанк» звернулось з позовом до суду, посилаючись на порушення його прав як первісного іпотекодержателя.
При цьому, звертаючись із зустрічним позовом ПП «Осккар-Д» вважає, що у зв'язку з від-сутністю у Державному реєстрі відомостей про іпотеку АТ «Укрсиббанк» - такий договір, після набрання чинності змінами до Закону України «Про іпотеку» вважається неукладеним. Крім того, з огляду на чинність запису нотаріуса про зняття заборони відчуження та подальшого відчуження нерухомого майна іпотека від 10.07.2007 припинилась.
Як вже зазначалось, господарський суд Хмельницької області рішенням від 28.10.2020 у справі №924/675/20 задоволив первісний позов та відмовив у задоволенні зустрічного.(т.2, арк. справи 211-218).
Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального пра-ва, апеляційний суд вважає, що скарга АТ «Мегабанк» підлягає задоволенню, скарга ПП «Оскар-Д» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню, з огляду на наступне:
Предметом даного спору є застосування наслідків нікчемного правочину та визнання припи-неною іпотеки.
Переглядаючи рішення апеляційний суд переглядає спочатку зустрічний позов, оскільки первісний позов обґрунтовано порушенням прав первісного іпотекодержателя.
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) - госпо-дарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань і є обов'язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов'язан-ня у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України).
Зобов'язанням, відповідно до ст.509 ЦК України - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Такі ж правила встановлює і ст.174 ГК України.
Вирішуючи даний спір, апеляційний суд виходить з того, що з моменту укладення Догово-ру іпотеки 10.07.2007 ФОП ОСОБА_1 поручилась перед АТ «Укрсиббанк» за виконання свого зобов'язання оскільки за своїми ознаками такі правовідносини підпадають під визначення застави, наведене у ст.572 ЦК України: коли в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою - одержати задово-лення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено договором.
Правовідносини щодо договорів іпотеки здійснюються з урахуванням приписів ст.ст.572-593 ЦК України та вимог Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до частини 1 статті 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Іпотека, відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» - це вид забезпечення вико-нання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Загальні умови припинення господарських зобов'язань визначені в статті 202 Господарсь-кого кодексу України, відповідно до якої господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'я-зання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відпо-відні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Ко-дексом.
Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язань визначені в статтях 599-601, 604-609 ЦК України, відпо-відно до яких зобов'язання припиняється: виконанням проведеним належним чином; переданням відступного; зарахуванням; за домовленістю сторін; прощенням боргу; поєднанням боржника і кре-дитора в одній особі; неможливістю його виконання; смертю фізичної особи та ліквідацією юри-дичної особи.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основ-ного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.(ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку»).
Підстави припинення правила застави визначені ст.593 ЦК України, а іпотеки, як окремого виду застави також і статтею 17 Закону України «Про іпотеку».
Так, відповідно до ч.1ст.593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації пред-мета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Отже, правовий аналіз вищевказаних положень законодавства дає підстави для висновку, що припинення іпотеки з інших підстав ніж ті, що визначені в ст.17 Закону України «Про іпотеку» та ч.1 ст.593 ЦК України, можливе лише у випадку, коли така підстава припинення чітко передбачена відповідним Законом України «Про іпотеку» або іншим Законом.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, колегія суддів виходить з того, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало проти-правного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного пра-ва і припинення дій, які порушують це право.
Отже підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення, невизнання або оспорення прав чи законних інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалі-зуючи своє право на судовий захист, позивач самостійно визначає зміст порушеного або оспорю-ваного права чи законного інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб'єк-тивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або законних інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.
Обґрунтовуючи зустрічний позов та апеляційну скаргу ПП «Оскар-Д» зазначає, що оскільки статтею 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотеко-держателя, втрачають чинність та враховуючи відсутність реєстрації іпотеки АТ «Укрсибанк», вона згідно положень Закону України «Про іпотеку», могла мати виключно нижчий пріоритет ніж іпотека АТ «Мегабанк» та після набуття права власності останнім на спірне нерухоме майно іпо-тека АТ «Укрсиббанк», на думку ПП «Оскар-Д», втратила чинність, а після набрання чинності змінами до Закону України «Про іпотеку» такий договір іпотеки вважається неукладеним.(т.2 арк. справи 98-104).
Враховуючи викладене, колегія суддів приймає до уваги, що Договір іпотеки від 10.07.2007 укладено АТ «Укрсиббанк» з ФОП ОСОБА_1 щодо спірного домоволодіння, разом з тим, на це саме майно у 2013 році набуло право власності ПП «Оскар-Д» з моменту укладення договору ку-півлі-продажу та реєстрації права власності.(т.1 арк.справи 30-32, 208-210).
При цьому, у справі №922/1995/17 розглядається спір за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ПАТ «Мегабанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, за участю третіх осіб, які не заяв-ляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 і ПП «Оскар-Д».
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у пос-танові від 16.10.2020 у справі №922/1995/17 зауважила, що суди попередніх інстанцій не встано-вили обставин дійсності заборгованості ФОП ОСОБА_1 за договором, укладеним з АТ «УкрСиб-банк» на підставі дослідження всіх доказів у справі та надання оцінки всім доводам учасників справи, обмежившись посиланням на здійсненні позивачем розрахунку суми такої заборгованості, наданого до позовної заяви.
Таким чином, підстави дійсності іпотеки від 10.07.2007, укладеної ФОП ОСОБА_1 та АТ «Укрсиббанк» досліджуються у судовій справі №922/1995/17, а оскільки ПП «Оскар-Д» не є сторо-ною вказаного договору, набуло право власності на спірне майно по спливу більше 10 років з моменту укладення іпотеки, колегія суддів не вбачає порушення будь-яких прав чи охоронюваних законом інтересів ПП «Оскар-Д» та відповідно - підстав для задоволення зустрічного позову.
Відтак, належить відмовити в задоволенні зустрічного позову ПП «Оскар-Д» про визнання припиненою іпотеки за Договором іпотеки від 10.07.2007, укладеним АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .
Переглядаючи рішення в частині первісного позову, колегія суддів звертає вагу на таке:
Згідно зі статтею 9 цього Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не ус-тановлено Законом (перше речення частини першої); іпотекодавець має право виключно на підс-таві згоди іпотекодержателя, зокрема, відчужувати предмет іпотеки (абзац 4 частини третьої).
Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого, зокрема, в іпотеку майна без згоди іпотекодержателя є недійсним.(ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку»).
Як вже зазначалось, у статті 17 Закону України «Про іпотеку» визначено підстави припи-нення іпотеки, якими є, зокрема, припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору, реалізація предмета іпотеки відповідно до Закону, набуття іпотекодержате-лем права власності на предмет іпотеки, визнання іпотечного договору недійсним (частина 1), а також передбачено, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у вста-новленому законодавством порядку (частина 3).
Згідно зі статтею 23 названого Закону, у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою (части-на 1); особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (частина 2).
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпоте-кодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (перше речення частини 1); звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого на-пису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина 4).(ст.33 Закону України «Про іпотеку»).
Таким чином, із наведених законодавчих норм вбачається, що іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користу-ванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпо-теки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов'язан-ня передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов'язання та запобігання нега-тивним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов'язання. У разі порушення борж-ником свого зобов'язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов'язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідаль-ності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення вико-нання зобов'язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'-язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.
За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укла-дення договору АТ «Укрсиббанк» і ОСОБА_1 від 10.07.2007) взаємні права і обов'язки іпотеко-давця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального пос-відчення.
Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встанов-леному законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно (частина 1 статті 4 цього Закону).
Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави припинення іпотеки та вста-новлено, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
За змістом частин 1, 2, 4 статті 182 ЦК України (у редакції, чинній на час укладення договору між позивачем і ОСОБА_1 від 10.07.2007) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Дер-жавна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на неру-хомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтя-жень» визначені правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земель-ного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше неру-хоме майно, обмежень цих прав. Закон спрямований на забезпечення визнання та захисту держа-вою речових прав на нерухомість, створення сприятливих умов для забезпечення розвитку ринко-вих відносин, активізації інвестиційної діяльності, збільшення надходжень до державного та місце-вих бюджетів визначені (преамбула Закону).
За змістом частини 1 статті 1 цього Закону - він регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.
У статті 1 названого Закону наведено значення термінів, які вживаються у Законі, зокрема, передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - дер-жавна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, перехо-ду або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесен-ням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень; Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна; об'єкт нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення; обмеження речових прав на нерухо-ме майно (обтяження нерухомого майна) - обмеження або заборона розпорядження нерухомим май-ном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених зако-ном.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час укладення договору між позивачем і ОСОБА_1 від 10.07.2007) речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. В Україні формується та діє єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстр-рації речових прав на об'єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна. Державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєст-рації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмежен-ня в порядку, встановленому законом. Зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріори-тет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.
Державна реєстрація обмежень речових прав на нерухоме майно проводиться органом дер-жавної реєстрації прав на підставі договору застави (іпотеки) нерухомого майна; накладення забо-рони на відчуження нерухомого майна нотаріусом (частина 1 статті 23 згаданого Закону).
З матеріалів справи вбачається, що державний нотаріус наклав заборону на відчуження майна, зазначеного в договорі іпотеки, укладеного 10.07.2007 АТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 , до припинення чи розірвання договору іпотеки, яку зареєстровано в реєстрі за №1-4403.
Обґрунтовуючи свої вимоги, АТ «УкрСиббанк» у позовній заяві наголошував, що з інфор-маційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдино-го реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна йому стало відомо про перебування спірного нерухомого майна (домоволодіння площею 473,1 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ) в іпотеці АТ «МегаБанк» на підставі договору іпотеки від 31.07.2019 та договору купівлі-продажу від 31.07.2019 з ПП «Оскар-Д».(т.1 арк.справи 2).
На переконання Позивача, записи в реєстрах щодо нерухомого майна, яке перебуває в іпо-теці та обтяжене забороною АТ «УкрСиббанк», були вилучені протиправно.
Натомість, колегія суддів зауважує, що предметом спору є застосування наслідків нікчем-ності правочину, а саме: скасувати запис про державну реєстрацію іпотеки; скасувати запис про державну реєстрацію обтяження - заборона на нерухоме майно (особа майно/права якої обтяжують-ся ПП «Оскар-Д»). Застосувати наслідки нікчемності договору купівлі-продажу №494 від 30.07. 2019, а саме скасувати запис про державну реєстрацію права власності на житловий будинок.
Переглядаючи оскаржуване рішення в частині задоволення первісного позову, колегія суддів наголошує, що у результаті розгляду адміністративної справи №822/5740/15 визнано протиправ-ними дії приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А. як спеціального суб'єкта, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме май-но, щодо вилучення (припинення) обтяження іншого речового права за реєстраційним номером №5276650 з контрольною сумою - 050Д1919А0 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі заяви про вилучення обтяження об'єкта нерухомого майна від 11.09. 2008; визнано протиправними дії приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А. як спеціального суб'єкта, на якого покладено функції державного реєстрато-ра прав на нерухоме майно, щодо вилучення (припинення) обтяження іншого речового права за реєстраційним номером №5276040 з контрольною сумою - ЕБВ3ГЕ2613 на підставі повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек від 11.09.2008; зобов'язано приватного нота-ріуса Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А. як спеціального суб'єкта, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, поновити державну реєстрацію обтяження речового права за договором іпотеки від 10.07.2007 за реєстровим №1-4402, що посвідчений державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори Оксанюк А.А., згідно з яким в іпотеку АТ «Укрсиббанк» було передано домоволодіння, загальною площею 473,1 м2, що належить ОСОБА_1 на праві власності та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та в Державному реєстрі іпотек) з дати вилучення припинення обтяження - з 11.09.2008.
При цьому, під час розгляду адміністративної справи №822/5740/15 суди установили, що на підставі заяви АТ «УкрСиббанк» про вилучення обтяження об'єкта нерухомого майна від 11.09. 2008 №286/1 та повідомлення АТ «УкрСиббанк» про виключення запису з Державного реєстру іпотек від 11.09.2008 №286/2 - приватний нотаріус вилучила обтяження об'єкта нерухомого майна, зазначеного в договорі іпотеки від 10.07.2007 №1-4403. Зазначена заява та повідомлення банку були підписані та подані приватному нотаріусу заступником начальника Хмельницького управлін-ня Подільського регіонального департаменту АТ «УкрСиббанк» з середнього та малого бізнесу, повноваження якого на вчинення дій в інтересах банку були підтверджені довіреністю від 12.06. 2007, посвідченою приватним нотаріусом за реєстраційним №1349.
Проте, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.08.2019 у справі №822/5740/15 вищевказані судові рішення скасовано, а провадження закрито через порушення правил визначення юрисдикції, у зв'язку з чим колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на вказані обставини.
За змістом частини 7 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.
АТ «УкрСиббанк» звернулось до суду з вимогою, зокрема, про зобов'язання приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А. як спеціального суб'єкта, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, поновити державну реєстрацію обтяження речового права за договором іпотеки від 10.07.2007 за реєстраційним №1-4402, що посвідчений державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної конто-ри Оксанюк А.А. , однак провадження у адміністративній справі №822/5740/15 закрито.
Таким чином, матеріалами даної справи, а також процесуальним актом закриття провад-ження в адміністративній справі №822/5740/15 стверджується, що поновлення державної реєстра-ції обтяження речового права за договором іпотеки від 10.07.2007 за реєстраційним №1-4402 не відбулось.
Колегія суддів звертає увагу, що АТ «Укрсиббанк» не вчиняло в подальшому жодних дій для відновлення запису про обтяження речового права за договором іпотеки від 10.07.2007.
Крім того, під час розгляду справи №9/5025/956/11 господарськими судами встановлено, що наказ господарського суду Хмельницької області від 27.09.2011 про стягнення заборгованості за кредитом на загальну суму 2 329 445 грн. 95 коп. з ФОП ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» перебував на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області з 10.11.2011 за заявою стягувача - АТ «УкрСиббанк».
В порядку виконання рішення суду про стягнення заборгованості 16.08.2012 було накладе-но арешт на все нерухоме майно боржника ФОП ОСОБА_1 (номер запису про обтяження - 818641).
29.04.2013 до виконавчої служби надійшла заява АТ «УкрСиббанк» про скасування арешту всього нерухомого майна боржника в частині заставного майна іпотеки у зв'язку з погашенням заборгованості.
30.04.2013 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провад-ження на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі заяви стягувача у зв'язку з погашенням заборгованості. Постанова є чинною, ніким не скасованою та розміщена в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень.
Іпотека, в силу приписів ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку», має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Зазначаючи, що внесення нотаріусом до реєстру запису про припинення іпотеки є офіцій-ним підтвердженням існування юридичного факту припинення іпотеки відповідно до підстав, передбачених положеннями чинного законодавства, Велика Палата Верховного Суду у пункті 7.19 постанови від 23.05.2018 у справі №910/73/17, вказала при цьому, що такий факт не створюється реєстраційною дією нотаріуса. Існування спірного запису в реєстрі про припинення іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права доводити обставини дійсності такої іпотеки в суді.
За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарсь-кого судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції госпо-дарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і за-конних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гаран-тується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.ч.1, 2 ст.4 ГПК України).
Отже, у розумінні наведених положень правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом відкриття провадження у справах здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні нас-лідки порушення його прав.
Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу передбачено у статті 16 ЦК України.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підста-вою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних правовідносинах, і в разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
З інформаційної довідки №180721801 від 12.09.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що житловий будинок разом з земельною ділянкою, що знаходяться за адресою Хмельницька область, АДРЕСА_1, належить на праві власності ПП «Оскар-Д» на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 494, виданий 30.07.2019 приват-ним нотаріусом Богданович О.О. Будинок з 31.07.2019 знаходиться під забороною відчуження та перебуває в іпотеці AT «Мегабанк» на підставі договору іпотеки, серія та номер 500, виданий 31.07.2019 приватним нотаріусом Богданович А.О.(т.1 арк.справи 208-210).
Колегія суддів звертає увагу, що предметом спору у даній справі є саме застосування нас-лідків нікчемності договору іпотеки від 31.07.2019, а саме скасування запису про державну реєстр-рацію іпотеки; скасування запису про державну реєстрацію обтяження - заборона на нерухоме майно (особа майно/права якої обтяжуються ПП «Оскар-Д»), а також застосування наслідків нік-чемності договору купівлі-продажу №494 від 30.07.2019, а саме скасування запису про державну реєстрацію права власності на житловий будинок.(т.1, арк.справи 1-10).
Відповідно до ст.215 ЦК України, нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.(ч.1 ст.219, ч.1 ст.220, ч.1 ст.224 ЦК України тощо), та оспорюваними є правочини, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч.2 ст.222, ч.2 ст.223, ч.1 ст.225 ЦК України).
Нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішен-ням суду.
Правочини поділяються за ступенем недійсності на абсолютно недійсні з моменту їх вчинен-нення (нікчемні) та відносно недійсні, які можуть бути визнані судом недійсними за певних умов (оспорювані).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки наведено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (про-вадження №14-144цс18), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18).
За своєю суттю правочин правомірна, вольова дія суб'єкта правовідносин, що спрямована на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Цивілістичне розуміння правочину побудоване на презумпції його правомірності (ст.204 ЦК України), що є проявом засад цивільного законодавства, які ґрунтуються на справедливості, добросовісності та розумності (п.6 ст.3 ЦК Ук-раїни). Так, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Цей підхід надає можливість класифікувати неправомірні правочини на дві групи: правочини, недійсність яких встановлена законом та правочини, недійс-ність яких повинна визнаватися судом. Перша група правочинів отримала назву нікчемних, друга недійсних (оспорюваних) правочинів.
Якщо заінтересована особа вважає правочин нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріально-го права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Переглядаючи оскаржуване рішення, колегія суддів звертає увагу, що ЦК України виділяє такі види нікчемних правочинів: 1) вчинений з порушенням обов'язкової письмової та нотаріальної форми (ст.ст. 218, 219, 220); 2) вчинений малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ст.221); 3) вчинений у випадках, передбачених законом, без дозволу органу опіки та піклування (ст.224); 4) вчинений недієздатною фізичною особою (ст.226); 5) правочин, що порушує публічний порядок (ст.228); 6) удаваний правочин (ст.235).
Натомість обґрунтовуючи позов АТ «Укрсиббанк» наголошує, що нікчемними є договір купівлі-продажу, серія та номер 494, виданий 30.07.2019 та договір іпотеки серія та номер 500, виданий 31.07.2019, оскільки АТ «Укрсиббанк» як первісний іпотекодержатель за договром іпоте-ки від 10.07.2007 не надавав згоди на відчуження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1.
Так, у справі №926/3371/17, висновок в якій став підставою для передачі справи №922/1995/ 17 на розгляд Об'єднаної палати, зазначено, що, виходячи зі змісту статті 17 Закону України «Про іпотеку» та умов укладеного між сторонами договору іпотеки, колегія суддів визнала помилкови-ми висновки судів попередніх інстанцій щодо припинення договору іпотеки у зв'язку із здійснен-ням державної реєстрації припинення іпотеки, оскільки вилучення обтяжень про іпотеку та забо-рону на відчуження не тягне припинення договору іпотеки.
За змістом частини 1 статті 4 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній як на час укладення договору іпотеки АТ «УкрСиббанк» від 10.07.2007, так і на час укладення договору іпо-теки АТ «МегаБанк» від 12.09.2008 із ОСОБА_1 ) обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєст-рованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.
Отже, висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07.05.2019 по справі №926/ 3371/17 стосовно дійсності договору іпотеки у разі нездійснення державної реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою (або вилучення такого запису) відповідає положенням законодавства, водночас не свідчить про наявність в особи статусу іпотекодержателя у разі відсутності запису про державну реєстрацію обтяження нерухомого майна іпотекою, а вимога такої особи не має пріори-тету відносно зареєстрованих прав, тому у справі №922/1995/17 Верховний суд не знайшов підстав для відступу від правового висновку, викладеного Верховним Судом у справі №926/3371/17.
Враховуючи викладені обставини та позиції Верховного Суду колегія суддів дійшла виснов-ку, що АТ «УкрСиббанк» хоч і є іпотекодержателем за договором іпотеки щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , однак з огляду на відсутність запису про державну реєстрацію обтяження нерухомого майна іпотекою вимога АТ «УкрСиббанк» не мала пріоритету відносно зареєстрованих прав АТ «Мегабанк» за договором іпотеки від 12.09.2008.
Колегія суддів також наголошує, що 12.09.2008 АТ «Мегабанк» та ФОП ОСОБА_1 уклали іпотечний договір, предметом якого є нерухоме майно, а саме житловий будинок та земельна ді-лянка площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 . А на підставі Свідоцтва, серія та номер: ВТР№152678р; №2630, виданого 23.12.2013 приватним нотаріусом Хмельницького місь-кого нотаріального округу Пруняк В.І. - вказане майно перейшло у власність АТ «Мегабанк».(т.1, арк.справи 82-83; т.2, арк.справи 63-65).
Позивач не надав доказів скасування чи визнання недійсними як іпотечного договору від 12.09.2008, укладеного АТ «Мегабанк» та ФОП ОСОБА_1, так і реєстрації права власності 23.12. 2013 за АТ «Мегабанк» нерухомого майна, а саме житловий будинок та земельна ділянка площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1.
Колегія суддів наголошує, що за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбав-лений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загаль-ними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Поняття «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутріш-ньому праві країни. Згідно з Конвенцією інші права та інтереси є активами, тому можуть вважати-ся «правом власності», а відтак і «майном».
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'яза-ними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмір-ний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (рішення Європейського суду з прав лю-дини у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/ 04), пункт 68, «Кривенький проти України» від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/ 07), пункт 45).
Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Кон-венції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, як-що дотримані всі три критерії.
З огляду на зазначені обставини і положення законодавства, колегія суддів вважає, що АТ «Мегабанк» у 2013 році набуло право власності на житловий будинок та земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1.
В подальшому АТ «Мегабанк» розпорядилось зазначеним майном на власний розсуд, відчу-живши його на користь ПП «Оскар-Д» згідно договору купівлі-продажу №494 від 30.07.2019. Нада-лі 31.07.2019 спірне нерухоме майно передано АТ «Мегабанк» в іпотеку.
Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він визнаний судом недійсним (оспорюваний правочини).
Колегія суддів не вбачає правових підстав для визнання належним способу захисту обрано-го Позивачем шляхом застосування наслідків нікчемності договору іпотеки від 31.07.2019, а саме скасування записів про державну реєстрацію іпотеки і обтяження та скасування запису про держав-ну реєстрацію права власності ПП «Оскар-Д» на житловий будинок.
Враховуючи чинність укладеного 12.09.2008 АТ «Мегабанк» та ФОП ОСОБА_1 іпотечного договору, реєстрації 23.12.2013 права власності за АТ «Мегабанк» на житловий будинок та земель-ну ділянку площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1, подальше правомірне відчуження АТ «Мегабанк» вказаного майна шляхом укладення з ПП «Оскар-Д» договору купівлі-продажу №494 від 30.07.2019, а також передачі останнім 31.07.2019 майна в іпотеку АТ «Мега-банк» - правові підстави для задоволення позову АТ «УкрСиббанк» відсутні.
У суді першої інстанції АТ «МегаБанк» і ПП «Оскар-Д» заявляли про застосування строку позовної давності.
Згідно із вимогами ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загаль-на позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починає-ться від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України.
При цьому, перш ніж застосовувати позовну давність, суду слід з'ясувати чи порушене пра-во або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно поруше-ні, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених Позивачем поважних при-чин її пропущення.
Колегія суддів зауважує, що предметом даного спору є застосування наслідків нікчемності правочинів укладених 30.07.2019 - договору купівлі-продажу та 31.07.2019 - договору іпотеки. Пози-вач звернувся до суду першої інстанції у червні 2020 року, тобто по спливу менше ніж рік з момен-ту укладення договорів.
Таким чином, заяви АТ «МегаБанк» і ПП «Оскар-Д» про застосування строку позовної дав-ності безпідставні.
Крім того, разом із апеляційними скаргами АТ «МегаБанк» і ПП «Оскар-Д» подали клопо-тання про стягнення з АТ «Укрсиббанк» витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляцій-ної інстанції.(т.3, арк.справи 4-21, 42-56).
Розглядаючи клопотання, колегія суддів враховує, що судові витрати, відповідно до припи-сів статті 123 ГПК України, складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпе-ченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою ад-воката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За резуль-татами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу ад-воката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу до-помогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правни-чої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правни-чої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на під-ставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судо-вих витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відпо-відних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репута-цію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має спла-тити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Матеріалами справи стверджується, що до апеляційної скарги АТ «Мегабанк» додано копію довіреності представника АТ «Мегабанк»; копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяль-ністю; копію звіту про надані послуги (правову допомогу) за договором про надання правової допомоги від 28.03.2019 №1 про витрачений адвокатом час на виконання відповідних робіт (на-дання послуг), а також докази оплати.
Частинами 5, 6 статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на профе-сійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Розглядаючи зазначені клопотання, колегія суддів зауважує, що апеляційна скарга АТ «Мега-банк» надсилалась АТ «Укрсиббанк», однак жодних заперечень проти розміру наданих адвокатом послуг не заявлено, тому з Акціонерного товариства «Укрсиббанк» належить стягнути на користь Акціонерного товариства «Мегабанк» 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Натомість станом на дату розгляду справи в суді апеляційної інстанції ПП «Оскар-Д» не подало доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
На переконання апеляційного суду - всі доводи та вимоги апеляційних скарг розглянуто.
З мотивів, викладених вище, оскаржуване рішення господарського суду Хмельницької об-ласті від 28.10.2020 у справі №924/675/20 підлягає частковому скасуванню, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Мегабанк» задоволенню, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «Оскар-Д» частковому задоволенню щодо скасування задоволення первісного позову, а в решті рішення належить залишити без змін.
Статтею 74 ГПК України передбачено обов'язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).
За наслідками розгляду апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що наявні всі підстави для задоволення апеляційних скарг Відповідачів і часткового скасування рішення суду першої інстанції з підстав ст.277 ГПК України через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, визнання судом першої інстанції встановленими обставин, що мають значення для справи, які не були доведеними та невідповідності обставинам справи висновків, викладених в рішенні, що приз-вело до ухвалення частково необґрунтованого судового рішення.
Крім того, на підставі статті 129 ГПК України, з огляду на задоволення апеляційної скарги АТ «Мегабанк» та часткового задоволення апеляційної скарги ПП «Оскар-Д» з Акціонерного това-риства «Укрсиббанк» належить стягнути на користь скаржників по 9 459 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.34, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 277, 282, 284, 287 Господарського процесуа-льного кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Мегабанк» на рішення господарського суду Хмельницької області від 28.10.2020 у справі №924/675/20 задоволити.
2. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Оскар-Д» на рішення господарського суду Хмельницької області від 28.10.2020 у справі №924/675/20 задоволити частково.
3. Рішення господарського суду Хмельницької області від 28.10.2020 у справі №924/675/20 скасувати в частині задоволення первісного позову та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову.
4. В решті рішення господарського суду Хмельницької області від 28.10.2020 у справі №924/675/20 залишити без змін.
5. Стягнути з Акціонерного товариства «Укрсиббанк» (місто Київ, вул.Андріївська, буд. 2/12, ідентифікаційний код 09807750) на користь Акціонерного товариства «Мегабанк» (місто Харків, вул.Алчевських, 30, ідентифікаційний код 09804119) 9 459 грн витрат зі сплати судового збору, 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
6. Стягнути з Акціонерного товариства «Укрсиббанк» (місто Київ, вул.Андріївська, буд. 2/12, ідентифікаційний код 09807750) на користь Приватного підприємства «Оскар-Д» (місто Харків, вул.Маршала Бажанова, буд.21/23, ідентифікаційний код 39220960) 9 459 грн витрат зі сплати судового збору.
7. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу відповідних наказів.
8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верхов-ного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.
9. Матеріали справи №924/675/20 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Розізнана І.В.
Суддя Мельник О.В.